Постанова 4802 № 161/16777/24

Справа № 161/16777/24 Головуючий у 1 інстанції: Антіпова Т. А. Провадження № 22-ц/802/176/25 Доповідач: Данилюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Данилюк В. А., суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я., секретаря Черняк О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 листопада 2024 року, В С Т А Н О В И В: 09.09.2024 ТОВ «Санфорд капітал» звернулось до суду з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 125 764,33 гривень. Також, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму понесених судових витрату розмірі 2422 гривень 40 копійок, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5200,00 гривень. Вимоги мотивує тим, що 04.01.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z06.00202.004760736, відповідно до умов якого, відповідачу були надані кредитні кошти на поточні потреби в розмірі 74999.00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), які він зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування ними. Сторони погодили строк кредитування - 36 місяців з дня підписання Договору, тобто до 04.01.2022 року включно. Кредитний договір був підписаний позичальником власноручно. Від імені банку договір був підписаний з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи банку та відтиску печатки банку, відтворених за допомогою технічного пристрою відповідно до публічної оферти АТ «Ідея Банк» від 16.09.2015 року. Позичальник надав письмову заяву про акцепт вказаної публічної оферти. Свої зобов`язання кредитор виконав, надавши грошові кошти позичальникові. Відповідач виконав свої зобов`язання з повернення суми кредиту разом з процентами лише частково. Згідно з випискою по рахунку позичальник за весь строк з моменту укладення кредитного договору і до моменту звернення з цим позовом сплатив банку лише 33 603,68 гривень. Останній платіж проведено 23.01.2020 року. Строк, на який було надано кредит за договором, сплив 04.01.2022 року. Після закінчення строку кредиту кредитор не здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами, не нараховував штрафні санкції. Враховуючи вищевикладене, відповідач в неналежний спосіб виконував взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у нього станом на 04.01.2022 року виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 121 709,27 грн, з яких: 66719,02 грн основний борг; 54990,25 грн нараховані відсотки. 16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «СОНАТІ» було укладено договір факторингу № 16/11-23, згідно з умовами якого відступлено право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. 29.12.2023 року ТОВ «СОНАТІ» відступило право вимоги до відповідача - ТОВ «Санфорд капітал» на підставі договору факторингу №29/12-23. Окрім цього, позивач, посилаючись на усталену судову практику, зазначає про очевидність прострочення відповідачем узгоджених строків платежів за кредитним договором №Z06.00202.004760736 від 04.01.2019 року, порушення ним зобов`язання, а тому має нести передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність і сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми прострочення. Отже, позивач, як поточний кредитор має право нарахувати та вимагати сплати індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми за період, починаючи з наступного дня закінчення строку дії кредитного договору 05.01.2022 року і до 23.02.2022 року включно. Таким чином, додатково до суми боргу та процентів, що були нараховані протягом строку дії кредитного договору, відповідно до його умов, Позичальник має також сплатити: інфляційні втрати в сумі 3 554,88 грн; три проценти річних в сумі 500,18 грн. На підставі наведеного, позивач просить суд, стягнути з відповідача в свою користь заборгованість за кредитним договором №Z06.00202.004760736 від 04.01.2019 року в розмірі 125 764,33 грн, з яких: 66719,02 грн основний борг, 54990,25 грн нараховані відсотки; інфляційні втрати в сумі 3 554,88 грн; три проценти річних в сумі 500,18 грн, та судові витрати по сплаті судового збору, оплати послуг поштового зв`язку та витрати, пов`язані з оплатою на правничу допомогу в розмірі 5200 грн. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 листопада 2024 року Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Санфорд капітал» заборгованість за кредитним договором № Z06/00202/004760736 від 04.01.2019 року в сумі 125 764,33 гривень (сто двадцять п`ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн, з яких: заборгованість за основним боргом 66 719,02 грн, заборгованість за відсотками 54 990,25 грн, інфляційні втрати 3 554,88 грн, 3% річних 500,18 грн. Стягнуто ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ««Санфорд капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 200 (п`ять тисяч двісті) грн 00 коп. та витрати, пов`язані з поштовим відправленням в сумі 45 (сорок п`ять) грн 00 коп. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Споживчий центр» судові витрати по справі, а саме: 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення є необ`єктивним, необґрунтованим та винесеним із порушенням матеріального та процесуального законодавства, а також не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, зазначає, що матеріали справи не містить підписаного ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капі тал» реєстру боржників за договором факторингу. Сформований Витяг директором ТОВ «Сапфорд Капітал» до Договору факторингу № 29/12-23 від 29 грудня 2023 року містить лише його підпис, а підпис представника ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» відсутній. Просить рішення скасувати, постановити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Маслюженко М. П. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без мін. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, але подав заяву про розгляд справи без його участі, апеляційну скаргу підтримує. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Зважаючи на те, що правова позиція скаржника викладена в апеляційній скарзі та заяві про розгляд справи без його участі, а у справі достатньо матеріалів для розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 04.01.2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z06/00202/004760736 (а.с. 59-60). Відповідно до умов кредитного договору № Z06/00202/004760736 від 04.01.2019 року, ПАТ «Ідея Банк» надало ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 74 999,00 гривень, (включаючи страховий платіж) шляхом зарахування грошових коштів на позичковий рахунок. Кредит надано на строк 36 місяців. За користування кредитом встановлена змінювана відсоткова ставка 21,99% річних. ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти та плату за обслуговування кредитної заборгованості. 16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» було укладено договір факторингу № 16/11-23 (а.с. 34-43). Відповідно до умов укладеного між сторонами договору факторингу, АТ «Ідея Банк» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» прийняло право вимоги до боржників (зокрема, до ОСОБА_1 ), та в їх оплату зобов`язалося передати в розпорядження АТ «Ідея Банк» грошові кошти за плату та на умовах вказаного договору. 29.12.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» було укладено договір факторингу № 29/12-23 (а.с. 27-33). Відповідно до умов укладеного між сторонами договору факторингу, ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» відступило, а ТОВ «Санфорд Капітал» прийняло право вимоги до боржників (зокрема, до ОСОБА_1 ), та в їх оплату зобов`язалося передати в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» грошові кошти за плату та на умовах вказаного договору. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Разом з тим, на момент звернення позивача до суду та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернув. Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України). Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом встановлено, що ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № Z06/00202/004760736 від 04.01.2019 року, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед ТОВ «Санфорд Капітал» в розмірі 125 764,33 грн з яких: заборгованість за основним боргом 66 719,02 грн., заборгованість за відсотками 54 990,25 грн, інфляційні втрати 3 554,88 грн, 3% річних 500,18 грн. Суд звертає увагу, що всупереч твердженням відповідача, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором обрахований станом на день закінчення терміну його дії, а саме станом на 04.01.2022 року. При цьому, відповідачем не заперечувався факт укладення кредитного договору № Z06/00202/004760736 від 04.01.2019 року, факт отримання ним кредитних коштів та часткове виконання зобов`язань за кредитним договором. Вказані розрахунки відповідачем не спростовано, свого контррозрахунку заборгованості або доказів належного виконання зобов`язань суду не надано. З урахуванням конкретних обставин даної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем доведено розмір існуючої заборгованості за кредитом, оскільки в ході розгляду справи було встановлено обставини погодження між сторонами всіх істотних умов кредитного договору. Також, судова колегія вважає, що ТОВ «Санфорд Капітал» у встановленому законом порядку набуло права вимог до відповідача, оскільки договір факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Отже, укладені між фінансовими установами та позивачем договори факторингу є належними доказами переходу прав вимог до боржника за кредитним договором. Що стосується доводів апеляційної скарги про ненадання позивачем доказів про підтвердження права вимоги за кредитним договором, то вони не заслуговують на увагу з огляду на таке. Посилаючись на обґрунтованість грошової вимоги до відповідача, позивач надав в якості доказу, зокрема, договір факторингу №29/12-23, витяг з друкованого реєстру боржників №1, що є додатком до договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 року, платіжні документи, а саме: платіжну інструкцію № 13 від 29 грудня 2023 року на суму 30 000,00 грн; платіжну інструкцію № 1 від 28 лютого 2024 року на суму 500 000,00 грн; платіжну інструкцію № 3 від 29 лютого 2024 року на суму 1 900 000,00 грн; платіжну інструкцію № 4 від 29 лютого 2024 р. на суму 403447,18 грн; платіжну інструкцію № 5 від 29 лютого 2024 року на суму 100 000,00 грн, а разом на суму 2 933 447,18 грн. Так, відповідно до Додатку №2 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору факторингу №29/12-23 серед інших, до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00202.004760736 від 04.01.2019 року. Витяг з друкованого реєстру боржників №1, що є додатком до договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 року, завірений печаткою і підписом особи, що сформувала витяг Романом Мариничем, та в цілому відображає інформацію про відступлення права вимоги щодо конкретного боржника та номера відповідного договору. Крім того, слід звернути увагу на те, що у разі виникнення необхідності вирішення питання про неналежність і недопустимість таких письмових доказів, як Витяг з Реєстру боржників, то з урахуванням приписів, ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якою передбачено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу, і це неможливо без дослідження оригіналів цих письмових доказів, а тому суд може прийти до переконання про витребування у позивача для дослідження в судовому засіданні відповідних доказів. Разом з тим, при дослідженні Витягу з друкованого реєстру боржників №1, що є додатком до договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 року відповідачем не було заявлено клопотання щодо його витребування. Тому доводи апеляційної скарги про відсутність підписаного ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» реєстру боржників за договором факторингу є безпідставними. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом. Відтак, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухилення суду від вирішення спору по суті. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 листопада 2024 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20 лютого 2025 року. Головуючий Судді :