Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 728/2954/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 728/2954/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лобода Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Парінов А.Б. судді: Беспалов О.О. Грибан І.О. при секретарі судового засідання Андрейченко К.Е. за участю учасників судового процесу: від позивача: не з`явився; від відповідача (апелянт): не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Бахмацького районного суду Чернігівської області з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанов серії ЕНА № 2861706 від 18 серпня 2024 року, серії ЕНА № 2861642 від 18 серпня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2024 року року адміністративний позов задоволено: - скасовано постанову серії ЕНА №2861706 від 18.08.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП у виді штрафу в сумі 425.00 гривень. - скасовано постанову серії ЕНА №2861642 від 18.08.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КУпАП у виді штрафу в сумі 680.00 гривень. - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. у рахунок відшкодування судового збору та 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд зазначив, що окрім копій постанов, які оскаржуються, належних доказів на підтвердження вини Позивача щодо скоєння ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126 та ч.3 ст.122 КУпАП, в розумінні положень ст.251 КУпАП, матеріали справи не містять і Відповідачем не надано. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2024 року є незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене при неповному з`ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та невірним застосуванням норм матеріального права, а отже підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги, ґрунтуються на тому, що позивачем скоєно адміністративне правопорушення, відтак його було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності. Крім того, апелянт звертає увагу, що під час розгляду справи не було враховано доводи, викладені Відповідачем у Відзиві на апеляційну скаргу. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 11 лютого 2025 о 12:00, продовживши строк розгляду справи на підставі ч. 2 ст.309 КАС України. Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив. Учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного перегляду, в зал судового засідання не з`явились. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 18.08.2024 молодшим лейтенантом поліції 3 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в місті Києві Грицаєм В.А. у відношенні Позивача винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2861706, згідно з якою 18.08.2024 о 16:20:25 год. в м.Київ, проспект Володимира Івасюка (Героїв Сталінграда), Позивач, керуючи транспортним засобом д.н.з. НОМЕР_1 , на законну вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, за що на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425.00 грн. (а.с.9). 18.11.2024 старшим державним виконавцем Бахмацького відділу ДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання вищевказаної постанови серії ЕНА №2861706 від 18.08.2024 (а.с.8). Окрім того, 18.08.2024 молодшим лейтенантом поліції 3 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в місті Києві Грицаєм В.А. у відношенні Позивача винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2861642, згідно з якою 18.08.2024 о 16:30:16 год. в м.Київ, проспект Володимира Івасюка (Героїв Сталінграда), Позивач, керуючи транспортним засобом д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП, за що на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 680.00 грн. (а.с.11). 18.11.2024 старшим державним виконавцем Бахмацького відділу ДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_3 з примусового виконання вищевказаної постанови серії ЕНА №2861642 від 18.08.2024 (а.с.10). Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ч.1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Відповідно до статті 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Відповідним дорожнім знаком 5.8 додаток 1 до ПДР позначено «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів». Смуга призначена лише для транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами попутно із загальним потоком транспортних засобів. Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він встановлений. Дія знака, що встановлений праворуч від дороги, поширюється на праву смугу руху. Водію, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини. Пунктом 17.1 Правил дорожнього руху визначено, що на дорозі із смугою для маршрутних т/з, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка транспортних засобів на цій смузі. Частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч. 1 статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, частина 3 статті 122, стаття 126 . Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до п. 17.1. На дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі. Судом першої інстанції зазначено та підтверджується наявними матеріалами справи, що у матеріалах справи відсутні докази скоєння позивачем адміністративних правопорушень. Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Статтею 251 КУпАП врегульовано, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів вчинення позивачем зазначених правопорушеннь та судом першої інстанції правоміро дійшов висновків про необхідність скасування останніх та закриття провадження. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувані Постанови не відповідають вимогам передбаченим статтею 283 КУпАП. Статтею 283 КУпАП передбачено зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Судом встановлено, що оскаржувані постанови не містять необхідних даних щодо марки та моделі транспортного засобу, проте містять механічно виправлену адресу порушника. Відтак, суд доходить до висновку про невідповідність постанов серії ЕНА № 2861706 від 18 серпня 2024 року, серії ЕНА № 2861642 від 18 серпня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення нормам статті 283 КУпАП. Щодо твердження апелянта щодо порушення норм процесуального в частині неврахування Відзиву на позовну заяву, який було направлено на адресу Бахмацького районного суду Чернігівської області. Як вбачається з матеріалів справи Відзив на позовну заяву було зареєстровано судом першої інстанції за вх. 10078/24 від 20.12.2024. До апеляційної скарги Департаментом патрульної поліції додано Список Рекомендованих листів за 13.12.24, з якого вбачається, що до Бахмацького районного суду Чернігівської області направлено лист (трекінг 0600993255901). Відповідно до данних, які містяться на сайті (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) за наданим трекінгом 0600993255901: відправлення було прийнято 13.12.2024 та вручено за довіреністю 20.12.2024, варто звернути увагу, що оскаржуване рішення по справі було прийнято 18 грудня 2024 року. Відтак суд першої інстанції не мав змоги врахувати при прийняті рішення доводи викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву. При цьому Відповідач мав право направити Відзив на позовну заяву через систему «Електронний суд», оскільки має зареєстрований кабінет в цій системі. Як вбачається з матеріалів справи, Ухвалою про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 28 листопада 2024 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області було запропоновано відповідачу в строк до 10.12.2024 подати до суду відзив на позов, проте Відповідачем у відведений судом строк не направлено відзиву на позовну заяву. При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі. Проте звертає увагу апелянта на те, що відповідно до ст 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Колегією суддів враховується, що судом першої інстанції надано максимально можливий строк для подання відзиву - 10.12.2024, оскільки судовий розгляд страви №728/2954/24 було призначено на 10.12.2024 о 14:00. Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються судом. В частині тверджень апелянта про неправомірне стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Приписи ч. 1 ст. 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно ч. 7 ст. 139 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій. Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів, погоджується з висновками викладеними у рішенні Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2024 року, проте зазначає оскаржуване рішення слід змінити в частині мотивів задоволення позовних вимог шляхом доповнення мотивувальної частини судового рішення . Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 315 за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; 3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю Згідно з частиною першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Згідно з частиною четвертою ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що обставини встановлені у рішенні суду першої інстанції доводами апелянтом не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його скасування, проте є підстави для зміни рішення в частині мотивів задоволення позовних вимог шляхом доповнення мотивувальної частини судового рішення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу (особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст. 229, 242, 250, 272, 286, 272, 308, 313, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції- задовольнити частково. Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2024 року - змінити в частині мотивів задоволення позовних вимог шляхом доповнення мотивувальної частини судового рішення. В іншій частині рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2024 року - залишити без змін Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає Суддя-доповідач А. Б. Парінов Судді О. О. Беспалов І.О. Грибан (Повний текст судового рішення виготовлено 11 лютого 2025 року)