Постанова 4857 № 460/8011/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 460/8011/24 пров. № А/857/25951/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Львові, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року, що ухвалив суддя Максимчук О.О. у м. Рівне, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 460/8011/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 172650008173 від 02.02.2024, яким було відмовлено в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 14.02.2024 пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 10 вересня 2024 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.02.2024 № 172650008173 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14 лютого 2024 року. Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 968,96 грн. Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на зниження пенсійного віку на 5 років, відповідно до норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає те, що позивач не має права на зниження пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки, не проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року більше 4 років. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що позивач є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4). 29.01.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області із заявою про призначення пенсії, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 02.02.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області прийняло рішення № 172650008173, яким відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку тим, що позивач не проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.03.2003 року передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника. За нормою статті 26 вказаного Закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 31 року. Сторонами не заперечується та обставина, що позивач на час звернення до відповідача досягнув віку 55 років, страховий стаж становить 35 років 07 місяців 09 днів. Позивач просить відповідача призначити пенсію зі зменшенням встановленого законом віку виходу на пенсію, як особі, яка постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон № 796-XII). Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки, та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Отже, умовою для надання пенсії особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки, та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, є те, що особа повинна була прожити або відпрацювати у цій зоні не менше 4 років станом на 1 січня 1993 року. У іншому випадку питання про зменшення пенсійного віку не розглядається. Крім того, початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки встановлюється особам, які постійно проживали або постійно працювали у зоні посиленого радіоекологічного з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додаткове зниження пенсійного віку на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років визначається залежно від часу проживання, роботи особи у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії. Відповідно до статті 15 Закон № 796-XII, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 постанови правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями); посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Апеляційний суд встановив те, що позивач має посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_1 . Таке посвідчення, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII, видається особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років. Апеляційний суд наголошує на тому, що позивач має посвідчення, як особа, яка постійно проживала (не працювала, не навчалася) на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Отже, відповідне посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 засвідчує те, що позивач постійно проживав, на час видачі відповідного посвідчення, у зоні посиленого радіологічного контролю та станом 1 січня 1993 року прожив не менше чотирьох років. Зважаючи на наведене, позивач має право на зниження пенсійного віку, кількість років зниження якого залежить від тривалості проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Для встановлення права позивача на початкову величину зниження пенсійного віку строком на 2 роки, необхідно встановити чи позивач постійно проживав або постійно працював у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 року по 31 липня 1986 року, незалежно від часу проживання або роботи в цей період. На підтвердження факту проживання та праці на території посиленого радіоекологічного контролю, з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 року по 31.07.1986 року, позивач доказів не надав. Таким чином, на переконання апеляційного суду, позивач не має права на початкову величину зниження пенсійного віку на 2 роки (з моменту аварії по 31 липня 1986 року, незалежно від кількості днів), оскільки, не має доказів про те, що позивач у цей час проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю. Оскільки додаткове зменшення пенсійного віку застосовується виходячи з розрахунку 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю, але не більше 5 років, то для обчислення кількості років, на які додатково позивач має право зменшити пенсійний вік, необхідно встановити час проживання, роботи позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю. На підтвердження цих обставин позивач надав довідку від Центру надання адміністративних послуг Сарненської міської ради Рівненської області від 29.01.2024 року № 33/01-21, згідно із якою, позивач, з 30.09.1990 року по 04.06.1993 року, з 19.10.1994 по 17.02.2004, з 08.02.2004 по 20.11.2006, з 25.11.2006 по теперішній час проживає в м. Сарни, Рівненської області, яке належить до зони посиленого радіоекологічного контролю. Проаналізувавши вказану довідку, апеляційний суд встановив, що ця довідка підтверджує факт проживання позивача, протягом часу, вказаному у довідці, у Сарни, Рівненської області, яке належить до зони посиленого радіоекологічного контролю. Однак, встановлення тривалості проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю, що дає позивачу право на додаткове зменшення пенсійного віку є прерогативою відповідача, тому суд не може вдаватись до відповідних обчислень, виконуючи у такий спосіб функції органу, що призначає пенсію. Отже, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області необхідно зобов`язати повторно розглянути заяву позивача від 29.01.2024 року про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з врахуванням висновків апеляційного суду у цій справі. Таким чином висновки, які зробив апеляційний суд у цій справі свідчать про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 172650008173 від 02.02.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 є протиправним, а тому його необхідно скасувати. При цьому, для ефективного захисту прав позивача, на підставі ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 29.01.2024 року про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення, з урахуванням висновків суду у цій справі. Отже, суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, а тому зробив неправильний висновок про задоволення позову. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права. Апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому її необхідно задовольнити частково, водночас, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення позову шляхом: - визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 172650008173 від 02.02.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 29.01.2024 року про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення, з урахуванням висновків суду у цій справі; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.01.2024 року врахувати, що: ОСОБА_1 має право на зниження пенсійного віку з розрахунку 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю, протягом періодів що вказані у довідці Центру надання адміністративних послуг Сарненської міської ради Рівненської області від 29.01.2024 року № 33/01-21, але не більше, ніж на 5 років. Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що призначення пенсії входить до дискреційних повноважень відповідача. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що до повноважень відповідача належить обчислення кількості років для зниження пенсійного віку для призначення пенсії. Тому апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини 1 та 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Апеляційний суд встановив те, що за подання позову позивач сплатив 968,96 грн., тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 968,96 грн. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року в справі № 460/8011/24 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 172650008173 від 02.02.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 29.01.2024 року про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення, з урахуванням висновків суду у цій справі. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.01.2024 року врахувати, що: - ОСОБА_1 має право на зниження пенсійного віку з розрахунку 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю, протягом періодів що вказані у довідці Центру надання адміністративних послуг Сарненської міської ради Рівненської області від 29.01.2024 року № 33/01-21, але не більше, ніж на 5 років. У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судовий збір в сумі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель