Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/4458/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" лютого 2025 р. Справа№ 910/4458/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Тарасенко К.В. Гончарова С.А. за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В. за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 05.02.2025 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Клімова Микити Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/4458/24 (суддя Спичак О.М.) за позовом Фізичної особи-підприємця Олійника Віталія Васильовича до Фізичної особи-підприємця Клімова Микити Андрійовича про стягнення 88 479,97 грн. В С Т А Н О В И В : 11.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Олійника Віталія Васильовича з вимогами до Фізичної особи-підприємця Клімова Микити Андрійовича про стягнення 88 479,97 грн, з яких 31 060,06 грн основного боргу та 57 419,91 грн пені. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач 21 серпня 2023 року повідомив позивача про розірвання договору оренди №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023, в 12.09.2023 відбулась передача приміщення від відповідача позивачеві, проте, в порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідач не у повному обсязі сплатив орендну плату та змінну орендну плату, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 31 060,06 грн. Крім того, за порушення зобов`язань з оплати орендної плати та змінної орендної плати (комунальних платежів) позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Клімова Микити Андрійовича на користь Фізичної особи-підприємця Олійника Віталія Васильовича суму основного боргу у розмірі 31 060,06 грн., пеню у розмірі 5 196,10 грн та судовий збір у розмірі 992,62 грн. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Олійника Віталія Васильовича судовий збір у розмірі 605,60 грн, сплачений за квитанцією про сплату №3964-5777-0493-1291 від 11.04.2024. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення сторони мають право достроково розірвати цей договір при умові письмового повідомлення не менше ніж за 2 місяці до дати розірвання, шляхом надіслання повідомлення про розірвання договору. Договір вважається розірваним після спливу 62 календарних днів з дати отримання повідомлення про розірвання договору. Оскільки 21.08.2023 відповідач телефонним дзвінком в усній формі повідомив позивача про дострокове розірвання спірного Договору оренди нерухомого майна, то договір діяв до 21.10.2023, а тому відповідач мав сплачувати орендну плату до вказаного строку. Також відповідач мав оплатити змінну орендну плату (комунальні платежі). Відповідно вимоги в частині стягнення боргу з орендної плати суд першої інстанції вважав доведеними. Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 57 419,91 грн (53 650,00 грн пені за період з 28.08.2023 по 28.02.2024 за прострочення сплати орендної плати та 3 769,91 грн пені за період з 18.09.2023 по 18.03.2024 за прострочення сплати змінної орендної плати). Проте, суд першої інстанції вважає, що позивачем було неправильно визначено періоди прострочення (з урахуванням строків оплати, вказаних у п.п. 5.2.2 та 5.7 договору) та не враховано норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» і Господарського кодексу України, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А тому суд першої інстанції задовольнив вимоги про стягнення пені частково відповідно до власного розрахунку в сумі 5 196,10 грн. Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Клімов Микита Андрійович 16.07.2024 звернувся безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/4458/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Також просить стягнути з позивача 11 000,00 грн витрат на проведення почеркознавчої експертизи, витрати на правову допомогу та судовий збір. В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що він звертався до позивача з повідомленням про розірвання договору оренди нерухомого майна ще 21.06.2023, яке позивач за вказаною в договорі адресою не отримав. А оскільки іншої адреси позивач відповідачеві не повідомив, то вважається, що повідомлений належним чином. Відповідно договір вважається розірваним після спливу 62 календарних днів з дати отримання повідомлення про розірвання договору, тобто з 21.08.2023. 21.08.2023 Відповідач звернувся до позивача про підписання додаткової угоди про розірвання договору оренди та акту приймання передачі майна від 21.08.2023, проте позивач відмовив відповідачеві, посилаючись на те, що не отримував ніяких повідомлень про розірвання договору і стверджував, що оскільки відповідач повідомив позивача про розірвання договору 21.08.2023, то договір мав діяти до 21.10.2023. Крім зазначеного, в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що акт приймання-передачі приміщення так і не був підписаний сторонами, а акт від 12.09.2023 (наданий позивачем) є підробленим. Отже, відповідач вважає, що належним чином повідомив позивача про розірвання договору 21.06.2023, а тому договір діяв до 21.08.2023, а оскільки відповідачем сплачена орендна плата до 21.08.2023 включно, то позовні вимоги є безпідставними. Щодо змінної орендної плати, то відповідач в своїй апеляційній скарзі нічого не зазначає. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/4458/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4458/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Клімова Микити Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/4458/24. 08.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4458/24. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Клімова Микити Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/4458/24 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків для надання доказів, що підтверджують доплату судового збору у розмірі 908,40 грн. 19.08.2024 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху до Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Клімова Микити Андрійовича надійшла заява про усунення недоліків, з доказами доплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024. Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустках, тому питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки. У зв`язку зі звільненням судді Шаптали Є.Ю. у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.09.2024 у справі №910/4458/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 прийнято справу №910/4458/24 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Клімова Микити Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 визначеною колегією суддів, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Клімова Микити Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі №910/4458/24, призначено до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Клімова Микити Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі №910/4458/24 на 12.11.2024 без повідомлення (виклику) учасників справи. 27.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив Фізичної особи-підприємця Олійника Віталія Васильовича на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач заперечив проти доводів скаржника та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Так, позивач у відзиві зазначив, що апелянт не заперечував проти змісту договору, викладеного в фінальній редакції та підписав його, а відтак погодився з датою його укладення. Крім того, відповідач був обізнаний з умовами, що регулюють порядок розірвання договору. Твердження відповідача про направлення повідомлення на адресу позивача 21.06.2023 позивач вважає недоведеними, оскільки позивач спробував сформувати відправлення на веб сайті ПП «ДКО-ЕКСПРЕС» і виявив, що після заповнення відповідних форм, можна сформувати такий самий документ в pdf-форматі, з присвоєнням номеру накладної та датою відправки. Разом з тим, належним доказом надіслання листа є опис вкладення відправленої поштової кореспонденції, засвідчений підписом працівника відділення поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, а також розрахунковий документ поштової установи (такої ж позиції підтримується Верховний Суд в постанові від 15.02.2022 у справі №916/1093/21). В свою чергу апелянт не надав суду квитанцію про оплату, яка підтверджувала б надання послуг з боку ПП «ДКО-Експрес». Крім того, позивач вказував, що апелянт знаючи, що платіж за останній місяць покривається за рахунок гарантійного платежу, здійснив платіж 27.07.2023, що вказує на те, що відповідач не мав наміру розірвати договір з 21.08.2023 та не повідомляв Позивача про розірвання договору 21.06.2023. Щодо акту приймання-передачі від 12.09.2023 позивач зазначає, що відповідач надав позивачеві вже підписаний акт від 12.09.2023, а тому визначити чи саме орендар підписав цей акт позивач не мав можливості. В той же час, вважає, що наданий апелянтом висновок експертів що підпис від імені Клімова М.А. виконаний іншою особою, не може бути прийнятий судом як належний, допустимий та достатній доказ у справі, оскільки він складений без дотримання визначених Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз обов`язкових вимог. Отже, оскільки повідомлення про розірвання договору було здійснено 21.08.2023, а договір вважається розірваним після спливу 62 календарних днів з дня отримання повідомлення про розірвання Договору, то з врахуванням умов розділу 5 Договору, відповідач зобов`язаний оплатити орендну плату до 21.10.2023. Також, позивач заперечив проти стягнення на користь відповідача витрат на правову допомогу. 08.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення відповідача на відзив на апеляційну скаргу, в яких він заперечив проти доводів позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Разом з запереченнями на відзив відповідач подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, в якому просив призначити судову експертизу, на вирішення якої поставити питання «Чи виконано підпис від імені Клімова Микити Андрійовича в акту приймання-передачі приміщення від 12.09.2023 до договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023, складеного від імені Олійника В.В. та Клімова М.А. Клімовим Микитою Андрійовичем чи іншою особою?» 09.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення відповідача на відзив на апеляційну скаргу та доповнення до заперечень, в яких він виклав свої доводи. Також відповідач повторно подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, в якому просив призначити судову експертизу, на вирішення якої поставити питання «Чи виконано підпис від імені Клімова Микити Андрійовича в акту приймання-передачі приміщення від 12.09.2023 до договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023, складеного від імені Олійника В.В. та Клімова М.А. Клімовим Микитою Андрійовичем чи іншою особою?». Крім того, відповідач подав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у ПП «ДКО-Експрес» інформацію про поштове відправлення, яке відправлено 21.06.2023 на адресу Фізичної особи-підприємця Олійник В.В. з трекінгом листа UA0113989, а також, інформацію відносно строків зберігання даних по відправлення на сайті підприємства. 12.11.2024 розгляд справи №910/4458/24 не відбувся у зв`язку з перебуванням суддів у відпустках. Разом з тим, у зв`язку зі відпусткою судді Гончарова С.А., протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.11.2024 у справі №910/4458/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 прийнято справу №910/4458/24 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Клімова Микити Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 визначеною колегією суддів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Клімова Микити Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі №910/4458/24 у судовому засіданні з повідомленням сторін. Розгляд справи призначено на 05.02.2025. Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Клімова Микиту Андрійовича надати суду належним чином засвідчену копію відповіді ПП «ДКО-Експрес» на адвокатський запит від 07.10.2024 про надання інформації щодо спірного поштового відправлення №UA10113898. 03.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява відповідача про надання документів на виконання ухвали суду разом з витребуваними документами. 20.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів, а саме, листів-відповідей ПП «ДКО-Експрес» №111125-6 від 10.01.2025 та №111125-7 від 10.01.2025. 03.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення відповідача на клопотання позивача про долучення доказів. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Яковлєва М.Л., протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.02.2025 у справі №910/4458/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В. В судове засідання 05.02.2025 з`явились представники сторін. Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення місцевого суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Також надав пояснення по справі та відповіді на питання суду. Представник позивача заперечив проти доводів відповідача та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду залишити без змін. Крім того, надав відповіді на поставлені судом питання. Також, в судовому засіданні представник відповідача не підтримав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, виходячи з наданих сторонами пояснень та додаткових документів, а тому колегією суддів зазначене клопотання залишене без розгляду. Щодо клопотання відповідача про витребування доказів у ПП «ДКО-експрес» колегією суддів встановлено, що сторонам до матеріалів справи надано листи-відповіді ПП «ДКО-Експрес» №111124-5 від 27.12.2024 та №111125-6 від 10.01.2025. В свою чергу, представник відповідача також зазначив, що не доцільно витребовувати зазначені докази, які наявні в матеріалах справи. За вказаних обставин колегія суддів залишила без розгляду клопотання відповідача про витребування доказів у ПП «ДКО-експрес». Щодо клопотання позивача про долучення доказів та заперечень відповідача проти долучення доказів до матеріалів справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 1-3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом п. 6 ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Отже, з вказаної норми слідує, що скаржник повинен подати суду докази разом з поданням апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1-2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Натомість, в порушення вказаних приписів, відповідачем 09.10.2024 було подано клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просив суд витребувати у ПП «ДКО-Експрес» інформацію щодо поштового відправлення від 21.06.2023. При цьому, як вбачається з матеріалів доданих до вказаного клопотання, представник відповідача звернувся з відповідним адвокатським запитом від 07.10.2024 до ПП «ДКО-Експрес», в якому просив надати копію зазначеної накладної, проте, відповіді на зазначений запит, за твердженням відповідача, станом на момент звернення до суду з клопотання про витребування доказів не надходило. В свою чергу, колегією суддів витребувано у відповідача засвідчену копію відповіді ПП «ДКО-Експрес» на адвокатський запит від 07.10.2024 про надання інформації щодо спірного поштового відправлення №UA10113898. 03.01.2025 відповідачем надано суду лист ПП «ДКО-Експрес» №111124-5 від 27.12.2024. Водночас, як зазначив позивач у своєму клопотанні про долучення доказів, після ознайомлення з доказом та клопотанням, наданими відповідачем, позивачем, для збору доказів у свій захист, було також надіслано лист до ПП «ДКО-Експрес», листи-відповіді на який надані суду у відповідь на заперечення відповідача та на спростування доводів, викладених у письмових заявах останнього. Колегія суддів звертає увагу, що кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною та надати власні зауваження з цього приводу. Нездійснення цього ставить під загрозу впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яка ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі "Лазаренко та інші проти України", п. 36; рішення у справі "Віктор Назаренко проти України", п. 36; рішення від 06 лютого 2001 року у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, п.п. 17-18). Отже, відповідач сам порушив приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки повинен був подати всі наявні у нього докази разом з апеляційною скаргою, але подав докази з запізненням, чим унеможливив подання позивачем своїх спростувань на вказаний доказ у строки, визначені процесуальним законодавством. На підставі викладеного, з метою дотримання засади змагальності сторін, колегія суддів дійшла висновку про прийняття наданого позивачем доказу: копій листів за вих. №111125-6 від 10.01.2025 та №111125-7 від 10.01.2025 до матеріалів справи, як таких, що не були подані позивачем вчасно з поважних причин. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10.11.2024 строком на 90 діб, тобто до 08 лютого 2025 року. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024. Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав. Як встановлено судом, 18.05.2023 між Фізичною особою-підприємцем Олійником Віталієм Васильовичем (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Клімовим Микитою Андрійовичем (орендар) укладено Договір №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове, платне користування об`єкт оренди, що визначений у п. 1.3 договору, за плату та на обумовлений строк для здійснення своєї господарської діяльності. Згідно з п.1.3 договору приміщення - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Отто Шмідта, 33-35, загальною площею 33 кв.м. Відповідно до п.3.3. договору по закінченню строку оренди орендар зобов`язується звільнити приміщення та повернути його орендодавцю за Актом прийому-передачі не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку оренди. Згідно з п. 3.4 договору повернення орендарем об`єкту оренди оформляється двостороннім Актом прийому-передачі із зазначенням його якісного і технічного етану з урахуванням його нормального зносу та здійснених орендарем поліпшень, з переліком майна що знаходиться на об`єкті оренди Цей Акт з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін стає невід`ємною частиною цього Договору оренди. Відповідно до п. 4.1 договору строк дії договору встановлюється з 18 травня 2023 року по 21 травня 2025 року, але в любому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Згідно з п. 4.2 Договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023 строк оренди - з 22.05.2023 по 21.05.2025. Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що орендар зобов`язується сплачувати орендну плату орендодавцю за користування вказаним приміщенням впродовж строку, встановленого даним договором. Орендна плата нараховується з дати, встановленої п. 4.1. договору по день фактичного повернення приміщення по акту прийому-передачі приміщення орендодавцю, включаючи день повернення. У п. 5.2 Договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023 сторонами погоджено, що орендна плата за цим договором складається з орендної плати (сума орендної плати за користування приміщенням становить 29 000,00 грн за кожен розрахунковий календарний місяць) та змінної орендної плати або компенсаційної орендної плати (сума додаткових витрат орендодавця, що включає витрати на спожиту електроенергію, опалення, водопостачання, вивезення сміття, прибирання і охорону прибудинкової території і здійснюється щомісяця в строк до 22 числа поточного місяця та сплачується орендарем за весь строк користування ним об`єктом оренди). Відповідно до п. 5.6 Договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023 сторони домовились, що орендар зобов`язується сплатити орендну плату за перший місяць оренди у розмірі 29 000,00 грн за користування об`єктом оренди до 02.06.2023 включно та гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати відповідно до п. 5.2.2. цього договору в загальному розмірі 29 000,00 грн до 02.06.2023 включно. Згідно з п. 5.7 Договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023 орендна плата сплачується орендарем щомісячно на поточний рахунок орендодавця авансовим платежем до 20 числа кожного місяця за наступний розрахунковий місяць, окрім платежу за перший місяць оренди. У п. 5.8 Договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023 передбачене право орендодавця за рахунок гарантійного платежу утримати суми, які не сплачені своєчасно. Відповідно до п. 7.2.20 договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023 у разі припинення або розірвання цього договору в порядку та на умовах, визначених цим договором повернути орендодавцю за актом прийому-передачі об`єкт оренди у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в користування. Розірвання договору не звільняє сторони від зобов`язань, що виникли під час дії договору до повного виконання сторонами. Згідно з п. 8.5 договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023 у випадку затримки будь-яких оплат за цим договором більш ніж на 5 робочих днів орендар сплачує пеню у розмірі 1% в день від розміру несплачених сум за кожний день затримки оплати. Відповідно до п. 9.5.5 Договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023 сторони мають право достроково розірвати цей договір при умові письмового повідомлення не менше ніж за 2 місяці до дати розірвання шляхом надіслання повідомлення про розірвання договору. Договір вважається розірваним після спливу 62 календарних днів з дати отримання повідомлення про розірвання договору. Орендар в такому разі звільняє приміщення та передає його по акту приймання-передачі орендодавцю вільним від власного майна та майна третіх осіб. У випадку якщо за орендарем є заборгованість, орендар втрачає право дострокового розірвання договору і зобов`язаний і надалі сплачувати усі платежі. Згідно з п.10.2 договору після підписання цього Договору всі попередні переговори за ним, листування, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються нього Договору, крім Попереднього договору, втрачають юридичну склу. Відповідно до п.10.6 договору усі повідомлення (листування) здійснюються сторонами за цим Договором шляхом направлення рекомендованої поштової кореспонденції або через кур`єра шляхом передачі кореспонденції під розписку представникам які знаходяться за адресами сторін які визначені в пункті 12 цього Договору. На виконання умов договору 22.05.2023 між позивачем та відповідачем був підписаний акт приймання-передачі приміщення до договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове, платне, строкове користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Отто Шмідта, 35-37, загальною площею 33,7 кв.м. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив перерахування орендної плати 02.06.2023 в сумі 29 000,00 грн., 26.06.2023 в сумі 29 000,00 грн., 27.07.2023 в сумі 29 000,00 грн. та змінної орендної плати (за період з 18.05.2023 по 30.06.2023) 27.07.2023 в сумі 693,43 грн. Водночас, матеріали справи не містять доказів оплати гарантійного платежу відповідачем позивачеві, проте сторонами зазначене не спростовувалось. Як стверджує відповідач, 21.06.2023 він направив на адресу позивача - вул. Новошевченківська, 5, село Морозівка повідомлення про дострокове розірвання договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023, в якому висловив бажання розірвати достроково спірний договір оренди. На підтвердження направлення вказаного повідомлення відповідач надав накладну №UA10113898, в якій зазначено, що лист повертається відправнику. 21.08.2023 відповідачем направлено на адресу позивача вул. Новошевченківська, 5, село Морозівка, Баришівський район, Київська область, 07526, повідомлення про дострокове розірвання договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023, в якому повідомив позивача про дострокове розірвання договору оренди та просив підписати додаткову угоду від 21.08.2023 про дострокове розірвання договору. Копію додаткової угоди було додано до вказаного повідомлення. На підтвердження відправки зазначеного повідомлення, відповідач надав фіскальний чек, накладну №0212507056412 від 21.08.2023 та опис вкладення у цінний лист. 22.08.2023 відповідач направив на адресу позивача вул. Новошевченківська, 5, село Морозівка, Баришівський район, Київська область, 07526, повідомлення про підписання акту приймання-передачі приміщення за договором №1/21/12/2017 оренди нерухомого майна від 18.05.2023, в якому просив позивача прибути 24.08.2023 до орендованого приміщення за адресою м. Київ, вул. Отто Шмідта, 33-35 для підписання Акту приймання-передачі приміщення. Зазначене підтверджується фіскальним чеком, накладною №0212507056560 від 22.08.2023 та описом вкладення у цінний лист. 24.08.2023 позивач направив відповідачеві лист №2/24082023, в якому повідомив про зміну адреси для листування та надав нову адресу для листування - 01014, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, а також надав електронну адресу, за якою просив продублювати листи. 28.08.2023 відповідач направив на нову адресу позивача лист, де стверджував, що ним направлено на адресу позивача повідомлення від 21.06.2023 про дострокове розірвання договору оренди №1/21/12/2017 від 18.05.2023, повторне повідомлення від 21.08.2023 про дострокове розірвання договору оренди №1/21/12/2017 від 18.05.2023 разом з додатковою угодою, третє повідомлення від 22.08.2023 про дострокове розірвання договору оренди №1/21/12/2017 від 18.05.2023 та повідомлення від 22.08.2023 про підписання акту приймання-передачі приміщення з оренди. Проте, як зазначив відповідач у листі, позивачем вказані повідомлення не отримані, хоча відправлені на належну адресу. Враховуючи зазначене, відповідач просив скласти та підписати додаткову угоду про дострокове розірвання договору оренди №1/21/12/2017 від 18.05.2023 та прийняти приміщення з оренди. На підтвердження направлення зазначеного листа відповідач надав фіскальний чек від 28.08.2023, накладну №0212507054240 від 28.08.2023 та опис вкладення у цінний лист 04.09.2023 позивач на адресу відповідача направив лист-відповідь №1/04092023, в якому просив надати підтвердження направлення на його адресу листа повідомлення від 21.06.2023 про дострокове розірвання договору. Також зазначив про можливість підписання додаткової угоди про дострокове розірвання договору лише у разі відсутності заборгованості з орендної плати. Разом з тим, позивач звернув увагу відповідача, що між ними не укладався договір оренди нерухомого майна №1/21/12/217 від 18.05.2023. У відповідь відповідач в своєму листі від 04.09.2023 просив вважати опискою «договір №1/21/12/2017» зазначений в листі від 28.08.2023, оскільки вірним є договір оренди нерухомого майна №1/18/15/2023 від 18.05.2023. Разом з листом, відповідач направив на адресу позивача лист від 28.08.2023 з вірним номером договору оренди, додаткову угоду від 22.08.2023 про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна та акт приймання передачі до договору оренди №1/18/15/2023 від 18.05.2023. Зазначене підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком від 05.09.2023 та накладною №0212507083029 від 05.09.2023. В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі приміщення до договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023, відповідно до якого спірне приміщення було передано орендарем орендодавцю. Зазначений акт датований - 12.09.2023. Разом з тим, відповідачем долучено до апеляційної скарги висновок експертів Українського центру експертиз та оцінки №372/07.2024, складений 15.07.2024, відповідно до якого підпис від імені Клімова М.А., зображення якого міститься у графі «Від Орендаря» у технічній копії Акту прийому-передачі приміщення від 12.09.2023 до договору №1/18/15/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023, складеного від імені Олійника В.В. та Клімова М.А., виконаний не Клімовим М.А., а іншою особою з наслідуванням підпису Клімова М.А. Крім того, відповідачем долучено до матеріалів справи відповідь позивача на адвокатський запит відповідача, де зазначено, що акт приймання-передачі приміщення до договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023 відсутній, оскільки такий документ не складався та не підписувався сторонами. Водночас, в судовому засіданні 05.02.2025, представники сторін, надаючи відповідь на питання суду, зазначили, що приміщення передано відповідачем позивачеві 12.09.2023. Позивачем направлялись відповідачеві рахунок на оплату орендної плати та змінної орендної плати в загальній сумі 31 060,06 грн., яка складається з орендної плати в сумі 29 000,00 грн. (за період з 22.08.2023 по 21.09.2023) та змінної орендної плати в сумі 2 060,06 грн. (за період з 01.07.2023 по 12.09.2023), які відповідачем не оплачені. 05.02.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію, з вимогою оплати боргу, яка була залишена відповідачем без задоволення. Суд першої інстанції позов задовольнив частково, виходячи з того, що оскільки відповідач 21.08.2023 повідомив позивача про дострокове розірвання спірного Договору оренди нерухомого майна, то договір діяв до 21.10.2023, а тому відповідач мав сплачувати орендну плату до вказаного строку. Також відповідач мав оплатити змінну орендну плату (комунальні платежі). Відповідно вимоги в частині стягнення боргу з орендної плати суд першої інстанції вважав доведеними. Разом з тим, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені суд першої інстанції задовольнив частково, відповідно до власного розрахунку в сумі 5 196,10 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Згідно із ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Отже, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього у випадках, визначених законом або ж самим договором. Оскільки умовами п.9.5.5 договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023 сторони передбачили право сторони (в даному випадку відповідача) достроково розірвати цей договір, письмово попередивши про це іншу сторону (позивача) не менше ніж за 62 календарних дні до дати розірвання шляхом надіслання повідомлення про розірвання договору, то зазначене свідчить, що сторони узгодили конкретний порядок розірвання договору у вигляді отримання іншою стороною відповідного письмового повідомлення, надісланого з врахуванням вимог п.10.6 договору. Істотне значення у даному випадку має факт одержання стороною своєчасно надісланого повідомлення іншої сторони про розірвання договору оренди, а наявність відповідного волевиявлення орендаря зумовлює дострокове розірвання договору оренди за умови дотримання останнім встановленої вказаним пунктом договору процедури. Разом з тим, згідно з п.10.6 договору оренди усі повідомлення (листування) здійснюються сторонами за цим договором шляхом направлення рекомендованої поштової кореспонденції або через кур`єра шляхом передачі кореспонденції під розписку представникам, які знаходяться за адресами сторін, визначені в п.12 договору. Як стверджує відповідач, 21.06.2023 він направив на адресу позивача - вул. Новошевченківська, 5, село Морозівка повідомлення про дострокове розірвання договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023, в якому висловив бажання розірвати достроково спірний договір оренди. На підтвердження надіслання позивачу вищенаведеного повідомлення засобами поштового зв`язку відповідачем надано копії поштової накладної №UA10113898 від 21.06.2023, в якій отримувачем значиться ФОП Олійник В.В., адреса отримувача вул. Новошевченківська, 5, село Морозівка, без зазначення області, а в графі "Опис вкладення" вказано: повідомлення від 21/06/2023 про дострокове розірвання договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18/05/2023. Водночас, надана відповідачем накладна має низку недоліків, зокрема, накладна заповнена неналежним чином, не містить інформації ані про надану послугу (яка саме послуга надавалась), ані про вартість наданої послуги пересилання, а також відсутнє прізвище кур`єра або інші ідентифікуючі ознаки працівника ПП «ДКО-експрес». Отже, бланк кур`єрської служби сам по собі відповідно до характеру його оформлення та даних, які у ньому містяться, не може бути допустимим, достовірним та достатнім доказом доставлення повідомлення про розірвання договору позивачеві. Також, відповідач надав лист-відповідь ПП «ДКО-експрес» №111124-5 від 27.12.2024, в якому підприємство кур`єрської доставки зазначило, що відправлення за номером UA0113989 було здійснено, але не вручено за відсутності зв`язку з отримувачем та повернуто відправнику 28.06.2023. Будь-яких інших документів на підтвердження відправки зазначеного повідомлення відповідачем суду не надано. Водночас ст. 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» передбачено, що оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. У договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Договір про надання послуги поштового зв`язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами. Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі Правила надання послуг поштового зв`язку) розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку. Відповідно до абз. 26 п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку. Згідно з абз. 31 п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку штриховий кодовий ідентифікатор - штрихова позначка, побудована за певними правилами і призначена для автоматичної ідентифікації реєстрованих поштових відправлень. Пунктами 75 та 80 Правил надання послуг поштового зв`язку встановлено, що послуги поштового зв`язку оплачуються під час їх замовлення, якщо інше не передбачено відповідним договором, у національній валюті за діючими тарифами. Підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку з пересилання письмової кореспонденції є: поштові марки, наклеєні на письмову кореспонденцію або нанесені типографським способом на поштові конверти, поштові картки; відбитки державного знака, нанесені маркувальними машинами; відбитки про оплату письмової кореспонденції, нанесені друкарським чи іншим способом. Отже, належними доказами направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція чи фінансовий чек). Проте, відповідачем будь-якого розрахункового документу до матеріалів справи не надано, як і не було пред`явлено на запитання суду. При цьому, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду звертає увагу, що всі інші, наявні у матеріалах справи повідомлення, направлялись рекомендованою поштовою кореспонденцією, на підтвердження чого відповідачем надано описи вкладення у цінні листи, накладні та фіскальні чеки, які були оформлені Фізичною особою-підприємцем Клімовим М.А. із зазначенням поіменного переліку документів з їх реквізитами та назвою. Колегією суддів також враховується те, що позивачем заперечується факт отримання листа про розірвання договору. Більше того, позивач сформував подібну накладну на сайті ПП «ДКО-Експрес» за номером UA10126320 від 09.08.2024, проте не оплатив, лист кур`єрській службі не надав. Але всупереч зазначеному також отримав від ПП «ДКО-Експрес» лист-відповідь, що відправлення за номером UA10126320 від 09.08.2024 було здійснено, але не вручено за відсутності зв`язку з отримувачем та повернуто відправнику. Виходячи з цього позивач ставить під сумнів реальність наданих послуг з боку ПП «ДКО-Експрес» та направлення відповідачем зазначеного листа від 21.06.2023, враховуючи, що на офіційному веб-сайті компанії https://dko-express.com.ua/ будь-які відомості про роботу компанії станом на 2023 рік відсутні. Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 14 Господарського процесуального кодексу України). За умовами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри. За таких обставин, керуючись критерієм вірогідності доказів та беручи до уваги відсутність у матеріалах справи жодного належного доказу на підтвердження направлення 21.06.2023 письмового повідомлення Фізичної особи-підприємця Клімова Микити Андрійовича на адресу позивача про розірвання договору оренди нерухомого майна №1/18/15/2023 від 18.05.2023, колегія суддів вважає доведеним факт недотримання відповідачем узгодженого сторонами порядку розірвання вищенаведеного договору, у зв`язку з чим останній слід вважати розірваним з 22.10.2023. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач здійснив перерахування орендної плати 02.06.2023 в сумі 29 000,00 грн., 26.06.2023 в сумі 29 000,00 грн., 27.07.2023 в сумі 29 000,00 грн. та змінної орендної плати (за період з 18.05.2023 по 30.06.2023) 27.07.2023 в сумі 693,43 грн.. Отже, відповідачем була перерахована орендна плата за період з 22.05.2023 по 21.08.2023. При цьому матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем позивачеві гарантійного платежу, проте сторонами зазначене не спростовувалось. Матеріали справи також не містять доказів сплати відповідачем на користь позивача орендної плати у розмірі 58 000,00 грн за період з 22.08.2023 по 21.10.2023 та змінної орендної плати у розмірі 2 060,06 грн. за період з 01.07.2023 по 12.09.2023. Разом з тим, як зазначив позивач, заборгованість за період з 22.08.2023 по 21.09.2023 у розмірі 29 000,00 грн було утримано за рахунок гарантійного платежу. А тому позивач просив стягнути з відповідача орендну плату в сумі 29 000,00 грн за період з 22.09.2023 по 21.10.2023 та змінну орендну плату в сумі 2 060,06 грн. Відповідно до п. 5.2 Договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023 сторонами погоджено, що орендна плата за цим договором складається з орендної плати (сума орендної плати за користування приміщенням становить 29 000,00 грн за кожен розрахунковий календарний місяць) та змінної орендної плати або компенсаційної орендної плати (сума додаткових витрат орендодавця, що включає витрати на спожиту електроенергію, опалення, водопостачання, вивезення сміття, прибирання і охорону прибудинкової території і здійснюється щомісяця в строк до 22 числа поточного місяця та сплачується орендарем за весь строк користування ним об`єктом оренди). Згідно з п. 5.7 договору оренди нерухомого майна орендна плата сплачується орендарем щомісячно на поточний рахунок орендодавця авансовим платежем до 20 числа кожного місяця за наступний розрахунковий місяць, окрім платежу за перший місяць оренди. Доказів сплати грошових коштів у сумі 31 060,06 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано. Відповідно до ч. 2-3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони в судовому засіданні підтвердили, що спірне приміщення відповідач повернув позивачеві 12.09.2023. Разом з тим, колегія суддів враховує, що пунктом 5.1 договору сторони погодили, що орендар зобов`язується сплачувати орендну плату орендодавцю за користування вказаним приміщенням впродовж строку, встановленого даним договором. При цьому, п.7.2.2. договору передбачено, що нарахування сплати та зобов`язання сплати не залежить від того, чи використовує орендар приміщення. Отже, обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі. А тому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявність та розмір заборгованості Фізичної особи-підприємця Клімова Микити Андрійовича за Договором №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023 у загальній сумі 31 060,06 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Олійника Віталія Васильовича в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Клімова Микити Андрійовича суми основного боргу у розмірі 31 060,06 грн підлягають задоволенню у повному обсязі. Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 57 419,91 грн (53 650,00 грн пені за період з 28.08.2023 по 28.02.2024 за прострочення сплати орендної плати та 3 769,91 грн пені за період з 18.09.2023 по 18.03.2024 за прострочення сплати змінної орендної плати). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання. Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Разом з тим, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Згідно з п. 8.5 Договору №1/18/05/2023 оренди нерухомого майна від 18.05.2023 у випадку затримки будь-яких оплат за цим договором більш ніж на 5 робочих днів орендар сплачує пеню у розмірі 1% в день від розміру несплачених сум за кожний день затримки оплати. Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його необґрунтованість, так як позивачем було неправильно визначено періоди прострочення (з урахуванням строків оплати, вказаних у п.п. 5.2.2 та 5.7 договору) та не враховано приписи ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені на користь позивача підлягають задоволенню в сумі 5 196,10 грн за розрахунком суду. За вказаних обставин, колегія судів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач у встановленому законом порядку довів належними і допустимими доказами наявність тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Клімова Микити Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/4458/24 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін. Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Клімова Микити Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/4458/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі №910/4458/24 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Справу №910/4458/24 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Дата складання повного тексту постанови 10.02.2025. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді К.В. Тарасенко С.А. Гончаров