Постанова 4803 № 236/4422/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/123/25 Справа № 236/4422/19 Суддя у 1-й інстанції - Саржевська І.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі головуючого судді: Ткаченко І.Ю., суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В. за участю секретаря: Кошари О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником за апеляційною скаргою адвоката Терещенка Дмитра Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 14 листопада 2019 року,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулося до суду з заявою про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . В обґрунтування заяви посилалося на те, що 26 березня 2014 року Петровським районним судом м.Донецька ухвалено рішення по справі №261/36/14-ц (провадження 2/261/430/14) за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Д002/АА-050.07.1. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 13 травня 2014 року у справі № 261/36/14-ц було змінено рішення Петровського районного суду м. Донецька від 26 березня 2014 року та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Родовід банк» заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2007 року № ДОО2/АА-050.07.1, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 14673 долари США 25 центів, заборгованості за процентам за користування кредитом у сумі 4982 доларів США 25 центів, пені за невиконання кредитного зобов`язання в сумі 200000 грн та три відсотки річних у розмірі 9767, 02 грн. Рішення набрало законної сили 13 травня 2014 року. 24 травня 2019 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №15 про відступлення прав вимог, відповідно до якого ПАТ «Родовід Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № Д002/АА-050.07.1 від 28 лютого 2007 року, а тому виникла необхідність в заміні вибулого стягувача. Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 14 листопада 2019 року заяву задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Родовід Банк» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал» у справі №261/36/14-ц за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Д002/АА-050.07.1 від 28 лютого 2007 року. В апеляційній скарзі адвокат Терещенко Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви. Апеляційна скарга мотивована тим, що на час постановлення оскаржуваної ухвали виконавче провадження не було відкритим, а у первісного стягувача був відсутній виконавчий лист, отже були відсутні підстави для задоволення заяви. Заявник більш ніж через рік після заміни стягувача звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання. 27 січня 2025 року ТОВ «Вердикт Капітал» надало відзив на апеляційну скаргу в якому зазначаючи про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказують про те, що у них буди наявні усі правові підстави для задоволення заяви про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача правонаступником. Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Із відновлених матеріалів справи вбачається, що рішенням Петровського районного суду міста Донецька від 26 березня 2014 року № 261/36/14-ц позов ПАТ КБ «Родовід банк» - задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму боргу за кредитним договором № ДОО2/АА-050.07.1 від 28 лютого 2007 року станом на 13 грудня 2013 року: 18031, 28 доларів США - сума боргу за кредитом; 6648,18 доларів США нараховані відсотки; 10160,36 грн три відсотка річних, 50000 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань; 1101 грн часткова компенсація за сплачений судовий збір. В решті позовних вимог відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 13 травня 2014 року у справі було змінено рішення Петровського районного суду м. Донецька від 26 березня 2014 року та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Родовід банк» заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2007 року № ДОО2/АА-050.07.1, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 14673 долари США 25 центів, заборгованості за процентам за користування кредитом у сумі 4982 доларів США 25 центів, пені за невиконання кредитного зобов`язання в сумі 200000 (двісті тисяч) грн та три відсотки річних у розмірі 9767,02 грн. 30 жовтня 2019 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача ПАТ «Родовід банк» його правонаступником. Заява мотивована тим, що 24 травня 2019 року між ПАТ «Родовід банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №15 про відступлення прав вимог, відповідно до якого ПАТ «Родовід банк» відступило ТОВ«Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № Д048/СА-183.07.1 від 28 листопада 2007 року. Задовольняючи заяву ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником, суд першої інстанції виходив із того, що воно набуло всіх прав кредитора по відношенню до боржників. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України). Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України). Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього. Законодавець не ототожнює процесуальне правонаступництво і заміну сторони виконавчого провадження, оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442, відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду. Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим, ця особа до відкриття виконавчого провадження, як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення, із відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача, як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача, саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас, заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі, до відкриття виконавчого провадження. У зв`язку із чим доводи апеляційної скарги про те, що на час постановлення оскаржуваної ухвали виконавче провадження не було відкритим, а у первісного стягувача був відсутній виконавчий лист, отже були відсутні підстави для задоволення заяви відхиляються. Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Тому особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, в яких виник спір. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного строку), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу. Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. У процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав внаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається. У постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10 (провадження №14-197цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Реалізація процесуального правонаступництва повинна мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке виступає підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно є закінченим. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. З оскаржуваної ухвали, яка мітиться у відновленому втраченому судовому провадженні колегією суддів встановлено, що 24 травня 2019 року між ПАТ «Родовід банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №15 про відступлення прав вимог, відповідно до якого ПАТ «Родовід банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № Д048/СА-183.07.1 від 28 листопада 2007 року. Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні заяви не встановлено. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Колегією суддів встановлено, що після заміни стягувача було отримано дублікат виконавчого листа та поновлено строк для його пред`явлення до виконання на підставі ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 17 лютого 2021 року (справа № 236/476/21). Також було відкрито виконавче провадження №68415018. Тобто було реалізовано завдання цивільного судочинства. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу адвоката Терещенка Дмитра Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 14 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Вступна та резолютивна частини проголошені 19 лютого 2025 року. Повний текст постанови складено 20 лютого 2025 року. Судді: