Постанова 4824 № 756/2880/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №756/2880/18 Головуючий у І інстанції - Яценко Н.О. апеляційне провадження №22-ц/824/4254/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Миголь А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року, постановлену за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Юр-Капінос Андрій Євгенович, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Києві) в особі Першої київської державної нотаріальної контори, Перша київська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, - установив: У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Юр-Капінос А.Є., Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Києві) в особі Першої київської державної нотаріальної контори, Перша київська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_3 . 26 липня 2017 року за її заявою першою Київською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу №838/2017 до майна померлого. Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 26 липня 2017 року, наданої першою Київською державною нотаріальною конторою, їй стало відомо, що 28 вересня 2006 року померлим було складено заповіт, який засвідчено приватним нотаріусом КМНО Юр-Капіносом А.Є. (зареєстровано в реєстрі за №4183). Згідно зі змістом заповіту ОСОБА_3 заповів належний йому на праві приватної власності гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться в ГБК «Полярний» в м. Києві та належні йому на праві приватної власності прості іменні акції АТЗТ «УкрНДІРА» ОСОБА_4 , а у разі її смерті - ОСОБА_2 . 26 вересня 2017 року ОСОБА_2 було подано заяву про прийняття спадщини. Вважає, що даний заповіт не відповідає чинному законодавству і має бути визнаний недійсним на підставі того, що заповіт не був підписаний ОСОБА_3 і тому не виражає його волю. Просила суд, визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 28 вересня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. (зареєстровано в реєстрі за №4183). 28 жовтня 2024 року ОСОБА_2 заявив клопотання про проведення повторної судової почеркознавчої експертизи. Своє клопотання обґрунтовував тим, що в матеріалах справи наявні два висновки почеркознавчої експертизи, які протирічать одне одному, а саме: Згідно висновку експертів КНДІСЕ від 22 липня 2022 року №25923/25924/21-32: «1. Рукописний запис: ОСОБА_3 » у графі «ПІДПИС» /справа від підпису/ в заповіті від 28.09.2016, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є., зареєстрований у реєстрі за №4183, міститься в матеріалах цивільної справи в томі 3 а.с. 120 виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Підпис у графі «ПІДПИС» /зліва від рукописного запису « ОСОБА_3 » / в заповіті від 28.09.2016, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом A.C., зареєстрований у реєстрі за №4183, міститься в матеріалах цивільної справи в томі 3 а.с. 120 виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

2. Рукописний запис: ОСОБА_3 » у графі «ПІДПИС» /справа від підпису/ в другому примірнику заповіті від 28.09.2016 (примірнику нотаріуса), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом A.C., зареєстрований у реєстрі за №4183, міститься в матеріалах цивільної справи в томі 3 а.с. 120 виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Підпис у графі «ПІДПИС» /зліва від рукописного запису « ОСОБА_3 » / у другому примірнику заповіті від 28.09.2016 (примірнику нотаріуса), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом A.C., зареєстрований у реєстрі за №4183, міститься в матеріалах цивільної справи в томі 3 а.с. 120 виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Згідно висновку експерта ОСОБА_5. від 04 жовтня 2022 року №48 (експерт має вищу юридичну освіту, кваліфікацію експерта-криміналіста з правом проведення почеркознавчої експертизи (диплом Вищої слідчої школи МВС СРСР УВ НОМЕР_2, виданий 26.02.1993, попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за завідомо неправдивий висновок): «1. Підпис від імені ОСОБА_3 , що послужив оригіналом для копіювання у копії Заповіту, складеного 28 вересня 2006 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.С, зареєстрованого в реєстрі за №4183 - виконаний ймовірно, ОСОБА_3 . Вирішити питання в категоричній формі можливо за наявності в розпорядженні експерта оригіналів досліджуваних документів.» Саме через наявність в матеріалах справи висновків експертів, які суперечать одне одному, вважає за необхідне призначити повторну почеркознавчу експертизу. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року зазначене вище клопотання задоволено. Призначено по даній справі повторну почеркознавчу експертизу. Поставлено на розгляд експерта в рамках повторної почеркознавчої експертизи наступні питання: 1 .Чи виконано рукописний текст « ОСОБА_3 » у Заповіті складеному 28 вересня 2006 року та посвідченому Юр-Капіносом Андрієм Євгеновичем, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, особисто ОСОБА_3 чи іншою особою?

2. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у Заповіті складеному 28 вересня 2006 року та посвідченому Юр-Капіносом Андрієм Євгеновичем, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, особисто ОСОБА_3 чи іншою особою? Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 5) Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України. Витрати, пов?язані з проведенням експертизи, покладено на відповідача ОСОБА_2 . Експертизу провести на підставі матеріалів цивільної справи №756/2880/18. Провадження по справі зупинено до отримання висновку експерта. Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права та без додержання норм матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що подане відповідачем клопотання про проведення повторної судової почеркознавчої експертизи, не містить належних підстав та доказів необ`єктивності експертного висновку почеркознавчої експертизи від22 липня 2022 року №25923/25924/21-32, недостовірності і недопустимості його як доказу у даній справі, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також істотних порушень процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. В оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції про призначення у справі повторної судової почеркознавчої експертизи, відповідних обставин, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта, а також про наявність істотних порушень процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, теж не зазначено. Первісна судова почеркознавча експертиза уцій справі проведена атестованими судовими експертами, які мають відповідну освіту, необхідну для проведення такої експертизи, попереджених про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, висновок експертизи відповідає вимогам чинного законодавства, не містить недоліків, які б породжували сумніви у правильності та обґрунтованості зроблених висновків, узгоджуються з іншими доказами, які надані у цій справі. Відповідачем не наведено належних підстав та доказів необ`єктивності відповідного експертного висновку, сама лише незгода із висновком експертизи, не може слугувати підставою для проведення повторної експертизи. Крім того, вказує, що наявні два висновки експертів в матеріалах даної справи не можуть суперечити один одному, оскільки результати міркування і доводи експерта ОСОБА_5 за жодних обставин не можуть вважатися експертним висновком, тому що він не є співробітником державної спеціалізованої експертної установи і будь-яке його порівняння з Висновком почеркознавчої експертизи від 22 липня 2022 року №25923/25924/21-32 є некоректним та недопустимим з процесуальної точки зору. Просила суд, скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав відзив в обґрунтування якого зазначив, що в матеріалах даної справи наявні два висновки почеркознавчої експертизи, які суперечать один одному, а тому оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою. Вказує, що для з`ясування відповідних обставин справи необхідні спеціальні знання, а так як в матеріалах справи висновки експертів суперечать один одному та наявна рецензія, яка викликає сумніви у правильності складення висновку експертів КНІДСЕ, тому вважає за неможливе прийняти дійсним один з наданих висновків, та саме з матою встановлення істини по справі судом першої інстанції було винесено законну ухвалу про призначення повторної почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено експертам іншої експертної установи. Просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Задовольняючи клопотання ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні два висновки експертів, які суперечать одне одному, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначити по справі повторну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам іншої експертної установи. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. За змістом положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»). Відповідно до ч. 2 ст. 102 ЦПК України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи можуть запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта (частини 4, 5 ст. 103 ЦПК України). Отже, зважаючи на викладені норми закону, визначення експертної установи та питань, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, є прерогативою саме суду, сторони мають право лише запропонувати питання та експертну установу. Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Суди не повинні ставити судовому експерту питання правового характеру, які повинні вирішуватися самим судом, тобто експерту можна ставити лише питання факту, а не правової оцінки. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», висновок експерта є доказом в цивільному процесі. Він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності. Частиною 2 ст. 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз). Комісійною є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Комісійна експертиза призначається у випадках, коли є потреба провести дослідження за участю декількох експертів-фахівців в одній галузі знань. Як вбачається з матеріалів справи, судова почеркознавча експертиза від 22 липня 2022 року №25923/25924/21-32проведена експертами спеціалізованої державної науково-експертної установи КНДІСЕ, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, підписана судовими експертами, які здійснювали доручене їм експертне дослідження підпису ОСОБА_3 та рукотворного запису « ОСОБА_3 » у двох оригінальних примірниках заповіту, складеного 28.09.2006 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.С., що містяться в матеріалах справи. Тобто, з Висновку експертизи від 22 липня 2022 року №25923/25924/21-32 вбачається, що експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз належно дотримано вимоги процесуального законодавства, зокрема положень ст. 102 ЦПК України, якими встановлені вимоги до висновку експерта та Порядку проведення та оформлення відповідних висновків/результатів проведення експертиз визначеного Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, з наступними змінами. Між тим, обставини розгляду і матеріали справи засвідчують, що жодних недоліків в оформленні висновку експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 22 липня 2022 року №25923/25924/21-3 судом першої інстанції не встановлено, відповідачем ніяких зауважень з цього приводу також не заявлялось. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не дійшов висновку про наявність у нього сумнівів у правильності Висновку почеркознавчої експертизи судових експертів КНДІСЕ від 22 липня 2022 року №25923/25924/21-32. А саме наявність таких сумнівів процесуальне законодавство ( ч.2. ст. 113 ЦПК України і судова практика (п. 11. постанови Пленуму Верховного Суду України № від 30.05.1997року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», роз`яснення, наведені у Постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №569/4688/15-ц (провадження №61-12996св20) і пов`язує можливість призначення судом повторної судової експертизи. Разом з цим, щодо висновку суду першої інстанції, що в матеріалах даної справи наявні два висновки експертів, які суперечать один одному, то колегія суддів вважає його безпідставним, оскільки висновок експерта ОСОБА_5 від 04 жовтня 2022 року №48 не може вважатися експертним висновком у такій криміналістичній експертизі, як судова почеркознавча експертиза і будь-яке порівняння з Висновком почеркознавчої експертизи від 22 липня 2022 року №25923/25924/21-32 є некоректним та недопустимим, огляду на наступне. Державними спеціалізованими установами є: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки у країни та Державної прикордонної служби України (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу»). Постановою Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі №910/702/17 зазначено, що відповідно до процесуального законодавства та положень Закону України «Про судову експертизу» висновок може бути наданий державною спеціалізовано установою, судовим експертом, який не є працівником такої установи та іншим фахівцем (експертом) з відповідної галузі знань у порядку та на мовах, визначених Законом України «Про судову експертизу». Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 21 квітня 2021 року у справі №910/701/17. При цьому, ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» в імперативному порядку встановлено, що криміналістичну, судово-медичну та судово-психіатричну експертизи може проводити виключно державна спеціалізована установа. Згідно п. 1.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №53/5 від08.10.1998, почеркознавча та технічна експертиза документів належать саме до криміналістичної експертизи. Таким чином, якщо висновки у криміналістичній, судово-медичній та судово-психіатричній експертизі можуть складати виключно експерти державної спеціалізованої експертної установи, то по усіх інших видах експертиз, такий висновок можуть надавати як державні спеціалізовані установи так і судові експерти, які не працюють в цих установах, так і будь-які інші особи, які володіють необхідними спеціальними знаннями. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що спеціаліст ОСОБА_5., не будучи включеним до Реєстру атестованих судових експертів, не є судовим експертом, в розумінні ст.9 ЗУ «Про судову експертизу», і не уповноважений проводити судову криміналістичну експертизу, в розумінні ст. 7 ЗУ «Про судову експертизу», та складати такі документи як Висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи. Крім того, міркування, здійснені на підставі досліджуваних ним копій документів, що категорично заборонено 1.1 розділу 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року №53/5,викладені письмово спеціалістом, який не є співробітником державної спеціалізованої експертної установи, зважаючи на категоричність припису ст. 7 ЗУ «Про судову експертизу» не можуть вважатися експертним висновком у такій криміналістичній експертизі, як судова почеркознавча експертиза, а отже і доказом у цивільній справі, який можна протиставляти експертному висновку судових експертів КНДІСЕ. Отже, висновок суду першої інстанції про необхідність призначення повторної почеркознавчої експертизи колегія суддів вважає передчасним, оскільки в оскаржуваній ухвалі суд не навів мотивованих підстав необхідності призначення у справі повторної експертизи, та не навів відповідних обґрунтувань, чому висновок експертів від 22 липня 2022 року є необґрунтованим, яким саме матеріалам справи він суперечить, чи які конкретні сумніви у правильності попереднього висновку експертів, а також про наявність істотних порушень процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Статтею 379 ЦПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність скасування ухвали суду як такої, що постановлена судом з порушенням норм процесуального права, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 24 лютого 2025 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба