Постанова 4815 № 564/2756/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2025 року м. Рівне Справа № 564/2756/23 Провадження № 22-ц/4815/311/25 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача Шимківа С.С. суддів: Боймиструка С.В., Гордійчук С.О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Держава Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Територіальне управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Хмельницькому, Рівненська обласна прокуратура розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури на додаткове рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2024 року про відшкодування судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Територіальне управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Хмельницький, Рівненська обласна прокуратура про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового розслідування та прокуратури, - в с т а н о в и в : У провадженні Костопільського районного суду Рівненської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Територіальне управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Хмельницький, Рівненська обласна прокуратура про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового розслідування та прокуратури. Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Територіальне управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Хмельницький, Рівненська обласна прокуратура про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового розслідування та прокуратури задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 60 384, 00 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків та моральну шкоду в сумі 53 364, 00 грн. В задоволенні решти позовних вимого відмовлено. 19 листопада 2024 року до Костопільського районного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 адвоката Остапенка В.С. про відшкодування судових витрат понесених позивачем у зв`язку з судовим розглядом справи. Заява обґрунтована тим, що стороною позивача понесено витрати на правничу допомогу, які підлягають до відшкодування відповідачем. Представником позивача адвокатом Остапенком В.С. під час проведення останнього судового засідання 11.11.2024 року, перед судовими дебатами, подано заяву про наміри сторони позивача подати до суду додаткові докази понесених витрат у зв`язку з судовим розглядом справи. Просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені позивачем під час судового розгляду справи. Додатковим рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2024 року стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 860 (чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн. Рішення мотивовано тим, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, на суму 113 748 грн, тому, згідно положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем підлягають відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених вимог, тобто в сумі 4 860,00 грн. Не погоджуючись із додатковим рішенням місцевого суду, ТУ ДБР у м. Хмельницькому оскаржило його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що аналізуючи здійснені адвокатом послуги за критеріями, визначеними у частинні 4 статті 137 ЦПК України та на предмет "розумності, необхідності та неминучості", суд першої інстанції залишив поза увагою, те що дана справа є справою незначної складності, є типовою, а вчиненні процесуальні дії у ній носять формальний характер, що не відноситься до видів діяльності по наданню правничої допомоги та не потребує спеціальних знань. Позовна заява не містить глибокого аналізу судової практики чи рішень ЄСПЛ, є шаблонною заявою у цій категорії справ, підготовка такого виду процесуального документа для адвоката, який спеціалізується на захисті у кримінальних справах не потребує значних інтелектуальних зусиль та значного часу. Окрім того, що справа є типовою, не складною, вона є наслідковою від кримінальної справи відносно ОСОБА_1 , інтереси якого під час досудового розслідування також представляв адвокат Остапенко В.С. Визначена судом першої інстанції сума в розмірі 4 860 грн є необґрунтовано завищеною, неспівмірною зі складністю цієї справи та витраченим часом адвоката для надання професійної правничої допомоги у рамках цієї справи. Просить суд скасувати додаткове рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 02.12.2024 року у справі № 564/2756/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18). На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: договір-доручення № 85 про надання професійної правової допомоги від 14.08.2023, акт виконаних робіт від 17.08.2023, квитанцію від 17.08.2023 про оплату гонорара адвоката в сумі 5600 грн, акт прийому-передачі виконаних робіт від 18.11.2024 року, квитанцію на переказ готівки № 71363858 від 18.11.2024 року про оплату послуг адвоката в сумі 5600,00 грн. Отже, стороною позивача доведено понесені судові витрати на оплату правової допомоги адвоката у загальному розмірі 5600 грн. Разом з тим, відповідно до п. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2024 року, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Територіальне управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Хмельницький, Рівненська обласна прокуратура про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 60 384 грн скасовано, у задоволенні таких позовних вимог відмовлено, стягнуті оскаржуваним додатковим рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2024 року судові витрати підлягають перерозподілу, пропорційно розміру задоволених вимог. Позовні вимоги, було заявлено позивачем на суму 262265,70 грн (100% позовних вимог), а задоволено на суму 53364 грн (20,35 % позовних вимог), тому підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1139,60 грн - пропорційно до розміру задоволених вимог (5600*20,35:100). Враховуючи встановлені по справі обставини, приписи вищезазначених норм процесуального права, апеляційна скарга Рівненської обласної прокуратури підлягає до часткового задоволення, а додаткове рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2024 року зміні, зменшивши розмір стягнутих судом витрат з 4860 грн до 1139,60 грн. Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури задовольнити частково. Додаткове рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2024 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу з 4860 грн до 1139,60 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Шимків С.С. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О.