Постанова 4813 № 521/17820/23

Номер провадження: 22-ц/813/1502/25 Справа № 521/17820/23 Головуючий у першій інстанції Сегеда О.М. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.02.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., з участю секретаря Волкової Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2024 року про відмову ухвалити додаткове рішення, постановлену під головуванням судді Сегеди О.М., повний текст ухвали суду складений 17 травня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ДТЕК Одеської електромережі» про визнання дій противоправними, зобов`язання вчинити дії, - в с т а н о в и в: У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» (далі АТ «ДТЕК Одеські електромережі») про визнання дій противоправними, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 березня 2024 року позов ОСОБА_1 залишений без задоволення. У квітні 2024 року АТ «ДТЕК Одеські електромережі» звернулося до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з позивачки на користь відповідача судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2024 року у прийнятті додаткового рішення за заявою АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду, АТ «ДТЕК Одеські електромережі» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ДТЕК Одеські електромережі» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції відмовляючи у стягненні понесених витрат, дійшов помилкового висновку про відсутність належних доказів щодо понесених витрат, безпосередньо пов`язаних з наданням правової допомоги, оскільки АТ «ДТЕК Одеські електромережі» надало до суду належні та допустимі докази понесених витрат. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу суду без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для її скасування, а ухвалу суду законною та такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Сузанської Л.М., представника АТ «ДТЕК Одеські електромережі», Францевої Н.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відмовляючи у прийнятті додаткового рішення за заявою АТ «ДТЕК Одеські електромережі», суд першої інстанції виходив із того, що заявником не надано до суду доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2). Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20). Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Сузанська Л.М. здійснювала представництво інтересів за дорученням безпосередньо АТ «ДТЕК Одеські електромережі», що підтверджується копією довіреності на представлення інтересів (а.с. 235 т. 1). Проте, з матеріалів справи не вбачається, що адвокат Сузанська Л.М., яка прийнята на посаду в АО «Перший радник» за сумісництвом, виконувала доручення з приводу виконання договірних відносин, які виникли з договору про надання правової допомоги укладеним між АТ «ДТЕК Одеські електромережі» та АО «Перший радник». При цьому, колегія суддів звертає увагу, що адвокат Сузанська Л.М. здійснювала повноваження на представлення інтересів АТ «ДТЕК Одеські електромережі» за довіреністю, а тому відсутні підстави вважати, що адвокат здійснювала представництво АО «Перший радник» в інтересах АТ «ДТЕК Одеські електромережі» за ненаданням до суду ордеру та договору про надання правничої допомоги. Більш того, в суді апеляційної інстанції Сузанська Л.М. пояснила, що працює в АТ «ДТЕК Одеські електромережі», та представляє інтереси АТ «ДТЕК Одеські електромережі» за довіреністю. На підставі вищевикладених обставин, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у прийнятті додаткового рішення. Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами. Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача. Доводи апеляційної скарги АТ «ДТЕК Одеські електромережі» про те, що суд першої інстанції відмовляючи у стягненні понесених витрат, дійшов помилкового висновку про відсутність належних доказів щодо понесених витрат, безпосередньо пов`язаних з наданням правової допомоги, оскільки АТ «ДТЕК Одеські електромережі» надало до суду належні та допустимі докази понесених витрат, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки суд першої інстанції у відповідності до статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, а тому підстав для скасування ухвали суду з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні. На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» залишити без задоволення. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 17 лютого 2025 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська ______________________________________ Є.С. Сєвєрова