Ухвала КЦС ВС № 363/1344/23

У х в а л а 24 лютого 2025 року м. Київ Справа № 363/1344/23 Провадження № 61-14326ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), в інтересах якої діє адвокат Ружанський Леонід Володимирович (далі - адвокат), на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 4 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до ОСОБА_3 (далі - боржник) та скаржниці про стягнення боргу і в с т а н о в и в :

1. У березні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути солідарно з відповідачів 275 000,00 доларів США боргу за договором позики, 6 170,50 доларів США як три проценти річних за невиконання зобов`язання, 150 150,00 доларів США неустойки у розмірі 0,2 % від суми невиконаного зобов`язання, 8 250,00 доларів США штрафу у розмірі 3 % від суми боргу. 2. 4 березня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов: стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача 439 570,50 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України долару до гривні становило 16 070 697,50 грн; стягнув із відповідачів на користь позивача по 6 710,00 грн компенсації сплаченого судового збору; продовжив дію заходів забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою цього суду від 11 квітня 2023 року, на дев`яносто днів з дня набрання рішенням законної сили. 3. 28 серпня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою: скасував рішення суду першої інстанції у частині вимог про солідарне стягнення з відповідачів 6 170,50 доларів США як трьох процентів річних за невиконання зобов`язання, 150 150,00 доларів США неустойки у розмірі 0,2 % від суми невиконаного зобов`язання, 8 250,00 доларів США штрафу у розмірі 3 % від суми боргу й ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову у вказаних частинах; змінив абзац другий резолютивної частини оскарженого рішення: стягнув солідарно з відповідачів 275 000,00 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України долара США до гривні становило 10 054 000,00 грн; змінив розподіл судових витрат, визначений судом першої інстанції: стягнув із відповідачів на користь позивача по 4 160,20 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції; в іншій частині оскаржене рішення залишив без змін. 4. 26 жовтня 2024 року адвокат в інтересах скаржниці подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтував так: - судове засідання у суді першої інстанції щодо суті позову відбулося без участі скаржниці, бо вона його вперше пропустила. Її представник на засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу скаржниці. До клопотання долучив інформацію про наявність у реєстрі медичного висновку про тимчасову непрацездатність; - повторною неявкою на судове засідання є друга неявка поспіль (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2020 року у справі № 760/16469/15-ц); - отримуючи у позику гроші без згоди другого з подружжя, той із подружжя, хто отримав такі кошти у позику, стає учасником зобов`язальних правовідносин і особисто відповідає за їхнє повернення реально чи особистим майном (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 752/7501/18); - згідно з розпискою від 24 листопада 2020 року боржник отримав кошти, зокрема на нумізматичну діяльність. Суд не встановив, кому саме належать старовинні монети та медалі, та за які кошти їх придбали. Суд також не перевірив, чи дійсно гроші, вказані у цій розписці, зокрема 110 000,00 доларів США, витрачені на придбання будівельних матеріалів, меблів, обладнання; - за змістом частини четвертої статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України) вона, хоч і передбачає припис про виникнення обов`язків у другого з подружжя, однак не кваліфікує ці обов`язки як солідарні; тому до відносин щодо зобов`язань подружжя треба застосовувати припис статті 540 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про часткові зобов`язання, а не правила статті 541 ЦК України про солідарні зобов`язання (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 638/18231/15-ц); - суди мають досліджувати, чи отримані кошти витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджують це відповідні докази, а також з`ясовувати, чи надав інший із подружжя письмову згоду на укладення договору позики (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 752/7501/18); - апеляційний суд не взяв до уваги та не оцінив те, що на час складання боржником боргових розписок, останній і скаржниця розривали шлюб. 5. 29 листопада 2024 року Верховний Суд в складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. Скаржниця повинна була: (1) додатково обґрунтувати поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження, (2) вказати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у неї та адвоката, (3) надати копії усіх доданих до касаційної скарги матеріалів відповідно до кількості учасників справи, (4) доплатити 18 520,00 грн судового збору. 6. 13 грудня 2024 року адвокат в інтересах скаржниці сформував у системі «Електронний суд», а 14 грудня 2024 року подав поштою заяви про усунення недоліків касаційної скарги. Вказав, що у нього є електронний кабінет, а у скаржниці - немає. Додав до заяви квитанцію про доплату 18 520,00 грн судового збору, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та копії усіх доданих до касаційної скарги матеріалів відповідно до кількості інших учасників справи.

7. Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження скаржниця обґрунтувала так: у матеріалах справи немає доказів отримання нею оскарженої постанови апеляційного суду або доказу відмови від її отримання; апеляційний суд копію оскарженої постанови поштою скаржниці не відправив; адвокат кілька разів звертався з клопотанням про отримання копії судового рішення й ознайомлення із матеріалами справи, однак лише 7 жовтня 2024 року отримав копію постанови апеляційного суду. Для підтвердження цього надала, зокрема, копію клопотання про отримання рішення суду та про ознайомлення з матеріалами справи, знизу якого є відмітка про отримання адвокатом 7 жовтня 2024 року у суді першої інстанції копії оскарженої постанови. 7.1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). 7.2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України). 7.3. Оскільки скаржниця подала касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення копії оскарженої постанови, пропущений строк на касаційне оскарження слід поновити.

8. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

9. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана із дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження. Керуючись статтями 260, 261, 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у х в а л и в :

1. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Вишгородського районного суду Київської області від 4 березня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 4 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення боргу.

3. Витребувати із Вишгородського районного суду Київської області цивільну справу № 363/1344/23.

4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко