Постанова Одеський апеляційний суд № 522/1951/24

Номер провадження: 22-ц/813/1803/25 Справа № 522/1951/24 Головуючий у першій інстанції Павлик І.А. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.02.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 12 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування та Служба у справах дітей Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст заявлених вимог У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування та Служба у справах дітей Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12 березня 2024 року матеріали справи № 522/1951/24 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування та Служба у справах дітей Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини передано на розгляд за підсудністю до Малиновського районного суду міста Одеси. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що справа не належить до територіальної підсудності Приморського районного суду міста Одеси, а позовна заява підлягає передачі для розгляду за підсудністю до Малиновського районного суду міста Одеси, оскільки судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 444506, з якої вбачалося, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АР Крим, м. Сімферополь. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про передачу справи за підсудністю та направити справу до Приморського районного суду для продовження розгляду справи. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Скарга мотивована тим, що адресою проживання скаржника на час звернення до суду із позовом є: АДРЕСА_1 , про що вказувала сама позивачка, відповідачем цей факт не заперечувався. ОСОБА_1 проживає на материковій частині України та не має місця проживання на території Автономної республіки Крим, тому не було підстав для передачі справи до Малиновського районного суду міста Одеси. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи Щодо відзиву на апеляційну скаргу Відзиву від учасників справи не надходило, що не перешкоджає апеляційному перегляду оскаржуваного судового рішення. До Одеського апеляційного суду надходила заява адвоката Зубрицького О.О., представника ОСОБА_2 , в якій адвокат просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала законна та обґрунтована. Рух справи Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Встановлені обставини справи З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 , виходячи з останнього відомого місця перебування відповідача. Судом першої інстанції, відповідно до приписів ч. 6 ст. 187 ЦПК України, здійснено запити до Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача. Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 444506, вбачається, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 . Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 05.07.2022 № 36/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (суди Автономної Республіки Крим та м. Севастополя)» територіальну підсудність Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим визначено за Малиновським районним судом міста Одеси. Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12 березня 2024 року матеріали справи № 522/1951/24 передано на розгляд за підсудністю до Малиновського районного суду міста Одеси.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України. Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ. Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції. Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів. Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України). Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України). Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом. Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, що діяла на час звернення з позовом у цій справі) вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги. Порядок реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів встановлені Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, який набрав чинності 14 березня 2022 року. У пункті 4 вказаного Порядку в чинній редакції передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих російською федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання. Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення. Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа. Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання. Суд першої інстанції у справі встановив зареєстроване місця проживання чи перебування відповідача, та взяв до уваги, що відповідач був зареєстрований за адресою, підсудність за якою передано до Малиновського районного суду міста Одеси згідно розпорядження Голови Верховного Суду від 05.07.2022 № 36/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (суди Автономної Республіки Крим та м. Севастополя)». Відповідно до частини першої статті 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Колегія суддів зазначає, що з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування осіб можуть звертатися щодо відповідачів, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи. В свою чергу, до осіб, які не стали на облік як ВПО, позивачі мають звертатись з позовами до судів, на яких була визначена територіальна підсудність судів, які залишаються в зоні бойових дій чи в окупації. Виняток - встановлення фактів народження, смерті, які відбулись на тимчасово окупованій території. Такі заяви подаються у будь-який місцевий суд загальної юрисдикції на території України. А як вбачається з матеріалів цивільної справи, доказів на підтвердження факту, що відповідач став на облік як ВПО до судів першої та апеляційної інстанції не надано, тому доводи скаржника про місце перебування відповідача в АДРЕСА_3 та з цієї причини підсудна саме Приморському районному суду міста Одеси не підтверджується відповідними доказами, внаслідок чого такі твердження не можуть бути прийняті судом. Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя. Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 536/1267/18 (провадження № 61-1182св19). За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом правил територіальної юрисдикції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування ухвали суду відсутні. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 379, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 12 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова В.В. Кострицький