Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/656/25

справа № 991/656/25 провадження № 11-сс/991/111/25 слідчий суддя: ОСОБА_1 доповідач: ОСОБА_2 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2025 року місто Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , при секретарі судового засідання ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.01.2025 р. про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за його заявою, - в с т а н о в и л а: 05.02.2025 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного надійшла зазначена апеляційна скарга разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 28.01.2025 р. Ухвалою судді-доповідача від 05.02.2024 р. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження разом з апеляційною скаргою призначено до розгляду в судовому засіданні. Дослідженими в судовому засіданні матеріалами провадження встановлено, що розгляд скарги в суді першої інстанції відбувся 28.01.2025 року за відсутності ОСОБА_6 . Оскаржувану ухвалу слідчого судді ОСОБА_6 отримав 30.01.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, та 05.02.2025 року подав апеляційну скаргу. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що необізнаність з мотивами оскаржуваного судового рішення, за відсутності ознак зволікання при його апеляційному оскарженні, свідчить про можливість поновити пропущений строк на апеляційне оскарження. 1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги. Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою останнього від 21.01.2025 р. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової, про задоволення скарги та зобов`язання уповноваженої особи НАБУ внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за вказаною заявою.

2. Узагальнені доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_6 зазначає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду. Вважає, що його заява про вчинення кримінального правопорушення від 21.01.2025 р. містила всі необхідні відомості та вагомі обставини про вчинення злочину, на підставі яких детектив міг сформувати короткий виклад обставин для внесення відомостей до ЄРДР. Звертає увагу на неможливість самостійно, за відсутності необхідних вихідних даних, визначити розмір завданої істотної шкоди чи спричинених тяжких наслідків внаслідок злочинної діяльності посадових осіб та, зокрема, колишнього заступника Міністра юстиції України ОСОБА_7 , які підготували висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту Закону України «Про особливості управління об`єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси України», без усунення недоліків, вказаних у попередньому правовому висновку від 22.02.2023 р. Втім, виходячи з власних знань та досвіду, припускає, що прийняття законопроекту як закону, якщо цьому сприяє незаконний правовий висновок, спричинить у майбутньому матеріальну шкоду державі на суму, яка в 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Вважає, що слідчий суддя належним чином не розглянув доводи, наведені у скарзі, внаслідок чого постановив необґрунтоване рішення.

3. Узагальнений виклад позиції учасників судового провадження. В судове засідання особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_6 , а також представник НАБУ та прокурор САП, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились, з клопотанням про відкладення судового засідання не звертались. При цьому, 10.02.2025 року ОСОБА_6 надіслав клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі. З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, явка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не є обов`язковою. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу розглянуто за їх відсутності.

4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення. Слідчим суддею встановлено, що 21.01.2025 року ОСОБА_6 подано до НАБУ заяву про вчинення посадовими особами та, зокрема, колишім Першим заступником Міністра юстиції ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України. Оскільки відомості до ЄРДР за вказаною заявою внесені не були, 27.01.2025 року ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою. За результатом розгляду скарги слідчий суддя дійшов висновку про відмову у її задоволенні, оскільки заява про кримінальне правопорушення, подана ОСОБА_6 , не містить конкретних фактичних даних, які б свідчили про вчинення наведеного у ній злочину. При цьому, слідчий суддя наголосив, що відповідальність за ст. 364 КК України наступає виключно у разі спричинення матеріальної шкоди у визначеному законом розмірі. Натомість, скаржником не доведено завдання істотної шкоди чи тяжких наслідків внаслідок підписання висновку за результатами правової експертизи проекту Закону України «Про особливості управління об`єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси України». Водночас, сам факт підготовки та підписання такого висновку не здатен напряму завдати істотну шкоду чи тяжкі наслідки, які мають матеріальний (грошовий) вимір. Відтак, слідчий суддя дійшов висновку, що за наведених у заяві ОСОБА_6 обставин, у діях посадових осіб відсутній один з елементів об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 364 КК України, а відтак, така заява не містить відомостей про наявність складу кримінального правопорушення та не може бути підставою для внесення відомостей до ЄРДР.

5. Мотиви суду. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Частиною 2 цієї статті визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Проте, така спрощена процедура не означає, що критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР взагалі відсутні. Її спрощеність полягає у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, натомість, необхідно лише перевірити зміст самої заяви. Отже, для внесення відомостей про злочин до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи причетні до його скоєння). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення злочину, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України). Зазначене узгоджується із правовою позицією, висловленою у постановах ККС ВС від 16.05.2019 р. у справі № 761/20985/18 та від 30.09.2021 р. у справі № 556/450/18, зокрема про те, що КПК України дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень. При цьому, положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Особливою частиною КК України, саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення за КК України, мають бути критерієм внесення відомостей до ЄРДР. Відповідно до п. 1 розділу 2 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020 р., відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення злочину. Виходячи з наведеного, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви, а лише ті, які містять достатні відомості про злочин та можуть об`єктивно свідчити про його вчинення. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу злочину, з одного боку, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування, а з іншого - захищає особу від необґрунтованого кримінального переслідування. Водночас, якщо заявник таких даних не наводить, його заява не підлягає обов`язковій реєстрації в ЄРДР. Тобто, навіть якщо заявник стверджує про наявність ознак злочину та певну його кваліфікацію, це не означає, що подія злочину мала місце та що склад злочину наявний, оскільки заявник може помилятися в юридичній оцінці відповідних фактів. Отже, законодавець передбачив необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення. Колегія суддів зауважує, що саме такий підхід є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу. Зі змісту заяви ОСОБА_6 про вчинення злочину вбачається, що посадові особи та колишній Перший заступник Міністра юстиції ОСОБА_7 підготували висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту Закону України «Про особливості управління об`єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси України», який 15.03.2024 року підписано останнім без усунення недоліків, вказаних у попередньому правовому висновку від 22.02.2023 р., підписаному тодішнім Міністром юстиції ОСОБА_8 . Крім того, вищеназваними посадовими особами не перевірено погодження висновку Мінфіном, Мінекономіки, Мінцифри, Мінсоцполітики, Мінінфраструктури, МВС, Фондом державного майна. Скаржник стверджує, що у висновку від 15.03.2024 р. також не враховано рішень обласних рад, в яких обґрунтовано суперечність норми, що передбачає вилучення з комунальної власності земельних ділянок лісогосподарського призначення комунальних лісогосподарських підприємств, без отримання згоди на таке вилучення обласних рад. Крім того, у вказаному висновку не враховано відсутність повноважень у Держлісагентства на розроблення проекту Закону України. Такі дії посадових осіб кваліфіковано заявником за ст. 364 КК України. Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що зміст вищенаведеної заяви про вчинення злочину не визначає наявності елементів об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 364 КК України. І хоча у особи, яка подає заяву про вчинення злочину, дійсно відсутній обов`язок наводити в ній всі фактичні обставини певного злочину, оскільки забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, зокрема доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладено саме на органи досудового розслідування та є одним із завдань кримінального провадження, як вже зазначалось вище, до ЄРДР вносяться відомості лише про конкретне кримінальне правопорушення, а не про будь-які дії, які вочевидь не містять таких ознак. У цьому контексті колегія суддів наголошує, що саме посилання у тексті заяви про вчинення злочину на конкретну статтю Особливої частини КК України, яка за критерієм кваліфікації злочину відповідає умовам предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, автоматично не визначає належність скарги до предметної підсудності вказаного суду, оскільки в цілях перевірки скарги на прийнятність суд аналізує заяву про вчинення злочину на предмет наявності в ній саме відомостей про вчинення злочину, а не формального зазначення у ній лише певного номеру статті КК України. Так, ст. 364 КК України передбачено кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби. Об`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення виявляється у діянні (дії чи бездіяльності), яке: 1) вчиняється з використанням службового становища; 2) здійснюється у межах повноважень, наданих у зв`язку з виконанням нею службових обов`язків; 3) суперечить інтересам служби; 4) заподіює істотну шкоду або тягне тяжкі наслідки; 5) знаходиться у причинному зв`язку із зазначеними наслідками. При цьому, загальною ознакою будь-якого зловживання владою або службовим становищем є спосіб вчинення злочину - використання повноважень, свого службового становища, що утворює зміст злочинів у сфері службової діяльності. Цей спосіб вчинення злочину за своєю суттю полягає не у простому невиконанні покладеного обов`язку, а у застосуванні наданих повноважень проти покладеного обов`язку, всупереч інтересам служби. Крім того, обов`язковою ознакою злочину, передбаченого ст. 364 КК України, є корислива мета використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, а саме, одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи. Колегія суддів наголошує, що саме у цьому полягає корупційність злочину, тому саме за вказаною ознакою кримінальний процесуальний закон відносить розслідування таких правопорушень до компетенції детективів НАБУ. Враховуючи, що склад злочину, передбаченого ст. 364 КК України, за своєю конструкцією є матеріальним, він вважається закінченим з моменту фактичного настання істотної шкоди чи тяжких наслідків. Втім, зі змісту заяви ОСОБА_6 про злочин слідчим суддею встановлено, що вона не містить конкретних відомостей, які б вказували на зловживання владою або службовим становищем колишнім Першим заступником Міністра юстиції ОСОБА_7 при підготовці та підписанні вказаного висновку, хоча саме на цьому наголошує скаржник. При оцінці цього висновку колегія суддів виходить з того, що злочин за ст. 364 КК України є злочином з матеріальним складом, обов`язковою умовою якого є наявність наслідків у вигляді істотної шкоди чи тяжких наслідків. При цьому, умовами підсудності кримінального правопорушення Вищому антикорупційному суду, передбаченими ст. 216 КПК України, є вчинення кримінального правопорушення спеціальним суб`єктом та/або розмір предмета злочину, передбаченого ст. 364 КК України, який у дві тисячі і більше разів має перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, тобто перевищувати 5 368 000 грн. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що підписання посадовою особою висновку щодо певного законопроекту саме по собі не здатне завдати істотну шкоду чи спричинити тяжкі наслідки, які мають матеріальний вимір. Натомість, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що прийняття законопроекту як закону, якому сприятиме незаконний правовий висновок, спричинить матеріальну шкоду державі на суму, яка в 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, є припущенням, звернутим у майбутнє, тому не може бути підставою для кримінального переслідування особи. Крім того, заява ОСОБА_6 не містить відомостей про одержання посадовими особами державних органів внаслідок вчинення дій, викладених у заяві, будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи у розмірі, який у дві тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що утворює кваліфікуючу ознаку ст. 364 КК України. Натомість, для визначення даного складу злочину встановлення цієї обставини є обов`язковим. Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що у заяві від 21.01.2025 р. заявником не наведено конкретних відомостей, за якими можливо було б визначити наявність обов`язкових елементів складу злочину за ст. 364 КК України, тому безумовний обов`язок органу досудового розслідування у реєстрації такої заяви не виникає. Відтак, непереконливими є доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя належним чином не розглянув доводи, наведені у скарзі, та дійшов передчасних висновків. Натомість, самих лише припущень заявника та його незгоди з діями та рішеннями посадових осіб, зокрема, колишнього Першого заступника Міністра юстиції України ОСОБА_7 , недостатньо для висновку про початок досудового розслідування щодо наявності у його діях складу кримінального правопорушення.

6. Висновки суду. Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для скасування оскаржуваної ухвали, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. При цьому, помилкове зазначення як в оскаржуваній ухвалі, так і в апеляційній скарзі прізвища особи, яка займала відповідну посаду Першого заступника міністра юстиції України - «Горобець» замість «Горовець», вищенаведених у вказаній ухвалі висновків не змінює, а тому не впливає на її зміст та обґрунтування та не тягне за собою юридичних наслідків у вигляді зміни чи скасування оскаржуваної ухвали. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-372, 404, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Клопотання ОСОБА_6 задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.01.2025 р. Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.01.2025 р. - без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4