Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/1355/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД Справа № 991/1355/25 Провадження № 1?кс/991/1355/25 У Х В А Л А 17 лютого 2025 рокумісто Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення, в с т а н о в и в: 13.02.2025 до Вищого антикорупційного суду у порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення після отримання його заяви від 05.02.2025 № 28814?25. На підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 13.02.2025 вказану скаргу передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 . Обґрунтування скарги Зі змісту скарги слідує, що 05.02.2025 ОСОБА_3 звернувся до Офісу Генерального прокурора (вх. № 2881425) та до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі ? НАЗК) (вх. № 38255/0/069?25) з повідомленням про кримінальні правопорушення, передбачені ст. 109, 111, 27, 28, 256, 343, 364, 365, 366, 383, 396 КК України, що, на його думку, вчинені «керівником» та іншими посадовими особами Львівської міської ради за попередньою змовою з працівниками комунального підприємства та правоохоронних органів. Втім, усупереч вимог ч. 1 ст. 214 КПК України, відображені у заяві ОСОБА_3 відомості не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР, Реєстр), його не було повідомлено про початок досудового розслідування та не надано відповідного витягу з Реєстру. З урахуванням наведеного, ОСОБА_3 прохає слідчого суддю постановити ухвалу відповідно до ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, якою зобов`язати уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора виконати вимоги ч. 1 ст. 214 КПК України. Окрім того, у скарзі ОСОБА_3 прохає постановити окремі ухвали, якими довести до відома правоохоронних органів про здійснення погроз заявнику та його родині, про не здійснення розслідування відповідних фактів, повідомлених ним на лінію «102», а також про порушення кримінального провадження у разі умисної неявки прокурора на судових розгляд його скарги. Позиції учасників справи У судовому засіданні заявник ОСОБА_4 свою скаргу підтримав з мотивів, що у ній наведені. Представник Офісу Генерального прокурора, будучи належно повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги, у судове засідання не прибув, причин неявки не повідомив. Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність прокурора, бездіяльність якого оскаржується, не є перешкодою для розгляду скарги. З огляду на викладене, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу у відсутність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора. Мотиви слідчого судді Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку про те, що у задоволенні скарги ОСОБА_3 слід відмовити з огляду на таке. Підстави та порядок оскарження до слідчого судді рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначені § 1 Глави 26 КПК України (ст. 303?308). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні заявник може оскаржити бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Частиною 1 ст. 214 КПК України передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь?якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що кримінальним правопорушенням є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 11 КК України). Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально?протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням (ч. 1 ст. 1 КК України). Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовують до осіб, що їх вчинили (ч. 2 ст. 1 КК України). У силу ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Аналіз наведених норм матеріального (ст. 1, 2, 11 КК України) та процесуального (ст. 214 КПК України) законів свідчить про те, що критерієм для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування мають бути конкретні фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення. Тобто підставою початку досудового розслідування є не будь?які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких вноситься до ЄРДР. Зазначене цілком узгоджується із висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, наведеними у постановах від 30.09.2021 (справа № 556/450/18), від 20.04.2023 (справа № 373/18/23). Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь?якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР. Указане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 (справа № 818/1526/18) та від 24.04.2019 (справа № 818/15/18) зауважила, що у межах процедури за правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Як уже згадувалося, 13.02.2025 ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення після отримання його заяви від 05.02.2025 (вх. № 28814?25). Зі змісту згаданої заяви ОСОБА_3 слідує, що він повідомив Офіс Генерального прокурора та НАЗК про те, що ним виявлено злочинну схему, яка полягає у встановленні у громадському транспорті міста Львова електронних пристроїв (валідаторів), на які надходять гроші від громадян. Ці пристрої пов`язані з іншими, якими користуються невідомі особи, які під видом контролерів змушують громадян сплачувати штрафи. На думку заявника, такі події можуть відбувати за сприяння керівництва та посадових осіб Львівської міської ради, а також правоохоронних органів міста Львова. Зазначена фінансова схема діє в місті значний період часу, обманюючи міську громаду на декілька мільярдів гривень. У судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що безпосередньо мер міста Львова ОСОБА_5 та посадові особи Львівської міської ради протиправно збільшили вартість проїзду у міському громадському транспорті, а також розмістили в салонах трамваїв валідатори, за допомогою яких стягують з громадян оплату за проїзд та штрафи за проїзд без квітка. Заявник не погоджується сплачувати вартість проїзду в трамваях за допомогою валідатора, бо вважає встановлення таких пристроїв незаконним. Окрім того, заявник зазначив, що йому невідомі реквізити рахунків на які надходять кошти, сплачені громадянами через валідатори, натомість він переконаний, що ці кошти перераховуються не громаді міста, а на рахунки приватних підприємств. Окрім того, ОСОБА_3 зазначив, що про наведені вище факти він неодноразово повідомляв Національну поліцію за телефоном «102» та викликав на місце вчинення злочину (салон трамваю) Слідчо-оперативні групи. Однак, замість того, щоб оглянути місце події, вилучити валідатори та затримати контролерів, які вимагали у заявника пред`явити документи про оплату проїзду в громадському транспорті, представники правоохоронного органу вживали заходів для приховування зазначених злочинних дій. За наведених обставин ОСОБА_3 прохав Офіс Генерального прокурора внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ст. 109 «Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади», ст. 111 «Державна зрада», ст. 27 «Види співучасників», ст. 28 «Вчинення кримінального правопорушення групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією», ст. 256 «Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності», ст. 364 «Зловживання владою або службовим становищем», ст. 366 «Службове підроблення» та ст. 396 «Приховування злочину» Кримінального кодексу України, розпочати досудове розслідування та повідомити його про права викривача. Заслухавши пояснення заявник, дослідивши зміст його заяви від 05.02.2025, слідчий суддя констатує, що в поясненнях, в заяві, як і в скарзі від 13.02.2025, не наведено конкретних відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень. Заявник не наводить об`єктивних даних, які б підтверджували зазначені ним відомості, а лише висуває загальне припущення про можливе вчинення протиправних (злочинних) діянь, надаючи суб`єктивну оцінку правомірності тих чи інших дій, виходячи з власного аналізу та бачення (трактування) норм закону України про кримінальну відповідальність. Указане позбавляє орган досудового розслідування можливості провести перевірку конкретних фактів на предмет наявності / відсутності в діяннях особи складу злочину (злочинів). У той же час здійснення на стадії внесення до ЄРДР відомостей попередньої перевірки викладеної в заяві інформації покликано не допустити перевантаження правоохоронної системи безпідставними та абстрактними повідомленнями про кримінальні правопорушення. Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне ж відкриття кримінального провадження є недопустимим, позаяк призводить до можливого порушення прав конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційовано, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів. Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Артіко проти Італії» від 13.05.1980, не гарантується захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних. З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про те, що обставини, які викладені у заяві ОСОБА_3 від 05.02.2025, не є такими, що зумовлюють початок досудового розслідування у розумінні ч. 1 ст. 214 КПК України, та не потребують перевірки засобами кримінального процесу. Тому, слідчий суддя не вбачає бездіяльності з боку уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка б полягала у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення після отримання заяви ОСОБА_3 від 05.02.2025 (вх. № 28814?25). Отже, скарга ОСОБА_3 є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. З аналогічних мотивів слідчий суддя не вбачає підстав вживати заходів процесуального реагування (винесенням окремої ухвали), як на цьому наполягає заявник. На підставі викладеного, керуючись ст. 303 та 307 КПК України, п о с т а н о в и в: У задоволенні скарги ОСОБА_3 від 13.02.2025 на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей після отримання заяви про кримінальні правопорушення, - відмовити. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Слідчий суддя ОСОБА_6