Ухвала КАС ВС № 520/11398/23

УХВАЛА 10 лютого 2025 року м. Київ справа №520/11398/23 адміністративне провадження № К/990/2562/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 520/11398/23 за позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського окружного адміністративного суду, у якому просив: - визнати протиправними дії Харківського окружного адміністративного суду щодо незадоволення заяв ОСОБА_1 від 26 листопада 2021 року та від 17 грудня 2021 року про видачу копії рішення від 18 лютого 2018 року та продовження строків зберігання матеріалів справи № 820/7032/16; - зобов`язати Харківський окружний адміністративний суд видати ОСОБА_1 копію рішення від 18 лютого 2018 року у справі № 820/7032/16 тa продовжити до 2026 року строки зберігання матеріалів вказаної судової справи. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року, позов залишено без задоволення. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. 20 січня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 520/11398/23. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов. На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України). Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Як вбачається з рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Оскаржуючи судове рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених у підпункті «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Зокрема, позивач стверджує, що касаційна скарга має виняткове значення для нього, так як стосується його прав і інтересів як правонаступника своєї покійної матері у порушеній за її позовом справі. Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання. Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків. Проте, доводи заявника в цій частині не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги позивача у цій справі в якусь особливу категорію спорів, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції. Щодо посилання позивача на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що за змістом відповідає пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, якою передбачені підстави касаційного оскарження судових рішень, колегія суддів зазначає таке. Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Слід зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Отже, зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявник, стверджуючи про відсутність висновку Верховного Суду, не зазначає конкретну норму права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку (усунення колізії, визначення пріоритету між нормами, тлумачення норми, т.і.) у взаємозв`язку з посиланням на обставини справи. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до опису обставин справи, незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. При цьому Верховний Суд зазначає, що відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності підстав для задоволення позову позивача. Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій Харківського окружного адміністративного суду щодо незадоволення заяв ОСОБА_1 від 26 листопада 2021 року та від 17 грудня 2021року про видачу копії рішення від 18 січня 2018 року та зобов`язання Харківського окружного адміністративного суду видати ОСОБА_1 копію рішення від 18 січня 2018 року у справі № 820/7032/16 суди зазначили про їх необґрунтованість, оскільки ОСОБА_1 не є учасником справи № 820/7032/16, немає повноважень представника учасника цієї справи, а судове рішення від 18 січня 2018 року безпосередньо не стосується його прав, свобод, інтересів чи обов`язків. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Харківського окружного адміністративного суду щодо відмови у продовженні строків зберігання матеріалів справи №820/7032/16, суди зазначили, що у зверненні від 17 грудня 2021 року ОСОБА_1 просив продовжити строки зберігання матеріалів справи № 820/7032/16 на один рік, тобто до 2023 року, у зв`язку з його намірами оскаржувати рішення суду в цій справі від 18 січня 2018 року. Проте, у відповідача відсутні підстави для продовження строку зберігання справи № 820/7032/16 до 2023 року, так як, відповідно до Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, який затверджений наказом Державної судової адміністрації від 07 грудня 2017 року №1087, справа і так підлягає зберіганню до 19 лютого 2023 року, у зв`язку з чим відсутнє порушене право позивача. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання Харківського окружного адміністративного суду продовжити до 2026 року строки зберігання матеріалів судової справи № 820/7032/16, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач з такою заявою до відповідача не звертався, а тому відсутнє порушене право позивача. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом. Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі №520/11398/23 за позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Судді М.В. Білак І.В. Желєзний В.Е. Мацедонська