Постанова 4851 № 480/7941/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2025 р.Справа № 480/7941/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Щурової К.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 (суддя: І.Г. Шевченко, м. Суми) по справі № 480/7941/24 за позовом ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) третя особа Головне управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування постанов, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 , до 12.03.2016 - Терехова (т.1, а.с.38)) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі по тексту - відповідач, Ковпаківський ВДВС), третя особа - Головне управління ДПС у Сумській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Сумській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про відкриття виконавчих проваджень на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3096-17 за різними датами видання та змісту оформлення: - від 28.06.2022 ВП АСВП №69304108 на підставі вимоги Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) № ф-3096-17 від 06.11.2020 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУ ДПС у Сумській області боргу в сумі 9049,48 грн.; - від 29.06.2022 ВП АСВП №69304067 на підставі вимоги Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) №ф-3096-17 від 23.02.2021 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУ ДПС у Сумській області боргу в сумі 3300,00 грн.; - від 16.09.2022 ВП АСВП №69873402 на підставі вимоги Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) №ф-3096-17 від 07.11.2017 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУ ДПС у Сумській області боргу в сумі 11568,15грн.; - від 16.09.2022 ВП АСВП №69873162 на підставі вимоги Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) №ф-3096-17 від 06.11.2018 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУ ДПС у Сумській області боргу в сумі 9483,54 грн.; - від 16.09.2022 ВП АСВП №69873099 на підставі вимоги Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) №ф-3096-17 від 16.05.2019 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУ ДПС у Сумській області боргу в сумі 18902,34 грн.; - від 16.09.2022 ВП АСВП №69873267 на підставі вимоги Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) №ф-3096-17 від 08.11.2019 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУ ДПС у Сумській області боргу в сумі 5508,36 грн.. В обґрунтування позовних вимог вказує, що не погоджується з діями відповідача щодо прийняття до примусового виконання вимог ГУ ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3096-17, з урахуванням різних дат видання і оформлення, а також з постановами про відкриття виконавчих проваджень. Зокрема, вказує, що: - загальна сума визначеного боргу в сумі 57811,87 грн. не має чіткої правової структури та визначеності, у зв`язку з чим неможливо визначити та конкретизувати складові боргу та її суму. У вимогах та дублікатах вимог, з виконання яких відкриті виконавчі провадження, не зазначено та не конкретизовано складові та правову визначеність суми боргу; - виконавчий документ, який можливо дослідити з АСВП, не відповідає вимогам ст.4 Закону України Про виконавче провадження, оскільки у вимогах не зазначені дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ, не зазначено рішення, акту, підстав і наслідків перевірки податкового органу, повне найменування стягувача (стягувач зазначений у абревіатурі (скорочена назва) ГУ ДПС у Сумській області), у податковій вимозі від 16.05.2019 не зазначений ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача; - не було дотримано строк пред`явлення виконавчого документа; - видача дублікатів податкових вимог чинним законодавством не передбачена і не регламентована, - жоден виконавчий документ (вимоги) до позивача від ГУ ДПС у Сумській області не надходив і не доведений. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 по справі № 480/7941/24 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (40020, Сумська область, м. Суми, пр.Перемоги, 6, код ЄДРПОУ 40211121), третя особа - Головне управління ДПС у Сумській області (40009, Сумська область, м. Суми, вул. Іллінська,13, код ЄДРПОУ 43995469) про визнання протиправними та скасування постанов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано постанови, винесені Ковпаківським відділом державної виконавчої служби м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про відкриття виконавчих проваджень від 16.09.2022: №69873402 з приводу примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-3096-17 від 07.11.2017р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУ ДПС у Сумській області боргу в сумі 11568,15грн., №69873162 з приводу примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-3096-17 від 06.11.2018р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУ ДПС у Сумській області боргу в сумі 9483,54 грн., №69873099 з приводу примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-3096-17 від 16.05.2019р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУ ДПС у Сумській області боргу в сумі 18902,34 грн., №69873267 з приводу примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-3096-17 від 08.11.2019р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУ ДПС у Сумській області боргу в сумі 5508,36 грн.. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 761,98 грн.. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 по справі № 480/7941/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що державним виконавцем при прийнятті оскаржуваних постанов про відкриття виконавчих проваджень враховано вимоги ст. ст. 3, 4 Закону України «Про виконавче провадження» та відмітку про «повторне пред`явлення виконавчого документа» до виконання, а це означає, що оригінал виконавчого документа перебував на виконанні, відповідав усім вимогам, а дублікат лише дублює оригінал, і зазначення, на думку суду першої інстанції, різних (можливо описка) дат набрання законної сили не впливає на суть і зміст самого документа, зокрема виконавчого документа, так як державний виконавець вправі прийняти продубльований виконавчий документ згідно оригіналу, який перебував на виконанні у відповідача і відповідав на час першого пред`явлення всім вимогам виконавчого документа. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, зокрема, абзац 10 пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про внесення змін до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022, де законодавцем регламентовано, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Як слідує з матеріалів виконавчих проваджень, враховуючи відмітки про повернення виконавчих документів стягувачу, строк пред`явлення яких було перервано, та відповідно у разі втрати документа, стягувач мав право пред`явити дублікати виконавчого документа. Стверджує, що у даному випадку боржника права не порушено в рамках заявлених вимог, суб`єкт владних повноважень діяв у відповідають вимогам Закону, що не було враховано судом першої інстанції. Також, зазначив, що Ковпаківський відділ державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) є бюджетною неприбутковою установою, депозитний рахунок, відкритий в Державній казначейській службі у м. Сумах Сумської області є кореспондентським (депозитним) і Державному ощадному Банку, на якому обліковуються кошти лише сторін виконавчого провадження, не має власних активів, що унеможливлює постановку питання стягнення понесених витрат по суду. Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Третя особа, у надісланих поясненнях, з викладених підстав, просила суд апеляційну скаргу відповідача задовольнити. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом, Бірковська (до 12.03.2016 ОСОБА_3 (т.1, а.с.38)) ОСОБА_4 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 27.08.2012 та станом на момент виникнення спірних правовідносин перебувала на обліку ГУ ДПС у Сумській області (т.1, а.с.40-41). 28.06.2022, 29.06.2022 та 16.09.2022 старшим державним виконавцем Ковпаківського ВДВС були відкриті виконавчі провадження з приводу примусового виконання вимог ГУ ДПС у Сумській області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУ ДПС у Сумській області боргу. Так, 28.06.2022 відкрито виконавче провадження №69304108 з приводу примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № ф-3096-17 від 06.11.2020 на суму 9049,48 грн. (т.1, а.с.34). 29.06.2022 відкрито виконавче провадження №69304067 з приводу примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-3096-17 від 23.02.2021 на суму 3300,00 грн. (т.1, а.с.29). 16.09.2022 відкрито виконавче провадження №69873402 з приводу примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-3096-17 від 07.11.2017 на суму 11568,15 грн. (т.1,а.с.26). 16.09.2022 відкрито виконавче провадження №69873162 з приводу примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-3096-17 від 06.11.2018р. на суму 9483,54 грн. (т.1,а.с.23). 16.09.2022 відкрито виконавче провадження №69873099 з приводу примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-3096-17 від 16.05.2019 на суму 18902,34грн.(т.1,а.с.20). 16.09.2022 відкрито виконавче провадження №69873267 з приводу примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-3096-17 від 08.11.2019 на суму 5508,36грн. (т.1, а.с.16). Не погоджуючись з вказаними постановами, позивач звернулась з цим позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з протиправності спірних постанов відповідача про відкриття виконавчих проваджень від 16.09.2022: №69873402 з приводу примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-3096-17 від 07.11.2017р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУ ДПС у Сумській області боргу в сумі 11568,15грн., №69873162 з приводу примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-3096-17 від 06.11.2018р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУ ДПС у Сумській області боргу в сумі 9483,54 грн., №69873099 з приводу примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-3096-17 від 16.05.2019р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУ ДПС у Сумській області боргу в сумі 18902,34 грн., №69873267 з приводу примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-3096-17 від 08.11.2019р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУ ДПС у Сумській області боргу в сумі 5508,36 грн.. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України (рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення адміністративного позову), апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII, Закон України «Про виконавче провадження»). Згідно зі ст. 2 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Згідно з частиною першої статті 26 Закону №1404, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Так, п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ передбачає, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами. У свою чергу, за приписами абз. 5 ч.4, ч.5 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464-VI), вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Вимога податкового органу про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. Відповідно до визначення понять згідно з Національним стандартом України «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять» ДСТУ 2732:2004, затвердженим наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97 «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів», дублікат - повторно оформлений службовий документ для використовування, замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну силу. Отже, дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що дублікат втраченого виконавчого документа має відповідати оригіналу, замість якого виданий такий документ. Тобто один і той же виконавчий документ не може мати різні дати набрання ним чинності. У цій справі матеріалами підтверджено, що податковим органом були видані дублікати вимог про сплату боргу (недоїмки) №ф-3096-17«У» від 07.11.2017, 06.11.2018, 16.05.2019, 08.11.2019, які в 2022 році були подані повторно на примусове виконання. Поряд з цим, у всіх цих дублікатах дата набрання чинності вимог не співпадала з датою, зазначеною первинно в оригіналах таких вимог. Так: - в оригіналі вимоги №ф-3096-17«У» від 07.11.2017 дата набрання нею чинності зазначена 15.01.2018 (т.1, а.с.182), така ж дата зазначена і у постанові про відкриття виконавчого провадження №55640904 (т.2, а.с.62), відкритого з приводу примусового виконання цієї вимоги, натомість у дублікаті вимоги дата набрання нею чинності зазначена вже 24.01.2018 (т.1, а.с.180); - у оригіналі вимоги №ф-3096-17«У» від 06.11.2018 дата набрання нею чинності була зазначена 21.12.2018, що вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження №58304115 (т.2, а.с.33), відкритого з приводу примусового виконання цієї вимоги, натомість у дублікаті вимоги дата набрання нею чинності зазначена вже 17.01.2019 (т.2, а.с.47); - в оригіналі вимоги №ф-3096-17«У» від 16.05.2019 дата набрання нею чинності зазначена 12.09.2019 (т.2, а.с.87зворот), така ж дата зазначена і у постанові про відкриття виконавчого провадження №60689292 (т.2, а.с.8 5зворот), відкритого з приводу примусового виконання цієї вимоги, натомість у дублікаті вимоги дата набрання нею чинності зазначена вже 05.11.2019 (т.1, а.с.129, т.2, а.с.43); - в оригіналі вимоги №ф-3096-17«У» від 08.11.2019 дата набрання нею чинності зазначена 03.01.2020 (т.1, а.с.176, т.2, а.с.91), така ж дата зазначена і у постанові про відкриття виконавчого провадження №61091738, відкритого з приводу примусового виконання цієї вимоги (т.2, а.с.87 зворот), натомість у дублікаті вимоги дата набрання чинності зазначена вже 16.01.2020 (т.1, а.с.178, т .2, а.с.54 зворот). Будь-якого належного обґрунтування зазначення різних дат набрання чинності одного і того ж виконавчого документа ні представник відповідача, ні представник третьої особи суду не повідомили. Відтак, на переконання колегії суддів, такі дублікати вимог не могли відповідати вимогам виконавчого документа, передбаченим у ст. 4 Закону України Про виконавче провадження. Крім того, судовим розглядом встановлено, що такі дублікати були подані поза межами встановленого строку на пред`явлення їх до виконання. Згідно з вимогами статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Отже, оскільки вимога про сплату недоїмки, яка є виконавчим документом, винесена податковим органом, тобто державним органом, строк пред`явлення її до виконання, з урахуванням норм спеціального закону, яким є Закон України Про виконавче провадження, складає 3 місяці. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Аналіз частин четвертої та п`ятої ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку з його пред`явленням до виконання, перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Отже, повернення виконавчого документу стягувачу не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження". Подібну правову позицію щодо застосування зазначених норм права висловлено Верховним Судом у постановах від 03 серпня 2023 року у справі № 420/10415/22, від 05 серпня 2024 року у справі № 2-1983/11. Крім того, судом враховано, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дію якого відповідними Указами Президента України неодноразово було продовжено. Тобто воєнний стан триває станом і на сьогодні. При цьому, відповідно до абзацу 10 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, доповненого Законом № 2129-ІХ, який набрав чинності з 26.03.2022, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Так, у цій справі судом встановлено, що податковим органом було сформовано вимогу № Ф-3096-17 «У» від 07.11.2017 на суму 11 568,15 грн. (т.1, а.с.182, т.2, а.с.59). У вимозі було зазначено дату набрання нею чинності 15.01.2018. Вказану вимогу податковим органом вперше було надіслано до Ковпаківського ВДВС разом із заявою про примусове виконання від 24.01.2018, що прийнята відповідачем 25.01.2018 (т.1 а.с.170), а постановою Ковпаківського ВДВС від 26.01.2018 відкрито виконавче провадження №55640904 (т.2 а.с.62). Таким чином, під час першого звернення податковим органом було дотримано тримісячний строк на пред`явлення вимоги на виконання (з дати набрання чинності 15.01.2018 до звернення на виконання 25.01.2018 минуло менше місяця). Втім, 24.06.2019 постановою Ковпаківського ВДВС ця вимога була повернена стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (т.2, а.с.64 зворот). 15.11.2019 податковий орган звернувся вдруге із заявою від 21.10.2019 про примусове виконання цієї вимоги (т.1 а.с.181, т.2, а.с.57), з виконання якої постановою Ковпаківського ВДВС від 18.11.2019 відкрито виконавче провадження №60627603 (т.2 а.с.57зворот). Тобто між поверненням вимоги постановою від 24.06.2019 та повторним зверненням 15.11.2019 для примусового виконання минуло більше, ніж 5 місяців. Ні представником відповідача, ні представником третьої особи на виконання вимог ухвали суду першої інстанції не було надано доказів на підтвердження дотримання трьохмісячного строку на пред`явлення вимоги. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що під час відкриття виконавчого провадження №60627603 виконавцем було перевірено дотримання податковим органом строку на повторне звернення вимоги до виконання, після отримання поверненої раніше вимоги. Втім, 20.03.2020 Ковпаківським ВДВС у виконавчому провадженні №60627603 була прийнята постанова про повернення вимоги від 07.11.2017 №Ф-3096-17 стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (т.2, а.с.58 зворот). 08.09.2022 податковим органом виданий дублікат цієї вимоги від 07.11.2017 за №Ф-3096-17 (т.1, а.с.180, т.2, а.с.39), який разом із заявою про примусове виконання від 14.09.2022 було втретє подано на примусове виконання. Заява у відділі була прийнята 16.09.2022 (т.1, а.с. 179, т.2, а.с.38, зворот). 16.09.2022 з приводу примусового виконання цієї вимоги Ковпаківським ВДВС прийнято оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження №69873402 (т.1, а.с.26, 24-25, т.2, а.с.37). Таким чином, між поверненням вимоги у березні 2020 року та зверненням до примусового виконання втретє (16.09.2022) минуло більше, ніж 2 роки. Навіть на дату набрання чинності 26.03.2022 Законом № 2129-ІХ, яким внесено зміни до Закону України Про виконавче провадження щодо переривання строків, строк пред`явлення вимог був пропущеним майже на 2 роки. Ні представником відповідача, ні представником третьої особи на виконання вимог ухвали суду не було надано доказів на підтвердження дотримання трьохмісячного строку на пред`явлення вимоги у цьому випадку. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що під час відкриття виконавчого провадження №69873402 виконавцем було перевірено дотримання податковим органом строку на повторне звернення вимоги до виконання після отримання поверненої раніше вимоги згідно з постановою від 20.03.2020 №60627603 . 06.11.2018 податковим органом було сформовано вимогу № Ф-3096-17 «У» на суму 9483,54 грн.. З матеріалів справи встановлено (т.2, а.с.33), що у вимозі було зазначено дату набрання чинності 21.12.2018. Цю вимогу податковим органом вперше було надіслано до Ковпаківського ВДВС разом із заявою про примусове виконання від 29.01.2019, що прийнята відповідачем 31.01.2019 (т.1, а.с.171), а постановою Ковпаківського ВДВС від 07.02.2019 відкрито виконавче провадження №58304115 (т.2, а.с.33). Таким чином, під час першого звернення податковим органом було дотримано тримісячний строк на пред`явлення вимоги на виконання (з дати набрання чинності вимоги 21.12.2018 до звернення 31.01.2019 минуло трохи більше місяця). Втім, 13.07.2020 Ковпаківським ВДВС у виконавчому провадженні №58304115 була прийнята постанова про повернення вимоги від 06.11.2018 №Ф-3096-17У на суму 9483,54 грн. на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (т.2, а.с.35зворот). 08.09.2022 податковим органом був виданий дублікат цієї вимоги від 06.11.2018 за №Ф-3096-17 У, (т.2, а.с.47), який разом із заявою про примусове виконання від 14.09.2022 було повторно передано на примусове виконання. Заява у відділі була прийнята 16.09.2022 (т.1, а.с.177,т . 2 а.с.46 зворот) . 16.09.2022 з приводу примусового виконання цієї вимоги Ковпаківським ВДВС було прийнято оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження № 69873162 (т.1, а.с. 23, 21-22, 210, т.2, а.с.45). Поряд з цим, як вбачається з вказаних досліджених доказів між поверненням вимоги у липні 2020 року та повторним зверненням до примусового виконання (вересень 2022 року) минуло більше, ніж 2 роки. Навіть на дату набрання чинності 26.03.2022 Законом № 2129-ІХ, яким внесено зміни до Закону України Про виконавче провадження щодо переривання строків, строк пред`явлення вимог був пропущеним майже на 2 роки. Ні представником відповідача, ні представником третьої особи на виконання вимог ухвали суду не було надано доказів на підтвердження дотримання трьохмісячного строку на пред`явлення вимоги також і у цьому випадку. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що під час відкриття виконавчого провадження № 69873162 виконавцем було перевірено дотримання податковим органом строку на повторне звернення вимоги до виконання після отримання поверненої вимоги згідно постанови від 13.07.2020 №58304115. Згодом, ГУ ДФС у Сумській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-3096-17 У на суму 25710,68 грн.. У такій зазначено дату набрання нею чинності 12.09.2019 (т.2, а.с.87 зворот). 07.11.2019 ця вимога була вперше подана на примусове виконання до Ковпаківського ВДВС разом із заявою про примусове виконання від 07.11.2019 (т.1, а.с.183) та з приводу її примусового виконання постановою Ковпаківського ВДВС від 21.11.2019 було відкрито виконавче провадження №60689292 (т.2, а.с.85 зворот). Таким чином, під час першого звернення податковим органом було дотримано тримісячний строк на пред`явлення вимоги на виконання (з дати набрання чинності вимоги 12.09.2019 до звернення на виконання 07.11.2019 минуло менше, ніж 3 місяці). Втім, постановою Ковпаківського ВДВС від 01.04.2021 №60689292 вимога ГУ ДПС у Сумській області від 16.05.2019 №Ф-3096-17У була повернена стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (т.2, а.с.87). 08.09.2022 податковим органом був виданий дублікат цієї вимоги від 16.05.2019 за №Ф-3096-17 У (т.1, а.с.19, зворот, а.с.129), який разом із заявою про примусове виконання від 14.09.2022, однак вже на зменшену суму 18902,34 грн., було повторно подано на примусове виконання. Заява у відділі була прийнята 15.09.2022, про що свідчить відповідний штамп на заяві (т.1, а.с.128). 16.09.2022 з приводу примусового виконання цієї вимоги Ковпаківським ВДВС було прийнято оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження №69873099 (т.1, а.с.20, 17-18, т.2, а.с.41). Поряд з цим, як вбачається з вказаних досліджених доказів, між поверненням вимоги у квітні 2021 року та повторним зверненням до примусового виконання (15.09.2022) минуло більше року. Навіть на дату набрання чинності 26.03.2022 Законом № 2129-ІХ, яким внесено зміни до Закону України Про виконавче провадження щодо переривання строків, строк пред`явлення вимог був пропущеним більше, ніж на 11 місяців. Ні представником відповідача, ні представником третьої особи на виконання вимог ухвали суду не було надано доказів на підтвердження дотримання трьохмісячного строку на пред`явлення вимоги і у цьому випадку. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що під час відкриття виконавчого провадження №69873099 виконавцем було перевірено дотримання податковим органом строку на повторне звернення вимоги до виконання після отримання поверненої раніше вимоги згідно з постановою від 01.04.2021 №60689292. Пізніше, ГУ ДПС у Сумській області було сформовано вимогу від 08.11.2019 №Ф-3096-17 У на суму 5508,36 грн.. У вимозі було зазначено дату набрання нею чинності 03.01.2020 (т.1, а.с.176, т.2, а.с.91) 28.01.2020 вперше вимога була передана на примусове виконання до Ковпаківського ВДВС разом із заявою про примусове виконання від 28.01.2020 (т.1, а.с.175, т.2, а.с.88). Постановою Ковпаківського ВДВС від 28.01.2020 відкрито виконавче провадження №61091738 з виконання вимоги ГУ ДПС у Сумській області від 08.11.2019 №Ф-3096-17У на суму 5508,36 грн. (т.2, а.с.88, зворот,). Таким чином, під час першого звернення податковим органом було дотримано тримісячний строк на пред`явлення вимоги на виконання (з дати набрання чинності 03.01.2020 до звернення на виконання 28.01.2020 минуло менше, ніж 1 місяць). Втім, постановою Ковпаківського ВДВС від 17.04.2020 №61091738 вимога від 08.11.2019 №Ф-3096-17У була повернена стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (т.2, а.с.90, зворот). 08.09.2022 податковим органом був виданий дублікат цієї вимоги від 08.11.2019 за №Ф-3096-17 У (т.1, а.с.178, т.2, а.с.54, зворот), який разом із заявою про примусове виконання від 14.09.2022 було повторно подано на примусове виконання. Заяву до відділу було здано 15.09.2022 (т.1, а.с.172). 16.09.2022 з приводу примусового виконання цієї вимоги Ковпаківським ВДВС було прийнято оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження №69873267 (т.1, а.с.16, 14-15, т.2, а.с.52). Поряд з цим, як вбачається з вказаних досліджених доказів між поверненням вимоги у квітні 2020 року та повторним зверненням до примусового виконання (вересень 2022 року) минуло більше 2 років. Навіть на дату набрання чинності 26.03.2022 Законом № 2129-ІХ, яким внесено зміни до Закону України Про виконавче провадження щодо переривання строків, строк пред`явлення вимог був пропущеним майже на 2 роки. Ні представником відповідача, ні представником третьої особи на виконання вимог ухвали суду не було надано доказів на підтвердження дотримання трьохмісячного строку на пред`явлення вимоги і у цьому випадку. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що під час відкриття виконавчого провадження №69873267 виконавцем було перевірено дотримання податковим органом строку на повторне звернення вимоги до виконання після отримання поверненої вимоги згідно з постановою від 17.04.2020 №61091738 . Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Колегія суддів зауважує, що незважаючи на те, що чинне законодавство України не наділяє державного виконавця правом ставити під сумнів законність виданого іншим органом виконавчого документа або додатково перевіряти зазначену у виконавчому документі інформацію про набрання законної сили рішенням відповідних органів чи проявляти бездіяльність з метою його невиконання, поряд з цим згідно з приписами Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень та здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом України "Про виконавче провадження", зокрема, прийняти виконавчий документ до виконання та відкрити виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа або повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. У цій справі в межах спірних правовідносин, та з урахуванням вказаних обставин щодо різних дат набрання чинності одного і того ж виконавчого документа, колегія суддів дійшла висновку, що державний виконавець, відкриваючи виконавче провадження з виконання вказаних вище виконавчих документів, які вже виконувалися і були повернуті, не встановив повторності подання виконавчих документів до виконання, та не перевірив дотримання стягувачем строку пред`явлення вимог про сплату боргу (недоїмки) №ф-3096-17«У» від 07.11.2017, 06.11.2018, 16.05.2019, 08.11.2019, а, відтак, враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини у справі та досліджені докази, оскаржувані постанови про відкриття виконавчих проваджень з приводу примусового виконання таких вимог, прийняті відповідачем 16.09.2022 у виконавчих провадженнях №69873402, №69873162, №69873099, №69873267 не можуть відповідати критеріям правомірності, визначеним у ч.2 ст. Кодексу адміністративного судочинства України, тому позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .. Доводи Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про те, що останній є бюджетною неприбутковою установою, не має власних активів, що унеможливлює постановку питання стягнення понесених витрат по суду, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки вказане не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на користь позивача з відповідача. Звільнення від відшкодування судових витрат на користь позивача з неприбуткових організацій судових витрат законодавством не передбачено. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 по справі № 480/7941/24 в частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко