Постанова 4854 № 400/15633/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/15633/23 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 02.04.2024 року; Суддя І інстанції: Бульба Н.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Крусяна А.В. Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії та невиплати компенсації втрати частини доходу; зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 29.08.2022 року. В обґрунтування позову зазначено, що позивачка є громадянкою України, у 1993 році виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання. На виконання судового рішення в іншій адміністративній справі №489/9660/14-а позивачці призначено пенсію за віком. В подальшому виплата пенсії позивачці була припинена, у зв`язку із чим позивачка була вимушена звертатись до суду за захистом своїх прав та інтересів щодо пенсійного забезпечення. Так, судовим рішенням, яке набрало законної сили в адміністративній справі №400/1469/23, зобов`язано УПФУ поновити та виплачувати належну позивачці пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок. З моменту поновлення виплати пенсія позивачки визначена у «твердому розмірі», перерахунок пенсії позивачці не здійснюється. Наполягає на тому, що нарахування пенсії у фіксованому розмірі, встановленому на момент поновлення виплати пенсії на виконання рішення суду, звужує права позивачки на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку із чим вона вимушена звернутись до суду із цим позовом. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не зверталась до УПФУ із заявою про перерахунок пенсії відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також, після поновлення виплати пенсії на виконання судового рішення підстав для проведення перерахунку пенсії не виникло та УПФУ не порушило строки виплати пенсії. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, наголошуючи на порушенні судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянтка зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням Закону №1058 і помилково не враховано, що пенсія позивачки не піддавалась перерахунку та виплачується у розмірі, меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Разом з цим, з вирішенням питання щодо нарахування пенсії підлягає застосуванню відповідальність за несвоєчасну виплату пенсії у виді компенсації втрати частини доходу. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області посилається на необґрунтованість доводів апелянтки, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, в 1993 році виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання. Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 серпня 2016 року по справі №489/9660/14-а визнано протиправним рішення УПФУ від 05.11.2014 №67/2 щодо відмови позивачці в призначенні пенсії за віком через відсутність документів щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України. Зобов`язано УПФУ прийняти по суті рішення щодо призначення позивачці пенсії за віком, починаючи з 06.08.2014, на підставі документів, доданих до заяви про призначення пенсії. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року №489/9660/14-а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 серпня 2016 року змінено, зазначивши у резолютивній частині про скасування рішення УПФУ від 05.11.2014 №67/2; зобов`язання УПФУ прийняти рішення за заявою позивачки від 6 серпня 2014 року про призначення пенсії за віком з урахуванням того, що відсутність документів на підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України не є підставою для відмови у призначенні пенсії. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. В іншій частині постанову районного суду залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року касаційну скаргу УПФУ залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі №489/9660/14-а залишено без змін. У 2021 році припинено позивачці виплату пенсії, у зв`язку із не поданням заяви про продовження виплати пенсії через банківську установу. Право на виплату пенсії позивачка була вимушена захищати в судовому порядку. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року, яке набрало законної сили в адміністративній справі №400/1469/23, визнано протиправною відмову УПФУ у поновленні виплати пенсії позивачці на визначений пенсіонером банківський рахунок, відкритий на її ім`я в АТ «ОТП Банк», за заявою поданою представником. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області поновити та виплачувати належну позивачці пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відкритий на її ім`я в АТ «ОТП Банк», за заявою поданою представником. Згідно протоколу з пенсійної справи, з 13.06.2023 року позивачці на виконання судового рішення поновлено виплату пенсії у розмірі 949 гривень. Згідно наявної в матеріалах справи довідки про розмір нарахованої та фактично виплаченої пенсії, виплата пенсії позивачці не проводилась, починаючи з вересня 2021 року. На звернення позивачки, у листі від 17.10.2023 року за №20252-17917/А-02/8-1400/23, УПФУ повідомило, що рішення суду орган пенсійного фонду виконав у межах покладених зобов`язань. Разом з цим, зазначило, що зобов`язань стосовно дати, з якої пенсія підлягає поновленню, судом на УПФУ не покладалось. Тому, пенсійну виплату позивачці поновлено з дати набрання чинності судовим рішенням, а саме з 13.06.2023 року. Водночас, не погоджуючись з діями УПФУ щодо не проведення перерахунку пенсії з моменту припинення виплати пенсії, позивачка звернулась до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Слід враховувати, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення створює порушення гарантій, передбачених частиною 4 статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним. Поряд з цим, порядок нарахування та виплати пенсії встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення». Згідно із частинами 3, 4 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами). В контексті наведеного слід враховувати, що на позивачку, громадянку України, поширюються конституційні гарантії соціального захисту щодо права на отримання пенсії у старості, у тому числі у тому випадку, коли вона обрала постійним місцем проживання країну, між якою та Україною не укладено відповідного договору. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (в редакції Закону №2291-IV від 23.12.2004 року) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (в редакції Законів №2505-IV від 25.03.2005 року; №3668-VI від 08.07.2011 року) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Згідно із пунктом 4-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії: мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу; збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам. За правилами частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону. Частиною 1 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (до набрання чинності Законом №2148-VIII від 03.10.2017) передбачалось, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII розділ XV Закону №1058-ІV доповнено пунктом 4-3, згідно якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень. Серед іншого, постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 №124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-ІV, затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17. 01.04.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» №251, у підпункті 1 пункту 2 якої передбачено, що у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11. 22.02.2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» №127, у пункті 1 якої передбачено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11. 16.02.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» №118, у пункті 1 якої передбачено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14. 24.02.2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» №168, у пункті 1 якої передбачено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197. Таким чином, розмір пенсії за віком не має сталої величини, оскільки зазнає змін, виходячи з мінімального розміру пенсії, відповідних надбавок та підвищень розміру пенсії. З поновленням виплати пенсії позивачка має право розраховувати на те, що нарахування соціальних виплат буде проводитися з дотриманням законодавства, чинного у відповідних періодах та за матеріалами її пенсійної справи. Однак, виходячи з обставин цієї адміністративної справи, пенсія позивачці не нараховувалась з моменту припинення виплати пенсії. Пенсія позивачці фактично поновлена у червні 2023 року, як пояснює відповідач, з моменту набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №400/1469/23, оскільки судом не покладався обов`язок поновити виплату пенсії з конкретної дати, у тому числі з моменту припинення виплати пенсії. Не здійснення УПФУ виплати позивачці пенсії унеможливлює суд перевірити як правильність нарахування позивачці пенсії з моменту припинення виплати пенсії так і відповідність розміру пенсії вимогам Закону. З наведеного висновується необґрунтованість доводів позивачки про неправомірність дій УПФУ під час нарахування пенсії з моменту припинення виплати та наявність правових підстав для зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії за віком. При цьому, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Таким чином, захисту в порядку адміністративного процесуального законодавства підлягають саме порушені права, свободи та інтереси особи від порушень у публічно-правових відносинах з суб`єктом владних повноважень. Порушення у публічно-правових відносинах має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судового рішення про відмову у задоволенні позову. Водночас, оскільки доводи позивачки про порушення її прав на прав на пенсію у належному розмірі та наявність правових підстав для зобов`язання УПФУ провести перерахунок пенсії з моменту припинення виплати пенсії не знайшли свого обґрунтованого підтвердження, фактично звернення з позовними вимогами щодо перерахунку пенсії із проведенням компенсаційних виплат є передчасним, колегія суддів погоджується з правильністю висновку суду першої інстанції про необхідність залишення позову без задоволення. Одночасно слід зауважити на тому, що цей спір фактично зводиться до порядку виконання судового рішення, яке набрало законної сили в іншій адміністративній справі, та ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі №400/1469/23, зобов`язавши УПФУ подати до окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення в місячний строк з моменту отримання копії цієї ухвали. Виконання рішення в адміністративній справі №400/1469/23, а саме проведення УПФУ поновлення та виплату позивачці пенсії, підтверджено ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року, тобто після звернення з позовом про покладення на УПФУ обов`язку стосовно перерахунку пенсії внаслідок заниження розміру пенсії. Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв