Ухвала КЦС ВС № 128/1550/24

УХВАЛА 19 лютого 2025 року м. Київ справа № 128/1550/24 провадження № 61-1878вд25 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пархоменка П. І. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Синельникова Євгена Володимировича, Шиповича Владислава Володимировича від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, постановив ухвалу про наступне: 1. 17 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 червня 2024 року у справі № 128/1550/24.

2. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 лютого 2025 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Синельникову Є. В. та визначено суддів, які входять до складу колегії: Осіяна О. М., Шиповича В. В.

3. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на пункт 5 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), заявив про відвід суддів, зокрема Синельникова Є. В. та Шиповича В. В., від розгляду справи, оскільки зазначені судді, на його думку, безпідставно повертали або залишали без руху його касаційні скарги.

4. Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2025 року заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Синельникову Є. В. та Шиповичу В. В. визнано необґрунтованим, заяву передано для вирішення іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК.

5. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 лютого 2025 року вказану заяву про відвід передано судді Пархоменку П. І.

6. Дослідивши зміст заяви про відвід, вважаю, що підстав для її задоволення немає, оскільки доводи ОСОБА_1 не свідчать про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів Синельникова Є. В. і Шиповича В. В.

7. Окрім цього, аргументи заяви про відвід суддів не свідчать про наявність обставин, встановлених статтею 37 ЦПК, за наявності яких суддя підлягає відводу (самовідводу).

8. Сумніви у неупередженості судді повинні ґрунтуватися на фактичних обставинах, а не на припущеннях. Презумпція особистої неупередженості судді діє допоки не з`являться докази на користь протилежного.

9. Вирішення питання про відвід судді підпадає під сферу дії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

10. Наявність обставин, що виключають участь судді в цивільному судочинстві (стаття 36 ЦПК) в даному конкретному випадку охоплюється поняттям «безсторонність», в сенсі статті 6 параграфу 1 Конвенції і має визначатися «суб`єктивною оцінкою», на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та «об`єктивною оцінкою» - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу. У межах об`єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Вирішується питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 81 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Салов проти України»).

11. Підстави для відводу передбачені у статті 36 ЦПК. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

12. Наведені ОСОБА_1 у заяві доводи значною мірою зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями суддів Синельникова Є. В. та Шиповича В. В. (залишення без руху та повернення його раніше поданих касаційних скарг без конкретизації таких випадків). Однак, згідно з частиною четвертою статті 36 ЦПК, доводи ОСОБА_1 про незгоду з судовими рішеннями Верховного Суду в інших справах, які ухвалені за участі суддів Синельникова Є. В. та Шиповича В. В., не можуть бути підставою для відводу цих суддів.

13. Говорячи про «об`єктивний критерій» на підставі якого визначається наявність «неупередженості суду» в даній ситуації Суд враховує, що «об`єктивна перевірка» полягає в тому, що суд повинен створити враження неупередженості у стороннього спостерігача (пункт 65 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Incal v Turkey»), тобто необхідно визначити, чи маються, окрім поведінки судді, факти, що піддаються перевірці, які можуть викликати сумнів відносно неупередженості, в такому розумінні значення можуть мати навіть уявлення (пункт 58 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ferrantelli and Santangelo v Italy»). Для цього необхідно дотримання двох окремих умов: по-перше, щоб держава виконала свій обов`язок загального характеру по захисту судової системи від конфлікту інтересів, забезпечуючи, щоб внутрішня організація не допускала виконання однією і тією ж особою різних функцій в судовому процесі (пункт 123 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Kyprianou v Cyprus»); по-друге, щоб кожний суддя мав виконати своє особисте зобов`язання заявити самовідвід по відношенню до справи, де можливе виникнення думки такого конфлікту (пункт 48 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hauschildt v Denmark»).

14. За змістом частини третьої статті 39 ЦПК відвід повинен бути вмотивованим.

15. В даній справі доводи заяви про відвід стосуються незгоди ОСОБА_1 з процесуальними діями суддів Синельникова Є. В. та Шиповича В. В., у зв`язку із чим «об`єктивний критерій», який би міг свідчити про неупередженість суддів не підтверджується.

16. Крім того, згідно із частиною четвертою статті 36 ЦПК незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

17. При дослідженні «суб`єктивної оцінки» береться до уваги, те що по-перше, на суд розповсюджується презумпція особистої неупередженості суддів, оскільки не встановлені докази зворотного (пункт 119 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Kyprianou v Cyprus»); по-друге на дії суддів не повинні впливати особиста прихильність чи упередження, що стосується особистих переконань судді у справі (пункт 118 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Kyprianou v Cyprus»), тобто суб`єктивний критерій стосується особистих переконань судді у справі.

18. Так, доводи, на які посилається особа, яка заявила відвід, не підтверджують будь-яку особисту прихильність суддів Синельникова Є. В. та Шиповича В. В. до сторони у справі, ставлення їх до справи або висловлення ними позиції саме по справі, що розглядається, а тому в цьому випадку «суб`єктивний критерій» також не знайшов підтвердження.

19. Таким чином, вказані у заяві обставини для відводу суддівСинельникова Є. В. та Шиповича В. В. не охоплюються змістом статі 36 ЦПК, а подальша участь цих суддів у розгляді справи не буде становити порушення статті 6 Конвенції, що є підставою для відмови у задоволенні заяви. Керуючись статтями 36, 40 ЦПК, Суд УХВАЛИВ: У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Синельникова Євгена Володимировича та Шиповича Владислава Володимировича від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя П. І. Пархоменко