Ухвала ККС ВС № 192/408/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2025 року м. Київ справа № 192/408/24 провадження № 51- 679 ск 25 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2025 року, встановив: Вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2024 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн. Не погодившись з вказаним вироком, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2025 року ОСОБА_4 відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження вищезазначеного вироку та повернуто апеляційну скаргу на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2025 року скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді. Обгрунтовуючи свої вимоги, вказує, що причинами пропуску строку на апеляційне оскарження було, зокрема, те, що 08 листопада 2024 року їй була проведена операція по видаленню зуба, через що вона фізично була неспроможна вчасно звернутися до суду для апеляційного оскарження.Також посилається на умови воєнного стану в Україні і постійний стрес, а також на те, що договір з захисником, на момент оскарження вироку припинив свою дію, а фінансової можливості укласти новий договір вона не мала.Вказані причини пропуску строку на апеляційне оскарження вважає поважними, а тому, на її думку, апеляційний суд безпідставно відмовив у поновленні цього строку та повернув апеляційну скаргу. Перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі захисника та додану до неї копію судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав. Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. При цьому статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Доводи ОСОБА_4 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття її апеляційної скарги до розгляду є необгрунтованими, враховуючи наступне. Апеляційна скарга на вирок, ухвалений судом першої інстанції, згідно з вимогами ч. 1 ст. 395 КПК, подається протягом тридцяти днів із дня його оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в цей же строк із моменту вручення їй копії судового рішення. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення. Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.Зокрема, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 березня 2019 року (справа № 127/17092/18), особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини. Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, що викладена в рішенні по справі від 3 квітня 2008 року «Пономарьов проти України», «…сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_4 ухвалено 11 жовтня 2024 року, а з апеляційною скаргою остання звернулась 31 грудня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. З доданої копії ухвали суду апеляційної інстанції видно, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_4 мотивувала проведенням їй операції по видаленню зуба, у зв`язку з чим погіршився стан її здоров`я, умовами воєнного стану в Україні та постійним стресом, які вплинули на її психологічний стан, а також неможливістю укласти договір із захисником, отже, зазначені обставини завадили їй своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження. Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені у ньому обставини об`єктивно не могли перешкодити ОСОБА_4 оскаржити вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2024 року у межах встановленого процесуальним законом строку, а тому на підставі ст. 117, ч. 3 ст. 399 КПК відмовив у поновленні пропущеного строку та повернув апеляційну скаргу. Так, колегія суддів апеляційного суду, спростовуючи доводи ОСОБА_4 щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначила, що судове засідання 11 жовтня 2024 року відбулось за участю обвинуваченої та її захисника ОСОБА_5 і в цей же день вони отримали копію вироку, тобто, останнім днем для подання апеляційної скарги було 11 листопада 2024 року, проте, ОСОБА_4 звернулась до апеляційного суду лише 31 грудня 2024 року, тобто, з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження. Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що посилання ОСОБА_4 на те, що за станом свого здоров`я через оперування зубу вона не мала фізичної можливості своєчасно подати апеляційну скаргу, неспроможні, оскільки згідно доданої до клопотання медичної довідки, остання лише 08 листопада 2024 року перебувала на амбулаторному лікуванні, при цьому, у клопотанні вона не навела об`єктивних причин, які унеможливили подання нею або її захисником ОСОБА_5 протягом усього строку на апеляційне оскарження, починаючи з 11 жовтня 2024 року, апеляційної скарги на вищезазначений вирок. При цьому, колегія суддів зауважила, щоповноваження захисника ОСОБА_5 щодо захисту ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні не були обмежені ані у часі, ані в обсягах, про що свідчить наявний у справі ордер, за змістом якого, адвокат ОСОБА_5 здійснює надання правової допомоги ОСОБА_4 на підставі договору про надання правової допомоги згідно доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №2702 від 27 лютого 2024 року. Умови воєнного стану в Україні, на які посилається ОСОБА_4 а саме, повітряні тривоги, обстріли та відсутність електроенергії, не можуть бути визнані як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки носять тимчасовий, а не постійний характер. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду про те, що наведені ОСОБА_4 причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними і не перешкоджали їй реалізувати своє право на апеляційне оскарження тавчасно подати апеляційну скаргу. З огляду на зазначене, обґрунтованих доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, касаційна скарга не містить. Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, Судом не встановлено. Враховуючи наведене, оскільки з касаційної скарги захисника та доданих копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК колегія суддів вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2025 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3