Постанова 4855 № 620/9483/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/9483/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Державного підприємства "171 Чернігівський ремонтний завод" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "171 Чернігівський ремонтний завод" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІВЕРАВІА", про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. 04.07.2024 Державне підприємство "171 Чернігівський ремонтний завод" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «СІВЕРАВІА», про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення заходів по списанню безнадійного податкового боргу та про зобов`язання відповідача списати податковий борг в сумі 2 994 850,14 грн. як безнадійний, в тому числі пеню і штрафні санкції. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що станом на 30.06.2020 позивач мав податковий борг з земельного податку у розмірі 2994850,14 грн., проте цей борг, відповідно до чинного законодавства, вважається «безнадійним» та таким, що підлягає списанню в порядку, передбаченим діючим законодавством через збіг строку давності протягом якого цей борг може бути стягнутий. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 р. (постановлено у порядку спрощеного провадження) у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг з земельного податку у розмірі 2967214,54 грн., за обставин встановлених судом та підтверджений відповідними доказами, не є «безнадійним» щодо якого минув строк позовної давності. Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення через порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Посилаючись на норми Податкового кодексу України та Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2022 № 220, наводячи практику Верховного Суду, апелянт просить задовольнити його позовні вимоги, які обґрунтовані. Апелянт наголосив, що перебіг строків давності сплив, а доводи відповідача, що цей строк зупинений через введення карантину та дію воєнного стану, на думку апелянта не заслуговують уваги, оскільки податковий борг виник до зазначених обставин. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2024 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції. Після надходження 24.12.2024 справи до суду апеляційної інстанції, розгляд справи 08.01.2025 було призначено на 05.02.2025. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено на правильності висновків суду першої інстанції. 05.02.2025 сторони у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду повідомлялися належним чином. Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки не явка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Обставини, встановлені судом. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до інтегрованої картки платника податків за позивачем обліковується податковий борг в загальній сумі 2 967 214 грн. 54 коп., а саме основний борг - 2 359 949.98 грн., штрафні санкції - 103536.96 грн., пеня - 503 727.60 грн. (а.с. 62). Сума 2 111 149.32 грн., із загальної суми податкового боргу, виникла та зафіксована судовими рішеннями, які набрали законної сили, зокрема: - за постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі №825/1696/17 стягнуто суму земельного податку у розмірі 1 357 090. 97 грн. (у тому числі пеня в розмірі 231768.61грн.) через несплату узгодженого податкового зобов`язання згідно податкових розрахунків земельного податку за 2014-2017 роки (а.с.56); - за рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі №620/3649/19 стягнуто суму земельного податку у розмірі 754 058.35 грн. (у тому числі пеня - 119 243.29 грн.) через несплату земельного податку щомісяця по 25 510.93 грн. з термінами сплати відповідно 30.09.2017, 30.10.2017, 30.11.2017, 30.12.2017, 30.01.2018 та відповідно до податкового розрахунку від 16.02.2018 та уточнюючих звітів від 26.02.2018 (а.с.59). Крім того, відповідно до інтегрованої картки платника податків за позивачем обліковується податковий борг з земельного податку у розмірі 856 065,22 грн. (основний борг - 599 812.56 грн., штрафні санкції - 103 536.96 грн., пеня - 152 715.70 грн.), що не охоплений судовими рішеннями, проте виник у наступні періоди: - основний борг - з 30.10.2018 по 30.06.2020; - штрафні санкції - станом на 21.06.2018 згідно ППР №0052011204 від 06.06.2018 на суму 74 987грн. 90 коп. та станом на 29.08.2019 на підставі ППР №0037945305 від 13.08.2019 на суму 28 549 грн. 06 коп.; - пеня - станом на 17.02.2020 та станом на 23.06.2020. Основний борг виник на підставі: уточнюючого податкового розрахунку від 26.02.2018 №9030762674 з термінами сплати податку 30.10.2018, 30.11.2018, 30.12.2018, 30.01.2019; податкового розрахунку від 16.02.2018 №9023827178 з термінами сплати податку 30.01.2019. та 30.12.2018; уточнюючого податкового розрахунку від 17.02.2020 №9334411618 з терміном сплати 17.02.2020; податкового розрахунку від 17.02.2020 №9027405084 з термінами сплати податкових зобов`язань 01.03.2020, 30.03.2020, 30.04.2020, 29.06.2020, 30.06.2020. Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними. Нормативно-правове обґрунтування. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У відповідності до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями щодо яких минув строк позовної давності. Згідно з пунктом 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. У пункті 101.2 цієї статті під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу (підпункт 101.2.3). Строки давності та їх застосування встановлені статтею 102 ПК України. Так, відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкові декларація була надана пізніше. - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного і строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 102.4 статті 102 ПК України передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК України Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.07.2022 №220 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків. Цей Порядок розроблений відповідно до статті 101 глави 9 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс) і визначає механізм списання безнадійного податкового боргу. Дія цього Порядку згідно з Кодексом поширюється на фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування, і на яких покладено обов`язок сплати податків та зборів (п.2 цього ж Порядку). Розділом II цього Порядку визначено поняття безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню. Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі штрафні санкції, пеня, нараховані на такий податковий борг. Безнадійним податковим боргом є: 1) податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута,- станом на дату набрання законної сили ухвалою суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу (у разі банкрутства боржника - юридичної особи) або ухвалою суду про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність (у разі банкрутства боржника - фізичної особи); 2) податковий борг фізичної особи, яка визнана в судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом,- станом на дату набрання законної сили відповідним рішенням суду; 3) податковий борг померлої фізичної особи у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом,- станом на дату підписання акта опису спадкового майна за умови отримання інформації про підписання такого акта відповідно до чинного законодавства; 4) податковий борг фізичної особи, яка понад 720 днів перебуває у розшуку,- станом на дату отримання інформації на запит органу ДПС за даними відповідних органів; 5) податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 глави 9 розділу II Кодексу,- станом на дату прийняття рішення керівником (його заступником або уповноваженою особою) територіального органу ДПС; 6) податковий борг платника податків, що виник внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили),- станом на дату, що настає за граничним строком сплати грошових зобов`язань за період, на який припадає дата, зазначена в документі, що засвідчує факт форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Такий факт форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підтверджується сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат), виданим Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами; 7) податковий борг платника податків, щодо якого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про його припинення на підставі рішення суду,- станом на дату припинення державної реєстрації платника податків, зазначену у відповідному повідомленні державного реєстратора; 8) податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури,- станом на дату прийняття відповідного рішення. Згідно п.3 цього ж Порядку, визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню, здійснюється територіальними органами ДПС на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу для кожного з випадків, визначених пунктом 2 цього розділу. Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України з 18.03.2020 по останній календарний день місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19), було зупинено перебіг строків давності, передбачених ст.102 цього Кодексу. Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (надалі - Закон №2120) дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зупинено на період дії воєнного стану (пункт 2 розділу II Закону №2120). Пунктом 3 розділу І Закону №2120 статтю 102 Податкового кодексу України доповнено пунктом 102.9 наступного змісту: «На період дії режиму воєнного стану зупиняється перебіг строків, визначних цим Кодексом, іншими законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи». Разом з тим, з 01.08.2023 пункт 102.9 ПК України виключено з Кодексу на підставі Закону України від 30.06.2023 №3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період воєнного стану). Таким чином, з 18.03.2020 по 31.07.2023 перебіг строків давності, визначених ст.102 ПК України було зупинено в силу прямої дії закону. Висновки суду в межах доводів апеляційної скарги. Зі системного аналізу вищенаведених норм слід зробити висновок, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу стосовно якого минув строк давності на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу, а списання безнадійного податкового боргу за зверненням платника податків можливо лише коли такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), як це встановлено нормами наказу Міністерства доходів і зборів України від 28.07.2022 №220 (надалі Порядок № 220), яким затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків. Тобто, відповідно до положень пункту 101.2 статті 101 ПК України та розділу ІІ Порядку №220 розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично без участі платника податків. Згідно матеріалів справи, за зобов`язаннями, що виникли до зупинення перебігу строків, вважаються такими, що сплили наступні строки за зобов`язаннями, визначеними у податкових розрахунках: за декларацією від 26.02.2018 №9030762674 з терміном сплати податку 30.10.2018 - 504 дні, після зупинення станом на 05.08.2024 - 371 день, що загалом становить 875 днів з 1095; за декларацією від 26.02.2018 №9030762674 з терміном сплати податку 30.11,2018 - до зупинення сплив строк, що дорівнює 473 дні, після зупинення станом на 05.08.2024 сплив строк, що дорівнює 371 день., тобто з 1095 днів сплив строк тривалістю 844 дні; за декларацією від 26.02.2018 №9030762674 та декларацією від 16.02.2018 №9023827178 зобов`язання з терміном сплати податку 30.12.2018 - до зупинення сплив і строк, що дорівнює 443 дні, після зупинення станом на 05.08.2024 сплив строк, що дорівнює 371 день, тож з 1095 днів сплив строк тривалістю 814 дні; за декларацією від 26.02.2018 №9030762674 та декларацією від 16.02.2018 №9023827178 зобов`язання з терміном сплати податку 30.01.2019 - до зупинення сплив строк, що дорівнює 412 дні, після зупинення станом на 05.08.2024 сплив строк, що дорівнює 371 день, тож з 1095 днів сплив строк тривалістю 783 дні; за уточнюючим податковим розрахунком від 17.02.2020 №9334411618 з терміном сплати 17.02.2020 - до зупинення сплив строк, що дорівнює 29 днів, після, зупинення станом на 05.08.2024 сплив строк, що дорівнює 371 день, тож з 1095 днів сплив строк тривалістю 400 днів; за податковим розрахунком від 17.02.2020 №9027405084 з термінами сплати податкових зобов`язань 01.03.2020 - до зупинення сплив строк, що дорівнює 11 днів, після зупинення станом на 05.08.2024 сплив строк, що дорівнює 371 день, тож з 1095 днів сплив строк тривалістю 382 дні. Зобов`язання за декларацією від 17.02.2020 №9027405084 з термінами сплати податку - 30.03.2020, 30.04.2020, 29.06.2020, 30.06.2020 виникли у період зупинення перебігу строків, тож у даному випадку відлік строку давності необхідно рахувати з дати поновлення строків, встановлених ст.102 ПКУ - 01.08.2023. З дати поновлення строків станом на 05.08.2024 сплив строк, що дорівнює 371 день. Щодо спливу строків давності за зобов`язаннями, визначеними податковими повідомленнями-рішеннями: за ППР від 06.06.2018 №0052011204 з терміном виконання зобов`язань 21.06.1018 - до зупинення сплив строк, що дорівнює 616 днів, після зупинення станом на 05.08.2024 сплив строк, що дорівнює 371 день, тож з 1095 днів сплив строк тривалістю 987 днів; за ППР від 13.08.2019 №0037945305 з терміном виконання зобов`язань, 29.08.2019 - до зупинення сплив строк, що дорівнює 201 день, після зупинення станом на 05.08.2024 сплив строк, що дорівнює 371 день, тож з 1095 днів сплив строк тривалістю 572 дні. Щодо спливу строку давності зі сплати пені, то за зобов`язаннями зі сплати пені, нарахованої станом на 17.02.2020 - до зупинення сплив строк, що дорівнює 29 днів, після зупинення, станом на 05.08.2024 сплив строк, що дорівнює 371 день, тож з 1095 днів сплив строк тривалістю 400 днів, а за зобов`язаннями зі сплати пені, нарахованої станом на 23.06.2020 - 371 день. Таким чином, враховуючи встановлені обставини та наведені вище норми закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог, оскільки податковий борг з земельного податку в сумі 2 967 214 грн 54 коп. не підпадає під визначення «безнадійного» за такою ознакою як заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. Слід наголосити, що за загальними правилами обчислення строків у разі їх зупинення, при виникненні обставин, з якими закон пов`язує зупинення строків, їх перебіг зупиняється на весь час існування цих обставин, а від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу строків, їх перебіг продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. За таких обставин доводи апелянта про сплив строку позовної давності не підтверджені належними та допустимим доказами. Щодо інших доводів апелянта колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Проте, відповідно до п.4 ч.1 статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 3 статті 317 КАС України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо, зокрема, п. 7 - суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Так, за приписами п.4 ч.4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так, предметом даного спору є рішення (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень щодо несписання податкового боргу у розмірі 2 994 850,14 грн (на підставі якої ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, розглядаючи даний позов в порядку спрощеного позовного провадження суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що відповідно до п.7 ч.3 статті 317 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду. Повний текст виготовлено 10.02.2025. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 257, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державного підприємства "171 Чернігівський ремонтний завод" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 р. - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "171 Чернігівський ремонтний завод" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІВЕРАВІА", про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - скасувати. У задоволенні позовних вимог Державного підприємства « 171 Чернігівський ремонтний завод» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «СІВЕРАВІА» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель В.В. Файдюк