Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/1199/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/1199/20 Головуючий у першій інстанції Рябцева М.С. Провадження № 33/819/37/25 Доповідач в апеляційної інстанції Батрак В.В. Категорія: ч.6 ст.470 МК України ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2025 року Херсонський апеляційний суд під головуванням судді Батрака В.В., за участю секретаря Середюка М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали провадження за апеляційною скаргою останньої на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2025 року, якою стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мащанка Тростянецького р-ну Сумської обл., адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.6 ст.470 МК України закрите у зв`язку із закінченням строку його притягнення до адміністративної відповідальності. ВСТАНОВИВ: Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 притягненою до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.470 МК України за наступних обставин. Так, 19.12.2019 року близько 21.51 год. у зону митного контролю відділу митного оформлення № 2 митного поста «Херсон» Чорноморської митниці Держмитнслужби заїхав транспортний засіб особистого користування «Мерседес Бенц Віто» 115 СДІ, держномер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який слідував з вільної економічної зони «Крим» до материкової частини України, пасажиром у якому був ОСОБА_2 . В ході проведення митних формальностей було встановлено, що ОСОБА_2 27.12.2017 року було ввезено на митну територію України через пункт UA805040 пропуску у митному режимі «Транзит» транспортний засіб особистого користування марки «Опель Астра», реєстраційний номер НОМЕР_2 VIN код НОМЕР_3 , країна реєстрації Польща, який на теперішній час не вивезено з митної території України, тобто який перебуває під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення більше ніж 30 діб. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції представник митниці просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні порушення митних правил за ч.6 ст.470 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500 грн. Апеляційна скарга мотивована доводами про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає про безпідставне посилання суду першої інстанції на те, що на час розгляду провадження в суді, з урахуванням вимог ст.467 МК України, закінчився шестимісячний строк притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Тобто, фактично з моменту зміни підсудності, зупинення роботи Херсонського міського суду і до моменту відновлення його процесуальної діяльності, з причин, які не залежали від ОСОБА_2 , Херсонський міський суд Херсонської області розгляд справ, в тому числі і справу ОСОБА_2 за ч. 6 ст. 470 МК України, не здійснював, і не міг здійснювати, на розгляд до іншого суду її не передавав, що, на думку апелянта, дані висновки суперечать нормам КУпАП, положенням МК України та судовій практиці. Крім того, апелянт вказує і про те, що за своїм характером правопорушення, передбачене ч.6 ст.470 МК України, є триваючим, оскільки триваюче правопорушення це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Зважаючи на викладене, апелянт вважає, що правопорушення вчинене ОСОБА_2 може бути припинено лише за умов вчинення дій визначених ст. 102 МК України, а тому відповідно до вимог ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення при триваючому правопорушенні може бути накладене в строки, визначені законом, а саме з дня його виявлення. Заслухавши суддюдоповідача, вивчивши та перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Митниця у Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі була належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. До початку розгляду від представника Митниці у Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі Димченко О.П. надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без її участі. На вимогах апеляційної скарги наполягає. Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.1 ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. За приписами ст.ст.486, 489 МК України суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Перевіривши доводи апеляційної скарги представника митниці, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржена постанова в повній мірі відповідає вимогам МК України та КУпАПз огляду на такі обставини. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.6 ст.470 МК України. Доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним вищевказаного адміністративного правопорушення та правильність кваліфікації його дій представником митниці не оскаржується. Згідно зі ст. 458 МК України порушенням митних правил є адміністративне правопорушення, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до ч. 1 ст. 380 МК України, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Згідно з п.п. «в» п. 33 ст. 4 МК України, нерезиденти це фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України. Відповідно до ч. 6 ст. 380 МК України, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог Митного кодексу України, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 27.12.2017 року було ввезено на митну територію України через пункт UA805040 пропуску у митному режимі «Транзит» транспортний засіб особистого користування марки «Опель Астра», реєстраційний номер НОМЕР_2 VIN код НОМЕР_3 , країна реєстрації Польща, який на теперішній час не вивезено з митної території України, тобто який перебуває під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення більше ніж 30 діб. Апеляційний суд вважає, що момент виявлення порушення не можна ототожнювати з часом складення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки останній є засобом не виявлення, а фіксації правопорушення. Факт виявлення порушення це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення. У законодавстві чітко не визначено, що є моментом виявлення правопорушення, тоді як судова практика послідовно пов`язує цей момент з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення (постанова Верховного Суду від 28.02.2019 року в справі №149/2498/17). Інформація щодо не вивезення ОСОБА_2 у встановлені строки транспортного засобу марки «Опель Астра», реєстраційний номер НОМЕР_2 VIN код НОМЕР_3 , країна реєстрації Польща, містилась у програмно-інформаційному комплексі ЄАІС ДМС України, а тому мала бути відома митному органу станом на 27.12.2017 року, тобто дату закінчення тимчасового ввезення. Отже, датою виявлення вчиненого ОСОБА_2 правопорушення є 27.12.2017 року. Разом з тим, протокол про порушення митних правил №0142/50800/19 був складений лише 19.12.2019 року, а на розгляд суду надійшов 23.01.2020 року. Так, приписами п. 7 ч. 1 ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Відповідно до ч. 1 ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Строки накладення стягнень у справах про порушення митних правил визначені ст. 467 МК України, відповідно до ч. 1 якої, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом. Водночас, ст. 38 КУпАП встановлені строки накладання адміністративного стягнення за вчинення різних складів адміністративних правопорушень передбачених КУпАП. При цьому, системний аналіз ст. 38 КУпАП свідчить про те, що граничний строк накладання адміністративного стягнення становить два роки з дня його вчинення. Апеляційний суд вважає, що в зазначеній справі має істотне значення саме момент виявлення правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 . Особливості виконання митних формальностей при поміщенні товарів у митні режими, передбачені Митним кодексом України, та під час перебування товарів у відповідному митному режимі визначені Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №657 від 31.05.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.10.2012 за №1669/21981 (далі-Порядок). Розділом ІІ Порядку визначені особливості виконання митних формальностей відповідно до митного режиму тимчасового ввезення. При цьому, Главою 5 цього Розділу врегульовано питання щодо здійснення контролю за дотриманням вимог митного режиму тимчасового ввезення, та частиною першою передбачено, що контроль за дотриманням умов митного режиму тимчасового ввезення покладається на митницю оформлення. Частиною 5 Розділу ІІ Порядку передбачено, що для забезпечення контролю за товарами, що перебувають у митному режимі тимчасового ввезення, а також обміну інформацією між митними органами стосовно таких товарів використовується ЄАІС. До ЄАІС вноситься інформація про митні формальності, що виконуються відносно тимчасово ввезених товарів, зокрема про: - поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення; - засоби, застосовані для ідентифікації товарів; - дозволи, надані митним органом на неодноразове переміщення через митний кордон України товарів протягом строку дії митного режиму тимчасового ввезення; - дозволи (загальні дозволи) на тимчасове ввезення контейнерів, пiддонiв, упаковок без оформлення МД або книжки А.Т.А.; - продовження строку тимчасового ввезення; - строк, установлений митним органом для реекспорту; - передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення; - проведення митного огляду; - складення протоколу про порушення митних правил; - накладення арешту або тимчасове вилучення тимчасово ввезених товарів у справі про порушення митних правил; - завершення режиму тимчасового ввезення; - припинення режиму тимчасового ввезення. Інформація до ЄАІС вноситься посадовою особою митного органу, яким здійснюється відповідна митна формальність, невідкладно після її виконання. В свою чергу, ч. 4 Розділу ІІ Порядку визначено, що наявність, стан товарів, що перебувають у режимі тимчасового ввезення, а також їх цільове використання контролюються митними органами із застосуванням форм митного контролю, визначених ст. 336 МК України. Вибірковість та періодичність здійснення митного контролю визначається відповідно до положень ст. 320 Кодексу, характеристики товарів, мети, строку та інших умов перебування товарів у режимі тимчасового ввезення. За приписами ч. 1 ст. 320 МК України визначені форми та обсяги митного контролю, які обираються посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або автоматизованою системою управління ризиками. Не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю. Відповідно до ч. 4 ст. 337 МК України контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань митної справи. Більш того, Главою 77 передбачені взаємовідносини митних органів з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами підприємницької діяльності Згідно з ч. 1 ст. 558 МК України митні органи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють, у тому числі шляхом обміну інформацією, з правоохоронними органами в порядку, встановленому законодавством. Частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митні органи зобов`язані передавати Державній прикордонній службі України та органам Національної поліції інформацію щодо транспортних засобів та осіб, стосовно яких митними органами виявлено порушення строків тимчасового ввезення транспортних засобів та/або строків переміщення транспортних засобів у митному режимі транзиту, якщо особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не були присутні при складенні протоколу про порушення митних правил. З метою контролю за державною реєстрацією транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України громадянами, у строки, встановлені законодавством, а також контролю за цільовим використанням та/або передачею транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України чи поміщених у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такі транспортні засоби на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, митні органи у автоматизованому режимі зобов`язані передавати органам Національної поліції інформацію щодо: - транспортних засобів особистого користування із зазначенням строків їх тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту та із зазначенням відомостей про осіб, які тимчасово ввезли такі транспортні засоби чи помістили їх у митний режим транзиту; - транспортних засобів особистого користування, щодо яких порушено обмеження, встановлені МК України, а саме порушено строки їх тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, із зазначенням відомостей про осіб, які тимчасово ввезли ці транспортні засоби чи помістили їх у митний режим транзиту. Із аналізу зазначених норм вбачається, що саме митні органи здійснюють контроль, в тому числі щодо виявлення порушення строків тимчасового ввезення транспортних засобів з використанням ЄІАС та аналізу відомостей з цієї системи щодо завершення режиму тимчасового ввезення, припинення режиму тимчасового ввезення, та зобов`язані у разі такого виявлення повідомляти Державну прикордонну службу України та органи Національної поліції у випадках, коли особа, що порушила такі строки та не була присутня при складенні протоколу про порушення митних правил. Тобто, протоколи про порушення митних правил, у разі виявлення митними органи порушення строку тимчасового ввезення, можуть складатись і за відсутності особи, і саме в таких випадках митний орган зобов`язаний самостійно виявляти та фіксувати такі порушення, а не лише під час перетину відповідною особою державного кордону (як в даній справі) під час перевірки наявності відомостей про тимчасове ввезення такою особою на митну територію України транспортного засобу. Проаналізувавши обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що у митного органу при безперешкодному доступі до ЄАІС та наявності в ній відомостей про строки тимчасового ввезення на митну територію України транспортного засобу в режимі «тимчасове ввезення до 1 року», вже існувало беззаперечне право на внесення такого транспортного засобу до категорії ризикового та зобов`язувало надати таку інформацію до Державної прикордонної служби України та органів Національної поліції, з метою якнайшвидшого встановлення місця знаходження вищезазначеного транспортного засобу та ОСОБА_2 , як особи, що його тимчасово ввезла на митну територію України, та відповідно невідкладно скласти протокол про порушення митних правил за ст. 470 МК України. Однак, митними органами таких дій вчинено не було, оскільки протокол про порушення митних правил було складено лише 19.12.2019 року, тобто майже через 2 роки з моменту порушення ним строку тимчасово ввезення автомобіля, що на переконання апеляційного суду вказує на закінчення строків накладення адміністративного стягнення. За приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Апеляційний суд під час розгляду зазначеної справи також враховує практику ЄСПЛ (п.137 рішення від 09.01.2013 у справі «Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbingsand Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень. Водночас, апеляційний суд наголошує, що відповідно до положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За таких обставин, встановивши, що на час розгляду справи про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності закінчився строк накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та належно мотивованого висновку про наявність підстав для закриття провадження із посиланням на приписи п.7 ч.1 ст.247 КУпАП. Зважаючи на викладене, апеляційна скарга представника митниці задоволенню не підлягає, а підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, відсутні. Керуючись ст.ст. 7, 247, 268, 285, 294 КУпАП, ст.ст.467, 486, 527, 528, 529 МК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Митниці у Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі Димченко О.П. залишити без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2025 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.6 ст.470 Митного кодексу України, стосовно ОСОБА_2 закрито у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, - без змін. СУДДЯ ХЕРСОНСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В.БАТРАК