Постанова 4818 № 632/719/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 632/719/24 Головуючий суддя І інстанції Кочнєв О. В. Провадження № 22-ц/818/429/25 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: завданої внаслідок ДТП П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Яцини В.Б. суддів колегії: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю., за участю секретаря судового засідання Холод М.В., розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16 серпня 2024 року по справі № 632/719/24, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 30.04.2024 року звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріального збитку у розмірі 129584,62 грн., завданого внаслідок ДТП, яке мале місце 27.07.2023 року. Також він просив стягнути з відповідача на його користь: 5452,42 грн. витрат на проведення експертного дослідження у частині вартості належного позивачеві автотранспортного засобу, та відшкодувати 30000,00 грн. моральної шкоди, понесені судові витрати: сплату судового збору у розмірі 2561,57 грн. та 10000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу. В якості відстав заявлених вимог вказав, що в результаті ДТП, яке мало місце 27.07.2023 року, належний позивачеві автомобіль марки «Renault» моделі «Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав механічних ушкоджень. При цьому його відновлювальна вартість перевищує ринкову. Вказав, що ДТП 27.07.2023 відбулося обопільної вини сторін, при цьому позивач порушив одну статтю ПДР, а відповідач дві. Обидва водії до адміністративної відповідальності в результаті розгляду справ про адміністративні правопорушення не притягалися, свою цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів вони не застрахували. Позивач просив стягнути з відповідача компенсацію частини ринкової вартості належного йому автомобіля через те, що іншим способом не може компенсувати спричинену йому шкоду, оскільки відповідач вирішувати вказане питання у позасудовому порядку не бажає. Преюдиціальною для даної справи вважає постанову Первомайського міськрайонного суду Харківської області у справі № 632/1193/23 від 06.02.2024 року, яка набула чинності, в якій була проведена комісійна судова транспортно-трасологічна та авто-технічна експертиза № 23596/25551 від 21.12.2023 року. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 26 серпня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги. Вважає, що рішення суду не відповідає нормам цивільного процесуального та матеріального права. При цьому вказав, що судом першої інстанції було достовірно встановлено факт скоєння ДТП за участю автомобіля позивача та відповідача, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав значних механічних ушкоджень. Відповідними постановами Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06 лютого 2024 року у справі № 632/1193/24 та від 11 березня 2024 року у справі № 632/284/24 було визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП відповідно позивача та відповідача, та провадження у справах було закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вказані постанови мають преюдиціальне значення по цій справі. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову з покликанням на те, що позивач залишивши собі свій пошкоджений автомобіль, який є фізично знищений, не виконав вимогу матеріального права запропонувати відповідачу або забрати вказаний фізично знищений автомобіль, або вирахувати з суми ринкової вартості автомобіля позивача на день ДТП суму вартості автомобіля після ДТП, що потребує проведення додаткової оцінки. Також вказав, що згідного наданого позивачем до суду висновків експерта № 876 від 11.08.2024, в результаті транспортно-товарознавчого дослідження пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля позивача було відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України встановлена вартість завданого йому матеріального збитку пропорційна ступеню вини кожної зі сторін у скоєнні ДТП. У суду за доведеності факту ДТП та вини відповідача не було підстав відмовляти у відшкодуванні завданої позивачу моральної шкоди та відшкодуванні витрат на правничу допомогу, які належним чином підтверджені. Звертає увагу на доведеність завданої йому відповідачем моральної шкоди, оскільки подія ДТП та пошкодження майна призводить до незапланованих майнових втрат та незручностей, що є основою стресу та душевних хвилювань, впливає на звичайний плин життя та потребує додаткових зусиль для відновлення попереднього стану. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта - позивача, за відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не зовсім відповідає. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції своє рішення мотивував наступним. Вирішуючи справу по суті, суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у стягненні з відповідача матеріальної шкоди в проценті від спричиненої шкоди без вирішення питання щодо розміру такого відшкодування, враховуючи, що позивач просив стягнути з відповідача 70% ринкової вартості автомобіля, належного позивачеві на час ДТП, враховуючи більшу форму вини саме відповідача, оскільки в даній справі позивач не виконав вимогу матеріального права, залишивши собі автомобіль марки «Renault», моделі «Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , хоча за вимогами закону повинен був запропонувати відповідачу або забрати вказаний автомобіль як фізично знищений безвідносно того, чи здійснить вказані дії відповідач, чи ні, або вирахувати суму вартості автомобіля після ДТП, у тому числі, шляхом проведення додаткового дослідження, відняти вказану суму від ринкової вартості автомобіля на момент ДТП і вже із вказаної суми просити стягнути процент, який він вважає відображає дійсну вартість матеріальної шкоди, спричиненої йому внаслідок ДТП. При цьому він повинен був у досудовому порядку ще запропонувати відповідачу самостійно оглянути автомобіль та провести власне дослідження його вартості після ДТП. За відсутності вказаних дій підстав для задоволення позовних вимог позивача немає. Сам автомобіль знаходиться у власності позивача, що підтверджено у висновку експерта №876 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження (а.с.59, зворотній бік, перший абзац). Відмову у компенсації моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн. суд обґрунтував тим, що незважаючи на пошкодження майна позивача, такі дії перебували, у тому числі, у причинно-наслідковому зв`язку із діями самого позивача, який також є винним у вказаному ДТП, а крім цього, він допустив протиправну поведінку, керуючи на момент ДТП автомобілем без обов`язкового поліса страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що і стало підставою для неможливості отримання страхового відшкодування в адміністративному порядку з фонду захисту потерпілих МТСБУ, а відповідно відсутня обов`язкова умова для відшкодування моральної шкоди виключно протиправна винна поведінка іншого учасника ДТП за умов виконання позивачем вимог законодавства. В іншому випадку суд фактично встановить можливість отримання моральної шкоди особою, яка свідомо порушувала вимоги законодавства, перебуваючи за кермом автомобіля, тим більше, за наявності вини вказаної особи у самій події ДТП. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною другою статті 22 ЦК збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Згідно з пунктом 30.1 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро (див. з цього приводу правові висновки, які були висловлені у постанові КЦС ВС від 30 січня 2019 року у справі № 753/21303/16-ц, провадження № 61-31609 св 18). Відповідно до пункту третього частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Отже, за наявності вини всіх володільців автомобілів розмір відшкодування суд визначає у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, зокрема залежно від ступеня вини кожного володільця (див. п. 51 постанови ВП ВС від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц, провадження № 14-80 цс 19). Судом першої інстанції встановлено, що 27.07.2023 року о 14 годині 33 хвилини позивач, керуючи автомобілем марки «Renault», моделі «Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , при виїзді з прилеглої території на вул. Харківську у м. Первомайський Харківської області не надав перевагу автомобілю марки «Toyota», моделі «Carina», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебував під керуванням відповідача, чим порушив вимоги п.10.2 ПДР України, в результаті чого відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів та вони отримали механічні пошкодження. На підставі чинної постанови Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06.02.2024 року у справі № 632/1193/23, провадження №3/632/3/24, позивача ОСОБА_1 було визнано винуватим у скоєнні вказаного ДТП саме за п.п.10.2 ПДР України, однак провадження у справі було закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КпАП України через закінчення на час розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст.38 КпАП України (а.с.49-52). На підставі висновків експертів №23596/25551 Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» за результатами проведення комісійної судової транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи встановлено, що при ДТП, що мало місце 27.07.2023 року, наявна вина обох водіїв у її спричинені, тобто обидва водії мали технічну можливість уникнути ДТП при виконанні відповідних вимог ПДР України: відносно позивача - за п.10.2 ПДР України, відносно відповідача за п.п.12.4 та 12.9 «б» ПДР України (а.с.26-48). На підставі вказаного експертного дослідження, який не оспорювався сторонами, позивач 02.02.2024 року подав заяву про складення за результатами ДТП, яке мале місце 27.07.2023 року відносно відповідача протоколу про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України (а.с.53-54). Вказаний протокол був складений та направлений для розгляду до Первомайського міськрайонного суду Харківської області. Постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11.03.2024 року, яка набула чинності, у справі № 632/284/24, провадження №3/632/122/24, відповідача ОСОБА_2 було визнано винуватим у скоєнні вказаного ДТП за п.п.12.4, 12.9 «б» ПДР України, однак провадження у справі було закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КпАП України через закінчення на час розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст.38 КпАП України (а.с.55). При цьому відповідач свою вину визнав повністю під час розгляду вказаної справи. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК Українипостанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала чинності, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. З огляду на те, що провадження у вказаних справах про притягнення до адміністративної відповідальності було закрито з нереабілітуючих підстав, тому відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України встановлені у вказаних чинних постановах обставини мають преюдиціальне значення при розгляді цієї цивільної справи. Так, постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11 березня 2024 року у справі № 632/284/24 (провадження № 3/632/122/24) були встановлені наступні обставини. «27 липня 2023 року о 14 годині 33 хв. ОСОБА_2 , який є відповідачем у даній справі, перебуваючи на вулиці Харківській у місті Первомайський Лозівського району Харківської області, здійснюючи керування транспортним засобом автомобілем Toyota Carina, реєстраційний номер НОМЕР_2 , порушив вимоги пункту 12.4., підпункту «б» пункту 12.9. розділу 12 Правил дорожнього руху - не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який є позивачем у даній цивільній справі. В результаті дорожньо-транспортної пригоди зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження. У судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнав повністю. Окрім пояснень ОСОБА_2 , його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, а саме: - поясненнями ОСОБА_1 - водія автомобіля Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; - сукупністю даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 289279 від 15 лютого 2024 року, який складено щодо ОСОБА_2 за порушення вимог пункту 12.4., підпункту «б» пункту 12.9. розділу 12 Правил дорожнього руху, а також сукупністю даних, що містяться у заяві ОСОБА_1 від 05 лютого 2024 року та рапорті поліцейського від цієї ж дати; - схемою місця ДТП від 27 липня 2023 року у якій відображена і зафіксована обстановка на місці дорожньо-транспортної пригоди, її наслідки, зокрема, місце зіткнення транспортних засобів, їх розташування після зіткнення, перелік видимих пошкоджень автомобіля; - висновком експертів № 23596/25551 за результатами проведення комісійної судової транспортно трасологічної та автотехнічної експертизи від 21 грудня 2023 року. Таким чином, в діях водія ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів» (а.с. 55-55 на звороті). Постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06 лютого 2024 року у справі № 632/1193/23 (провадження № 3/632/3/24) були встановлені наступні обставини. «27 липня 2023 року о 14 год. 33 хв., ОСОБА_1 , який наразі є позивачем у даній справі, керуючи транспортним засобом Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_3 , створив небезпеку та перешкоду для руху автомобілю Toyota Carina, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а саме виїжджаючи з місця стоянки перед проїзною частиною дороги вулиці Харківській у місті Первомайський Харківської області, не надав дорогу транспортному засобу автомобілю Toyota Carina, реєстраційний номер автомобілю Toyota Carina, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався по ній, у результаті чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до отримання механічних пошкоджень транспортних засобів. Таким чином, водій ОСОБА_1 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 10.2 ПДР України, за що передбачена відповідальність за статті 124 КУпАП. Під час судового розгляду водій ОСОБА_1 вину у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП не визнав частково, зазначивши, що у зіткненні автомобілів також вина другого водія ОСОБА_2 , у зв`язку з порушенням останнім правил дорожнього руху. При цьому водій ОСОБА_1 показав, що він 27 липня 2023 року о 14 годині 33 хвилин, керуючи транспортним засобом Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_3 , виїжджав з СТО на вулиці Харківська, з другорядної дороги (з парковки) на головну. Переконавшись у тому, що на автомобільній дорозі праворуч перешкод не було, а ліворуч їхав автомобіль (як в подальшому йому стало відомо - ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3 ) на відстані 70 м і не чинив йому ніяких перешкод для руху, він став виїжджати на свою смугу руху. Проїхавши зустрічну смугу руху, виїжджаючи на свою смугу руху, він побачив, що по його смузі руху у зустрічному напрямку з великою швидкістю рухається автомобіль Toyota Carina, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював маневр обгону автомобіля ВАЗ 2108, що їхав попереду нього, та, не впоравшись з керуванням, допустив зіткнення з його ( ОСОБА_1 ) автомобілем на його смузі руху. Від удару його автомобіль викинуло на узбіччя по його стороні руху, автомобіль Toyota Carina, реєстраційний номер НОМЕР_2 також відкинуло на узбіччя з мого боку. На схемі не вірно зазначено місце зіткнення адже місце зіткненням є зустрічна полоса по відношенню до автомобіля Toyota Carina. Під час судового розгляду потерпілий водій ОСОБА_2 , показав, що 27 липня 2023 року рухався з міста Первомайський у напрямку міста Лозова по вулиці Харківській зі швидкістю 70-80 км/год. Їхав по своїй смузі руху, раптом з другорядної дороги (виїзд з парковки СТО) почав виїжджати автомобіль Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 без увімкненого покажчика повороту. У нього ( ОСОБА_2 ) не було місця для маневру і він почав гальмувати, але не зміг уникнути зіткнення. Під час судового розгляду, свідок ОСОБА_4 (допит якого проведено за клопотанням сторони захисту), показав, що 27 липня 2023 року близько 14 год. 30 хв., він керував автомобілем ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_4 по вулиці Харківській міста Первомайський Харківської області в напрямку міста Лозова Харківської області. Швидкість руху його транспортного засобу становила 40 км/год. Проїхавши кільце, що розташоване на перехресті вулиць Харківської та Соборної міста Первомайський Харківської області, та продовживши рух у напрямку міста Лозова, він побачив (на відстані приблизно 100 м), що з другорядної дороги (виїзд з парковки СТО) почав виїжджати автомобіль Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 на смугу зустрічного руху. Оскільки зазначений автомобіль не створював йому перешкод для подальшого руху і встигав переїхати на бік свого руху, він ( ОСОБА_4 ) продовжував рух уперед. За його автомобілем їхав автомобіль Renault Duster реєстраційний номер НОМЕР_5 білого кольору. У дзеркало заднього виду він побачив, як автомобіль Toyota Carina, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , здійснює обгін автомобіля Renault Duster реєстраційний номер НОМЕР_5 та його автомобіля ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Швидкість автомобіля Toyota Carina була близько 90-100 км/год. Не впоравшись з керуванням водій автомобіля Toyota Carina, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 допустив зіткнення на смузі зустрічного руху з автомобілем Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 . Вказані події були зафіксовані на відеореєстратор, який був в його машині, запис якого ним наданий водію ОСОБА_1 . Зі схеми місця ДТП від 27 липня 2023 року (зворотній бік) встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження: - на автомобілі RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_3 , пошкодження деформації кузова зліва вздовж всього кузова автомобіля; - на автомобілі Toyota Carina, реєстраційний номер НОМЕР_2 , деформація кузова передньої частини. При дослідженні відеозаписів, наданих стороною захисту та свідком ОСОБА_4 встановлено розвиток механізму даної дорожньо-транспортної пригоди, а саме: Відеофайл «IMG_1014.MOV». Відеофайл містить запис кольорового зображення зі звуком, тривалістю 00 хвилин 32 секунди. На відеозапису фіксується проїзна частина (відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, виїзд з паркування на вул. Харківську у м. Первомайський). На «20 секунді» з моменту початку відтворення відеозапису в кадрі проглядається транспортний засіб жовтого кольору (відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, автомобіль Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_3 ), який виїжджає на проїзну частину вул. Харківську. Після чого, на «22-23 секунді» проглядається транспортний засіб (відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, автомобіль Toyota Carina, реєстраційний номер НОМЕР_2 ), який рухається по вул. Харківській у м. Первомайський, зліва направо відносно напрямку руху автомобіля Renault Kangoo. На «24 секунді» з моменту початку відтворення відеозапису, відбувається зіткнення автомобіля Renault Kangoo та автомобіля Toyota Carina. Відеофайл «FILE230727-134621-030474F.MOV». Відеофайл містить запис кольорового зображення зі звуком, тривалістю 02 хвилини 00 секунд. У нижній правій частині відеозображення міститься супровідний напис, який відповідає показникам ймовірних дати та часу (згідно налаштувань пристрою фіксації відеозображення), початкові та кінцеві показники таймера відеофайлу відповідно мають значення «27/07/2023 13:46:21» - «27/07/2023 13:48:21». З моменту початку перегляду відеозапису, на відеозображенні фіксуються проїзна частина за напрямком руху транспортного засобу на якому встановлено відеореєстратор (відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, автомобіль ВАЗ-2108). Після чого, в районі часової позначки «13:47:25» в кадрі проглядається транспортний засобів зеленого кольору (відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, автомобіль Toyota Carina, реєстраційний номер НОМЕР_2 ), який виконує маневр обгону автомобіля ВАЗ-2108. Автомобіль Toyota Carina продовжує свій рух з більшою швидкістю по відношенню до автомобіля ВАЗ-2108 та завершує маневр обгону. При подальшому перегляді відеозапису було встановлено, що в кадрі проглядається транспортний засіб жовтого кольору (відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, автомобіль Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_3 ), який рухається справа наліво, відносно напрямку руху автомобіля Toyota Carina та після чого, в районі часової позначки «13:47:33» відбувається зіткнення автомобіля Renault Kangoo та автомобіля Toyota Carina. Висновком експертів за результатами проведення комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 23596/25551 від 21 грудня 2023 року підтверджується таке: Пояснення водія автомобіля Renault Kangoo ОСОБА_1 не позбавлені технічної спроможності. Пояснення водія автомобіля ВАЗ-2108 ОСОБА_4 не позбавлені технічної спроможності. Пояснення водія автомобіля Toyota Carina ОСОБА_2 в частині, де він вказує, що перед дорожньо-транспортною пригодою автомобіль Toyota Carina рухався зі швидкістю 70 км/год, з технічної точки зору, є неспроможними, з підстав, викладених в дослідницькій частині висновку. У даній дорожньо-транспортній пригоді водій автомобіля Renault Kangoo реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.2 ПДР. У даній дорожньо-транспортній пригоді технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія автомобіля Renault Kangoo реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 визначалась шляхом виконання ним вимог п. 10.2 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. У даній дорожньо-транспортній пригоді дії водія автомобіля Renault Kangoo ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 10.2 Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. У даній дорожньо-транспортній пригоді водій автомобіля Toyota Carina ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 12.4, 12.9 п. «б» ПДР. У даній дорожньо-транспортній події водій автомобіля Toyota Carina реєстраційний номер автомобілю Toyota Carina, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути зіткнення транспортних засобів, шляхом виконання ним вимог пунктів 12.4,12.9 «б» ПДР, для чого в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. (а.с. 66-74) Відповідно до п. 1.5 ПДР, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган. Відповідно до п. 10.2 ПДР, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає. Таким чином, зіткнення транспортних засобів відбулось, зокрема, внаслідок недотримання водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 1.5, 10.2 ПДР України, оскільки водій автомобіля Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_1 створив небезпеку та перешкоду для руху автомобілю Toyota Carina, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а саме, виїжджаючи з місця стоянки перед проїзною частиною дороги, не надав дорогу транспортному засобу автомобілю Toyota Carina, реєстраційний номер автомобілю Toyota Carina, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався по ній. Отже суд доходить висновку, що в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів» (а.с. 49-51). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно наявного у даній цивільній справі письмового документу - висновків експертів за результатами проведення комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 23596/25551 від 21.12.2023, призначеною за відповідною постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 19 вересня 2023 року в межах вказаної справи № 632/1193/23 (провадження № 3/632/590/23) щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 швидкість руху автомобіля Toyota Carina реєстраційний номер НОМЕР_2 перед дорожньо-транспортною пригодою становила не менше 74…77,3 км/год (а.с. 34). Пояснення водія автомобіля Toyota Carina ОСОБА_2 про те, що перед дорожньо-транспортною пригодою автомобіль Toyota Carina рухався зі швидкістю 70 км/год, з технічної точки зору є неспроможними (а.с. 39). В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Renault Kangoo реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 при виїзді з прилеглої території повинен був дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по дорозі, на яку він мав намір виїхати, зокрема автомобілю Toyota Carina під керуванням водія ОСОБА_2 .. Іншими словами діяти у відповідності до вимог п. 10.2 ПДР, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Toyota Carina ОСОБА_2 повинен був рухатись зі швидкістю, яка б не перевищувала максимально допустиму швидкість в населеному пункті, тобто не більше 50 км/год, а з моменту виникнення небезпеки для його подальшого руху повинен був вжити заходів щодо зниження швидкості руху аж до зупинки керованого ним транспортного заходу. Іншими словами діяти у відповідності до вимог п.п. 12.3, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України. Оскільки довжина сліду гальмування автомобіля Toyota Carina (30,5 м) більша відстані шляху гальмування автомобіля Toyota Carina в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди при максимально допустимій швидкості руху в населеному пункті 50 км/год (13.9… 12,8 м), то слід прийти до висновку про те, що якщо б водій автомобіля Toyota Carina ОСОБА_2 рухався з максимально допустимій швидкістю руху у населеному пункті (50 км/год), то він би з моменту фактичного застосування екстреного гальмування мав би технічну можливість зупинити керований ним транспортний засіб, не доїхавши до місця зіткнення транспортних засобів відстань не менше 16,6… 17,7 м і тим самим запобігти зіткненню транспортних засобів, тобто в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Toyota Carina ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути зіткнення транспортних засобів шляхом виконання ним вимог п.п. 12.4, 12.9 «б» ПДР, для чого в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру» (а.с. 40-41). Колегія суддів відповідно до норми ч. 4 ст. 82 ЦПК України в якості преюдиціальних обставин при розгляді даної цивільної справи враховує вищевказані обставини, які були встановлені згаданими постановами суду першої інстанції при розгляді вказаних справ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно показань свідка ОСОБА_4 водія автомобіля ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_4 , водій автомобіля Toyota Carina, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 не впоравшись з керуванням на допустив зіткнення з автомобілем Renault Kangoo на смузі зустрічного руху, які за висновками судових експертів відповідають слідовій інформації зафіксованій на схемі огляду дорожньо-транспортної пригоди від 27.07.2023 та відеозапису розвитку механізму дорожньо-транспортної пригоди і не позбавлені технічної спроможності (а.с. 39). Тому з огляду на перевищення відповідачем ОСОБА_2 швидкості руху перед ДТП суд апеляційної інстанції вважає, що саме він об`єктивно створив аварійну ситуацію та припустився більш тяжкого порушення ПДР, аніж позивач, який згідно показів свідка ОСОБА_4 та відеозапису, який був проаналізований судовими експертами у вказану висновку, - розпочав свій рух до того, як відповідач ОСОБА_2 здійснив маневр обгону автомобіля ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який під керуванням водія ОСОБА_4 до цього маневру відповідача рухався першим по дорозі у напрямку руху автомобіля Renault Kangoo реєстраційний номер НОМЕР_3 . Такі обставини скоєння ДТП мають істотне значення, тому колегія суддів дійшла висновку, що співвідношення вини між позивачем та відповідачам у скоєнні ДТП складає 30% з боку позивача та 70% з боку відповідача та враховує такий розподіл їх вини відповідно до згаданої норми п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України при визначенні розміру відшкодування завданої позивачу шкоди. Згідно висновку експерта автотоварознавця №876 від 11.03.2024 року за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault», моделі «Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 за наявних пошкоджень становить 585482,72 грн., а ринкова вартість автомобіля на момент ДТП 27.07.2023 року становить 185120,88 грн., що і є за методикою дослідження вартістю матеріального збитку, спричиненого позивачеві (а.с.58-84). При цьому у вказаному висновку експерта встановлено, що автомобіль на час проведення дослідження знаходиться у власності позивача та ринкова вартість автомобіля після ДТП не досліджувалася. Судом було безспірно встановлено, що обидва автомобілі на час ДТП 27.07.2023 року в порушення вимог абз. 2 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» не мали полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власних наземних транспортних засобів, за що були притягнуті до адміністративної відповідальності постановами БАД №323570 та БАД 323569 від 27.07.2023 року відповідно. Тому у даному випадку водій автомобіля Toyota Carina, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі. Суд першої інстанції відповідно до вказаних вище висновків експерта правильно вважав, що внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні ушкодження та відповідно до наявного у справі висновку експерта автотоварознавця №876 від 11.03.2024 року ремонт автомобіля марки «Renault» моделі «Kangoo» реєстраційний номер НОМЕР_1 вважається економічно необґрунтованим, а отже, за змістом норми статті Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»транспортний засіб позивача вважається фізично знищеним. Суд також правильно вказав, що порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 вищевказаного закону, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка частково відповідає за завдану шкоду, однак помився в тому, що вказана норма передбачає передачу залишків в якості передумови для відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП. Відповідно до змісту норми статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який був висловлений у правових висновках постанові КЦС ВС від 30 січня 2019 року у справі № 753/21303/16-ц, провадження № 61-31609 св 18: «якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро (у даному випадку відповідач ОСОБА_2 , як особа яка відповідно до ст. 1166 ЦК України у поєднанні з нормою п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України та за відсутності страхування своєї цивільної відповідальності зобов`язана безпосередньо відшкодувати майнову шкоду, завдану механічним ушкодженням автомобіля позивача, у розмірі 70 відсотків від визначеного за висновками експерта автотоварознаця ринкової вартості автомобіля на момент ДТП 27.07.2023 року: 185120,88 х 70% = 129 584,62 грн. Стосовно відшкодування моральної шкоди колегія суддів звертає увагу, що у ст. 23 ЦК України передбачено наступне: 1.Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ч. 1, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до ч.ч. 2-3, 6 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вказаних вимог, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Такими негативними наслідками зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу. Суд відмовляючи у відшкодуванні моральної шкоди вказав, що позивач порушив норми ПДР та є особою, яка також винна у скоєнні ДТП. Однак при цьому суд першої інстанції не звернув уваги, що у справі відсутні відомості про те, що позивач у даному випадку діяв з умислом завдати шкоди відповідачу, а тому у розумінні вказаних норм ст.ст. 13, 15. 16 23 ЦК України відсутні підстави для відмові у захисті порушеного права та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок фактичного знищення його автомобіля, ремонт якого економічно є недоцільним. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Оскільки у даному випадку вина відповідача у скоєнні ДТП та пошкодженні авто позивача є доведеною, а тому колегія суддів на підставі вищевказаних обставин також вважає доведеним той факт, що внаслідок цього у позивача виники негативні емоції та душевні страждання, пов`язані зі значної втратою належного позову майна з автомобіля, що об`єктивно вимагає від нього докладати додаткових зусиль для відновлення пов`язаного з ним звичного способу життя та свободи пересування, можливості задовольняти різні життєві потреби, а отже є доведеним факт завдання позивачу з вини відповідача моральної шкоди. При визначені розміру відшкодування моральної шкоди колегія суддів зважає на визначену у нормі ст. 23 ЦК України критерії: ненавмисний характер правопорушення, глибину пов`язаних з цим душевних страждань позивача, позбавлення його протягом тривалого часу можливості користуватися своїм автомобілем, ступень вини особи, яка завдала моральної шкоди, яка у даному випадку є підставою для відшкодування, а також необхідність докладання додаткових зусиль для відновлення звичного способу життя та свободи пересування, що має істотне значення. При визначенні розміру відшкодування також суд апеляційної інстанції враховує вимоги розумності і справедливості та вважає достатнім розмір відшкодування моральної шкоди на суму 15000 грн. На більшу суму позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у достатній мірі не доведені. Таким чином, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, то відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду та постановляє нове рішення про захист порушеного права ОСОБА_1 та про часткове задоволення його позовної заяви. За правилами встановленими ч. 1 ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги, представником позивача суду надано: договір на надання позивачу адвокатом Поліщук В.Б. правової допомоги від 07.08.2023 року, згідно якому адвокат зобов`язалась, зокрема, надавати ОСОБА_1 допомогу у зборі доказів для оформлення позову про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, подавати від його імені до суду будь-які заяви та клопотання, наводити з цього приводу свої доводи та міркування тощо, а позивач зобов`язався сплатити адвокату гонорар у сумі 10000 грн., банківська квитанція на оплату правової допомоги на суму 10000 грн., акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору на надання правової допомоги від 07.08.2023 на загальну суму 10000 грн., копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 88 92). Оскільки вказані документи повністю доводять розмір наданої позивачу правничої допомоги, то відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України пов`язані з розглядом справи витрати на правничу допомогу, які поніс позивач у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також - судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, - підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача. Керуючись ст.ст. 259, ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16 серпня 2024 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 129584,62 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та зобов`язати ОСОБА_1 після отримання вищевказаної суми відшкодування передати ОСОБА_2 залишки пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Renault», моделі «Kangoo», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_6 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6403, 93 грн судового збору за подання позову та апеляційної скарги, 10000 грн в рахунок відшкодування витрати на професійну правничу допомогу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складений 10 лютого 2025 року. Головуючий В.Б. Яцина Судді Ю.М. Мальований О.Ю. Тичкова