Постанова КГС ВС № 918/323/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2025 року м. Київ cправа № 918/323/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І., за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А. та представників Позивача: Гаврилюк Д.Ю. Відповідача: Падалка К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 (головуючий - Миханюк М.В., судді Юрчук М.І., Тимошенко О.М.) та рішення Господарського суду Рівненської області від 06.08.2024 (суддя - Горплюк А.М.) у справі №918/323/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» до Приватного підприємства «Агро-Експрес-Сервіс» про стягнення заборгованості в розмірі 3 933 360, 51 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (далі - ТОВ «Твій Газзбут», позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства «Агро-Експрес-Сервіс» (далі - ПП «Агро-Експрес-Сервіс», відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 11 479 629, 42 грн, на підставі договору №41АР200-101193-22 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

2. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого природного газу за договором. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови апеляційного суду та встановлені судами обставини

3. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 закрито провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 3 820 000, 00 грн, ухвалою від 21.05.2024 закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 895 625, 27 грн, ухвалою від 18.06.2024 закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 810 000, 000 грн, ухвалою від 02.07.2024 закрито провадження в частині заборгованості в розмірі 1 620 643, 64 грн, у зв?язку з оплатою заборгованості відповідачем.

4. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.08.2024, залишеним без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 330 999, 47 грн - пені, 226 756, 22 грн - 3 % річних, 396 609,58 грн - інфляційних втрат, та судовий збір. В решті позову відмовлено.

5. Суд першої інстанції перевіривши нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних, зробив висновок про правильність розрахунку вказаних складових. Водночас, суд першої інстанції, з урахуванням положень ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, розглянувши клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення пені, та враховуючи всі обставини справи, що дають підстави для зменшення заявленої до стягнення пені, зробив висновок про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені на 90 %. У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції переглядалось в частині зменшення заявленої до стягнення пені. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні стягнення 2 978 995,24 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

7. Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на положення п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що суди зменшуючи заявлену до стягнення пеню не врахували правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 03.06.2020 у справі № 916/187/17, від 04.02.2020 р. у справі № 918/116/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19. Позиція інших учасників справи

8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилається на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас вказує на те, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені, відповідають положенням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

9. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 12.10.2022 року між ПП «Агро-Експрес-Сервіс» (Споживач) та ТОВ «Твій Газзбут» (Постачальник) було укладено Договір №41АР200-101193-22 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі - Договір);

10. Згідно п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу (Відповідач) у 2022 році природний газ (далі-газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором;

11. Згідно п. 3.2 Договору, ціна одного кубічного метру природного газу без урахування податку на додану вартість становить 33,75000000 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 33,88657600 грн. Податок на додану вартість становить 6,77731520 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 40,66389120 грн.

12. Сторонами в подальшому укладено ряд додаткових угод: №ДУ-1/41АР200-101193-22 від 26.10.2022; № ДУ-2/41АР200-101193-22 від 28.10.2022; № ДУ-3/41АР200-101193-22 від 15.11.2022; № ДУ-4/41AP200-101193-22 від 15.11.2022; №ДУ-5/41АР200-101193-22 від 27.12.2022; № ДУ-6/41АР200-101193-22 від 27.12.2022; № ДУ-7/41АР200-101193-22 від 31.01.2023; № ДУ-8/41АР200-101193-22 від 07.09.2023; № ДУ-9/41АР200-101193-22 від 07.09.2023; № b23-1/41АР200-101193-22 від 23.11.2023; № b23-3/41AP200-101193-22 від 23.11.2023; № b623-4/41АР200-101193-22 від 22.12.2023.

13. Відповідно до п. 4.2. Договору остаточний розрахунок за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.

14. Відповідно до п. 2.5.1., 2.5.4. Договору, за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника або 3 використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до ЗУ "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання - передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника. У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або неподання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.

15. Протягом з жовтня 2022 року по лютий 2023 року, з вересня 2023 року по 2024 рік позивачем було поставлено відповідачу природний газ.

16. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, за переданий природний газ у грудні 2023 року та січні 2024 року згідно договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів розрахувався лише частково, сума заборгованості станом на 27.03.2023 становила 7 546 268,91 грн. Відповідачем заборгованість сплачено з порушенням строку, а тому наявні підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних.

Позиція Верховного Суду

17. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового процесу, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та заперечення проти задоволення касаційної скарги, викладені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

18. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

19. Як вбачається з касаційної скарги скаржник оскаржує судові рішення тільки в частині зменшення пені, отже, з урахуванням положень ст. 300 ГПК України, в іншій частині судові рішення судом касаційної інстанції не переглядаються.

20. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

21. Відповідно до положень вказаної норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

22. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

23. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

24. Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

25. До того ж, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

26. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.

27. Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.

28. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.

29. Порядок стягнення неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила застосування та умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

30. Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

31. Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

32. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

33. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

34. У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

35. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

36. За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

37. Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

38. Тобто, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц, тощо).

39. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України.

40. Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).

41. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.

42. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені та штрафу.

43. Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

44. Суд зазначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

45. Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

46. Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

47. Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.

48. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

49. Верховний Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, та ін.).

50. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).

51. Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

52. Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань як правило не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20).

53. Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).

54. Цієї позиції дотримується і Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

55. Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

56. Отже, у цій справі суди попередніх інстанцій, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, забезпечуючи баланс інтересів сторін, з метою не допущення фактичного звільнення від сплати погоджених сторонами договору штрафних санкцій без належних правових підстав, зробили висновок про наявність підстав для зменшення розміру нарахованої на суму заборгованості пені на 90%, тобто до 330 999,47 грн, користуючись своїми дискреційними повноваженнями.

57. Верховний Суд вважає, що постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 03.06.2020 у справі № 916/187/17, від 04.02.2020 р. у справі № 918/116/19, від 12.02.2020 р. у справі № 924/414/19, на які посилається скаржник, ухвалені за схожого правового регулювання (зокрема щодо застосування ст. 233 ГК України і ст. 551 ЦК України) зі справою, яка переглядається. Водночас постановлені у справі судові рішення не суперечать висновкам Верховного Суду, що викладені у наведених скаржником у касаційній скарзі постановах. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, що визначають фактично-доказовий склад у справі, виходячи з підстав, вимог та заперечень сторін.

58. При цьому, не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

59. Водночас переоцінка доказів виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених приписами статті 300 ГПК України.

60. Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника свідчить про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

61. На підставі викладеного вище Верховний Суд зазначає, що право на зменшення розміру пені, надане статтею 233 ГК України та частиною 3 статті 551 ЦК України, було обґрунтовано застосоване судами попередніх інстанцій у цій справі. Обсяг зменшення пені відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.

62. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а інші доводи касаційної скарги, (1) не доводять порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, (2) направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому відхиляються Судом (касаційний розгляд здійснюється в межах, передбачених статтею 300 ГПК України), колегія суддів не вважає за доцільне закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, оскільки доводи касаційної скарги стосуються питання обгрунтованості судового рішення щодо наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, на підставі статті 233 ГК України та ч. 3 статті 551 ЦК України, що належить до дискреційних повноважень судів на підставі встановлених ними обставин справи, отже, Верховний Суд, залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

63. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

64. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

65. Враховуючи викладене, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» необхідно залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 06.08.2024 у справі №918/323/24 залишити без змін. Судові витрати

66. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 06.08.2024 у справі №918/323/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.А. Кролевець Судді С.В. Бакуліна В.І. Студенець