Постанова 4824 № 752/4932/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №752/4932/24 Головуючий у суді І інстанції: Мазур Ю.Ю. провадження №22-ц/824/3243/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Болотова Є.В., Олійника В.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Оверчука Дмитра Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У березні 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція», в особі директора Соколова В.О., звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову позивач зазначив, що ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» (з 09.11.2021 року ТОВ «Ліко-Житлосервіс») перейменовано на ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» є суб`єктом господарювання у сфері надання житлово-комунальних послуг. ОСОБА_1 володіє на праві власності машиномісцем № НОМЕР_1 в підземній автостоянці (паркінгу) Блок Г будинку АДРЕСА_1 . 05.05.2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір про участь у витратах на обслуговування підземної автостоянки і обслуговуючої території. На виконання умов договору, в період з травня 2023 року по лютий 2024 року позивачем було надано відповідачу послуги з обслуговування машиномісця № НОМЕР_1 на підземній стоянці житлового будинку АДРЕСА_1 на загальну суму 6880,00 грн. За період з липня 2023 року по лютий 2024 року відповідач здійснила часткову оплату отриманих нею послуг на загальну суму 1722,00 грн. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у загальній сумі 5266,18 грн, яка складається з суми основної заборгованості у розмірі - 5158,00 грн, суми інфляційного збільшення боргу у розмірі - 71,70 грн, суми 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі - 36,48 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» заборгованість у загальній сумі 5266 грн 18 коп., яка складається з: суми основної заборгованості у розмірі 5158 грн, суми інфляційного збільшення боргу у розмірі 71 грн 70 коп., суми 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 36 грн 48 коп.. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» судовий збір у розмірі 3028 грн. Не погодившись з вказаним судовим рішенням, адвокат Оверчук Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що позивач надав до суду розрахунок про нарахування та сплату коштів за утримання підземної автостоянки в якому зазначав, що місячна ставка за утримання підземної автостоянки становить 688,00 грн, що не відповідає дійсності, оскільки в такому розрахунку взагалі відсутні посилання, що такий розрахунок здійснений відповідно до Договору №141, що укладений між управляючою компанією та ОСОБА_1 .. Також до заяви не додано документів, які б підтверджували сам факт існування діючих у відповідності до законодавства України договірних відносин між позивачем та відповідачем, що підтверджують такий розрахунок у сумі 688,00 грн за утримання підземної автостоянки, окрім діючого Договору від 05.05.2011 року. Також вказував на те, що у позовній заяві позивач взагалі не зазначав, що відповідач в установленому законодавством порядку постійно звертався з претензіями щодо надання неякісних послуг з утримання підземної автостоянки, оскільки відповідно до заяв Відповідача від 22.08.2013 року вх. №262, 14.09.2020 року вх. №1067, від 14.09.2020 року вх. №1068, від 14.09.2020 року вх. №1069, від 10.09.2020 року №1057, від 18.09.2020 року, ОСОБА_1 систематично зверталась до позивача про надання неякісних послуг, а також доведення технічного стану автостоянки до неналежного і як такого, що може завдати шкоди життю і здоров`ю людей і майну. Вважає, що замовчування цих ситуацій свідчить про бажання позивача ввести суд в оману, оскільки, ОСОБА_1 зверталась до Товариства з заявою від 03 січня 2020 року, що зареєстрований позивачем за №16 від 03.01.2020, про намір розірвання Договору від 05.05.2011 року, оскільки боржник незадоволений якістю надання таких послуг та просила розірвати Договір посилаючись на п.6.3 Договору, в якому зазначена можливість припинити його дію в односторонньому порядку, однак на вказану заяву отримала лист від 03.02.2020 року за вих. №95 відповідно до якого у задоволенні такої заяви було відмовлено, крім того усно заявивши, що вона тепер зобов`язана сплачувати збільшену суму вартості послуг. У зв`язку з підвищенням вартості послуги, а також у зв`язку з неякісно наданими послугами, ОСОБА_1 на підставі ст. 627 ЦК України відмовилась продовжувати договірні правовідносини з відповідачем та сплачувати підвищену суму послуг. Додатково зазначав, що після повідомлення про розірвання договору відповідач не уклав зі позивачем нового договору про відшкодування витрат на утримання машиномісця, однак перебуваючи у не вирішеному правовому стані з позивачем продовжувала сплачувати рахунки по Договору №141 «Про участь у витратах на обслуговування підземної автостоянки і обслуговування території» укладений 05.05.2011 року, а саме у розмірі - 287 грн 00 коп. 28 листопада 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Управляюча компанія «Венеція», просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач посилався на те, що апелянтом не надано жодних належних доказів, які б підтверджували ненадання ТОВ «УК «Венеція» або надання послуг не у повному обсязі чи неналежної якості. Крім того зазначав, що договір між сторонами не розірвано, тариф визначений договором не скасовано. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що належне відповідачу машиномісце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу будинку АДРЕСА_1 є частиною підземного паркінгу, а тому відповідач, спільно з іншими власниками (орендарями, користувачами) машиномісць у підземному паркінгу, зобов`язаний брати участь у витратах на утримання підземного паркінгу. Суд першої інстанції також врахував, що відповідач фактично отримуючи надані позивачем послуги жодного разу не звернувся до позивача із запереченнями щодо їх вартості, об`ємів або актами-претензіями щодо їх якості. Крім того, відповідач не відмовлявся від отримання зазначених послуг у встановленому законом порядку. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими- доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, у тому числі у якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів а також сплачувати вартість інших комунальних послуг. Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежно ї якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми якщо інший розмір процентів на установлений договором або законом. Встановлено, що ТОВ «УК «Венеція», на підставі актів прийому-передачі від забудовника TOB «ТМО Ліко-Холдінг». здійснює обслуговування багатоквартирних житлових будинків у Голосіївському районі м.Києва, в тому числі здійснює обслуговування на договірних засадах вбудованих підземних автостоянок (паркінгів), де забезпечує прибирання, цілодобову охорону, надання комунальних послуг, обслуговування систем пожежогасіння тощо, а також формує і надає споживачам рахунки на оплату наданих послуг згідно їх вартості. 09.11.2021 року ТОВ «УК «Венеція» змінило найменування з попереднього найменування ТОВ «Ліко-Житлосервіс» на поточне найменування, що підтверджується протоколом № б/н загальних зборів учасників ТОВ «Ліко-Житлосервіс» від 09.11.2021, завіреним приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пушняк Т.І., номер запису в реєстрі 1110. 1111, 1112, 1113, також витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.11.2021 року. 01 вересня 2008 року на підставі акта прийому-передачі підземної автостоянки «ТМО «Ліко-Холдинг» передало, а ТОВ «Ліко-Житлосервіс» прийняло на обслуговування введену в експлуатацію у складі житлового будинку по АДРЕСА_1 підземну автостоянку (блоки Б, В, Г) на 84 машиномісця загальною площею 3 961.80 кв.м.. ОСОБА_1 , володіє на праві власності машиномісцем № НОМЕР_1 в підземній автостоянці (паркінгу) Блок Г будинку АДРЕСА_1 . 05 травня 2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про участь у витратах на обслуговування підземної автостоянки і обслуговуючої території, відповідно до п.1.1. якого Власник (Відповідач) передає, а Виконавець (Позивач) приймає в обслуговування місце АДРЕСА_2 , що належить Власнику на праві приватної власності, надалі «Стоянка». Пунктом 1.2. Договору встановлено, що виконавець (позивач) забезпечує обслуговування стоянки і прилеглої території, зберігання транспортних засобів власника на стоянці, а власник (відповідач) оплачує послуги виконавця з обслуговування стоянки і бере участь у витратах на її утримання. Позивачем укладено відповідні договори з підприємствами-підрядниками щодо постачання електроенергії, технічного обслуговування та ремонту системи протипожежної безпеки, надання послуг зв`язку. Контроль доступу (охорона об`єкта) здійснюється штатними працівниками позивача. Відповідно до п.2.2.5. Договору власник зобов`язується вчасно оплачувати виконавцеві свою частку у витратах з утримання і обслуговування стоянки на умовах Договору. Порядок розрахунків між сторонами встановлений статтею 4 Договору «Сума договору і порядок розрахунків», відповідно до пункту 4.1. якої - «Власник оплачує надані Виконавцем послуги в сумі, що відповідає частці Власника у витратах з утримання і експлуатації Стоянки.», відповідно до п.4.2. якої - «Вартість надаваних послуг включає: плату за землю, водопостачання, електроенергію, телефон, касове обслуговування, охорону, паркування і видачу транспортних засобів, прибирання і ремонт Стоянки, а також прилеглої території, загальногосподарські видатки, зарплату обслуговуючого персоналу, обов`язкові відрахування, у тому числі амортизація, збори, платежі і непрямі податки, передбачені чинним законодавством.». Пунктом 4.5. Договору встановлено, що зміна суми щомісячних платежів Власника здійснюється у разі зміни вартості комунальних та інших витрат з утримання і експлуатації Стоянки. За період від моменту укладення Договору - 05.05.2011, і до моменту складання даної позовної заяви сукупний індекс інфляції в Україні становить 465,961%. Зважаючи на постійно триваючі інфляційні процеси та удорожчання вартості товарів та послуг, 01 грудня 2019 року був здійснений перерахунок вартості відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки і був введений в дію новий тариф - 688,00 грн. на місяць за обслуговування одного машиномісця. На виконання умов Договору, в період з травня 2023 року по лютий 2024 Позивачем було надано Відповідачу послуги з обслуговування машиномісця № НОМЕР_1 на підземній стоянці житлового будинку АДРЕСА_1 на загальну суму 6880,00 грн. За період з липня 2023 року по лютий 2024 року Відповідач здійснила часткову оплату отриманих нею послуг на загальну суму 1722,00 грн, через що на дату подання даної позовної заяви у неї існує борг по оплаті наданих послуг в загальній сумі 5158,18 грн (а.с. 7). Відповідно до наведеного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за послуги утримання підземної автостоянки, за період 01.05.2023-28.02.2024 року, загальна сума інфляційних втрат нарахованих на суму заборгованості складає 71,70 грн, загальна сума 3% річних нарахованих на суму заборгованості складає 36,48 грн (а.с. 8). Відповідно до п. 4.1 Договору власник оплачує надані виконавцем послуги в сумі, що відповідає частці власника у витратах з утримання і експлуатації стоянки. Сплачуючи частково вартість отриманих послуг відповідач порушує прийняті на себе за Договором зобов`язання по оплаті наданих послуг відповідно до «суми, що відповідає вартості частки відповідача у витратах з утримання і експлуатації Стоянки» (п.4.1. Договору), що порушило права та інтереси позивача та змусило його звернутися за їх захистом до суду. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку задовольняючи позовні вимоги, оскільки споживши надані позивачем послуги, у порушення вимог законодавства та положень підписаного між сторонами договору, відповідач не здійснив своєчасну оплату вказаних послуг. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач безпідставно посилався на ті обставини, що місячна ставка за утримання підземної автостоянки становить 688,00 грн, оскільки в наданому розрахунку відсутні пояснення, що такий розрахунок здійснений відповідно до Договору № 141, суд апеляційної інстанції відхиляє, як безпідставні, оскільки такі твердження скаржника спростовуються змістом самого договору. Так, у п. 4.5 Договору № 141 про участь у витратах на обслуговування підземної автостоянки і обслуговуючої території від 05.05.2011 року, укладеного між позивач на відповідачем, визначено, що зміна суми щомісячних платежів власника здійснюється у разі зміни вартості комунальних та інших витрат з утримання і експлуатації стоянки. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач систематично звертався до позивача з заявами щодо надання неякісних послуг з утримання підземної автостоянки, а також доведення технічного стану автостоянки до неналежного і як такого, що може завдати шкоди життю та здоров`ю людей та майну, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження цих обставин. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» з приводу ненадання або ж ненадання послуг у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги про те, що у зв`язку з підвищенням вартості послуги, а також у зв`язку з неякісно наданими послугами, відповідач на підставі ст. 627 ЦК України відмовився продовжувати договірні правовідносини з відповідачем та сплачувати підвищену суму послуг, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що договір між сторонами було розірвано. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Оверчука Дмитра Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено «06» лютого 2025 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді Є.В. Болотов В.І. Олійник