Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/18194/24

Справа № 127/18194/24 Провадження № 22-ц/801/218/2025 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А. Доповідач:Войтко Ю. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2025 рокуСправа № 127/18194/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів Сопруна В. В., Стадника І. М., з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Говор Дмитром Ігоровичем на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Шаміної Ю. А. в залі суду в місті Вінниця, дата складення повного тексту рішення невідома, в цивільній справі № 127/18194/24 за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: Короткий зміст вимог В травні 2024 року Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі АТ «ПУМБ») звернулося в суд з вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.08.2021 між сторонами укладено кредитний договір №2001959694901 шляхом оформлення заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Відповідно до умов договору видано кредитну картку та встановлений кредитний ліміт в сумі 9518,00 грн, який надалі було збільшено до 10000,00 грн Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконала, в зв`язку чим у неї станом на 31.03.2024 виникла заборгованість в розмірі 126757,87 грн, що складається з: заборгованості за кредитом - 81385,15 грн та заборгованості за процентами 45372,72 грн. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 30.08.2021 в розмірі 126757,87 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» борг в сумі 126757,87 грн, з яких: 81385,15 грн - заборгованість за кредитом, 45372,72 грн - заборгованість за відсотками; а також 2422,40 грн судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведений факт укладення між сторонами кредитного договору та погодження істотних умов кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та їх використання, а також порушення нею умов договору щодо повернення кредиту. Тому звернення банку до суду за захистом своїх інтересів є підставним. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У грудні 2024 року відповідач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на неповно з`ясовані обставини справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 04 грудня 2024 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Міхасішин І. В., Стадник І. М. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати заявницею судового збору та витребувано з матеріали цивільної справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 30 грудня 2024 року для розгляду цієї справи замінено суддю Міхасішина І. В., та визначено склад колегії суддів: (суддя-доповідач) Войтко Ю. Б., Сопрун В. В., Стадник І. М. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 січня 2025 року, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року справу призначено до розгляду в залі судових засідань Вінницького апеляційного суду на 18 лютого 2025 року о 11:40 год. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції задовольняючи позов повністю не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме: умови кредитного договору, порядок формування заявленої суми заборгованості, чи перевищувався кредитний ліміт понад договірні умови, чи були нараховані після 24 лютого 2022 року проценти за прострочену заборгованість; місцевий суд помилково вважав доведеною суму заборгованості; не застосовано пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України; порушено ч.1 ст. 299 ЦПК України, щодо неналежного дослідження доказів, ч.5 ст. 263 ЦПК України щодо обґрунтованості судового рішення та ст. 80 ЦПК України достатність доказів, ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування; неналежне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, не було застосовано процедуру міжнародної правової допомоги згідно з ч.8 ст. 130 ЦК України. Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу Позивач не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позиція учасників справи у судовому засіданні Представник відповідача адвокат Говор Д. І. у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити. Представник АТ «ПУМБ» в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Оскільки, учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що 30.08.2021 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 підписала заяву № 1001791560601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, чим підтвердила прийняття публічної пропозиції АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а. с. 6 на звороті). 30.08.2021 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви №2001959694901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за яким позичальнику було надано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 10000,00 грн строком на 12 місяців. Розрахунковий день 30 число місяця. Платіжна дата 30 число місяця. Стандартна процентна ставка складає 47,88 % річних. Реальна річна процентна ставка складає 47,88 % річних (а.с. 10-11). 30.08.2021 ОСОБА_1 підписано також Паспорт споживчого кредиту, який передбачає: тип кредиту кредитна лінія, сума/ліміт кредиту 10 000,00 грн; строк кредитування 12 місяців, який продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечення будь-якої із сторін; стандартна процентна ставка 47,88 % річних; тип процентної ставки фіксована (а.с. 12). Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту АТ «ПУМБ» розмір кредитного ліміту змінювався: 30.08.2021 встановлення кредитного ліміту 10 000,00 грн.; 27.02.2022 зменшення кредитного ліміту 9 518,00 грн., 03.03.2022 збільшення кредитного ліміту 10 000,00 грн (а.с. 50). Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за договором б/н від 30.08.2021, укладеного між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 , заборгованість відповідача станом на 31.03.2024 становить 126757,87 грн, з яких: 81385,15 грн - заборгованість за кредитом, 45372,72 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 51-54). Позиція суду апеляційної інстанції Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на таке. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі зазначеним вимогам. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 (провадження № 61-684св18) вказано, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ «Перший Український Міжнародний Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, у яких закріплюються їх права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (частина перша статті 628 ЦК України). Суди при вирішенні спорів про стягнення заборгованості на підставі договору повинні встановити характер правовідносин та зміст договірного зобов`язання, виходячи із умов укладеного між сторонами договору. Оскільки відповідачем ОСОБА_1 підписано заяву № 2001959694901 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту, які містять відомості про розмір кредитного ліміту, розмір встановлених процентів, строк кредитування, порядок погашення заборгованості, то сторонами погоджено істотні умови договору, зокрема встановлений кредитний ліміт, розмір процентів за користування кредитом, порядок погашення заборгованості, тощо. В позовні заяві АТ «ПУМБ» вказує на те, що на підставі кредитного договору № 20019596949 видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 9 5118,00 грн., який пізніше було збільшено до 10 000,00 грн. Отже, відносини сторін врегульовані договором. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані його позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Оскільки відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 31.03.2024 у сумі 126 757,87 грн., з яких 81 385,15 грн. заборгованість за кредитом, 45 372,72 грн. заборгованість по процентах. На підтвердження такої заборгованості до позовної заяви доданий розрахунок заборгованості по кредитному договору та виписка про рух коштів по особовому рахунку. Проте з аналізу виписки поточного рахунку (а.с. 5570) встановлено перевищення кредитного ліміту, що встановлений умовами договору у розмірі 10 000,00 грн. Так, станом на 31.07.2022 перевищення кредитного ліміту становило на 15 273,85 грн. більше; 01.08.2022 на 72 371,85 грн.; 02.08.2022 на 79 350,85 грн.; 03.08.2022 на 84 750,55 грн.; 30.09.2022 на 81 796,66 грн.; 30.10.2022 на 78 842,77 грн.; 30.11.2022 на 57 942,77 грн.; 01.02.2023 на 38 642,77 грн. Таким чином, відповідач користувався коштами поза межами кредитного ліміту, встановленого кредитним договором № 20019596949. В позовні заяві позивач вказує на те, що Умовами Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, копія якого надана, передбачено право Банку змінювати клієнту кредитний ліміт. Так, згідно пункту 4.3.6.4. частини 4 Публічної пропозиції встановлено, що змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого Кредитного ліміту або закрити Кредитний ліміт взагалі за умови інформування Клієнта шляхом направлення SMS-повідомлення на Номер мобільного телефону. В SMS повідомленні про зміну розміру Кредитного ліміту Банк повідомляє Клієнту новий розмір Кредитного ліміту. У разі незгоди Клієнта із зміненим розміром Кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого п. 4.2.19. Розділу ІІ цього Договору Клієнт протягом 30 (тридцяти) календарних днів повинен звернутися до Банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо Клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру Кредитного ліміту та/або здійснив першу Платіжну операцію після отримання вказаного SMS-повідомлення Банку згода Клієнта зі зміною умов Договору вважається підтвердженою. Проте апеляційний суд відхиляє такі доводи позовної заяви, оскільки суду не були надані докази того, що позивачем було дотримано порядку зміни (зменшення збільшення) наданого кредитного ліміту, що передбачений пунктом 4.3.6.4. частини 4 Публічної пропозиції. Крім того, згідно доданої до позовної заяви довідки про збільшення кредитного ліміту АТ «ПУМБ» розмір кредитного ліміту змінювався: 30.08.2021 встановлення кредитного ліміту 10 000,00 грн.; 27.02.2022 зменшення кредитного ліміту 9 518,00 грн., 03.03.2022 збільшення кредитного ліміту 10 000,00 грн (а.с. 50). Також апеляційний суд звертає увагу, що суду надана неналежна редакція Публічної пропозиції, що діяла з 15 березня 2021, оскільки на дату укладання кредитного договору з відповідачем 30 серпня 2021 року діяла Публічна пропозиція в новій редакції № 860, що розміщена на сайті позивача і діяла з 07 липня 2021 року та затверджена рішенням Правління АТ «ПУМБ» 06 липня 2021 року. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості, судам потрібно встановлювати правову природу грошових сум, заявлених до стягнення як заборгованість. Сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Згідно з вимогами статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Разом з тим, відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за користування кредитними коштами, відсотки нараховувалися й на кошти поза межами кредитного ліміту. Кредитним договором визначено стандартну процентну ставку на рівні 47,88 процентів річних та процентну ставку при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту на рівні 62,00 процентів річних. Однак наданими позивачем доказами не доведено, за якою формулою розраховані такі відсотки до складових заборгованості і до коштів поза межами кредитного ліміту, оскільки наданий представником позивача розрахунок не містить відповідних даних, а проценти за правомірне користування кредитом і проценти річні на прострочену кредитну заборгованість мають різну правову природу. Позивачем не зазначена інформація про метод визначення кількості днів для розрахунку процентів (п. 165 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України). Також мають різну правову природу кредитні кошти й кошти надані поза межами кредитного ліміту, а отже слушними є доводи представника відповідача про неприпустимість їх змішувати в одному розрахунку, оскільки в своєму позові Банк стягує заборгованість лише за користування кредитними коштами в межах кредитного ліміту. Наведене вказує на необґрунтованість розрахунку і недоведеність суми заборгованості за кредитним договором. Таким чином, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, а відповідач та його представник, як на підставу заперечень, оцінивши докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, наведених вище. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційний суд вважає, що аргументи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому рішення місцевого суду в частині задоволених позовних вимог та вирішення питання щодо розподілу судового збору підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. Щодо судових витрат Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи задоволення вимог апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача належить стягнути 3 633 грн. 60 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Говор Дмитром Ігоровичем задовольнити. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829, вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції в сумі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: І. М. Стадник В. В. Сопрун