Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/5237/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/5237/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Р.М. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 10 лютого 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в лютому 2023 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 14.02.2023 №341936 про стягнення адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2024, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, 09.01.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті, під час проведення рейдової перевірки на підставі направлення на перевірку №002372 від 06.01.2023, проведено перевірку транспортного засобу МAN, державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 .. За результатами перевірки транспортного засобу складено акт від 09.01.2023 №336000 про проведення перевірки, за висновками якого встановлено, що водієм ОСОБА_2 здійснювалось перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, перелік яких зазначено в ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". 09.01.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №341936, в якій вказано, що позивачем 09.01.2023 допущено порушення вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та постановлено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами. Таким чином, приписи ст. 60 Закону №2344-III передбачають наявність спеціального суб`єкта відповідальності автомобільного перевізника. Відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не інші особи (власники транспортних засобів, тощо). Як встановлено судом транспортний засіб, який у спірному випадку підлягав перевірці, був зареєстрований на позивача. Разом з тим, водій транспортного засобу не надав до перевірки документа, з якого можливо б було встановити, що перевізником є інша ніж позивач особа, в тому числі і пояснення з цього приводу. Згідно матеріалів справи, власником транспортного засобу МAN, державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 є ОСОБА_1 . Разом з тим, зазначений транспортний засіб переданий на законних підставах в користування ТОВ "Брусилів - м`ясо", що підтверджується Тимчасовим реєстраційним талоном НОМЕР_2 , виданим ТСЦ 1845, дійсний до 09.12.2029. Таким чином, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у даному випадку не є перевізником в розумінні ст. 1 Закону №2344-III та не має відношення до подій, які описані у вищезгаданому акті перевірки та постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу. Суд першої інстанції звернув увагу, що зазначені вище документи не представлялися при перевірці та не доводилися до відома відповідача, однак вказані документи у сукупності додатково підтверджують помилковість застосування штрафу до позивача, який не є у цих правовідносинах перевізником. А відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач у спірній постанові притягнув до відповідальності неналежного суб`єкта відповідальності. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що відповідач, як під час оформлення матеріалів справи про порушення, так і під час розгляду справи про порушення, не забезпечив належного з`ясування дійсної особи перевізника, не відібрав жодних письмових пояснень у водія транспортного засобу, та не направляв запитів про надання інформації до інших контролюючих органів, які можуть володіти інформацію про осіб, що використовують транспортні засоби у своїй господарській діяльності. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржена постанова про застосування штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Згідно з п.4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті. Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ. Згідно з ст.5 ЗУ "Про автомобільний транспорт" основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг. Відповідно до ст.6 ЗУ "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Відтак, саме на органи Укртрансбезпеки покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Відповідно до ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: - для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; - для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: - дата і місце складання; - вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); - автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; - вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); - транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; - пункти завантаження і розвантаження. Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів. Також, згідно з ч.2 ст.49 ЗУ "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. Згідно з абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст.1 ЗУ "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; - вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; - документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України Про транспортно-експедиторську діяльність, Про транзит вантажів, інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом; - рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт; - товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. Як вбачається з матеріалів справи позивача було притягнуто до відповідальності за порушення ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" (з підстав відсутності у водія товарно-транспортної накладної на товар, який він перевозив та договору (полісу) особистого страхування водія, що вказано в Акті проведення перевірки від 09.01.2023 №336000) та накладено санкцію за абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт". Разом з тим, позивач зазначає, що зазначений транспортний засіб переданий на законних підставах в користування ТОВ "Брусилів-м`ясо", що підтверджується тимчасовим реєстраційним талоном НОМЕР_2 , виданим ТСЦ 1845, дійсний до 09.12.2029. Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом МВС від 11.08.2010 №379, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за № 123/18861 (Інструкція №397), якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження Т3 іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до 20 року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії № ____. Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження Т3, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона. Тобто, вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статей 39, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. Згідно з пунктом 6.1 Інструкції № 379 видача тимчасових реєстраційних талонів на ТЗ проводиться працівниками Центру відповідно до вимог пунктів 16, 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (Порядок №1388). Відповідно до абз. 6, 7 пункту 16 Порядку № 1388 за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. У разі звернення до сервісного центру МВС власника транспортного засобу - фізичної особи чи фізичної або юридичної особи, якій власник передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами до закінчення строку дії виданого тимчасового реєстраційного талона, такий документ визнається недійсним, про що відповідні відомості в день звернення вносяться до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Вжите в п. 16 Порядку № 1388 слово за бажанням означає, що на власника транспортного засобу, який передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону законодавець залишив на розсуд особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами. Отже, тимчасовий реєстраційний талон видається виключно за бажанням власника або особи, якій передано транспортний засіб, його оформлення не є обов`язковим. Аналогічного висновку про необов`язковість наявності тимчасового реєстраційного талону дійшов і Верховний Суд у постановах від 10.07.2020 у справі №826/24642/15, від 06.07.2023 у справі №560/514/22 та від 28.12.2023 у справі № 300/4673/22. Відтак, не надання водієм в ході рейдової перевірки тимчасового реєстраційного талону не свідчить про відсутність факту передачі транспортного засобу від власника іншій особі чи про незаконність такої передачі або ж про використання транспортного засобу на незаконних підставах. В свою чергу, відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність факту передачі позивачу транспортного засобу від власника чи незаконність такої передачі або ж використання вказаного транспортного засобу на незаконних підставах. Крім того, Верховний Суд у постанові від 06 липня 2023 року у справі №560/514/22 зазначив, що колегія суддів погоджується з доводами Укртрансбезпеки про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (ст.33, 50 Закону №2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу. Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), як на тому акцентує відповідач. Варто вказати, що ненадання водієм в ході рейдової перевірки тимчасового реєстраційного талону не свідчить про відсутність факту передачі транспортного засобу від власника іншій особі чи про незаконність такої передачі, а також не спростовує відомостей про особу автомобільного перевізника, зазначених у товарно-транспортній накладній. При цьому, відповідно до п.2.2 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Колегія суддів вказує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що застосування до позивача штрафних санкцій є непропорційним, оскільки не відповідає меті, яка полягає в установленні справедливого балансу між захистом демократичного суспільства, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. З урахуванням вказаного вище, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, та спростовуються встановленими обставинами і доказами в справі. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.