Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/25409/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25409/20 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Оксененка О.М., за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконувача обов`язків керівника Київської обласної прокуратури, першого заступника керівника Київської обласної прокуратури Киричука Максима Юрійовича та Київської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила: - визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків керівника Київської обласної прокуратури Киричука М.Ю. № 654к від 21.09.2020 щодо п. 1 в частині тимчасово визначення робочого місця прокурору першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_1 в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю та п. 3 в частині скасування з 11.10.2020 надбавки ОСОБА_1 за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури»; - зобов`язати Київську обласну прокуратуру призначити ОСОБА_1 на посаду прокурора відділу нагляду за дотриманням законів органами фіскальної служби Київської обласної прокуратури або на рівнозначну посаду прокурора в Київську обласну прокуратуру; - зобов`язати Київську обласну прокуратуру провести перерахунок грошового забезпечення та виплатити прокурору прокуратури Київської області ОСОБА_1 заробітну плату з 11.09.2020 в порядку та в розмірах передбачених ч. ч. 2, 3, 4 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру». Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з липня 1992 року по теперішній час працює в органах прокуратури Київської області. Наказом виконувача обов`язків керівника Київської обласної прокуратури Киричука М.Ю. № 654к від 21.09.2020, позивачу тимчасово визначено робоче місце в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Київської обласної прокуратури. Цим же наказом зобов`язано начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю визначити позивачу службові обов`язки, забезпечити ведення табельного обліку використання робочого часу та скасовано з 11.09.2020 надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Позивач вважає даний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що спірні пункти наказу виконувача обов`язків керівника Київської обласної прокуратури Киричука М.Ю. № 654к від 21.09.2020 є правомірними. Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що нарахування та виплата заробітної плати позивачу здійснювалась Київською обласною прокуратурою у межах вимог чинного законодавства. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуваний наказ в частині тимчасового визначення робочого місця позивачу в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю та в частині скасування з 11.10.2020 надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки зміна назви підприємства не визначена законодавством, як підстава для припинення дії трудового договору, при цьому, станом на 21.09.2020 (день видачі наказу № 654к), жодної інформації щодо ліквідації прокуратури Київської області, як правоохоронного органу, державної установи немає, а отже, таким чином відбулося лише перейменування прокуратури. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України організація і діяльність прокуратури визначається виключно законами України. Статтею 131-1 Конституції України також визначено, що організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто зі змінами внесеними Законом № 2203-ІХ від 14.04.2022 визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності. За умовами ч. 3 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом. З 25.09.2019 Законом № 113 було запроваджено реформування системи органів прокуратури. Пунктом 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Згідно з пунктом 10 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав, зокрема: неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; . Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту. Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру» (абз. 6, 7 п. 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ). Відповідно до пункту 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221). Пунктом 9 Порядку № 221 установлено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку. У додатку 2 до Порядку № 221 встановлено форму та заяви про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Відповідно до пункту 10 Порядку № 221 заява, указана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15.10.2019 (включно). Заява підписується прокурором особисто. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні положення містяться у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України». Рішенням Конституційного Суду від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX. В пункті 2 цього рішення Конституційного Суду України указано, що пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Так, позивач не погоджуючись із наказом про визначення робочого місця посилається на те, що наказ прийнятий всупереч вимог чинного законодавства, оскільки у ньому відсутні підстави для її тимчасового переведення на іншу посаду в Київській обласній прокуратурі та скасування надбавки за високі досягнення у праці та вважає, що у зв`язку із перейменуванням державного органу, без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи у зв`язку із реформуванням системи органів прокуратури, умови її праці не змінились, проте всупереч вказаному спірним наказом її фактично тимчасово призначено до управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Київської обласної прокуратури. Зокрема, незважаючи на подання нею заяви про переведення на посаду прокурора відділу нагляду за дотриманням законів органами фіскальної служби Київської обласної прокуратури, питання щодо її призначення не вирішено. За приписами п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах; можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Відповідно до норм п. 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної, техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор. Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Відповідно до положень п. п. 9, 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ атестація здійснюється кадровими комісіями згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Як вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідно до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, затвердженого 20.02.2020 головою Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Федіну В.С. на підставі її заяви, було включено до списку та визначено дату складання нею іспиту - 02.03.2020. У подальшому, у зв`язку з перебуванням позивача на лікуванні, останній перенесено дату складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора на 10.06.2020. Проте, на повторно призначену дату іспиту ОСОБА_1 не з`явилась, оскільки перебувала на лікуванні. Надалі, позивача було втретє включено до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора - на 11.11.2020. Відповідно до результатів, розміщених на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_1 відсутня у списку прокурорів, які успішно 11.11.2020 склали іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Відділом кадрової роботи та державної служби Київської обласної прокуратури в усному порядку з`ясовано у представника Шістнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів регіональних прокуратур, що позивач на вказаний іспит не з`явилась та подала заяву про його перенесення з поважної причини. Колегія суддів наголошує на тому, що п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX чітко встановлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише за умови успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Зазначені норми Закону є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами. За таких обставин, враховуючи, що на даний момент відсутнє рішення про успішне проходження позивачем атестації, колегія суддів вважає, що відсутні підстави переведення її на одну із вакантних посад Київської обласної прокуратури, позаяк, таке переведення на рівнозначну посаду, як таку, що не пройшла атестацію, на посаді в органах прокуратури, усупереч конституційному принципу рівності громадян надасть їй привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію. Щодо посилань апелянта на норми КЗпП та дії трудового договору, колегія суддів зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Отже, у даному випадку, положення КЗпП України в частині трудових відносин працівника та роботодавця застосуванню не підлягають, оскільки норми Закону № 113-ІХ, який є спеціальним, мають застосовуватись імперативно, а саме, прокурори можуть бути переведені на посаду в обласних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, передбаченої розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що захист прав позивача у спосіб, в який вона просить (призначення на посаду прокурора відділу нагляду за дотриманням законів органами фіскальної служби Київської обласної прокуратури або на рівноцінну посаду без проходження атестації), не відповідає вимогам Закону № 113-ІХ. З урахуванням викладеного та початком роботи Київської обласної прокуратури, відповідно до наказу Генерального прокурора від 03.09.2020 № 410, ОСОБА_1 наказом виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури від 21.09.2020 № 654к закріплено за управлінням нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю обласної прокуратури з метою забезпечення ведення табельного обліку використання нею робочого часу та контролю за службовою дисципліною. Отже, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, адже, фактично, викладені доводи позивача в цілому зводяться до незгоди із внесеними змінами до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, які в даному випадку, полягають у необхідності проходження прокурорами атестації, що є необхідною умовою для їх переведення на посаду прокурора до обласних та окружних прокуратур. На думку апелянта, такі зміни носять дискримінаційний характер та призводять до обмеження її прав та свобод, зокрема в частині її подальшої роботи в органах прокуратури, однак, такі доводи є безпідставними, оскільки відсутнє будь-яке рішення кадрової комісії за результатом проходження атестації. Також, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов`язання Київську обласну прокуратуру призначити ОСОБА_1 на посаду прокурора відділу нагляду за дотриманням законів органами фіскальної служби Київської обласної прокуратури або на рівнозначну посаду прокурора в Київську обласну прокуратуру, оскільки вони є похідними від попередніх. Щодо позовних вимог про зобов`язання Київську обласну прокуратуру провести перерахунок грошового забезпечення та виплатити прокурору прокуратури Київської області ОСОБА_1 заробітну плату в порядку та розмірах, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з 11.09.2020, то колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки з початку проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур по даний час ОСОБА_1 не пройшла атестацію, а дія ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ) розповсюджується на працівників Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, які успішно пройшли атестацію, то суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для перерахунку та виплатити грошового забезпечення прокурору Прокуратури Київської області ОСОБА_1 в порядку та розмірах, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», відсутні. Щодо посилань апелянта на рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р (ІІ)/2023 у справі № 3-80/2022, дію якого вона просить застосувати до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що цим рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) друге речення абзацу 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», щодо оплати праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Ухвалюючи рішення в цій справі Конституційний Суд України, зокрема, виходив з того, що законодавець, запровадивши Законом № 113-ІХ реформування системи органів прокуратури, наділив Кабінет Міністрів України повноваженням визначати своїм актом розмір винагороди прокурорів. У такий спосіб законодавець запровадив неоднакове регулювання оплати праці прокурорів, фактично поділивши їх на дві категорії: одна - переведені до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, яким винагороду виплачують відповідно до Закону № 1697-УІІ; друга - ті, хто продовжував виконувати свої повноваження до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, для кого винагороду визначено підзаконним нормативним актом - постановою Кабінету Міністрів України. Таку відмінність у ставленні до прокурорів, які мають єдиний юридичний статус, не можна вважати об`єктивно виправданою, а тому вона є дискримінаційною. Враховуючи вищевикладене, Конституційний Суд України дійшов до висновку, що друге речення абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ суперечить ч. 2 ст. 24 Конституції України. Однак, слід зазначити, що у п. 2 резолютивної частини рішення Конституційний Суд України вказав, що друге речення абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Згідно із ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 немає ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення. Відтак, враховуючи викладене, дія положення другого речення абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, згідно рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р (ІІ)/2023 у справі № 3-80/2022 (191/22; 226/22; 80/23; 131/23; 99/23) втратила чинність 13.09.2023, а тому, на спірні правовідносини щодо нарахування та виплати недоотриманої, на думку позивача, заробітної плати не може вплинути, оскільки такі правовідносини виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Водночас, як було зауважено відповідачем, з моменту встановлення неконституційності другого речення абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ рішенням Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р (ІІ)/2023 у справі № 3-80/2022 (191/22; 226/22; 80/23; 131/23; 99/23) ОСОБА_1 отримує заробітну плату відповідно до приписів ст. 81 Закону України «Про прокуратуру». Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що упродовж спірного періоду нарахування та виплата заробітної плати позивачу здійснювалась Київською обласною прокуратурою у межах вимог чинного законодавства. Аргументи апеляційної скарги позивача є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону. При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010). Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст.243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Оксененко О.М. Повний текст постанови виготовлений 12.02.2025.