Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/7032/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий суддя у першій інстанції: Каленюк Ж.В. 26 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 140/7032/24 пров. № А/857/389/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 140/7032/24 за адміністративним позовом Державного підприємства «Дирекція по будівництву об`єктів» до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Енсол Україна» про визнання протиправною та скасування вимоги, - ВСТАНОВИВ: 08.07.2024р. позивач, Державне підприємство «Дирекція по будівництву об`єктів» звернувся з позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, у якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати вимогу від 28 червня 2024 року №130317-14/1615-2024. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 року позов задоволено частково. Суд першої інстанції скасував вимогу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про усунення виявлених перевіркою закупівель порушень законодавства від 28 червня 2024 року №13017-14/1615-2024. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Західний офіс Держаудитслужби подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.11.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. На підставі наказу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 04.06.2024р. №30-З, направлень на проведення перевірки закупівель від 05.06.2024р. №154 та №155, контролюючий орган здійснив перевірку закупівель ДП Дирекція по будівництву об`єктів щодо проведення закупівлі Електрична енергія (інформацію опубліковано в електронній системі закупівель за номером ID: UA-2021-08-14-000077-b) за період з 01.08.2021р. 26.01.2022 р. Із матеріалів справи видно, що перевірку проведено відповідно до питань програми перевірки закупівель з відома в.о. директора підприємства та в присутності головного бухгалтера. 18.06.2024р. за результатами перевірки публічних закупівель ДП Дирекція по будівництву об`єктів щодо проведення закупівлі Електрична енергія (ID: UA-2021-08-14-000077-b) складено акт перевірки №17-22/01. Із змісту акта перевірки №17-22/01 видно, що позивач розрахунок очікуваної вартості електричної енергії на 2021 рік провів з недотриманням Методики в частині застосування способу, який рекомендується для отримання інформації про ціни електричної енергії, оскільки одна із трьох комерційних пропозицій підлягала вилученню із розрахунку, а саме пропозиція ТзОВ Мексвен з ціною 4,53 грн за кіловат-годину електроенергії, яка є суттєво більшою (на 33,4%) від комерційної пропозиції ТзОВ Енерго Партнерс (3,018 грн за кіловат-годину). В комерційній пропозиції ТзОВ Енсол Україна (4,00 грн з ПДВ за кіловат-годину) відсутні будь-які розрахунки ціни електричної енергії, а розрахунок комерційної пропозиції ТзОВ Енерго Партнерс проведено із врахуванням інформації про ціну товару, що міститься в мережі Інтернет у відкритому доступі, у тому числі на сайтах спеціалізованих торгівельних майданчиків (веб-сайт ДП Оператор ринку). Зокрема, підприємству необхідно було застосувати методику визначення очікуваної вартості предмета закупівлі відповідно до п.п.1 п.1 розділу ІІІ Методики. В ході перевірки проведено розрахунок очікуваної вартості станом на 11 серпня 2021 року (відповідно до п.п.1 п.1 розділу ІІІ Методики, згідно даними веб-сайту ДП Оператор ринку), яка із врахуванням усіх ризиків до завершення 2021 року становить 3,51454 грн. за кіловат-годину (включено середньозважену ціну за 1 кіловат-годину електричної енергії на ринку на день наперед - 2,12655 грн. без ПДВ, послугу оператора системи передачі електричної енергії ПрАТ НЕК Укренерго - 0,29393 грн. без ПДВ; 1,1 коефіцієнт ризику зростання ціни постачання в опалювальний сезон (10% до кінця 2021 року); коефіцієнт 1,1 - орієнтовна торгівельна надбавка/ знижка електропостачальника (10%). Таким чином, проведеним розрахунком встановлено очікувану вартість закупівлі на 2021 рік у сумі 61967891,29 грн. (1763500 кіловат-годин х 3,51454), а підприємство завищив очікувану вартість електричної енергії на суму 1261741,71 грн. (7459633,00 грн. 61967891,29 грн.), чим не дотримав вимоги ст.5 Закону в частині максимальної економії, а також ефективності та пропорційності (розділ 2 акта перевірки). У розділі 3 акта перевірки, Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області встановив, що ДП Дирекція по будівництву об`єктів уклав із ТзОВ Енсол Україна договір від 21 жовтня 2021 року №51 на суму 7399375,20 грн. з ПДВ на постачання електричної енергії в кількості 1763500 кіловат-годин за ціною 4,20 грн за кіловат-годину. Сторонами упродовж дії договору вносилися зміни до істотних умов договору, зокрема в частині збільшення ціни за одиницю товару. Зважаючи на внесені зміни, ціна одиниці товару загалом зросла на понад 35% (із 4,20 грн за 1 кіловат-годину електроенергії згідно умовами договору від 21 жовтня 2021 року №51 до 5,70 грн відповідно до додаткової угоди від 30 листопада 2021 року №4). Так додатковою угодою від 15 листопада 2021 року №1 ціна електроенергії збільшена до 4,58 грн за 1 кіловат-годину (або на 9% від ціни за договором №51); підстава - лист ТзОВ Енсол Україна від 10 листопада 2021 року з додатками. Додатковою угодою від 29 листопада 2021 року №2 ціну збільшено до 5,00 грн за 1 кіловат-годину (або на 9,17% від ціни за угодою №1); підстава - лист від ТзОВ Енсол Україна від 22 листопада 2021 року №22/11-7 з додатками. Внаслідок укладення додаткової угоди від 30 листопада 2021 року №3 ціна електроенергії зросла до 5,46 грн за 1 кіловат-годину (або на 9,2% від ціни за угодою №2); підстава - лист від ТзОВ Енсол Україна від 23 листопада 2021 року №23/11-1 з додатками. А відповідно до додаткової угоди від 30 листопада 2021 року №4 ціна електроенергії зросла до 5,70 грн за 1 кіловат- годину (або на 4,39% від ціни за угодою №3); підстава - лист від ТзОВ Енсол Україна від 23 листопада 2021 року №23/11-2 з додатками. Також сторонами укладено додаткову угоду від 17 грудня 2021 року №5, якою зменшено загальну суму договору від 21 жовтня 2021 року №51 з 7406700,00 грн до 7399375,20 грн. Відповідно до наданих до перевірки довідок Торгово-промислової палати України від 05 листопада 2021 року №2808/21, від 18 листопада 2021 року №2940/21, від 18 листопада 2021 року №2940-1/21, від 16 листопада 2021 року №2906/21 середньозважена ціна електричної енергії на ринку на добу наперед (РДН) у торговій зоні об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС) за офіційними даними веб-сайту ДП Оператор ринку (https://www.oreexom.ua) з 01 вересня 2021 року по 10 листопада 2021 року зросла з 2,23078 грн до 3,37495 грн за кіловат-годину або на 51,29%. Одночасно, контролюючий орган в акті перевірки зафіксував, що ТзОВ Енсол Україна на умовах договору від 21 жовтня 2021 року №51 у його первинній редакції поставило: 316540 кіловат-годин електроенергії по 4,20 грн за 1 кіловат-годину електроенергії на суму 1329468,00 грн (акт приймання-передачі електричної енергії від 31 жовтня 2021 року), 335832 кіловат-годин електроенергії за ціною 5,70 грн за 1 кіловат-годину електроенергії на суму 1914242,40 грн (акт приймання-передачі електричної енергії від 30 листопада 2021 року), 729064 кіловат-годин електроенергії по 5,70 грн за 1 кіловат-годину електроенергії на суму 4155664,80 грн (акт приймання-передачі електричної енергії від 16 грудня 2021 року). Всього протягом жовтня - грудня 2021 року підприємству поставлено 1381436 кіловат-годин електроенергії на загальну суму 7399375,20 грн. Оплату за отриману електроенергію здійснено платіжними дорученнями від 03 листопада 2021 року №525 у сумі 1329468 грн, від 06 листопада 2021 року №615 у сумі 1914242,4 грн, від 17 грудня 2021 року №672 у сумі 4155664,80 грн. Крім того, контролюючий орган встановив, що підприємство відповідно до акта моніторингу розраховував усереднену ціну як стартову для проведення аукціону на закупівлю за 1 кіловат-годину - 4,23 грн з ПДВ із врахуванням коефіцієнта ризику зростання ціни на період постачання в опалювальний сезон (розрахунково 10% до кінця 2021 року). Коефіцієнт ризику зростання ціни на період постачання в опалювальний сезон становив 10% або 0,38 грн з ПДВ: 4,23 грн - (7988655+7054000+5322243)/3/1763500). Оскільки при розрахунку очікуваної вартості закупівлі електричної енергії вже було враховано збільшення ціни в опалювальний сезон на 10% (коливання ціни на ринку) при укладенні додаткових угод №1, №2, №3, №4 до договору від 21 жовтня 2021 року №51 підприємством безпідставно збільшено ціну за 1 кіловат-годину на 0,38 грн з ПДВ, чим порушено вимоги п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» №922-VIII. За висновкам акта перевірки контролюючий орган встановив, що протягом листопада - грудня 2021 року підприємство здійснив зайву оплату електроенергії по ціні 5,70 грн. за 1 кіловат-годину з ПДВ із врахуванням збільшення ціни згідно додатковими угодами №1, №2, №3, №4 до договору №51 на 10% (або на 0,38 грн з ПДВ за 1 кіловат-годину) на загальну суму 404660,48 грн. (335832 +729064 (кількість отриманої електричної енергії за листопад та грудень 2021 року) х 0,38 грн). Вказане порушення призвело до втрати активів та завдання матеріальної шкоди (збитків) підприємству на загальну суму 404660,48 грн з ПДВ. 25.06.2024р. не погоджуючись із актом перевірки, ДП Дирекція по будівництву об`єктів надав Управлінню Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області зауваження №1.4/611. Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області прийняв висновок 27.06.2024р., в якому зазначив що вказані заперечення не прийняв до уваги. 28.06.2024р. у зв`язку з тим, що під час проведення перевірки виявлені порушення не усунуті у спосіб, що не суперечить законодавству, Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області надіслав позивачу вимогу №130317-14/1615-2024 Щодо усунення виявлених перевіркою закупівель порушень законодавства, якою зобов`язав відповідно до ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: - забезпечити відображення дебіторської заборгованості по розрахунках із ТзОВ Енсол Україна на суму 404660,48 грн; -забезпечити відповідно до норм ст.ст.216-229 Господарського кодексу України, ст.ст 22, 610-625 Цивільного кодексу України відшкодування (в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи із ТзОВ Енсол Україна) на користь підприємства матеріальної шкоди (збитків) в сумі 404660,48 грн., заподіяної внаслідок закупівлі електричної енергії по завищеній ціні, з наступним перерахуванням до державного бюджету. Інформацію про вжиті заходи з підтверджуючими документами зобов`язав надати до 31.07.2024р. ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За правилами ст.5 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перевірка закупівель у замовників проводиться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об`єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель. Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю. Постановою Кабінету Міністрів України Про утворення Державної аудиторської служби України від 28.10.2015р. №868 (далі Постанова №868), утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення. Постановою Кабінету Міністрів України Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби від 06.04.2016р. №266 (далі Постанова №266), утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної аудиторської служби за переліком згідно з додатком 1: Північний офіс Держаудитслужби, Північно-східний офіс Держаудитслужби, Південний офіс Держаудитслужби, Західний офіс Держаудитслужби, Східний офіс Держаудитслужби. В п.1 Положення про Західний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02 червня 2016 року №23 (зі змінами), Західний офіс Держаудитслужби (далі - Офіс) підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях (далі - управління). Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно. Порядок проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2013 року №631 (Порядок №631). п.п. 26, 27 Порядку №631 передбачено, що результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки. Складення акта перевірки закупівель, його підписання та реалізація результатів перевірки здійснюються за процедурами, передбаченими п.п.35, 38-47, абз.1, абз.2 п.48, п.49-п.52 Порядку проведення інспектування, з урахуванням норм, установлених цим Порядком. Із змісту п.42, п.43 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (далі - Порядок №550), видно, що у разі підписання акта ревізії із запереченнями керівник об`єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу державного фінансового контролю акта ревізії повинен подати йому підписані заперечення. Якщо протягом цього строку заперечення щодо акта не надійдуть, то орган державного фінансового контролю вживає заходів для реалізації результатів ревізії. Орган державного фінансового контролю аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях, і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень дає на них висновок, який затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. п.45, п.46, п.50 Порядку №550 визначено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об`єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень. За результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновків, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної установи та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Про відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а тому наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. Верховний Суд України у постанові від 23 лютого 2016 року у справі №818/1857/14, вказав, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 не знайшла підстав для відступу від цієї позиції. У постанові від 08 травня 2018 року у справі №826/3350/17 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати, чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правовому акту, обґрунтованість якого відповідно до ст.2 КАС України є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом. Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року та від 08 травня 2018 року у справах №822/2087/17 та №826/3350/17 вказав, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що законна вимога контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи. З проведеного вище аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), видно що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю. Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема стягнення збитків у судовому порядку на підставі п.10 ч.1 ст.10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, №2939-XII, з чим кореспондується п.50 Порядку №550, жодним чином не відміняє та не спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову. За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур (такі висновки містять постанови Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі №620/4169/20, від 22 жовтня 2020 року у справі №820/3089/17, від 31 травня 2021 року у справі №826/18686/16, від 31 серпня 2021 року у справі №160/5323/20, від 02 листопада 2021 року у справі №420/6808/19). Колегія суддів звертає увагу апелянта, що зміст спірної вимоги породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована. Збитки (їх обчислення та розмір) є кінцевим результатом, а тому першочергово слід надати оцінку обставинам справи щодо проведення перевірки та доведеності наявності порушень. Суд апеляційної інстанції зазначає, що оспорювана вимога від 28.06.2024р. №130317-14/1615-2024 в зобов`язальній частині спрямована на забезпечення відшкодування матеріальної шкоди (збитків) у зв`язку із закупівлею Державним підприємством «Дирекція по будівництву об`єктів» електроенергії за завищеною ціною та не має наслідків для відповідальності і вжиття заходів в частині виявленого актом перевірки порушення, яке стосується недотримання вимог розділу ІІІ Методики, що за висновком органу державного фінансового контролю призвело до завищення очікуваної вартості закупівлі електроенергії на 1261741,71 грн. При цьому, вимога у цій частині може впливати на права та інтереси позивача і мати для нього наслідки, адже за своєю суттю констатує обставини, але не покладає якихось обов`язків. Наведене виключає можливість визнання вимоги у цій частині протиправною. ч.1, ч.4, ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/ пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/ спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/ пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не викликають спору встановлені в акті перевірки обставини про те, що ціна після укладення договору зросла до 5,70 грн за кіловат-годину. Отже, враховуючи ту обставину, що згідно договору від 21 жовтня 2021 року №51 у ціні електроенергії - 4,20 грн. за кіловат-годину вже враховане прогнозоване підвищення ціни на 10% до кінця 2021 року, тому закупівля електроенергії за ціною 5,70 грн. призвела до додаткових витрат позивача (за розрахунками відповідача 0,38 грн за кіловат-годину, а всього 404660,48 грн з ПДВ). Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2020 року у справі №1340/5972/18 вказав, що в органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. Оспорюваною вимогою передбачено усунути виявлені порушення у спосіб: відобразити в бухгалтерському обліку підприємства суму дебіторської заборгованості (переплати) по розрахунках з ТзОВ Енсол Україна - 404660,48 грн. та забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків) у сумі 404660,48 грн, заподіяної внаслідок закупівлі у ТзОВ Енсол Україна електричної енергії за завищеною ціною (зокрема, шляхом проведення претензійно-позовної роботи) з наступним перерахуванням до державного бюджету. При цьому, перша вимога (про відображення в бухгалтерському обліку підприємства суми дебіторської заборгованості (переплати)) по суті є передумовою для виконання другої вимоги про відшкодування матеріальної шкоди (збитків) та повернення суми переплати в дохід державного бюджету. У постановах від 02 квітня 2020 року у справі №820/3534/16, від 28 квітня 2020 року у справі №826/8741/16, від 02 липня 2020 року у справі №826/1508/17 Верховний Суд зазначив, що коли йдеться про вжиття заходів щодо відшкодування збитків, чинним законодавством передбачено чіткий алгоритм заходів, які може вживати зацікавлена особа для стягнення збитків. Правомірність вимоги у частині законності і правильності обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про їхнє стягнення. Такий порядок оскарження слід застосовувати, якщо підконтрольною установою не було попередньо оскаржено таку вимогу по суті встановлених порушень під час проведення відповідної перевірки і таким порушенням судом не було надано оцінку (відсутня будь-яка реакція з боку підконтрольної установи після отримання вимоги), або дотримання процедури проведення перевірки (ревізії, моніторингу, тощо) та факт порушення з боку підконтрольної установи під час здійснення господарської діяльності встановлено у судовому рішенні. Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що за результатами вирішення спору за позовом Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України та Західного офісу Держаудитслужби до Державного підприємства Дирекція по будівництву об`єктів, ТзОВ Енсол Україна про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів, рішенням Господарського суду Волинської області від 02 липня 2024 року у справі №903/433/24 визнано недійсними додаткові угоди від 15 листопада 2021 року №1, від 29 листопада 2021 року №2, від 30 листопада 2021 року №3, від 30 листопада 2021 року №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 21 жовтня 2021 року №51 (конкурентна процедура закупівлі №UA-2021-08-14-000077-b); Стягнуто із ТзОВ Енсол Україна на користь Міністерства енергетики України в дохід Державного бюджету України кошти у сумі 1597344,00 грн. Рішення суду від 02 липня 2024 року у справі №903/433/24 набрало законної сили (залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2024 року). ч.4 ст.78 КАС України чітко визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Оскаржувана у цій справі вимога про усунення виявлених перевіркою закупівель порушень законодавства від 28 червня 2024 року №13017-14/1615-2024 містить висновки про недотримання вимог законодавства при проведенні позивачем закупівлі електричної енергії (ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» №922-VIII) і стосується того ж договору закупівлі від 21 жовтня 2021 року №51 та додаткових угод до нього, що були предметом перевірки у справі №903/433/24 та рішення в даній справ набрало законної сили. Суд апеляційної інстанції наголошує, що наявність вимоги від 28 червня 2024 року №13017-14/1615-2024, яка, як зазначено вище, має обов`язковий характер для позивача як підконтрольного суб`єкта, без її скасування фактично породжує умови відповідальності останнього за невиконання такої вимоги, у якій встановлено строк для вжиття заходів, визначених відповідачем (до 31 липня 2024 року). Однак, додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу від 21 жовтня 2021 року №51 визнані недійсними (рішення суду набрало законної сили 17 вересня 2024 року) та із ТзОВ Енсол Україна стягнуто кошти (у сумі більшій, ніж визначено у вимозі). За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29). Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби залишити без задоволення, а Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 140/7032/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель