Постанова Вінницький апеляційний суд № 136/972/14-ц

Справа № 136/972/14-ц Провадження № 22-ц/801/190/2025 Категорія: 7 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2025 рокуСправа № 136/972/14-цм. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Міхасішина І.В., Стадника І.М., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року, ухвалене суддею Кривенком Д.Т. в м. Липовець, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області, правонаступником якої є Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області, про визнання права власності на нерухоме майно, встановив: У 2014 році ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно. В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що 02.07.2013 та 28.05.2011 рішенням загальних зборів уповноважених членів Спілки Співвласників майна реорганізованого КСП «Промінь» с. Брицьке йому було виділено у вартість належних майнових паїв комплекс будівель, який розташований по АДРЕСА_1 вартістю 187 271 гривень. Вказані будівлі були передані йому згідно акта приймання - передачі від 25.12.2013. Позивач вказував, що оскільки будівлі були збудовані в період з 1971 по 1976 роки без дозволу на виконання будівельних робіт, будь-які документи на них були відсутні, в зв`язку із чим він був змушений виготовити технічний паспорт, звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж будівлі, що встановлюють відповідність будівлі вимогам надійності та безпечної експлуатації. У подальшому, при оформленні права власності на вказану будівлю та реєстрації її в передбаченому чинним законодавством порядку в Державній реєстраційній службі, згідно вимог чинного законодавства, обов`язкова наявність у суб`єкта містобудування земельних ділянок, на яких розміщені такі об`єкти, документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт. Однак, як зазначало Головне управління Держземагенства у Вінницькій області в своєму листі від 20.11.2013, згідно положень ст. 134 ЗК України для того, щоб оформити земельну ділянку під будівлею спочатку необхідно оформити та зареєструвати в передбаченому чинним законодавством порядку право власності на будівлі (споруди), які знаходяться на даній земельній ділянці. Наведені норми законодавства прямо суперечать вимогам п.30 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань регулювання містобудівної діяльності» від 20.11.2012 №5496-VI, де зазначено, що власник (користувач) земельної ділянки може через ДАБІ України ввести в експлуатацію, і в подальшому зареєструвати в органах Укрдержреєстру речове право власності на об`єкти нерухомого майна, які на ньому розташовані. Внаслідок викладених обставин, Державна реєстраційна служба у Липовецькому районі відмовила йому у прийнятті та реєстрації права власності на об`єкт нерухомості. Враховуючи наведене позивач вважав, що в даному випадку порушуються його права та охоронювані законом інтереси, що стосуються його права власності на нерухоме майно, відтак просив суд здійснити захист його прав у визначений законодавцем спосіб шляхом визнання права власності на вищевказане нерухоме майно. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на комплекс будівель, який розташований по АДРЕСА_1 загальною вартістю 187 271 гривень, що складається з : - Диспетчерської - літ «А», загальною площею 25,5 м.кв., до складу якого входять: коридор - літ. «А-1», загальною площею 2,8 м.кв, підсобне приміщення - літ. «А-2», загальною площею 3,2 м.кв., диспетчерської - літ. «А-3», загальною площею 19,5 м.кв., 1976 року побудови; - Майстерні - літ. «Б», загальною площею 1084,3 м.кв., до складу якого входять: по І поверху - склад літ. «Б-1», загальною площею 33,1м.кв., коридору - літ. «Б-2», загальною площею 3,7 м.кв., умивальник літ. «Б-3», загальною площею 5,3 м.кв., підсобне приміщення літ. «Б-4», загальною площею 6,1м.кв., роздягальня літ. «Б-5», загальною площею 16,0 м.кв., майстерня літ. «Б-6», загальною площею 32,3 м.кв., майстерня літ. «Б-7», загальною площею 33,1м.кв., матеріальний склад літ. «Б-8», загальною площею 50,1 м.кв., кузня літ. «Б-9», загальною площею 49,5 м.кв., вентиляційна камера літ. «Б-10», загальною площею 33,2 м.кв., майстерня літ. «Б-11», загальною площею 330,5 м.кв., гараж літ. «Б-12», загальною площею 66,2 м.кв., майстерня літ. «Б-13», загальною площею 32,6 м.кв., підсобне приміщення літ. «Б-14», загальною площею 15,8 м.кв., коридор літ. «Б-15», загальною площею 5,4 м.кв., коридор літ. «Б-16», загальною площею 4,5 м.кв., умивальник літ. «Б-17», загальною площею 1,3 м.кв., туалет літ. «Б-18», загальною площею 1,3 м.кв., умивальник літ. «Б-19», загальною площею 1,3 м.кв., туалет літ. «Б-20», загальною площею 1,3 м.кв., тамбур літ. «Б-21», загальною площею 1.4 м.кв., майстерня літ. «Б-22», загальною площею 66,0 м.кв., сходова клітка літ. «І», загальною площею 12,0 м.кв.; - по II поверху - коридор - літ. «Б-23», загальною площею 23,0 м.кв., кімната - літ. «Б-24» загальною площею 12,6 м.кв., кімната - літ. «Б-25», загальною площею 16,4 м.кв., кімната літ. «Б-26», загальною площею 32,6 м.кв., кімната - літ. «Б-27», загальною площею 29,0 м.кв, підсобне приміщення - літ. «Б-28», загальною площею 33,4 м.кв., підсобне приміщення - літ. «Б-29», загальною площею 15,1 м.кв., підсобне приміщення - літ. «Б-30», загальною площею 17,0 м.кв., кімната - літ. «Б-31», загальною площею 22,2 м.кв., підсобне приміщення - літ. «Б-32», загальною площею 15,2 м. кв., кімната - літ. «Б-33» загальною площею 36,5 м.кв., підсобне приміщення - літ. «Б-34», загальною площею 16,0 м.кв., сходова клітина - літ. «II», загальною площею 13,3 м.кв., 1976 року побудови; - Будівлі заправника літ. «В», загальною площею - 74,3 м.кв., до складу якої входять: операторська - літ. «В-1», загальною площею 17,2 м.кв., підсобне приміщення - літ. «В-2», загально площею 14,3 м.кв., підсобне приміщення - літ. «В-3», загальною площею 9,2 м.кв., склад літ. «В-4», загальною площею 33,6 м.кв., 1976 року побудови. - розвантажувально-навантажувальної площадки - літ. «Г», загальною площею 108, 9 м.кв. - котельної - літ. «Д», загальною площею - 66, 8 м.кв., до складу якої входить : тамбур літ. «Д-1», загальною площею 1,5 м.кв., котельня - літ. «Д-2», загальною площею 57 м.кв., коридор - літ. «Д-3», загальною площею 4,6 м.кв., умивальник - літ. «Д-4 загальною площею 1,4 м.кв., туалет - літ. «Д-5», загальною площею 1,4 м.кв., 1976 року побудови. - Складу запчастин - літ. «Е», загальною площею 346,1 м.кв., до складу якого входять склад - літ. «Е-1», загальною площею 139,4 м.кв., склад - літ. «Е-2», загальною площе 67,9 м.кв., склад - літ. «Е-3», загальною площею 138,8 м.кв., 1976 року побудови. - Убиральні - «Є», загальною площею 2,0 м.кв.; 1976 року побудови. - Свинарника № 2 - літ. «Ж», загальною площею 902,1 м.кв., до складу якого входять коридор - літ. «Ж-1», загальною площею 7,6 м.кв., підсобне приміщення - літ. «Ж-2» загальною площею 7,1 м.кв., свинарник - літ. «Ж-3», загальною площею 666,0 м.кв., коридор - літ. «Ж-4», загальною площею 25,4 м.кв., кабінет - літ. «Ж-5», загальна площею 21,1 м.кв., кабінет - літ. «Ж-6», загальною площею 20,7 м.кв., кабінет - літ. «Ж-7», загальною площею 19,0 м.кв., підсобне приміщення - літ. «Ж-8», загальною площею 7,9 м.кв., коридор - літ. «Ж-9», загальною площею 20,2 м.кв., підсобне приміщення - літ. «Ж-10», загальною площею 7,5 м.кв., кабінет - літ. «Ж-11», загальною площею 18,2 м.кв, кабінет - літ. «Ж-12», загальною площею 20,7 м.кв., коридор - літ. «Ж-13», загальною площею 16,5 м.кв., кабінет - літ. «Ж-14», загальною площею 21,3 м.кв., підсобне приміщення - літ. «Ж-15», загальною площею 6,9 м.кв., 1971 року побудови. - прибудови - літ. «ж», загальною площею - 227,7 м.кв., 1971 року побудови. Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача Брицької сільської ради, оскільки спірне майно належало членам бувшого КСП «Промінь» на праві спільної сумісної власності і лише вони вправі вирішувати питання про виділ і передачу вказаного майна будь-кому, а тому саме вони повинні були б відповідати за даним позовом. До Брицької сільської ради не пред`явлено жодних вимог і жодного відношення до майна вона не має, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є окремою і самостійною підставою для відмови у задавлені позову. До суду мали б бути надані відповідні документи, що усі члени дійсно були на зборах і вирішували питання про виділ такого майна та підписали акт приймання-передачі і це майно дійсно відповідає частці, яка зазначена у сертифікаті позивача. Позивач не надав доказів, що він звертався з протоколом і актом приймання-передачі для реєстрації права власності на майно і що в реєстрації йому було відмовлено. Жодних зборів, на яких вирішувалося питання про виділ ОСОБА_2 майна не проводилося і вказані документи були зроблені самим лише ОСОБА_2 та підписані близьким колом його знайомих. Позовна заява подана до суду з формальних підстав з метою простого оформлення права власності на майно, без участі співвласників майна і без їх відома. Вказане рішення порушує його права, як співвласника такого майна, і він не брав участі у розгляді даної справи, тому має право на подачу апеляційної скарги. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Також від ОСОБА_2 надійшла заява, у якій він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2024 року доручено Липовецькому районному суду Вінницької області відновити знищене провадження у даній цивільній справі №136/972/14-ц. Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 12 грудня 2024 року відкрито провадження у справі про відновлення втраченого судового провадження. Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 06 січня 2025 року залучено в якості правонаступника відповідача Брицької сільської ради Турбівську селищну раду Вінницького району Вінницької області. Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 16 січня 2025 року відмовлено у відновленні втраченого судового провадження у справі №136/972/14-ц у зв`язку із відсутністю матеріалів для точного відновлення втраченого провадження. У розумінні приписів статті 494 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження або у разі перегляду судового рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у відновленні втраченого судового провадження чи відновлено його частково, зобов`язаний ухвалити відповідне судове рішення у межах своєї компетенції та повноважень. У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №753/6745/17 зроблено висновок про те, що перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. 25 лютого 2025 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Мельника В.О. надійшло клопотання про долучення доказів. У судовому засіданні при перегляді апеляційної скарги у задоволенні вказаного клопотання було відмолено, оскільки за змістом ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. ОСОБА_2 , при розгляді судом першої інстанції питання щодо відновлення втраченого судового провадження вказані докази не надавав, а тому апеляційний суд позбавлений можливості прийняти їх на стадії апеляційного перегляду. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. З тексту копії рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року встановлено наступне. Позивачеві ОСОБА_2 було вирішено передати в рахунок майнових паїв об`єкти нерухомого майна, що належало КСП «Промінь», на що вказує Протокол зборів №1 від 02.07.2013 та Протокол №1 від 28.05.2011 уповноважених членів спілки співвласників майна КСП «Промінь». Факт передачі майна було проведено відповідно до акта приймання-передачі від 25.12.2005 та 11.06.2011, де зазначено майно, його загальну вартість, в обсязі майнових паїв належних ОСОБА_2 , що міститься в матеріалах справи. Як убачається із технічної документації на комплекс будівель, місце розташування яких АДРЕСА_1 , що складений 17.07.2013 ТОВ «Вінстратегія будекспертиза», вартість приміщення Диспетчерської - літ «А», Майстерні - літ. «Б», Будівлі заправника «В», розвантажувально-навантажувальної площадки - літ «Г», котельної - літ. «Д», Складу запчастин - літ. «Е», Убиральні - «Є», Свинарника № 2 - літ. «Ж», загальною площею 902,1 м.кв., до складу якого входять коридор - літ. «Ж-1», становить 187 271 гривень. Відповідно до довідки виданої виконкомом Брицької сільської ради Липовецького району, адреса приміщень майстерня, диспетчерської будівлі заправки, розвантажувально-навантажувальної площадки, котельні, складу запчастин, убиральні, свинарників визначені: АДРЕСА_1 . За результатами проведеного ТОВ «Вінстратегія будекспертиза» технічного обстеження нежитлової будівлі сільськогосподарського призначення: майстерня, диспетчерської будівлі заправки, розвантажувально-навантажувальної площадки, котельні, складу запчастин, убиральні, свинарники, що знаходяться по АДРЕСА_1 , відповідають вимогам надійності і безпечної експлуатації будівель та споруд. Задля офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, позивач звернувся до Державної реєстраційної служби з метою внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному чинним законодавством. Проте йому було відмовлено, оскільки згідно норм діючого законодавства, передбачена обов`язкова наявність у суб`єкта містобудування земельних ділянок, на яких розміщені такі об`єкти, документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт. Як слідує із листа від 20.11.2013 Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, згідно положень ст. 134 Земельного Кодексу України для того щоб оформити земельну ділянку під будівлею спочатку необхідно оформити та зареєструвати в передбаченому чинним законодавством порядку право власності на будівлі (споруди), які знаходяться на даній земельній ділянці, що прямо суперечить нормам п.30 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань регулювання містобудівної діяльності» від 20.11.2012 №5496-VI, де зазначено, що власник (користувач) земельної ділянки може через ДАБІ України ввести в експлуатацію, і в подальшому зареєструвати в органах Укрдержреєстру речове право власності на об`єкти нерухомого майна, які на ньому розташовані. Суд першої інстанції за результатами розгляду справи дійшов до переконання, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наведені ним у позовній заяві обставини щодо неможливості реалізації свого права власності за наявності колізій у чинному законодавстві, що дає підстави суду для винесення рішення про задоволення позову та визнання за ОСОБА_2 права власності на комплекс будівель, який розташований по АДРЕСА_1 загальною вартістю 187 271 гривень. ОСОБА_1 , вважаючи, що вказане рішення суду першої інстанції порушує його права, як власника майнового паю, звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що спірне майно належало членам бувшого КСП «Промінь» на праві спільної сумісної власності і лише вони вправі вирішувати питання про виділ та передачу такого майна, а тому саме члени КСП «Промінь» мають бути відповідачами у справі. Звернення позивача до суду із позовом до неналежного відповідача є окремою і самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства. За змістом ч. 2 ст. 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Самоврядування в підприємстві забезпечується на основі права членів підприємства брати участь у вирішенні всіх питань його діяльності, виборності та підзвітності виконавчо-розпорядчих органів, обов`язковості рішень, прийнятих більшістю, для всіх членів підприємства (стаття 22 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»). Згідно з абз. 1, 4, 6 п. 1.2 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України 20.05.2008 №315, наведені в цих Рекомендаціях терміни вживаються в такому значенні: - майно, що перебуває у спільній частковій власності, - майно, що складає майновий пай, інше майно, яке передається власниками майнового паю у спільну власність, а також продукція, плоди та доходи від його використання; - співвласник - власник майнового паю, який не отримав його в натурі чи не передав як внесок до статутного капіталу господарського товариства або пайового фонду сільськогосподарського кооперативу; - частка у праві спільної часткової власності - частка кожного співвласника, що відповідає вартості його майнового паю. У п.2.4 вказаних Рекомендацій зазначено, що управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється через загальні збори співвласників. Співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна, що перебуває у спільній частковій власності, подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності зборам співвласників відповідну заяву (п.4.1 Рекомендацій). Таким чином, оскільки майно колективних сільськогосподарських підприємств належить на праві спільної часткової власності його членам, його співвласники здійснюють свої права за спільною згодою і жоден зі співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників, рішення щодо виділення в натурі частки з майна повинно прийматися на загальних зборах співвласників одностайно. Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 08.04.2019 у справі №132/2483/16-ц та від 18.12.2019 у справі №131/475/16-ц. До апеляційної скарги скаржником додано копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори Вінницького району Вінницької області Кицюк О.П. 16.11.2024, у якому зазначено що ОСОБА_1 є спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: права на майновий пай (серія ВІ Х №013633), члена колективного сільськогосподарського підприємства «Промінь» села Брицьке Липовецького району Вінницької області, виданого Брицькою сільською радою 06.12.2001, розміром 2863 гривні, що становить 0,091 відсотків від загальної вартості майна КСП «Промінь» села Брицьке Липовецького району Вінницької області. Вартість спадкового майна складає: 2863 гривні. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (стаття 48 ЦПК України). Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки. Згідно з частинами першою-третьою статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16. У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Таким чином, із змісту позовних вимог, а саме визнання права власності на нерухоме майно на комплекс будівель, який розташований по АДРЕСА_1 , відповідачами повинні бути усі власники майнових паїв (через самоврядування чи представницькі органи) реорганізованого КСП «Промінь», так як рішення, що стосується майна, яке підлягає передачі певній особі прямо впливає на їх права та інтереси, як осіб, які теж мають право на набуття такого майна. Як вбачається із оскаржуваного рішення суду, позивач визначив відповідачем Брицьку сільську раду Липовецького району Вінницької області, хоча співвласниками майна реорганізованого КСП «Промінь» є усі його члени, які мають майнові паї. Однак, окремо співвласники майна реорганізованого КСП «Промінь» до участі у справі не залучались та це питання судом першої інстанції на обговорення не ставилось та відповідно вирішено не було. Представник ОСОБА_2 при апеляційному перегляді справи у судовому засіданні так і не зміг пояснити, чому відповідачем у справі була визначена Брицька сільська рада Липовецького району Вінницької області, і це при тому, що він не заперечував наявність Спілки співвласників майна реорганізованого КСП «Промінь». Без залучення вказаних осіб розгляд справи та ухвалене за наслідками такого розгляду рішення не слід вважати такими, що відповідають обставинам, що мають значення для справи, та вимогам закону. Оскільки судом першої інстанції справу розглянуто у неналежному суб`єктному складі, а в апеляційного суду відсутні повноваження щодо залучення до розгляду справи співвідповідачів в порядку статті 51 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з вказаних підстав з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав не залучення до участі в справі всіх належних відповідачів. Це є самостійною підставою для скасування рішення суду, а отже надавати аналіз іншим доводам апеляційної скарги не має правового значення. Заява ОСОБА_2 про застосування позовної давності не розглядається апеляційним судом, оскільки зі змісту статті 256 ЦК України слідує, що позовна давність застосовується до вимог позову, а не вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку із задоволенням вимог апеляційної скарги, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 809,06 грн, сплачений за подання апеляційної скарги. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області, правонаступником якої є Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області, про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 2809 (дві тисячі вісімсот дев`ять) гривень 06 копійок. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 лютого 2025 року. Головуючий Т.Б. Сало Судді І.В. Міхасішин І.М. Стадник