Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/8779/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/8779/24 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., При секретарі: Масловській К.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просила про визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування в подвійному розмірі стажу роботи з 01.11.2022 по 02.04.2024 в Державній установі «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім.Ф.Г.Яновського Національної академії медичних наук України» відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи спірний період, з дня подання відповідної заяви, 02.04.2024. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно не зарахував спірний період трудової діяльності у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», чим порушив її право на належне пенсійне забезпечення, тому просить задовольнити позов у повному обсязі. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року даний позов задоволено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ. Зокрема, вказаною нормою Закону № 1788-ХІІ передбачено, що робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вважає, що оскаржуване рішення суду прийняте з неповним та невірним з`ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування. В обґрунтовування вимог апеляційної скарги зазначено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та з 06.03.2024 позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що визнається відповідачем. Як вбачається з довідки Державної установи «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім.Ф.Г.Яновського Національної академії медичних наук України» від 06.03.2024 №36, позивач з 01.11.2022 по теперішній час працює на посаді молодшої медичної сестри (буфетниці), яка відноситься до молодшого медичного персоналу (наказ № 178-п від 29.10.2022). Всі співробітники відділення діагностики хіміорезистентних форм захворювання на туберкульоз отримують надбавку в розмірі 60% за контакт з хворими на туберкульоз легень, що відноситься до інфекційних хвороб. Факт роботи позивача у зазначеному закладі також підтверджується розрахунком стажу форми РС-право та не заперечується відповідачем. 02.04.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії, зарахувавши їй до стажу спірний період, за результатом розгляду якої отримала лист від 10.05.2024, в якому зазначено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року, застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась за їх захистом до суду. Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходив з такого. Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відносини з приводу призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду врегульовані Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон № 1058-IV). Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-ІV). При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону № 1788-XII, згідно з якою робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2001 № 2586-III «Про протидію захворюванню на туберкульоз» визначено, що протитуберкульозні заклади - це лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. У відповідності до Переліку туберкульозних закладів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 16.07.2009 № 514, до переліку туберкульозних закладів належить, зокрема, туберкульозне (протитуберкульозне, фтизіатричне) відділення. Переліком особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.07.1995 року № 133, туберкульоз віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб. За приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній. У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості, зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості. Як встановлено судом, позивач з 01.11.2022 по теперішній час працює на посаді молодшої медичної сестри (буфетниці), яка відноситься до молодшого медичного персоналу (наказ № 178-п від 29.10.2022). Всі співробітники відділення діагностики хіміорезистентних форм захворювання на туберкульоз Державної установи «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім.Ф.Г.Яновського Національної академії медичних наук України» отримують надбавку в розмірі 60% за контакт з хворими на туберкульоз легень, що відноситься до інфекційних хвороб. Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ. Зокрема, вказаною нормою Закону № 1788-ХІІ передбачено, що робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Крім того, редакція статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не скасовує статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зупиняє її дію. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 27.02.2020 по справі №462/1713/17 та від 11.12.2018 по справі №310/385/17. Отже, враховуючи вищенаведені законодавчі норми та встановленні обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірний період роботи позивача повинен зараховуватися у подвійному розмірі. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 11 лютого 2025 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев