Постанова 4856 № 240/1109/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/1109/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 19 лютого 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання недійсним рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати недійсним рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 оформлене протоколом № 27 від 23 грудня 2020 року про зняття мене з квартирного обліку; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 поновити його та членів сім`ї на квартирному обліку громадян від 31.10.2006 та в першочерговій черзі на отримання житла з 27 серпня 2015 року, як військовослужбовця із вислугою 28 календарних років, для отримання житла за рахунок МО України, із складом сім`ї 4 (чотири) особи. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення відповідача про зняття позивача з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, є неправомірними, такими, що порушують права та гарантії позивача на отримання житла. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 оформлене протоколом № 27 від 23 грудня 2020 року про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 та членів сім`ї на квартирному обліку громадян від 31.10.2006 та в першочерговій черзі на отримання житла з 27 серпня 2015 року, як військовослужбовця із вислугою 28 календарних років, для отримання житла за рахунок МО України, із складом сім`ї 4 (чотири) особи. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1073 грн. 60 коп. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судом встановлено, що з 22.11.1993 р. по 07.12.2020 р. ОСОБА_1 проходив військову службу в збройних силах України. Матеріалами справи підтверджено, що позивача зараховано на облік з 31.10.2006 року зі складом сім`ї 4 особи в загальну чергу та рішенням житлової комісії Військової частини зараховано в першочергову чергу, як учасника бойових дій, із 27.08.2015 року. Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 07 грудня 2020 року №18-РС старшого прапорщика ОСОБА_1 , відповідно до п.2 п.п. "а" ч.5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнено з військової служби у запас (у зв`язку з закінченням строку контракту) та на підставі наказу №306 від 07 грудня 2020 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення з 07 грудня 2020 року. Календарна вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах України становить 28 роки 11 місяців 13 днів, при цьому пільгова вислуга років у Збройних силах України становить 02 роки 01 місяць 24 дні. Рішенням засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 23 грудня 2020 року №392, оформленого у вигляді протоколу, старшого прапорщика ОСОБА_2 зі складом сім`ї 4 (чотири) особи, звільненого 07 грудня 2020 року по закінченню строку контракту з військової частини НОМЕР_1 , виключено з квартирного обліку. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що звільнення військовослужбовця, який перебуває на квартирному обліку, у запас за закінченням строку контракту за наявності у нього відповідної вислуги є підставою для залишення його на такому обліку відповідно до вимог п.9 ст.12 ЗУ ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей''. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №27 від 23.12.2020. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що категорії військовослужбовців, які мають право залишитися на обліку та водночас звільняються з військової служби у зв`язку з закінченням контракту немає. Така категорія військовослужбовців отримала право залишитися на обліку лише після внесення змін до Закону №2011-ХІІ. Також апелянт вказує, що у Новоград-Волинському міськрайонному суді розглядалась аналогічна судова справа №285/4916/21, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Зазначає, що постановою Житомирського апеляційного суду від 28.03.2022 року по справі № 285/4916/21 протокол житлової комісії № 27 від 23.12.2020 року визнано чинним. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі - Закон №2011-XII), який також встановлює єдину систем у їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Так, згідно із ч.1 ст.12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за №1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081). Згідно із п.3 Порядку військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Відповідно до п.24 цього Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Пунктом 9 ст.12 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Аналогічні приписи закріплені й у п.29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями. Дія п.9 ст.12 Закону № 2011-XII безпосередньо пов`язується із тим, з якої саме з підстав, зазначених у ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку. Пунктом 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством. При цьому вказаний пункт Порядку не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках. Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей визначає Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006 (далі - Порядок №1081). За змістом пункту 24 Порядку №1081 військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. На засіданні житлової комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік. Матеріалами справи підтверджено, що позивача зараховано на облік з 31.10.2006 року зі складом сім`ї 4 особи в загальну чергу та рішенням житлової комісії Військової частини зараховано в першочергову чергу, як учасника бойових дій, із 27.08.2015 року. Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2020, позивач звільнений із військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, та з 07.12.2020 виключений зі списків військової частини . На момент звільнення позивача його вислуга років у Збройних Силах України становила: календарна - 28 років 11місяців 13 днів, при цьому пільгова вислуга років у Збройних Силах України становить 02 роки 01 місяць 24 дні. Як вже зазначалося, протокольним рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 23.12.2020 №392 позивача знято з квартирного обліку у зв`язку із звільненням по закінченню контракту. Однак, пунктом 30 Порядку №1081 передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством. При цьому вказаний пункт Порядку не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках. Колегія суддів зазначає, що позивач перебував на квартирному обліку із 2006 року в загальній черзі, а із 2015 року, в першочерговій черзі, як учасник бойових дій, але до даного часу не отримав житло з незалежних від нього причин. Прослуживши 20 календарних років на військовій службі, позивач набув право отримати житло для постійного проживання та набуте право не може бути втрачене. Так, статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в ч.3 ст.22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому Конституційний Суд України зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена". Зважаючи на те, що при укладенні контракту між сторонами, законодавством України позивачу, як військовослужбовцю, який був зарахований на облік військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, при звільненні його з військової служби в запас або відставку було гарантовано залишення його на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду та користування правом позачергового одержання житла. Однак, в даному випадку підставою для прийняття відповідачем рішення про зняття ОСОБА_1 при військовій частині НОМЕР_1 з квартирного обліку слугував факт звільнення останнього з військової служби у зв`язку із закінченням контракту, що у свою чергу відповідно до вищевказаних положень, на переконання колегії суддів, не є правовою підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, пунктом 3 Порядку встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Тлумачення зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а, отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, у тому числі і в разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне вказати на те, що відповідно до рішення №3-р/2020 від 27 лютого 2020 року Конституційного Суду України, який підтвердив позицію суду в питанні захисту прав позивача, як учасника бойових дій, визначено, що встановлення пільг особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави. Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018). Зважаючи на те, що на час звільнення у запас позивач мав стаж військової служби понад 20 років та був зарахований на облік з 31.10.2006, звільнений з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту, то колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зняття останнього з квартирного обліку. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також суд обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що у Новоград-Волинському міськрайонному суді розглядалась справа за позовом ОСОБА_1 з аналогічними позовними вимогами та постановою апеляційного суду у задоволенні позову було відмовлено, оскільки предметом розгляду справи №285/4916/21 було рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 оформлене протоколом №28 від 27 квітня 2021 року. Водночас, предметом спору у даній справі є рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №27 від 23.12.2020. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається. VII. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.