Постанова Одеський апеляційний суд № 523/15147/24

Номер провадження: 33/813/557/25 Номер справи місцевого суду: 523/15147/24 Головуючий у першій інстанції Ружицький В.В. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.02.2025 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Булацевської Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 02.10.2024 року по адміністративному правопорушенню передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ,- В С Т А Н О В И В: Короткий виклад обставин справи Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.. Згідно з протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 114589 від 02.09.2024 року, складений відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 02.09.2024 року о 06 год. 05 хв. в м. Одеса, по вул. Зоринська,24, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «OPEL » з д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Алкотест Драгер та медичного огляду в медичному закладі на стан сп`яніння, відповідно до встановленого законом порядку - відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.. Короткий виклад вимог та доводів апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.12.2024 року та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування клопотання зазначав, що копію оскаржуваної постанови не отримував, з апеляційною скаргою звернувся 29.01.2025 року та не день подання так і не отримав копію оскаржуваної постанови, про оскаржувану постанову стало відомо в ході з`ясування питання, щодо місця знаходження його посвідчення водія . В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції належним чином сторону захисту не сповіщалось про судові засідання, крім цього вважав суперечливою дату ухвалення постанови 02.10.2024 року, так як відповідно до відомостей з ЄДРСР постанову оприлюднено лише 22.10.2024 року. Зазначали, що поліцейськими було задіяно заходів зловживання службовим становищем, адже отримали документи від ОСОБА_1 , який не був водієм транспортного засобу. Вважали, що відсутність на відеозаписі факту керування та зупинки ОСОБА_1 є підставою для закриття провадження у справі. Позиція апеляційного суду Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 , Леонідова В.В.., перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Щодо строку на апеляційне оскарження постанови суду. Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України). Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Оскаржувана постанова Суворовського районного суду м. Одеси ухвалена 02.10.2024 року. Матеріали справи не містять відомостей про направлення ОСОБА_1 копії постанови. Про існування постанови стало відомо лише в ході з`ясування місцезнаходження водійського посвідчення ОСОБА_1 .. В подальшому через суд першої інстанції 29 січня 2025 року звернувся з апеляційною скаргою. Враховуючи, що у межах строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 вчасно не було направлено копія постанови, з метою забезпечення права учасників справи на доступ до правосуддя та перегляд справи судом вищого рівня, що є складовою права на справедливий суд, апеляційний суд, вважає можливим поновити апелянту строк на апеляційне оскарження постанови від 02 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_1 .. Щодо суті апеляційної скарги Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), згідно якої огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Згідно п. 12 Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Згідно п. 9 Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Відповідно до п.п. 7-8, 15 Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину зібраними в справі доказами, а саме: -протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА № 114589 від 02.09.2024 року (а.с.1); -довідкою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протягом року відповідно до якої до адміністративної відповідальності не притягувався (а.с.3); -довідкою про отримання ( неотримання) ОСОБА_1 посвідчення водія, в якій зазначено, що ОСОБА_1 видавалося посвідчення водія (а.с. 2) ; - поясненнями гр. ОСОБА_3 (а.с. 4 ) ; - направленням на огляд водія на стан сп`яніння від 02.09.2024 року (а.с.5); - диском з відеозаписом щодо подій адміністративного правопорушення (а.с.6) Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі. Апеляційним судом перевіряючи мотиви з яких виходив суд першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив вірний висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА № 114589 від 02.09.2024 року, складений відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 02.09.2024 року о 06 год. 05 хв. в м. Одеса, по вул. Зоринська,24, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «OPEL » з д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Алкотест Драгер та медичного огляду в медичному закладі на стан сп`яніння, відповідно до встановленого законом порядку - відмовився. Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, відображені події, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме що подія стосовно водія ОСОБА_1 фіксувалася з моменту зупинки транспортного засобу, що встановлено за сукупністю обставин події, а саме перелічених фактів : встановленням факту перебуванням ОСОБА_1 біля автомобіля «OPEL » з д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння ,який зупинено уздовж правого краю проїжджої частини, до кінця складення протоколу про адміністративне правопорушення, окрім цього на відеозаписі зафіксовано свідчення ОСОБА_3 , яка бачила, як ОСОБА_1 сідав за кермо вищевказаного транспортного засобу та керуючи ним їхав у бік вул. Воробйова, м. Одеси, що узгоджується із письмовими поясненнями ОСОБА_3 .. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та згоден був проїхати у медичний заклад охорони здоров`я, але ж своїми діями проявляв непокору законним вимогам поліцейських, якими була зафіксована відмова ОСОБА_1 та роз`яснені її наслідки. Апеляційним переглядом встановлено, що відеозапис стосовно фіксування адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП є повним, змістовим та дає можливість об`єктивно надати правову оцінку щодо події, яка відбулася 02.09.2024 року о 06 год. 05 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «OPEL » з д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Одеса, по вул. Зоринська,24, Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного сп`яніння від 02.10.2024 року, відповідно до якого зазначено, що огляд на стан сп`яніння не проводився. Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів , ОСОБА_1 своїми діями виявив відмову від проходження огляду на встановлення стану алкогльного сп`яніння. Письмовим поясненням ОСОБА_4 яка бачила, як ОСОБА_1 сідав за кермо вищевказаного транспортного засобу та керуючи ним їхав у бік вул. Воробйова, м. Одеси. Сукупність вищевказаних доказів підтверджують те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та на вимогу поліцейського фактично своїми діями та поведінкою відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції належним чином сторону захисту не сповіщалось про судові засідання, крім цього вважав суперечливою дату ухвалення постанови 02.10.2024 року, так як відповідно до відомостей з ЄДРСР постанову оприлюднено лише 22.10.2024 року, апеляційний суд вважає не слушними, адже, при ознайомленні з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було повідомлено про дату та час судового засідання, ровно через місяць після вчінення правопорушення, про що останній поставив підпис. Крім цього, дії судді суду першої інстанції не оскаржувались, жодних доказів апеляційному суду в обґрунтування таких доводів не надано, а тому такі доводи слід залишити без задоволення. Стосовно доводів апеляційної скарги, що поліцейськими було задіяно заходів зловживання службовим становищем, щодо отримання документів від ОСОБА_1 , який не був водієм транспортного засобу, апеляційний суд вважає необґрунтованими, адже дії працівників поліції не оскаржувались , доказів оскарження дій працівників поліції до матеріалів справи не долучалось, а тому такі доводи слід залишити без задоволення. Щодо доводів про відсутність на відеозаписі факту керування та зупинки ОСОБА_1 є підставою для закриття провадження у справі, апеляційний суд вважає не слушними, адже за сукупністю наявних вищедосліджених доказів у справі, в тому числі свідченнями ОСОБА_3 належно та допустимо доведено факт керування ОСОБА_1 з ознакками алкогольного сп`яніння, та факт відмови від проходження огляду на встановлення стану сп`яніння. Досліджені та перевірені судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3 ПДР). Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати). Отже, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Доводи ж апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 зі складенням щодо нього протоколу та ухваленням постанови судом. Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено. З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляції мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 02.10.2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 02.10.2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлений 14 лютого 2025року. Суддя Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький