Постанова Київський апеляційний суд № 752/20179/19

Єдиний унікальний номер справи №752/20179/19 Провадження №22-ц/824/359/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2023 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 про стягнення вартості відчуженого майна, яке перебувало у спільній сумісній власності подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 про стягнення коштів про поділ майна подружжя, В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 про стягнення вартості відчуженого майна, яке перебувало у спільній сумісній власності подружжя. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 30.08.2003 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб із ОСОБА_1 . Вказаний шлюб було розірвано і 19.12.2017 року ОСОБА_2 уклала новий шлюб в результаті чого її прізвище було змінено з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 ». Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22.05.2017 по справі № 752/18796/15-ц за попереднім прізвищем ОСОБА_2 звернулась із позовом до колишнього чоловіка ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, зміненим постановою Апеляційного суду м. Києва від 30.01.2018, якою ухвалено визнати за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності вартістю 79917,50 грн. на автомобіль марки «Chevrolet» моделі «Lacetti», державний номер НОМЕР_1 , який було придбано ними спільно в шлюбі та зареєстровано на чоловіка. 22.02.2018 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 752/18796/15-ц за клопотанням від 14.02.2018 року відповідача по цій справі ОСОБА_1 - арешт із майна, що було предметом судового спору по справі, зокрема і з автомобіля марки «Chevrolet» моделі «Lacetti», державний номер НОМЕР_1 - було знято. На офіційному веб-сайті «baza-gai.com.ua» позивач за первісним позовом побачила, що 24.07.2018 року в ТСЦ № 8046 м. Київ відповідачем ОСОБА_1 було здійснено перереєстрацію автомобіля марки «Chevrolet» моделі «Lacetti», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 на нового власника по договору, укладеному в ТСЦ №

315. Із декларації за 2018 рік рідного брата відповідача, ОСОБА_3 , опублікованої на офіційному, загальнодоступному веб-сайті «declarations.com.ua», ОСОБА_2 дізналася, що саме він 24.07.2018 року набув у свою власність автомобіль марки «Chevrolet» моделі «Lacetti», 2008 року випуску - дані якого, рік випуску та дата перереєстрації якого повністю збігаються між собою на обох зазначених вище веб-сайтах. Згоду на відчуження спільного сумісного майна, а саме автомобіля марки «Chevrolet» моделі «Lacetti», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 не надавала ОСОБА_1 .. На підставі викладеного, позивач просила суд стягнути із ОСОБА_1 на її користь вартість її частини автомобіля марки «Chevrolet» моделі «Lacetti», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , який перебував у їх спільній сумісній власності у розмірі 79917,50 грн. 06.04.2020 року до суду надійшла зустрічна позовна заява відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 до позивача за первісним позовом ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 про стягнення коштів, а саме стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачених ним коштів за борговими зобов`язаннями ОСОБА_3 у розмірі 50000,00 грн. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.04.2020 року зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.09.2023 року первісний позов ОСОБА_2 задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість частини автомобіля марки «Chevrolet» моделі «Lacetti», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який перебував у спільній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у розмірі 79917 грн. 50 коп., у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із вказаними рішеннями суду першої інстанції, відповідач за первісним позовом звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким свої позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. На обґрунтування вказаних доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції мав встановити дійсну ринкову вартість цього автомобіля або врахувати його вартість, викладену у висновку від 19.07.2018 року, який міститься у матеріалах справи. Вказує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що договір позики від 12.08.2009 року не є договором, укладеним в інтересах сім`ї, і відповідно не порушує права та законні інтереси позивача, вважаючи, що з тих мотивів судом відмовлено ОСОБА_2 у задоволені позовних вимог про визнання договору позики недійсним. 07 лютого 2024 року на адресу суду від позивача надійшло пояснення у справі. Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 06.09.2023 року та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав. У ході розгляду справи судом було встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22.05.2017 у справі № 752/18796/15-ц постановлено, зокрема: частину автомобіля марки «Chevrolet» моделі «Lacetti», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (вартістю частини 79917,50 грн.) визнано за ОСОБА_2 . В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на наступне майно: частину автомобіля марки «Chevrolet» моделі «Lacetti», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (вартістю частини 79917,50 грн.). У цій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.05.2017 року в справі № 752/18796/15-ц залишено без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 30.01.2018 року. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.05.2017 у справі № 752/18796/15-ц набрало законної сили 30.01.2018 року. У мотивувальній частині вказаного рішення зазначено: «При поділі автомобіля «Chevrolet», державний номер НОМЕР_1 , що був придбаний за час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у шлюбі і фактично знаходиться у користуванні відповідача, суд враховує положення ч.ч. 4, 5 ст. 71 СК України, а також його вартість, визначену на підставі висновку про вартість майна № 3256 від 06.12.2015 року в розмірі 159835 грн. Позивач при зверненні до суду просить поділити автомобіль марки «Chevrolet» моделі «Lacetti», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , шляхом стягнення із відповідача на її користь грошової компенсації в рахунок її частки. Однак на момент розгляду справи кошти в рахунок вартості частини автомобіля, що є спільним майном подружжя, внесені на депозитний рахунок суду не були, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне поділити даний транспортний засіб шляхом визначення часток кожного із подружжя у спільному майні, а саме визнати за сторонами право власності на одну другу частину автомобіля «Chevrolet», державний номер НОМЕР_1 . Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. ОСОБА_1 (продавець) продав ОСОБА_3 (покупець) транспортний засіб марки «Chevrolet» моделі «Lacetti», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу № 8046/2018/1035545 від 24.07.2018 року. Листом Головного сервісного центру МВС № 31/215аз від 28.02.2020 року повідомлено, що згідно з наявною станом 28.02.2020 року у базі даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів інформацією, автомобіль «Chevrolet» моделі «Lacetti», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 легковий універсал-В, був відчужений ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 8046/2019/1813967 від 08.12.2019 року, виданого ТСЦ № 8046 Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06.07.2022 у справі № 752/14851/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики від 12.08.2009 року недійсним, встановлено: «Суд звертає увагу і на те, що позивач ОСОБА_2 у своєму позові стверджує, що відповідач ОСОБА_1 про факт укладання 12.08.2009 року такого договору позики її не повідомив, на придбання автомобіля «Chevrolet» моделі «Lacetti» використовувались грошові кошти від продажу попереднього автомобіля та їх спільні збереження, коштів від укладання договору позики родина не отримувала. Укладаючи договір позики 12.08.2009 року відповідач ОСОБА_1 діяв у власних інтересах, а не в інтересах сім`ї. Про те, що визначена грошова сума була витрачена на придбання спільного сумісного майна подружжя, суд у цьому рішенні № 752/12763/17 не встановлював». Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у порушення вимог ч. 2 ст. 366 ЦК України не звертались до ОСОБА_2 з пропозицією придбати частку боржника ( ОСОБА_1 ) в неподільному майні - автомобілі марки «Chevrolet» моделі «Lacetti» державний номер НОМЕР_1 . У результаті укладення вказаного договору купівлі-продажу автомобіля фактично відбулось переведення на ОСОБА_3 прав та обов`язків співвласника ОСОБА_1 - відносно частки ОСОБА_1 у спільній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Основним доводом апеляційної скарги апелянта є те, що суд першої інстанції мав встановити дійсну ринкову вартість цього автомобіля або врахувати його вартість у викладеному висновку від 19.07.2018 року, який міститься у матеріалах справи. Як убачається з матеріалів справи, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22.05.2017 у справі № 752/18796/15-ц встановлено вартість автомобіля на підставі висновку про вартість майна №3256 від 06.12.29015 року у розмірі 159835, 00 грн. Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Водночас, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 201/14044/16-ц, зазначено, що висновок авто-товарознавчої експертизи, здійснений без огляду та встановлення технічного стану автомобіля, не буде об`єктивним і не відображатиме дійсну вартість автомобіля , який був відчужений. Тому твердження апелянта про те, що суд мав врахувати іншу вартість цього автомобіля, є безпідставними. Крім того, матеріали справи свідчать про те, що спірний автомобіль було відчужено ОСОБА_1 на користь свого брата ОСОБА_3 а тому підстави вважати, що погоджена ними ціна продажу автомобіля в розмірі 47 000, 00 грн є ринковою - відсутні. Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що договір позики від 12.08.2009 року не є договором, укладеним в інтересах сім`ї. Як убачається з матеріалів справи, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06.07.2022 у справі № 752/14851/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання договору позики від 12.08.2009 року недійсним, встановлено: «Суд звертає увагу і на те, що позивач ОСОБА_2 у своєму позові стверджує, що відповідач ОСОБА_2 про факт укладання 12.08.2009 року такого договору позики її не повідомив, на придбання автомобіля «Chevrolet» моделі «Lacetti» використовувались грошові кошти від продажу попереднього автомобіля та їх спільні збереження, коштів від укладання договору позики родина не отримувала. Укладаючи договір позики 12.08.2009 відповідач ОСОБА_1 діяв у власних інтересах, а не в інтересах сім`ї. Про те, що визначена грошова сума була витрачена на придбання спільного сумісного майна подружжя суд у цьому рішенні № 752/12763/17 не встановлював». Крім того, як правильно зазначено судом першої інстанції, судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики від 12.08.2009 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , оскільки такий договір не є договором, укладеним в інтересах сім`ї. Також, у рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2017 у справі № 752/12763/17 зазначено, що позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом у червні 2017 року. Як на момент подання позову, так і відповідно, на момент ухвалення рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики, сторони не були подружжям. Шлюб між ними розірвано рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05.03.2015 у справі № 752/19107/14-ц (провадження № 2/752/943/15). З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов до правильного висновку по суті спору. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий С.О. Журба Судді: Т.О. Писана К.П. Приходько