Постанова Київський апеляційний суд № 175/4296/24

справа № 175/4296/24 головуючий у суді І інстанції Якимець О.І. провадження № 22-ц/824/5084/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 27 лютого 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про стягнення суми дивідендів, - В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача на користь позивача суму дивідендів за 2020 рік у сумі 13 090,00 грн., нарахованих на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його матір`ю. Вона була власницею семи акцій приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», тобто акціонером заводу. Щорічно, рішенням загальних зборів акціонерів заводу, на акції нараховувались та сплачувались дивіденди шляхом перерахування на банківські картки. Його матері дивіденди перераховувались на її картку Приватбанку. У 2021 році було нараховано дивідендів за 2020 рік у сумі 2 000,00 грн. на кожну акцію. Його матері було нараховано на 7 її акцій 14 000,00 грн. дивідендів. Згідно закону, з цієї суми відраховувався податок на доходи у розмірі 5% та військовий збір у розмірі 1,5%. Тобто до видачі сума дивідендів становить 13 090,00 грн. Проте, з невідомих причин, ця сума не була перерахована на банківську картку його матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Краматорську. У встановлений законом строк позивач прийняв після неї спадщину за законом, у склад якої також увійшли акції ПрАТ «НКМЗ» та, відповідно, нараховані на них дивіденди. Після смерті матері її банківська картка була заблокована Приватбанком. У процесі оформлення спадщини позивач звертався до розрахунково-касового відділу ПрАТ «НКМЗ» та у Приватбанк щодо нарахованої суми дивідендів, однак ніяких роз`яснень від них не отримав. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на аналогічні обставини, які викладені ним у позовній заяві. У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «НКМЗ» вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що ОСОБА_2 за життя була власницею семи простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод». Після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина. Спадкоємцем, який прийняв спадщину після її смерті є позивач, який звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21 грудня 2022 року державним нотаріусом Першої краматорської державної нотаріальної контори Фареник О.О., спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з цінних паперів - акцій простих іменних Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» у кількості 7 штук, номінальною вартістю одного цінного паперу 400,00 грн., які зберігаються у зберігача АТ КБ «Приват». Отже, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина, в тому числі і на нараховані їй за 2020 рік Національним депозитарієм України дивіденди у розмірі 14 000,00 грн. (після вирахування податків сума до сплати склала 13 900,00 грн). Ухвалюючи рішення про відмову від позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки доказів звернення до відповідача із заявою та документами, необхідними для виплати дивідендів позивач суду не надав; враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позовні вимоги є необґрунтованими та позов задоволенню не підлягає. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. За змістом частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, на судовий захист її особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України). Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, предмет, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору. Отже, за загальним правилом у порядку цивільного судочинства можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Статтею 1 та частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України). Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання. Натомість відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, правильне визначення юрисдикційності цього спору залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між сторонами в цій справі в частині стягнення з акціонерного товариства на користь позивача грошових коштів, зокрема дивідендів за акціями, що успадковані ним від матері ( ОСОБА_2 ). Відповідно до частини першої статті 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Аналогічну норму закріплено в частині першій статті 3 Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI «Про акціонерні товариства», яким визначено порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів (частина перша статті 1 цього Закону). За змістом абзацу першого частини першої статті 6 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» акцією є іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. До особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером), крім випадків, установлених законом або правочином (абзац перший частини першої статті 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»). За змістом частин першої, другої статті 20 Закону України «Про акціонерні товариства» акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства. Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами. Разом з тим відповідно до частин першої, третьої статті 167 Господарського кодексу України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи. Водночас відповідно до статей 1216 і 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з частиною першою статті 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Із наведеного вбачається, що із переходом прав на 7 акцій, а також на дивіденди за ними за 2020 рік, від ОСОБА_2 до позивача в порядку спадкування, до останнього перейшли й відповідні корпоративні права останньої щодо цього акціонерного товариства, у тому числі й стосовно правомочностей на отримання певної частки його прибутку (дивідендів). Таким чином, оскільки предметом спору в цій справі є стягнення з акціонерного товариства на користь позивача дивідендів за акціями, що успадковані ним від матері ( ОСОБА_2 ), а також враховуючи, що відповідач не оспорює обсяг майнових прав (розмір дивідендів), успадкованих позивачем від померлої ОСОБА_2 , та відповідний порядок їх спадкування, то цей спір за своєю правовою природою є корпоративним, адже стосується діяльності акціонерного товариства, стороною якого є акціонер цього товариства, тобто виник із корпоративних відносин і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Вказане узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 910/18015/17. У частинах першій і другій статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Враховуючи те, що суд першої інстанції, відкрив провадження у справі та вирішив питання по суті позову, яка підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення необхідно скасувати, а провадження у справі - закрити. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови. Апеляційний суд бере до уваги, що зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX від 15 січня 2020 року, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується ухваленням постанови. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі». На підставі викладеного та керуючись статтями 255, 377, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про стягнення суми дивідендів закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарських судів. Протягом десяти днів з дня отримання зазначеної постанови позивач має право звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.