Постанова 4805 № 295/14603/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/14603/24 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М. Категорія 68 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Шевчук А.М. розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №295/14603/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняБогунського районного суду м. Житомира від 06 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Полонця С.М. встановив: У вересні 2024 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 11 498,36 грн., понесені на придбання ліків, оздоровчі процедури-плавання та інвентаря для розвитку та оздоровлення дитини. На обґрунтування позову вказувала, що вона із відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. Вони є батьками малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та має захворювання, а лікування дитини потребує значних коштів. Згідно судового наказу Богунського районного суду м. Житомира від 16 серпня 2024 року з відповідача на утримання доньки стягнуто щомісячно аліменти в розмірі частини всіх видів заробітку до її повноліття. Зазначала, що при народженні дитина отримала родову травму. Був встановлений діагноз: синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості на фоні гіпоксично-ішемічного ураження нервової системи, субпендимальна псевдокіста зліва, псевдокіста лівого судинного склепіння, дрібновогневі зміни паренхіми таламусу (невиразні). Захворювання є серйозним з наслідками для здоров`я, у зв`язку з цим дитина потребує постійного медикаментозного лікування та оздоровчих фізпроцедур - плавання та масажу. Лікування при такому діагнозі потребує значних коштів. Згідно призначень лікарів неврологів, які лікують дитину, нею для її лікування були придбані ліки на суму 7 391,52 грн. Крім того, вартість фізіотерапевтичної процедури, яка входить в лікувальний комплекс процедур плавання склала 5 350,00 грн. Також для психоемоційного розвитку дитини за порадою та призначенням лікаря придбала для доньки термокилимок з м`ячиками, що сприяє розвитку моторики та мозкової діяльності, вартість яких становить 2 294,20 грн. Для більш мобільного пересування по місту з хворою дитиною, відвідування лікарів, проходження фізпроцедур придбала для дитини коляску вартістю 7 486,00 грн. Вказувала, що 25.07.2024 року вона відвідала для додаткової консультації лікаря невролога, вартість якої склала 475 грн. Оскільки загальна сума витрат становить 22 969,72 грн., вважає, що відповідно до ст. 185 СК України, відповідач має сплатити на її користь частину зазначених додаткових витрат в сумі 11 498,36 грн. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість, безпідставність та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує, що звернулась до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на утримання дитини в розмірі 11 498,36 грн., які вона понесла на придбання ліків, оздоровчі процедури, викликані хворобою та за призначенням лікаря, а саме на плавання та масаж, на придбання інвентаря для оздоровлення та розвитку дитини, консультацію лікаря, коляску. Зазначає, що при народженні їх донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала родову травму, був встановлений діагноз: синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості на фоні гіпоксично-ішемічного ураження нервової системи, субпендимальна псевдокіста зліва, псевдокіста лівого судинного склепіння, дрібновогневі зміни паренхіми таламусу (невиразні). В зв`язку з цим лікування дитини потребує не лише медикаментозного лікування, а також оздоровчих процедур, а саме масажу та плавання. На підтвердження понесених витрат на придбання ліків нею до позову додана виписка із історії хвороби дитини, де чітко вказаний перелік ліків, призначених лікарем та призначених процедур - плавання та масаж. Крім доданої виписки, на підтвердження понесених витрат нею надані чеки на придбання ліків, назва яких співпадає з назвою ліків у виписці з історії хвороби дитини. Вказувала, що дитина проживає з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Необхідність плавання та масажу викликана хворобою дитини, про що вказано у виписці з історії хвороби дитини, як процедура в комплексі з ліками. Таким чином, вважає, що нею надані всі необхідні докази на підтвердження придбання вказаних ліків та проведення процедур - виписка з історії хвороби дитини, чеки на придбання ліків та оплату процедур-плавання, довідка, що дитина проживає з нею. Але, суд не надав належної оцінки, вказавши, що відсутні докази придбання таких ліків саме позивачем, тобто нею. На її думку, такий висновок суду не відповідає матеріалам справи та доданим доказам, є безпідставним та необ`єктивним. Що стосується інших понесених нею витрат, а саме консультація лікаря, то вона була необхідна у зв`язку із захворюванням та продовженням лікування, тобто викликана особливими обставинами. Зазначає, що через встановлений доньці діагноз та визначене лікарем лікування додатково для розвитку дитини за порадою лікаря був придбаний розвиваючий килимок з іграшками. В комплексі з ліками, басейном, масажем, придбання розвиваючого килимка з іграшкою також викликано особливими обставинами - хворобою дитини. Діагноз їх доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є достатньо серйозним, в зв`язку з чим вона потребує тривалого лікування. Враховуючи вищезазначене, вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Представник відповідача скористався своїм правом та подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач обізнана, що відповідач проходить військову службу та не проживає з родиною з незалежних від нього підстав. Останній стабільно матеріально дбав про родину шляхом переказу коштів на її утримання. Не зважаючи на це, позивач ініціювала три судові позови про стягнення з нього аліментів. Вказує, що після отримання позову у справі №295/11365/24 про стягнення аліментів на утримання дружини, йому стало відомо про існування судового наказу №295/11361/24 про примусове стягнення аліментів на утримання доньки в розмірі частки всіх видів доходів, і лише в кінці 2024 року про існування позову про стягнення додаткових витрат на утримання доньки. Вважає, що дані позови подані після того, як він був виведений з зони бойових дій в тиловий підрозділ і рівень його матеріального забезпечення знизився в порівнянні з першим півріччям, але пояснення щодо зменшення грошового забезпечення та необхідність проведення профілактичного лікування для відновлення здоров`я, що тягне за собою певні видатки були сприйняті без розуміння зі сторони позивача. Вказує, що про подачу позовів позивач не повідомляла, так само і про подачу заяви про видачу судового наказу, хоча він стабільно переказував їй кошти і жодним чином не уникав свого обов`язку матеріально дбати про родину на відстані. Заперечує проти доводів позивача, що він надає несистематичну допомогу в розмірі 1-2 тис. гривень на місяць. Протягом всього 2024 року він стабільно переказував кошти на картку дружини, з травня 2024 року розмір його місячного забезпечення зменшився, але при цьому він стабільно продовжував переказувати кошти. Проте, отримавши кошти, ОСОБА_1 заперечила проти їх врахування державним виконавцем в межах виконавчого провадження. Оскільки позивачем не були враховані раніше сплачені відповідачем кошти в рахунок аліментів, які стягуються за рішенням суду, тому вважає, що отримані після 29 липня 2024 року кошти компенсують всі понесені ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Судом під час розгляду справи встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 06.03.2024 серії НОМЕР_1 (а.с.5). Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 19.09.2024 року, ОСОБА_3 встановлено діагноз: синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, псевдокіста лівого судинного склепіння, дрібновогнищеві зміни паренхіми таламусу (невиразні) (а.с.6). Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади, малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17). 16 серпня 2024 року видано судовий наказ про стягнення з батька ОСОБА_2 на користь матері ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки всіх видів доходів відповідача. На підтвердження понесених витрат на лікування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачем надано квитанції з придбання ліків, прийому лікаря, відвідування басейну тощо (а.с.7-16). Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази придбання ліків саме позивачем та за призначенням лікаря для лікування дитини, а тому відсутні підстави для стягнення їх вартості з відповідача. Що стосується стягнення з відповідача вартості продуктів харчування, консультації лікаря-невролога (дитячого), індивідуального дитячого тренування (басейн), термокилимка, м`ячиків та коляски, то такі вимоги не підлягають до задоволення з огляду на те, що такі витрати не викликані особливими обставинами, а саме лікуванням дитини і можуть покриватися за рахунок аліментів, які сплачує відповідач позивачу. Колегія суддів не в повній мірі може погодитися із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України). Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/10 (провадження № 61-8815св21). У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Розмір додаткових витрат на дитину має бути обґрунтованим та підтверджуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). Відповідно до роз`яснень п.п. 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», щодо передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягти лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним із батьків на утримання дитини (аліментів). За положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Розмір понесених додаткових витрат на дитину має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Судом встановлено, що у позивача, з якою проживає дитина, наявні особливі обставини у додаткових витратах, зумовлених хворобою доньки сторін з огляду на наступне. Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 19.09.2024 року, ОСОБА_3 встановлено діагноз: синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, псевдокіста лівого судинного склепіння, дрібновогнищеві зміни паренхіми таламусу (невиразні) . Згідно до вищевказаного медичного документу дитині призначено лікування. На підтвердження понесених витрат на лікування дитини позивач надала квитанції та чеки про оплату наданих послуг та придбаних ліків згідно з рекомендаціями лікарів. Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, що заявлені нею до стягнення додаткові витрати на лікування доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , викликані особливими обставинами, передбаченими статтею 185 СК України, так як зумовлені наявністю відповідної хвороби у дитини, яка потребувала лікування, здійснені для подальшого належного розвитку дитини та пов`язані із підтримкою стану здоров`я дитини. Загальна сума понесених витрат на лікування дитини становить 8 432,10 грн. (придбання медичного препарату флавовір вартістю 312,90 грн., витрати на оздоровчі фізпроцедури плавання вартістю 5 350 грн., придбання термокилимку вартістю 2 294,20 грн., консультацію невролога 475 грн.). З урахуванням принципу рівності прав та обов`язків батьків, стягненню з відповідача підлягають понесені витрати на лікування дитини у розмірі 4 216,05 грн. Вимоги про стягнення додаткових витрат, пов`язаних із придбанням ліків на суму 7 078,62 грн. до задоволення не підлягають, оскільки вони не входять до переліку медпрепаратів, які зазначені у виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 19.09.2024 року і необхідність їх придбання саме для лікування дитини не підтверджена належними доказами. На думку колегії суддів, понесені позивачем витрати на придбання коляски, не належить до додаткових витрат, понесених на дитину, оскільки не викликано особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом), не є такими в розумінні статті 185 СК України, а тому мають покриваються за рахунок аліментів, що стягуються з відповідача на користь позивача. Таким чином, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог з вищевказаних підстав (п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України). Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням того, що позивач звільнена від сплати судового збору в силу вимог пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», то судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь держави у розмірі 1 211,20 грн. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи про оплату додаткових витрат на дитину (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) 4 216,05 грн. додаткових витрат, понесених на лікування малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В задоволенні решти вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 24 лютого 2025 року. Головуючий Судді