Ухвала КАС ВС № 560/12730/23

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 10 лютого 2025 року м. Київ справа №560/12730/23 адміністративне провадження № К/990/4616/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Стеценка С.Г., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.12.2023 постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі №560/12730/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи електрозварювальником з 17.09.1970 по 02.07.1974 в Сосногірському вагонному депо північної залізниці та здійсненні перерахунку і виплати пенсії починаючи з 13.01.2023 з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на посаді електрозварювальником з 17.09.1970 по 02.07.1974 в Сосногірському вагонному депо північної залізниці та здійснити перерахунок і виплату пенсії починаючи з 13.01.2023 з урахуванням раніше виплачених сум. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 01.12.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024, позов задовольнив. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Дослідивши зміст касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду у Хмельницькій області, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 11.09.2023 вирішив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Водночас за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою. Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. У касаціцній скарзі скаржник зазначає, що підставою для відкриття провадження в цій справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неврахування судами попередніх існтанцій при ухваленні оскаржуваних рішень правових висновків, які викладені у пос тановах Верховного Суду від 04.03.2020 у справі 155/1180/17, а також посилається на підпункт "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки судами попередніх інстанції не враховані висновки Верховного Суду, сформульовані у постановах від 04.03.2020 у справі 155/1180/17, оскільки правовідносини викладені у наведених постановах не є релевантними до правовідносин у цій справі, ці рішення ухвалені за інших фактичних обставин та з іншим правовим регулюванням. Зокрема у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 155/1180/17 правовідносини стосувалися неврахування контролюючим органом трудового стажу для перехування пенсії особі, оскільки у трудовій книжці містилися відомості про роботу за визначений період, які не засвідчені печаткою роботодавця, така відсутня і на титульній сторінці трудової книжки. Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об`єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Водночас судами попередніх інстанцій було враховано позицію, сформульовану Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, в якій суд касаційної інстанції визначив, що позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для не зарахування органом Пенсійного фонду України рішення страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина. Також аналогічний правовий висновок був викладений у постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 440/4164/23, від 31.01.2015 у справ № 120/8471/23, де визначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Колегія суддів не бере до уваги посилання на існування обставин, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не зазначено яку саму норму права було неправильно судами застосовано при ухваленні оскаржуваних рішень без застосування висновків Верховного Суду, які викладені у визначеній постанові, окрім того відсутнє посилання яку саме постанову Верховного Суду не було враховано при ухваленні оскаржуваних рішень. У цьому випадку скаржником не зазначено обставин, які б свідчили про необхідність відступлення від цього висновку у визначених правовідносинах. Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 1 частини четвертої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності. Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, оскільки воно не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме справи №560/12730/23. Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися. У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми матеріального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Так, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту, що суди неправильно застосували норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, які саме порушені при неврахуванні визначеного висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також зазначення обставин, які б свідчили про те, що посилання на постанову Верховного Суду, які застосували суди попередніх інстанцій потребують відступлення від таких висновків. До того ж, Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України необхідно зазначати постанову Верховного Суду, висновки якої не було враховано судами попередніх інстанцій, в тому числі навести обґрунтовані аргументи необхідності відступлення від такого висновку у визначеній постанові. Саме по собі посилання на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Таким чином, колегія суддів не приймає посилання скаржника на пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі. Колегія суддів також відхиляє посилання на існування обставин, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Скаржник у касаційній скарзі не визначає, які норми матеріального права застосовані судами не правильно або які норми процесуального права було порушено судами, а лише зазначає про незгоду із прийнятими судовими рішеннями у цій справі. Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі №560/12730/23, як у справі незначної складності, не оскаржуються у касаційному порядку. Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити. Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.12.2023 постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі №560/12730/23. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржникові через підсистему "Електронний суд". Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя С.Г. Стеценко Суддя О.П. Стародуб