LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4813504/1607/24

від 19.12.2024 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року залишити без змін.

Номер провадження: 22-ц/813/6236/24 Справа № 504/1607/24 Головуючий у першій інстанції Барвенко В. К. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.12.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В. за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування на утриманні у військовослужбовця, який зник без вісті ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, якою просить встановити факт перебування на утриманні військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який 18.04.2023 року зник без вісті на території населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області. Встановлення даного факу заявниці потрібно для оформлення грошового забезпечення, передбаченого Постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року, статтею 16-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також для реалізації переходу на пенсію, у зв`язку із втратою годувальника та отримання одноразової соціальної допомоги. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.04.2024 року ухвалено відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за участі заінтересованої особи Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування на утриманні у військовослужбовця, який зник без вісті. Ухвала суду вмотивовано тим, що між заявницею та дітьми, які є отримувачами допомоги військовослужбовця, виник спір про право, який не може розглядатись за правилами окремого провадження, а підлягає розгляду за правилами позовного провадження. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а її заяву про встановлення факту, що має юридичне значення направити до Комінтернівського районного суду Одеської області для розгляду в порядку окремого провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В скарзі зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою, особою з інвалідністю третьої групи, проживала разом з сином ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , та перебувала на його утриманні як до так і після початку повномасштабного вторгнення російської федерації та мобілізації сина до лав ЗСУ. Наголошує, що дохід її сина був основним доходом їх сім`ї та джерелом існування. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення необхідно їй для оформлення грошового забезпечення, та дозволить їй реалізувати право на перехід на пенсію, у зв`язку із втратою годувальника та отримати соціальну одноразову допомогу. Заявниця наголошує, що факт перебування на утриманні у військовослужбовця, який зник без вісті розглядається в порядку окремого провадження, а долучення до розгляду неповнолітніх дітей зниклого без вісті військовослужбовця можливо в ході проведення судових засідань. Щодо відзиву на апеляційну скаргу Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги заявниці, зазначаючи, що отримувачами грошового забезпечення зниклого без вісті військовослужбовця ОСОБА_2 є його діти: ОСОБА_3 2004 року народження, ОСОБА_6 2009 року народження, ОСОБА_4 2013 року народження, тому існує спір. Заявниця ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки на 19.12.2024 року 11:50 год. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників. Фактичні обставини справи, встановлені судом Заявниця ОСОБА_1 є матір`ю зниклого без вісті військовослужбовця ОСОБА_2 . У зниклого без вісті військовослужбовця ОСОБА_2 є троє дітей ОСОБА_3 2004 року народження, ОСОБА_6 2009 року народження, ОСОБА_4 2013 року народження, які проживають з мамою - шлюб з якою розірвано військовослужбовцем у червні 2014 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні у військовослужбовця, який зник без вісті, суд виходив з того, що факт який просить встановити заявниця пов`язується з подальшим вирішенням спору про право, та справа підлягає розгляду за правилами позовного провадження. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 12 січня 2022 року у справі № 227/2188/21 (провадження № 61-18156св21) та від 26 січня 2022 року у справі № 568/310/21 (провадження № 61-16757св21). Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися питання про факт, але не спір про цивільне право. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про цивільне право. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спором є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання, а одним з критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження судова практика визначає саму можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. При зверненні із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, особа відповідно до вимог ст. 318 ЦПК України вказує мету встановлення юридичного факту, яка дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування. Як встановлено судом, ОСОБА_2 проходив службу у лавах ЗСУ та зник безвісти. Вказана обставина в подальшому є підставою для застосування положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до ст. 16-3 якого одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Таким чином, виходячи з особливостей даної категорії справ, а саме тієї обставини, що встановлення факту, про який просить заявниця, може вплинути на права і обов`язки трьох дітей військовослужбовця, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки існує спір, щодо отримання одноразової грошової допомоги, який підлягає розгляду за правилами позовного провадження, а не окремого. Довід апеляційної скарги про те, що встановлення вищезазначеного факту необхідно для надання доказів того, що заявниця перебувала на утриманні сина, оскільки іншим чином встановити відповідний факт неможливо, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано дійсні обставини, їм надано належну оцінку, постановлено законне і обґрунтоване судове рішення, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова В.В. Кострицький

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»