Постанова Північний апеляційний господарський суд № 925/1154/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" лютого 2025 р. Справа№ 925/1154/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Євсікова О.О. Корсака В.А. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.11.2024 у справі № 925/1154/24 (суддя Спаських Н.М.) за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) заявлено позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (надалі - відповідач; ПАТ "Черкасиобленерго"; апелянт; скаржник) нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання 8 403,09 грн. - 3% річних та 36 336,00 грн. - інфляційних втрат за період з 10.04.2020 по 30.08.2024 на підставі судового рішення у справі № 925/460/20. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі № 925/460/20 скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2024, яким у позові ОСОБА_1 про стягнення дивідендів відмовлено повністю. Позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 162 578,78 грн. До складу цих коштів включено: 59 469,26 грн. дивідендів за 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки; 92 106,52 грн. - інфляційних нарахувань та 11 003,00 грн. - 3% за прострочення виплати дивідендів, які розраховані по дату звернення до господарського суду у квітні 2020 року. 19.08.2024 на виконання вказаної постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі № 925/460/20 видано наказ про стягнення боргу в сумі 162 578,78 грн. Відповідне судове рішення повністю виконано ПАТ "Черкасиобленерго" лише 30.08.2024, що підтверджується меморіальними ордерами №№ 7057, 7058, 7059 від 30.08.2024. Враховуючи, що рішення повністю було виконане 30.08.2024 позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за період з 11.04.2020 (від дати звернення до суду у справі № 925/460/20) по 30.08.2024 (дата виконання рішення суду у справі № 925/460/20): борг по дивідендах 59 469,26 грн.: 7 835,28 грн. 3% річних та 35 717,34 грн. інфляційних втрат; борг 103 109,52 грн. (інфляційні втрати + 3% річних): 618,66 грн. інфляційних втрат та 567,81 грн. 3% річних. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.11.2024 у справі № 925/1154/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на користь ОСОБА_1 35 717,34 грн. інфляційних втрат та 7 823,62 грн. 3% річних за період з 11.04.2020 по 29.08.2024, 3 028,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору. В решті вимог в позові відмовлено. Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки позов заявлено позивачем вже після того, як період мораторію у ПАТ "Черкасиобленерго" на задоволення вимог кредиторів закінчився (з жовтня 2023 року), то за належний період з 11.04.2020 по 29.08.2024 позивач має право нарахувати відповідачу інфляційні втрати та 3% річних на суму стягнутих дивідендів 59 469,26 грн. у розмірах 35 717,34 грн. та 7 823,62 грн. відповідно. Крім того, суд зазначив, що оскільки у законодавстві відсутня норма про правомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних на попередньо стягнуті інфляційні втрати та 3% річних, то підстав для задоволення вимог про стягнення 567,81 грн. та 618,66 грн. відповідно, не вбачається. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 20.11.2024 у справі № 925/1154/24 та ухвалити нове, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Апелянт зазначає, що 14.05.2004 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/РТЕК" Господарський суд Черкаської області порушив провадження у справі № 01/1494 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго" і ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів до боржника. В подальшому номер справи № 01/1494 про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" (після перейменування - ПАТ "Черкасиобленерго") змінювався, спочатку на № 14-01/1494, а потім на № 17-14-01/1494. В процесі розгляду справи про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго» № 14-01/1494, в межах якої розглядалася справа № 17-14-01/1494 (925/460/20), було прийнято рішення про заборону ПАТ «Черкасиобленерго» здійснювати виплату дивідендів акціонерам. Так, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13 травня 2008 року у справі № 14-01/1494 про визнання банкрутом ВАТ «Черкасиобленерго», заборонено боржнику виплату дивідендів акціонерам боржника відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 11 квітня 2008 року. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 травня 2009 року у справі № 14-01/1494 про визнання банкрутом ВАТ «Черкасиобленерго», змінено заборону боржнику на виплату дивідендів акціонерам боржника відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 11 квітня 2008 року, накладену ухвалою суду від 13 травня 2008 року, наступними заходами забезпечення вимог кредиторів: заборонити боржнику здійснювати виплату дивідендів акціонерам боржника відповідно до рішень органів управління боржника. 10.10.2023 ухвалою Господарського суду Черкаської області закрито провадження у справі № 17-14-01/1494 за заявою ТОВ "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/PTEK" про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго". Скаржник вказує, що відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діяла на дату порушення провадження у справі про банкрутство відповідача), а з 21.10.2019 на підставі Кодексу України з процедур банкрутства з 14.05.2004 по 10.10.2023 діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого до боржника не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання та 3% річних від простроченої суми тощо. Відтак, на думку апелянта, позивач безпідставно нарахував 3% річних та інфляційні втрати на суму дивідендів 59 569,26 грн. за період з 11.04.2020 по 30.08.2024, протягом якого діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів. ПАТ "Черкасиобленерго" акцентує, що відповідно до розрахунку, який зазначений у позовній заяві, позивач просив стягнути: 8 403,09 грн. 3% річних: 103 109,52 грн. (92 106,52 грн. інфляційні втрати + 11 003,00 грн. 3% річних) *3% / 365 днів * 67 днів = 567,81 грн. за період з 24.06.2024 по 30.08.2024; 59 469,26 грн. (дивіденди) *3% / 365 днів * 1603 днів = 7 835,28 грн. за період з 11.04.2020 по 30.08.2024; 36 336,00 грн. інфляційні втрати: 103 109,52 грн. (92 106,52 грн. інфляційні втрати + 11 003,00 грн. 3% річних) *100,6% / 100% - 103 109,52 грн. = 618,66 грн. за період з 24.06.2024 по 30.08.2024; 59 469,26 грн. (дивіденди) * 160,060174517% / 100% - 59 469,26 грн. = 35 717,34 грн. за період з 11.04.2020 по 30.08.2024. В рамках наведених обставин, на думку відповідача позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з позовними вимогами про стягнення нарахованих за прострочення виконання зобов`язання 3% річних та інфляційних втрат, отже суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 . Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024 апеляційна скарга відповідача у справі № 925/1154/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.11.2024 у справі № 925/1154/24. Справу № 925/1154/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1154/24. Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надсилання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи: довідкою про доставку електронного документа від 12.12.2024 в електронний кабінет відповідача, поштовим повідомленням № 0610216857669 про вручення позивачу копії ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі № 925/1154/24. Крім цього, відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оприлюднено на офіційному вебсайті Судова влада України. 23.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду Черкаської області, на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 10.12.2024, надійшли матеріали справи № 925/1154/24. За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу. Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 на адресу апеляційного господарського суду не надходив, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку. Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі № 925/460/20 скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2024, яким у позові ОСОБА_1 про стягнення дивідендів відмовлено повністю. Позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 162 578,78 грн. Згідно вказаної постанови судом апеляційної інстанції, серед іншого, вказано, що: «У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до ПАТ "Черкасиобленерго" про стягнення 162 578,78 грн., з яких: 59 469,26 грн - сума не отриманих дивідендів, 92 106,52 грн. - сума нарахована відповідно до індексу інфляції несвоєчасно виплачених дивідендів, 11 003 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на загальних зборах відповідача 27.03.2009, 14.09.2010, 15.08.2011, 23.06.2012, 23.04.2013, 24.04.2014, 10-11.10.2016 були прийняті рішення про виплату акціонерам дивідендів. Держава Україна як акціонер ПАТ "Черкасиобленерго" отримала всі свої дивіденди, проте позивачу дивіденди не виплачені. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 порушено провадження у справі № 01/1494 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13 травня 2008 року у справі № 17-14-01/1494 (925/460/20) заборонено боржнику виплату дивідендів акціонерам боржника відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 11 квітня 2008 року. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12 травня 2009 року змінено заборону боржнику на виплату дивідендів акціонерам боржника відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 11 квітня 2008 року, накладену ухвалою суду від 13 травня 2008 року, наступними заходами забезпечення вимог кредиторів: заборонити боржнику здійснювати виплату дивідендів акціонерам боржника відповідно до рішень органів управління боржника. Попри дії заборони на виплату боржником дивідендів (ухвала суду від 13.05.2008 та від 12.05.2009), ПАТ "Черкасиобленерго" продовжувало виплачувати Державі Україна дивіденди з 2010 по 2019 рік, що підтверджується платіжними дорученнями. Одночасно, інші акціонери боржника, в тому числі і позивач, дивіденди не отримали. Дізнавшись, що за результатами діяльності у 2009-2016 роках відповідач виплатив дивіденди Державі Україна, позивач звернувся із заявою про виплату на його користь дивідендів. 18.08.2017 позивач отримав від відповідача лист із відмовою у виплаті дивідендів. Відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності, тобто про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності позивачем. Статтею 257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки. Як було зазначено вище, позивач звернувся із відповідним позовом 10 квітня 2020 року, оскільки 18 серпня 2017 року отримав від відповідача лист із відмовою у виплаті дивідендів. Отже, саме з дати отримання відмови у виплаті належних позивачу дивідендів належить в даному випадку відрахувати початок перебігу строку позовної давності. Відтак, строк позовної давності не пропущений позивачем і відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, отже порушене право підлягає захисту судом». З огляду на вказане колегія суддів зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України). Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Тобто суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, а правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу, але також і сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі. За наведеного, апеляційний господарський суд акцентує, що в межах справи, що розглядається, в силу ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню обставини, встановлені постановою у справі № 17-14-01/1494 (925/460/20) щодо не виплати відповідачем належних позивачу дивідендів за відповідний період, внаслідок чого у ПАТ "Черкасиобленерго" утворилась заборгованість в сумі 162 578,78 грн., з яких: 59 469,26 грн - не отримані дивіденди, 92 106,52 грн. - нараховані відповідно до індексу інфляції несвоєчасно виплачених дивідендів, 11 003 грн. - 3% річних, оскільки такі є преюдиційними при розгляді справи № 911/1154/24 у розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України. З урахуванням зазначеного судова колегія акцентує, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 порушено провадження у справі № 01/1494 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13 травня 2008 року у справі № 17-14-01/1494 (925/460/20) заборонено боржнику виплату дивідендів акціонерам боржника відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 11 квітня 2008 року. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12 травня 2009 року змінено заборону боржнику на виплату дивідендів акціонерам боржника відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 11 квітня 2008 року, накладену ухвалою суду від 13 травня 2008 року, наступними заходами забезпечення вимог кредиторів: заборонити боржнику здійснювати виплату дивідендів акціонерам боржника відповідно до рішень органів управління боржника. Дані обставини сторонами не заперечуються. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (втратив чинність 21.10.2019), встановлював умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. За змістом ст. 19 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли через відмову боржника від виконання правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Законом. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор). Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника. Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію. Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство. Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство. Згідно положень ст. 41 Кодексу з процедур банкрутства також визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Так, зважаючи на стягнення у межах справи № 925/460/20 з відповідача на користь позивача боргу по дивідендах за період 2008-2016 років, то на ці вимоги мораторій не поширюється, позаяк він був введений у 2004 році щодо вимог, які виникли до цього моменту, і з такими висновками місцевого господарського суду погоджується й судова колегія. Також, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду попередньої інстанції й про те, що мораторій не веде до припинення зобов`язання по суті. З цих підстав судовою колегією визнаються невмотивованими доводи апелянта щодо неправомірного нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на суму дивідендів 59 569,26 грн. за період з 11.04.2020 по 30.08.2024. За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, нарахованих за період з 11.04.2020 по 29.08.2024, що склав - 35 717,34 грн., апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на відповідних приписах норм матеріального права. Крім того, судова колегія, перевіривши розрахунок вважає його арифметично вірним, який здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Останній період IIc (100,80 : 100) (100,30 : 100) (100,20 : 100) (99,40 : 100) (99,80 : 100) (100,50 : 100) (101,00 : 100) (101,30 : 100) (100,90 : 100) (101,30 : 100) (101,00 : 100) (101,70 : 100) (100,70 : 100) (101,30 : 100) (100,20 : 100) (100,10 : 100) (99,80 : 100) (101,20 : 100) (100,90 : 100) (100,80 : 100) (100,60 : 100) (101,30 : 100) (101,60 : 100) (104,50 : 100) (103,10 : 100) (102,70 : 100) (103,10 : 100) (100,70 : 100) (101,10 : 100) (101,90 : 100) (102,50 : 100) (100,70 : 100) (100,70 : 100) (100,80 : 100) (100,70 : 100) (101,50 : 100) (100,20 : 100) (100,50 : 100) (100,80 : 100) (99,40 : 100) (98,60 : 100) (100,50 : 100) (100,80 : 100) (100,50 : 100) (100,70 : 100) (100,40 : 100) (100,30 : 100) (100,50 : 100) (100,20 : 100) (100,60 : 100) (102,20 : 100) (100,00 : 100) (100,60 : 100) = 1.60060175. Інфляційне збільшення: 59 469,26 x 1.60060175 - 59 469,26 = 35 717,34 грн. В свою чергу, при обчисленні позивачем 3% річних, нарахованих за період з 11.04.2020 по 30.08.2024, що складав - 7 835,28 грн., останнім допущено арифметичну помилку, про що правильно зазначено місцевим господарським судом. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню згідно арифметично правильного розрахунку 3% річних, проведеного та визначеного судом 1-ої інстанції, який за період з 11.04.2020 по 29.08.2024 становить 7 823,62 грн. Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСума з 11/04/2020 до 31/12/2020 59 469,26 x 3 % x 265 : 366 : 1002651 291,75 грн. з 01/01/2021 до 31/12/2023 59 469,26 x 3 % x 1095 : 365 : 10010955 352,23 грн. з 01/01/2024 до 29/08/2024 59 469,26 x 3 % x 242 : 366 : 1002421 179,64 грн. Тим самим, беручи до уваги, що позов у цій справі заявлено позивачем вже після того, як період мораторію у ПАТ "Черкасиоблерго" на задоволення вимог кредиторів закінчився (з жовтня 2023 року), колегією суддів відхиляються, як невмотивовані, доводи скаржника щодо відсутності у позивача права нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3% річних на 59 469,26 грн. стягнутих дивідендів. Стосовно висновків місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 24.06.2024 по 30.08.2024 на попередньо стягнуті інфляційні втрати та 3% річних у справі № 925/460/20, що в сумі становили 103 109,52 грн., то колегія суддів вважає правильними висновки суду попередньої інстанції про відмову у задоволенні позову у частині стягнення 567,81 грн. 3% річних та 618,66 грн. інфляційних втрат, оскільки 103 109,52 грн. за правовою природою не є основним зобов`язанням, на яке поширюється ст. 625 ЦК України. Щодо аргументів відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення нарахованих за прострочення виконання зобов`язання 3% річних та інфляційних втрат, то судова колегія вказує таке. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позивач просить стягнути інфляційні втрати та 3% річних на суму основного боргу за дивідендами починаючи з 11.04.2020, тобто за наступний період після звернення до суду у справі № 925/460/20. Право на нарахування інфляційних та 3% річних за ст. 625 ЦК України належить кредитору протягом всього періоду невиконання зобов`язання і самостійно виникає по кожному місяцю чи дню триваючого прострочення. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). До цього стягнення інфляційні та 3% річних по ст. 625 ЦК України не відносяться. Отже на інфляційні та 3% річних поширюється загальний строк позовної давності у три роки. Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З викладеного вбачається, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, необхідно з`ясувати чи порушене право або охоронюваний законом інтерес особи, з метою захисту якого подано позов до суду. Відсутність порушення такого права чи інтересу є підставою для відмови в позові з підстави його необґрунтованості. І лише за умови дійсного порушення права або охоронюваного законом інтересу особи та одночасного спливу строку позовної давності, про що зроблено відповідну заяву іншою стороною у справі, в позові необхідно відмовити у зв`язку із закінченням вказаного строку за відсутності поважних причин пропуску позовної давності. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти росії"). Тобто, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів. 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та наразі не є припиненим. Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду в Україні діяв воєнний стан. Отже, з урахуванням того, що на відповідні вимоги позивача застосовуються правила загальної позовної давності, враховуючи введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, а відповідно у зв`язку із прийняттям за цих обставин змін до Цивільного кодексу України про продовження строків, визначених статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, на строк дії воєнного, надзвичайного стану; зупинення перебігу позовної давності, визначеного Цивільним кодексом України, на строк дії воєнного стану, колегія суддів дійшла висновку про непропущення позивачем строків загальної позовної давності про стягнення інфляційних втрат та 3% річних починаючи з 11.04.2020, оскільки відповідний період їх нарахування припадав вже після введення на території України воєнного стану, а відповідно, перебіг строків позовної давності на заявлені позивачем вимоги починаючи з квітня 2020 року зупинялися станом на момент звернення (16.09.2024) позивача з відповідним позовом до господарського суду. На підставі вищезазначеного, апеляційним господарським судом критично оцінюються твердження апелянта щодо спливу строку позовної давності на вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України. Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору. Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК). Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За висновками колегії суддів, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.11.2024 у справі № 925/1154/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків місцевого господарського суду. Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі). Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.11.2024 у справі № 925/1154/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.11.2024 у справі № 925/1154/24 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго".

4. Справу № 925/1154/24 повернути до Господарського суду Черкаської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 ГПК України. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді О.О. Євсіков В.А. Корсак