Постанова 4818 № 646/6408/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 646/6408/21 Головуючий суддя І інстанції Барабанова В. В. Провадження № 22-ц/818/99/25 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2025 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря судового засідання Холод М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» - Безпалого Сергія Олександровича на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 19 квітня 2024 року, по цивільній справі № 646/6408/21, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Іващенко Марина Миколаївна, Служба у справах дітей по Основ`янському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про скасування рішення приватного нотаріусу та запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на майно, поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на майно за позивачем, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 у жовтні 2021 року звернулась до суду першої інстанції із зазначеним позовом, в якому просила суд: -скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої Ольги Олександрівни від 20.08.2021 року № 59964519 та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 43601080 про реєстрацію за ТОВ ФК «МАНІТУ» права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; -скасувати запис приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої Ольги Олександрівни в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку № 43601288 щодо визначення ТОВ ФК «МАНІТУ» іпотекодержателем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; -скасувати запис приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іващенко Марини Миколаївни в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку № 41301485 щодо визначення ТОВ ФК «МАНІТУ» іпотекодержателем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138800:06:020:0001. Позовна заява обґрунтована тим, що 24 вересня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбів прізвище змінено на ОСОБА_3 , наразі - ОСОБА_4 ) було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивачка отримала кредит у розмірі 172 968 доларів 36 центів США та строком до 25 вересня 2017 року зі сплатою відсотків - за користування кредитними коштами у передбаченому договором розмірі. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25 вересня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та позивачкою було укладено договір іпотеки, за яким остання передала в іпотеку банку належні їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_2 (після перейменування наразі - АДРЕСА_3 . Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 березня 2010 року у справі № 2-1583/10/15 стягнуто солідарно з боржника позивачки та її поручителя ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором від 24 вересня 2007 року у розмірі 1 491 197 грн. 27 травня 2041 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля та договір про відступлення права вимоги, відповідно до яких ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги за зазначеним кредитним договором та договором іпотеки. За період з 25 жовтня 2011 року по 14 жовтня 2013 року позивачка здійснила платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 132 837 грн. 20 коп., з яких 62 989 грн. 95 коп. - погашення за тілом кредиту; 69 847 грн. 25 коп. - погашення відсотків за користування кредитними коштами. Зазначила, що 23.09.2021 року до належного позивачці домоволодіння вдерлись невідомі особи, почали міняти замки. На той час заявниці не було вдома, відтак, свідком цих подій був син заявниці ОСОБА_6 , якому вказані невідомі особи назвались представниками ТОВ «ФК «МАНІТУ», які вказали, що тепер вони є власниками домоволодіння, а позивач зі своєю сім`єю повинна забрати свої речі та звільнити нерухоме майно. Співробітниками ТОВ «ФК «МАНІТУ» було надано синові заявниці витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно, відповідно до якого право власності на належний заявниці будинок було перереєстровано Приватним нотаріусом ХМНО Вахрушевою О.О. за ТОВ «ФК «МАНІТУ» в односторонньому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження. Підставою набуття ТОВ «ФК «МАНІТУ» права власності на належний заявниці будинок було рішення ПН ХМНО Вахрушевої О.О. від 20.08.2021 року про реєстрацію права власності на підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі. Крім того, згідно витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно ТОВ «ФК МАНІТУ» значиться іпотекодержателем предмету іпотеки: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 згідно рішення ПН ХМНО Вахрушевої О.О. від 20.08.2021 року № 59964519 та в частині земельної ділянки за вказаною адресою з кадастровим номером 6310138800:06:020:0001 згідно рішення ПН ХМНО Іващенко М.М. від 01.04.2021 № 57430750. 27 травня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля та договір про відступлення права вимоги, відповідно до яких ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набула право вимоги за зазначеним кредитним договором та договором іпотеки. Водночас, після переходу прав вимоги до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», останнім було укладено з ОСОБА_7 ( ОСОБА_1 ) додатковий договір № 1 до договору іпотеки від 25 вересня 2007 року, яким до якого сторони встановили можливість позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому у додатковому договорі також було визначено особливості та умови передачі права власності на предмет іпотеки ТОВ «ОТП Факторинг Україна»: за поточною ціною на час такої передачі, після письмового повідомлення іпотекодавця, можливість продажу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» предмету іпотеки будь - якій третій особі за умови письмового повідомлення іпотекодавця за тридцять днів до укладання такого правочину та встановлено застереження про вчинення таких дій після направлення вимоги про усунення порушень та її невиконання протягом 30 днів. Тобто, позасудова передача предмету іпотеки у власність іпотекодержателю здійснюється лише в добровільному порядку та є умовою звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Зазначене твердження узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду 12 грудня 2018р. у справі № 199/1276/17 та 20 березня 2019р. у справі № 306/2053/16-ц. Після укладення договору факторингу та відступлення прав вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь ТОВ «ФК Маніту» останнім з ОСОБА_1 жодних додаткових договорів до договору іпотеки не укладалось, відтак ТОВ «ФК Маніту» хоча і набуло фактично статусу нового кредитора, однак процесуально та юридично не стало ані стягувачем ані іпотекодержателем. Вказані умови додаткового договору стосується лише його сторін, та не мають жодного відношення до відповідача по даній справі ТОВ «ФК «МАНІТУ». Зазначене також вбачається з того, що, на час реєстрації права власності ТОВ «ФК «МАНІТУ» на будинок, належний позивачу, внаслідок невиконання нею, як боржником зобов`язань зі сплати кредиту, суми яких стягнуто у судовому порядку рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 березня 2010 року у справі № 2-1583/10/15, ТОВ «ФК «МАНІТУ» не набуло статусу правонаступника стягувача за вказаним рішенням суду, а відповідна заява в порядку виконання була подана до Київського районного суду, однак, вказане питання у судовому порядку дотепер не вирішеною Отже, треті особи приватні нотаріуси Вахрушева Ольга Олександрівна та Іващенко Марина Миколаївна під час внесення до реєстру записів про статус ТОВ «ФК «МАНІТУ» як іпотекодержателя та проведення перереєстрації прав власності на будинок були введені відповідачем в оману та не звернули увагу на те, що під час реєстраційних дій договору про добровільну передачу майна у власність цього товариства укладено не було та на реєстрацію не подавалось. Отже, таке заволодіння відповідачем належним позивачу житлом є абсолютно незаконним, оскільки право власності за ТОВ «ФК «МАНІТУ» на належний позивачу житловий будинок приватним нотаріусом було зареєстровано в порядку реєстрації права власності на підставі іпотечного застереження з ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а двостороннього договору про задоволення вимог іпотекодержателя між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «МАНІТУ» не укладалося. З цих же підстав позивачка вважає незаконною реєстрацію ТОВ «ФК «МАНІТУ» в якості іпотекодержателя предмету іпотеки: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки за вказаною адресою з кадастровим номером 6310138800:06:020:0001, оскільки враховуючи іпотечний договір з урахуванням змін до нього, внесених додатковим договором № 1 від 25.09.2011 р., іпотекодержателем на її думку залишається ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Покликається на порушення приватними нотаріусами пунктів 57, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, якими передбачено, що для державної реєстрації прав, що набуваються, змінюються або припиняються у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість набуття, зміни чи припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину. Таким документом у даних спірних правовідносинах після переходу прав вимоги від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ТОВ «ФК «МАНІТУ» міг би бути виключно додатковий договір до договору іпотеки між ТОВ «ФК МАНІТУ» та ОСОБА_1 яким дані особи повинні встановити можливість позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно з відомостями реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачем було виставлено три вимоги про усунення порушень - від 07.04.2021, від 01.06.2021, від 09.06.2021, які позивачка не визнає, оскільки: по-перше, відповідач не мав права виставляти, по-друге позивачкою таких вимог отримано не було. Отже, у правовідносинах, з приводу яких подано позов, вбачається порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Крім того, відповідач порушив права мешканців вказаного житлового будинку, оскільки до спірної перереєстрації права власності на будинок, в ньому були зареєстровані та проживали - ОСОБА_1 ( заявниця), син заявниці - ОСОБА_8 разом зі своєю дружиною - ОСОБА_9 , малолітній онук заявниці - ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітня донька заявниці - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (факт реєстрації підтверджується штампами в паспортах, довідками про реєстрацію, обставинами, встановленими рішенням по справі № 646/11463/15-ц, факт зняття з реєстрації підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади). Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої Ольги Олександрівни від 20.08.2021 року № 59964519 та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 43601080 про реєстрацію за ТОВ ФК «МАНІТУ права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 ; приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої Ольги Олександрівни в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку № 43601288 щодо визначення ТОВ ФК «МАНІТУ» іпотекодержателем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 ; приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іващенко Марини Миколаївни в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку № 41301485 щодо визначення ТОВ ФК «МАНІТУ» іпотекодержателем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 з кадастровим номером 6310138800:06:020:0001. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» на користь ОСОБА_1 судовий бір у розмірі 3 632 грн. При цьому суд першої інстанції вказав наступні мотиви свого рішення. Так, у ст. 12 Закону України «Про іпотеку»вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Стаття 33 цього Законупередбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Тобто законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання. Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку»сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу. У свою чергу, можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена у статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у якій визначено, що загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) є:гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Статтею 18 вказаного Законупередбачений порядок проведення державної реєстрації прав. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав. Згідно з п.п. 6, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав. Будь-яких доказів, які б підтверджували, що при зверненні до нотаріуса із заявою про проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки відповідачем було подано необхідні документи, матеріали справи не містить. Тобто, незважаючи на обізнаність щодо наявності у суді даної справи, відповідач не скористався наданим йому ЦПК Україниправом довести належними та допустимими доказами правомірність державної реєстрації за ним права власності на іпотечне майно, у тому числі, докази направлення та отримання іпотекодавцем вимоги про усунення порушень договору. Зазначене свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення іпотекодавця. Натомість, суд зауважує, що передбачена Порядком необхідність надання державному реєстратору копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві, спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення. У свою чергу, рішення суб`єкта владних повноважень про реєстрацію права власності, вчинене без наявності вище зазначених документів, є протиправним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 по справі № 320/8269/15-ц. В апеляційній скарзі представник ТОВ «ФК «Маніту» - адвокат Безпалий С.О. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, та у задоволенні позову відмовити. Скарга мотивована тим, що ТОВ «ФК МАНІТУ» належним чином було направлено повідомлення про відступлення прав вимоги та вимог про порушення Основного зобов`язання. Тобто, з перелічених документів та договорів вбачається, що ТОВ «ФК МАНІТУ» набув у встановленому законом порядку право вимоги за кредитним і іпотечним договорами, а тому має статус сторони (правонаступника) у вказаних договорах, що підтверджує наявність факту зобов`язальних правовідносин між учасниками справи та невиконання боржником таких вимог. У даній справі сторони іпотечного договору пунктом 6.7 договору іпотеки від 25 вересня 2007 року «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання» у редакції від 25 жовтня 2011 року встановили, що звернення стягнення на предмет іпотеки можливе шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. Матеріали справи не містять відомостей про визнання зазначеного Договору іпотеки недійсними, зокрема у зв`язку з вчинення його під впливом помилки або під впливом обману. Таким чином, в силу презумпції правомірності правочину, укладення іпотечних договорів Позивачем було її вільним волевиявленням, іпотечні договори були посвідчені нотаріусом, вони погоджувались на набуття, зміну, припинення прав та обов`язків внаслідок цього договору, а також визнавали, що договір є обов`язковим до виконання. Отже, звернення стягнення на нерухоме майно згідно з іпотечним застереженням без отримання додаткового погодження іпотекодавця жодним чином не суперечить його волі та не свідчить про відсутність його згоди, адже вона була надана ще при укладенні іпотечних договорів, а тому відсутній обов`язок іпотекодержателя отримувати додаткову згоду іпотекодавця на звернення стягнення на майно. Висновок суду першої інстанції про те, що звернення стягнення відповідачем на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору та реєстрація права власності на предмет іпотеки за відповідачем були проведені без відповідних правових підстав та усупереч вимогам законодавства є таким, що не відповідає чинному законодавству. Відповідач при реєстрації своїх прав іпотекодержателя та права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за іпотекодержателем, надав нотаріусу, який виконує функції державного реєстратора, повний пакет документів, який надав право прийняти рішення про державну реєстрації прав на спірну нерухомість. Відтак спірні державні реєстрації права іпотекодержателя (обтяження предмета іпотеки) та права власності на власності житловий будинок та земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_2 (після перейменування - АДРЕСА_3 ) була проведена з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку № 1127. Колегія суддів відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представниці відповідача адвоката розглянула справу за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК Українине перешкоджає її розгляду, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У статті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини. 24 вересня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбів прізвище змінено на ОСОБА_3 , наразі позивачка ОСОБА_4 ) було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 172 968 доларів 36 центів США та строком до 25 вересня 2017 року зі сплатою відсотків - за користування кредитними коштами у передбаченому договором розмірі. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25 вересня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_12 було укладено договір іпотеки, за яким остання передала в іпотеку банку належні їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:06:020:0001, розташовані по АДРЕСА_2 . Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 березня 2010 року у справі № 2-1583/10/15 стягнуто солідарно з боржника ОСОБА_7 та поручителя ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором від 24 вересня 2007 року у розмірі 1 491 197 грн. 27 травня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля та договір про відступлення права вимоги, відповідно до яких ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги за зазначеним кредитним договором та договором іпотеки. За період з 25 жовтня 2011 року по 14 жовтня 2013 року ОСОБА_7 були здійснені платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 132 837 грн. 20 коп., з яких 62 989 грн. 95 коп. - погашення за тілом кредиту; 69 847 грн. 25 коп. - погашення відсотків за користування кредитними коштами. Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказаний Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону країни «Про іпотеку»): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; Згідно з пунктом 6.7 договору іпотеки від 25 вересня 2007 року «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання» у редакції від 25 жовтня 2011 року сторони цим встановлюють, що звернення стягнення на предмет іпотеки можливе шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що ТОВ «ФК МАНІТУ» значиться іпотекодержателем предмету іпотеки в частині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення ПН ХМНО Вахрушевої О.О. від 20.08.2021 року № 59964519 (підстава договір про відступлення права вимоги, серія та номер:95 виданий 01.04.2021, власник Приватний нотаріус ХМНО Іващенко М.М.) та в частині земельної ділянки за вказаною адресою з кадастровим номером 6310138800:06:020:0001 згідно рішення ПН ХМНО Іващенко М.М. від 01.04.2021 № 57430750 (підстава договір про відступлення права вимоги, серія та номер:95 виданий 01.04.2021, власник Приватний нотаріус ХМНО Іващенко М.М.). Іпотекодавець за зазначеним реєстраційними даними ОСОБА_2 . Разом з тим, додаткового договору до договору іпотеки, стороною якого б було ТОВ «ФК МАНІТУ» між вказаною фінансовою установою та ОСОБА_1 , у зв`язку з відступленням прав вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ТОВ «ФК «МАНІТУ» як позивачем так і відповідачем до матеріалів справи не долучено, хоча відповідач посилається на такий договір у відзиві на позовну заяву. Вказаний факт необхідний для встановлення підстав набуття прав вимоги іншим кредитором відповідно до ст. 512, 513 ЦК України. Однак, такі висновки суду не відповідають змісту вказаних норм ст.ст. 512, 513 ЦК України. Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги; У ст. 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. Суд першої інстанції всупереч нормі ст. 89 ЦПК України не звернув уваги, що ОСОБА_1 у своєму позові не оспорювала факт укладення договору факторингу та відступлення прав вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь ТОВ «ФК Маніту», та що ТОВ «ФК Маніту» набуло статусу нового кредитора. У позові вона зазначала, що відповідач не укладав з нею додаткових договорів щодо позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 3, 3 на звороті т.1). Однак відповідно до змісту вказаних норм сти.ст. 512, 513 ЦК України внаслідок укладення договору відступлення прав ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь ТОВ «ФК Маніту», ТОВ «ФК Маніту» у порядку сингулярного правонаступництва набув права, які зазначені у додатковому договорі №1 до договору іпотеки № РСL- 703/168/2007 від 25.09.2007, який був укладений 25 жовтня 2011 року між ТОВ «ОТП «Фаторинг Україна» та ОСОБА_13 . Згідно наданої позивачкою через свого представника адвоката Орел В.В. посвідченої ним копії вищевказаного додаткового договору №1 до договору іпотеки № РСL- 703/168/2007 від 25.09.2007, який був укладений 25 жовтня 2011 року - цей договір був укладений у належній нотаріальній формі. У п. 6.7 вказаного додаткового договору № 1 зазначено застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання. Сторони цим встановлюють та вирішують, що звернення стягнення на предмет іпотеки можливе шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно з цим застереженням та про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі та не потребує укладання сторонами окремого договору чи будь-якого іншого додаткового підтвердження чи погодження. Відповідно до п. 6.7.1 Іпотекодержатель може задовольнити забезпечені Іпотекою Фактичні вимоги шляхом набуття права власності на Предемет Іпотеки. Сторони встановлюють, що положення цього пункту, разом з іншими положеннями цього Договору, являють собою окремий договір (правочин) про передачу Іпотекодавцем права власності на Предмет Іпотеки Іпотекодержателю в рахунок виконання Боргових Зобов`язань та/або інших Фактичних вимог. Згідно п. 6.7.1.2 Передача Іпотекодавцем Іпотекодержателю прав власності на предмет Іпотеки вважається такою, що відбулася, і Іпотекодержатель вважається таким, що став власником Предмета Іпотеки, з моменту надання/направлення Іпотекодержателем письмового повідомлення Іпотекодавцю про набуття Іпотекодержателем права власності на Предмет Іпотеки та державної реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет Іпотеки. Форма Повідомлення про набуття встановлюється Іпотекодержателем самостійно. Сторони встановлюють, що цей Договір є правовою підствою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет Іпотеки. З моменту реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет Іпотеки сума Фактичних вимог зменшується на вартість Предмета Іпотеки, що визначена в Повідомленні про набуття )п. 6.7.1.3). Відповідно до п. 9.7 відступлення прав за цим Договором здійснюється без необхідності отримання згоди Іпотекодавця, з одночасним відступленням права вимоги за Кредитним договором ( а.с. 52 на звороті -54 т. 1). Згідно з п.п. 6, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав. Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який установлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями. За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав. При цьому, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Є помилковим висновок суду про відсутність у справі будь-яких доказів, які б підтверджували, що при зверненні до нотаріуса із заявою про проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки відповідачем було подано вищенаведені документи, внаслідок чого вважав, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність державної реєстрації за ним права власності на іпотечне майно, у тому числі, докази направлення та отримання іпотекодавцем вимоги про усунення порушень договору кредиту за рахунок іпотечного майна. Дійсно, згідно вказаному Порядку є необхідність надання державному реєстратору копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві, що спрямовано на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення. У свою чергу, рішення суб`єкта владних повноважень про реєстрацію права власності, вчинене без наявності вище зазначених документів, є протиправним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 по справі № 320/8269/15-ц. Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України тягар доведення підстав позову покладається на позивачку, а тягар доведення заперечень на відповідача. З огляду на це у контексті підстав та предмету заявленого у даній справі позиву позивачка мала довести, що відповідач порушив її право власності шляхом реєстрації за собою права іпотекодержателя та права власності на предмет іпотеки вищевказане домоволодіння: житловий будинок та земельну ділянку під ним. Суд не звернув уваги, що відповідно до ст. 204 ЦПК України у цивільному праві діє презумпція правомірності правочину, яка може бути зацікавленою особою спростована. Тому, державна реєстрація цивільного права також вважається правомірною, поки зацікавлена сторона не доведе зворотного. Такий висновок відповідає загальним принципам цивільного законодавства, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, справедливість, добросовісність та розумність, та відповідає принципу правової визначеності, як основі цивільного обороту, який здійснюється на основі зареєстрованих державою прав. З огляду на це слід визнати, що всупереч визначеного у ст.ст. 12, 81 ЦП України процесуального обов`язку доказування позивачка не надала до суду належних, допустимих та достатніх у розумінні ст. 76 ЦПК України доказів, що державна реєстрація прав іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем відбулася з порушенням діючого порядку. Згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37цього Закону; У статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції на день виникнення спірних правовідносин було передбачено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Так, згідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об1єктів нерухомого майна, щодо об`єктів нерухомого майна від 30.09.2021 № 277576303 у державному реєстрі зазначені документи, на підставі яких відбулася державна реєстрація обтяження предмета іпотеки, внесена інформація про іпотекодержателя, а також державна реєстрація права власності за відповідачем (а.с. 47-50 т.1 ). Зокрема, в якості підстави для державної реєстрації 17.08.2021 права власності № 43602080 державним реєстратором приватним нотаріусом Вахрушевою О.О., ХМНО, Харківської області, на житловий будинок з надмірними будинками загальною площею 275,2 кв.м, житловою площею 173,6 кв.м за адресою АДРЕСА_2 вказані наступні документи: договір іпотеки № PCL-703/168/2007, серія та номер 1674, виданий 25.09.2007 Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О.; Додатковий договір №1 до договору іпотеки №PCL-703/168/2007 від 25.09.2007 року посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О., серія та номер 2302, виданий ним 25.10.2011; Договір про відступлення прав вимоги, серія та номер 95, виданий 01.04.2021 Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Іващенко М.М.; Кредитний договір серія та номер №ML-703/168/2007ML, виданий 24.24.09.2007, видавник ЗАТ «ОТП БАНК»/ ОСОБА_2 ; Довідка про суму боргу, серія та номер: б/н виданий 17.08.2021, видавний Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту»; рішення, серія та номер: № 17/08/2021-1, виданий 17.08.2021, видавник Товариство з обмеженою відповідальністю «фінансова компаній «Маніту»; звіт про оцінку предмета іпотеки, серія та номер: б/н, виданий 13.08.2021, видавник ТОВ «Консалтинг-експерт»; повідомлення про порушення основного зобов`язання, серія та номер: б/н, виданий 09.06.2021, видавник тов «Фінансова компанія «Маніту»; повідомлення про порушення основного зобов`язання, серія та номер: б/н, виданий 01.06.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Маніту»; повідомлення про порушення основного зобов`язання , серія та номер: б/н від 07.04.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Маніту»; Договір факторингу, серія та номер: б/н, виданий 01.04.2021 ТОВ «ОТП Факторинг Україна»/ТОВ «Фінансова компанія «Маніту». На підставі вказаних документів було ухвалено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 59964519 від 20.08.2021 16:33:14 приватним нотаріусом Вахрушевою Ольгою Олександрівною, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська область. Власник: ТОВ «Фінансова компанія «Маніту», код ЄДРПОУ 42585871, Україна, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 1, 6 під., 6 пов., кімн 66-16 (а.с. 47-47 на звороті т.1). Таким чином, згідно вказаної інформації, оскаржена у даній справі державна реєстрація предмета іпотеки за іпотекодержателем ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» та держана реєстрація права власності за вказаним іпотекодержателем відбулася у передбаченому вказаними нормами матеріального права порядку, з двома повідомленнями про порушення основного зобов`язання, та з законних підстав, у позасудовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, якою забезпечені зобов`язання позивачки за договором кредиту. Всупереч свого процесуальному обов`язку позивачка не спростувала вказану інформацію, а також дійсність договорів кредиту, іпотеки, договору про відступлення прав вимоги від 01.04.2021 року, не надала доказів виконання нею присудженого за вказаним рішенням суду обов`язку сплатити заборгованість за договором кредиту, а також зобов`язань за договором іпотеки, з урахуванням доповнень до нього, внесених додатковим договором № 1 від 25 жовтня 2011 року та Позивачка зазначеної в Державному реєстрі інформації не спростувала та не довела, що вказаних документів, які зазначені в якості підстави для державної реєстрації, насправді не було надано при реєстрації прав іпотекодержателя та реєстрації звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Суд першої інстанції ухвалою від 19 вересня 2023 року за клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 витребував у Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої О.О. матеріали реєстраційної справи, на підставі яких було прийнято рішення від 20.08.2021 № 59964519 та здійснено запис в Державному реєстрі про реєстрацію за ТОВ «ФК «МАНІТУ» права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та здійснено запис про іпотеку №43601288 щодо визначення ТОВ «ФК «МАНІТУ» іпотекодержателем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Суд вказаною ухвалою також витребував у Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іващенко Марини Миколаївни матеріали реєстраційної справи, на підставі яких було здійснено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку №41301485 щодо визначення ТОВ «ФК «МАНІТУ» іпотекодержателем земельної ділянки за адресою 6310138800:06:020:0001 (а.с. 203-204 т. 1). На виконання вищевказаної ухвали суду першої інстанції приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева О.О. у листі від 06.10.2023 № 136/01-16 повідомила суд, що вона діяла як державний реєстратор, але у неї не зберігається архів реєстраційної служби України. Згідно частин 4 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав, на нерухоме майно та їх обтяжень» формування та зберігання реєстраційних справ, у випадках проведення нотаріусами державної реєстрації речових прав та їх обтяжень реєстраційна справа формується в електронній формі (а.с. 209 т.1). Отже, у даному випадку документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії та які підлягають поверненню заявнику, зберігаються у реєстраційній справі у формі електронних копій документів, виготовлених шляхом сканування під час проведення реєстраційних дій. Реєстраційна справа в електронній формі зберігається в Державному реєстрі речових прав постійно. Приватний нотаріус у даному випадку відповідно до ч. 8 ст. 84 ЦПК України повідомив суд про неможливість з огляду на відсутність у нього згідно діючому порядку витребуваних доказів, тобто з поважних причин подати докази, витребувані судом, а тому у суду не було передбачених у ч. 10 ст. 84 ЦПК України підстав визнати обставини, для з`ясування яких витребувалися ці докази, та вважати доказаними наведені з цього приводу підстави позову. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21). Суд першої інстанції всупереч вказаним нормам цивільного процесуального права належним чином не перевірив наведені проти позову заперечення відповідача та не надав оцінки тому факту, що позивачка не спростувала зазначену у державному реєстрі інформацію, яка свідчить про законність та обґрунтованість реєстраційних дій приватних нотаріусів, а наведені на підтвердження доводів позову обставини належними та допустимими доказами не підтверджені. Крім того, колегія звертає увагу, що додані до апеляційної скарги копії документів є тими самими документи, які зазначені у вищевказаній Інформації з Державних реєстрів від 30.09.2021 № 277576303, які також підтверджують, що відповідач при реєстрації своїх прав іпотекодержателя та права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за іпотекодержателем, надав нотаріусам, які діяли в ролі державного реєстратора, визначений вказаними нормами матеріального права необхідний перелік документів, внаслідок чого рішення про державну реєстрації прав на спірну нерухомість були здійснені відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку № 1127 (а.с. 15-100 т. 2). Згідно до накладної 4236359 з описом вкладення від 13.03.2023 та квитанції № 4236359 від 13.03.2023 вказані документи були надіслані ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» на адресу Червонозаводського районного суду м. Харкова (а.с. 83-84 т.2). На той день підготовче провадження по справі не було закрито, тому відповідач був вправі розраховувати на прийняття вказаних доказів для розгляду судом першої інстанції у даній справі. Оскільки у суду апеляційної інстанції відсутні відомості про зловживання відповідачем правом на надання вказаних доказів до суду першої інстанції, а суд першої інстанції за результатами підготовчого провадження не встановив для сторін порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначено у п. 16 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, - то відповідач мав розумні очікування, що суд дослідить надіслані на його адресу докази, але цього за добросовісної процесуальної поведінки відповідача не відбулося. Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Згідно до п. 7 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд: з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше. Отже, суд першої інстанції у даному випадку вказані питання щодо надання доказів сторонами не з`ясував, розглянув спір за відсутності учасників справи за одне судове засідання, внаслідок чого не забезпечив відповідачу процесуальну можливість довести свої заперечення проти позову на підставі надісланих на адресу суду першої інстанції доказів, тому відповідно до ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає вказані обставини винятковими та поважними причинами, які зобов`язують суд апеляційної інстанції відповідно до принципу пропорційності, ст. 11 ЦПК України, для вирішення основного завдання цивільного судочинства, зазначеного у ст. 2 ЦПК України, прийняти додані до апеляційної скарги докази для розгляду. Колегія суддів при цьому звертає увагу, що згідно наданих відповідачем поштових квитанцій вказані докази також були надіслані на останню відому адресу позивачки, що відповідає принципу змагальності та рівності сторін перед законом та судом (а.с. 85-86 т.2). Наведене свідчить, що доводи скарги знайшли своє підтвердження у матеріалах справи та спростовують висновки суду першої інстанції, які належним чином не обґрунтовані. З цих підстав у задоволенні позову слід відмовити, за його недоведеності. Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд помилився із застосування норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого ухвалив помилкове рішення, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів скасовує рішення та ухвалює нове, про відмову у позові. Відповідно до ст. 141 ЦПК України за рахунок позивачки підлягають відшкодуванню понесені відповідачем витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 4358,40 грн., сплачених згідно платіжної інструкції № 56 від 23 травня 2024 року (а.с. 104 т.2). На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» - адвоката Безпалого Сергія Олександровича задовольнити. Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 19 квітня 2024 року в оскарженій частині скасувати. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Іващенко Марина Миколаївна, Служба у справах дітей по Основ`янському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про скасування рішення приватного нотаріусу та запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на майно. В іншій частині рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 19 квітня 2024 року про часткову відмову у позові не оскаржувалось та в апеляційному порядку не перевірялось. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» (код ЄДРПОУ 42585871, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 1, 6 під., 6 поверх, оф. 66-16) 4358,40 грн. в рахунок відшкодування судового збору за подачу апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 21 лютого 2025 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії Н.П. Пилипчук. О.Ю. Тичкова.