Ухвала КАС ВС № 160/12719/24

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 10 лютого 2025 року м. Київ справа №160/12719/24 адміністративне провадження №К/990/51203/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стеценка С.Г. та Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №160/12719/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 16 травня 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Управління, відповідач), в якому просила: - визнати протиправними дії Управління щодо відмови у проведенні індексації її пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796; - зобов`язати Управління провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01 березня 2023 року відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24 лютого 2023 року №168 (далі - постанова КМУ №168), на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" від 24 лютого 2024 року №185 (далі - постанова КМУ №185) та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01 березня 2023 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-ІV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10420,54 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01 березня 2023 року відповідно пункту 1 постанови КМУ № 168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року відповідно до пункту 1 постанови КМУ №185 з урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року в адміністративній справі №160/12719/24 задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі №160/12719/24 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хомич Іван Олександрович, 27 грудня 2024 року звернулася з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду. Заява про поновлення строку обґрунтована тим, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року не надходила до особистого кабінету адвоката Хомича І.О. в підсистемі ЕСІТС "Електронний суд", не була направлена засобами поштового зв`язку, а про її наявність сторона позивача дізналася з Єдиного державного реєстру судових рішень. Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху на підставі статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки наведені в заяві про поновлення строку підстави визнані судом неповажними; статті 330 КАС України, у зв`язку з несплатою судового збору та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та документа про сплату судового збору у розмірі визначеному законом. Копія ухвали надійшла в особистий кабінет ОСОБА_1 через систему ЄСІТС "Електронний суд" 09 січня 2025 року о 22:25. Копія ухвали надійшла в особистий кабінет представника позивача - Хомича І.О. через систему ЄСІТС "Електронний суд" 09 січня 2025 року о 22:25. 15 січня 2025 року представник позивача направив заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та долучив документ про сплату судового збору. Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України. Водночас, на обґрунтування поважності підстав пропуску строку представник позивачки зазначає, що не був залучений представником позивачки до участі у справі в суді апеляційної інстанції, а отже й не мав доступу до електронної справи в системі ЄСІТС. Скаржник просить Суд врахувати, що подати касаційну скаргу через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Касаційного адміністративного суду технічна можливість у нього була відсутня. Натомість, для осіб, яких не під`єднано до електронної справи, функціонал підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" передбачає можливість подання касаційної скарги лише через Касаційний цивільний суд, який здійснює прийом процесуальних документів, створених користувачами в електронному кабінеті підсистеми ЄСІТС "Електронний суд". За таких обставин адвокатом Хомичем І.О. було використано наявну технічну можливість та подано 18 грудня 2024 року в інтересах ОСОБА_1 касаційну скаргу в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" через Касаційний цивільний суд. Разом з тим, документ було відхилено та зазначено наступне: "Повертаємо надіслану Вами касаційну скаргу з додатками без реєстрації, як помилково надіслану до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.". На підтвердження зазначених обставин, скаржник долучив знімки екрану з підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" щодо подання касаційної скарги у справі №160/12719/24. Скаржник вважає, що фактично касаційна скарга була подана в межах процесуального строку, передбаченого на її оскарження, однак з обставин, які не залежали від позивача, так і не була зареєстрована для розгляду в Верховному Суді. Надаючи оцінку наведеним підставам поважності пропуску строку, колегія суддів з`ясувала наступне. Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року була ухвалена в порядку письмового провадження та набрала законної сили з дати її прийняття. Отже, останнім днем для звернення з касаційною скаргою в межах строку визначеного процесуальним законом був день 19 грудня 2024 року. В свою чергу касаційну скаргу у даній справі було подано 27 грудня 2024 року. Колегія суддів надає оцінку підставам пропуску строку у період з 19 грудня 2024 року (з моменту закінчення процесуального строку) по 27 грудня 2024 року (фактичне звернення зі скаргою до суду) з огляну на наступне. Колегія суддів враховує обставини відсутності у представника позивача доступу електронної справи. Так, маючи намір оскаржити судове рішення та з метою дотримання процесуального строку представник позивача 18 грудня 2024 року звернувся з касаційною скаргою до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, що на думку колегії суддів, не може вважатися недобросовісним ставленням до своїх процесуальних прав, а також вказує на вчинення дій для дотримання такого строку. Однак касаційна скарга повернута заявнику без реєстрації, як помилково подана, що підтверджується відповідними знімками екрану з підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" щодо подання касаційної скарги у справі №160/12719/24. Таким чином, колегія суддів вважає, що звертаючись з касаційною скаргою 27 грудня 2024 року представник позивача не допустив процесуального зволікання з повторним зверненням до суду касаційної інстанції. Враховуючи вищевикладене та положення частини третьої статті 329 КАС України якою передбачено, що строк на подання касаційної скарги може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, Суд дійшов висновку, що бажання заявника реалізувати своє право на касаційне оскарження судового рішення у даній справі після повернення касаційної скарги Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду без реєстрації (як помилково поданої) у розумний строк є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття касаційного провадження. Таким чином, недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, усунуто позивачем у повній мірі. Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадках: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. На обґрунтування касаційної скарги скаржниця зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частити другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 №124 (далі - Порядок №124), постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24 лютого 2023 року №168 (далі - постанова КМУ №168), постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" від 25 лютого 2024 року №185 (далі - постанова КМУ №185) за відсутності обґрунтованого висновку Верховного Суду. Скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Враховуючи це, на її думку, суди помилково застосували абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124, натомість застосуванню підлягають положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV та пункту 3 зазначеного Порядку. У касаційній скарзі позивачка також просить Верховний Суд сформувати правову позицію з питання, чи підлягають перерахунку пенсії у зв`язку з щорічною індексацією, які призначені відповідно до Закону №1058-IV у 2020-2023 роках, відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, Порядку №124, та відповідних постанов Кабінету Міністрів України, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, та який саме показник потрібно збільшувати при проведені перерахунку пенсії у зв`язку з щорічною індексацією: показник станом на 01 жовтня 2017 року, послідовно збільшений на відповідні коефіцієнти у 2019-2023 роках чи той показник, який використовувався при обчислені розміру пенсії при її призначені. На підставі вищенаведених доводів позивач просить Верховний Суд скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року. Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, з метою з`ясування правильності застосування судом апеляційної інстанції частини другої статті 42 Закону №1058-IV, Порядку №124, постанови КМУ №168, постанови КМУ №185, перевірки необхідності врахування правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а та формування відповідного правового висновку Верховним Судом. Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд, - УХВАЛИВ:

1. Визнати поважними наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №160/12719/24.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №160/12719/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

3. Витребувати з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №160/12719/24.

4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

6. Роз`яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді С.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець