Постанова Київський апеляційний суд № 127/373/24-ц

Справа № 127/373/24-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/3540/2025 Головуючий у суді першої інстанції: Підпалий В.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Крижанівської Г.В., суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А., при секретарі Шпирук Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Шлапака Володимира Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року, ухвалене у складі судді Підпалого В.В., у справі № 127/373/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: У січні 2024 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» (далі - ТОВ «Українське бюро кредитних історій») про зобов`язання вчинити дії. Зазначив, що відповідно до договору споживчого кредиту № SAMAB00000001321911 від 23 липня 2013 року, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та ним, АТ «Акцент-Банк» як користувач Бюро надала ТОВ «Українське бюро кредитних історій» інформацію, що складає його кредитну історію. Проте, станом на 14 листопада 2017 року ним було проведено повний розрахунок за кредитним договором, однак АТ «Акцент-Банк» продовжувало безпідставно нараховувати заборгованість позивачу та в подальшому звернулося до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості. Рішенням Вінницького міського суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 127/12697/21 відмовлено у задоволенні позову АТ «Акцент-банк», у зв`язку із виконанням ним зобов`язань та недоведеністю наявності будь-якої іншої заборгованості. Тобто, кредитний звіт, розміщений на сайті ТОВ «Українське бюро кредитних історій», містить недостовірну інформацію щодо наявності в нього простроченої заборгованості перед АТ «Акцент-Банк» за вищевказаним договором в сумі 76 771, 95 грн. Неодноразові звернення до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» були залишені поза увагою. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив зобов`язати ТОВ «Українське бюро кредитних історій» внести зміни в кредитну історію, вилучивши з кредитної історії інформацію про прострочення ним виконання зобов`язання за кредитним договором № SAMAB00000001321911 від 23 липня 2013 року та про існування заборгованості з виплати кредиту. Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат Шлапак В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права. Зазначив, що розгляд справи проводився без повідомлення (виклику) сторін, що у даному випадку позбавило ОСОБА_1 можливості взяти участь у судовому засіданні особисто чи через представника, та не зміг скористатися правами, наданими йому ст. 43 ЦПК України. Також, судом першої інстанції порушено процедуру винесення заочного рішення та не враховано, що у матеріалах справи відсутня згода позивача на заочний розгляд справи. В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що ним був укладений з АТ «Акцент-Банк» договір споживчого кредиту № SAMAB00000001321911 від 23 липня 2013 року, на підставі якого АТ «Акцент-Банк» надала ТОВ «Українське бюро кредитних історій» інформацію, що складає його кредитну історію. Проте, станом на 14 листопада 2017 року ним було проведено повний розрахунок за кредитним договором, однак АТ «Акцент-Банк» продовжувало безпідставно нараховувати заборгованість позивачу та в подальшому звернулося до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості, і рішенням Вінницького міського суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 127/12697/21 відмовлено у задоволенні позову АТ «Акцент-банк», що, за його твердженням вказує на те, що кредитний звіт, розміщений на сайті ТОВ «Українське бюро кредитних історій», містить недостовірну інформацію щодо наявності в нього простроченої заборгованості перед АТ «Акцент-Банк» за вищевказаним договором в сумі 76 771, 95 грн. З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції. Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначені Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій». Відповідно до ст. 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» ведення кредитної історії - діяльність Бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію. Користувач Бюро - юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію. Згідно з пунктом 2 частини першої ст. 7 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», відомості про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії це: а) відомості про кредитний правочин та зміни до нього (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину); б) сума зобов`язання за укладеним кредитним правочином; в) вид валюти зобов`язання; г) строк і порядок виконання кредитного правочину; ґ) відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином; д) дата виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір і стадія погашення; е) відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо); є) відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання. Згідно з частинами першої, другої ст. 9 Закону інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього надає до Бюро інформацію про себе, що ідентифікує його як Користувача; про суб`єкта кредитної історії, яка визначена п. п. 1, 2 частини першої ст. 7 цього Закону. Позивачем не заперечується факт надання такої згоди. Відповідно до частини першої ст. 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», бюро вилучає з кредитної історії: 1) інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, договору або визнання їх недійсними; 2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього; 3) інформацію, яка передбачена пунктами 2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії. Згідно ч. 2 ст. 10 Закону Бюро має право за участю Користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим Користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та Договором. За правилами статті 13 Закону суб`єкт кредитної історії має право звернутися до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал. Заява має включати коментар обсягом не більше ніж 100 слів щодо інформації, що заперечується. Бюро при отриманні заяви від суб`єкта кредитної історії зобов`язане на час перевірки інформації позначити кредитну історію такого суб`єкта кредитної історії відповідною позначкою та протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви звернутися до Користувача, який надав інформацію, що заперечується, про її підтвердження або зміну. Бюро вносить зміни до інформації, що міститься у кредитній історії суб`єкта кредитної історії, та знімає з кредитної історії позначку у разі зміни Користувачем інформації, що заперечувалася суб`єктом кредитної історії. Бюро вилучає з кредитної історії суб`єкта кредитної історії інформацію, що заперечується суб`єктом кредитної історії, а також знімає відповідну позначку, якщо Користувач, який надав цю інформацію, у п`ятнадцятиденний термін з моменту звернення до нього Бюро не надав відповіді. Суб`єкт кредитної історії має право оскаржити в судовому порядку дії Бюро або Користувача, які порушують його права. При цьому відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 77, 78 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обставин, на які він посилався, ОСОБА_1 надав копію своєї картки платника податків, копію свого паспорта та роздруківку своєї кредитної історії станом на 10 листопада 2021 року (а.с. 6-23). Разом з тим, вказані докази не підтверджують факту безспірного припинення зобов`язань ОСОБА_1 за договором споживчого кредиту № SAMAB00000001321911 від 23 липня 2013 року, укладеним із АТ «Акцент-Банк», зокрема, шляхом їх виконання. Будь-яких інших доказів на підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 не надав. Також, ОСОБА_1 не надано жодних доказів звернення до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» щодо внесення змін до його кредитної історії шляхом вилучення з неї інформації про прострочення ним виконання зобов`язання за кредитним договором № SAMAB00000001321911 від 23 липня 2013 року та про існування заборгованості з виплати кредиту. Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги припиненням у нього зобов`язань за договором споживчого кредиту № SAMAB00000001321911 від 23 липня 2013 року, укладеним із АТ «Акцент-Банк»,ОСОБА_1 заявляв вимоги лише до ТОВ «Українське бюро кредитних історій». З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . При цьому колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 на те, що він не був повідомлений про розгляд справи, у зв`язку з чим він не мав можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 43 ЦПК України, а також на порушення процедури винесення заочного рішення. Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 3 вказаної статті визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Як вбачається з матеріалів справи, відкривши провадження в справі, суд першої інстанції призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, про що зазначив в ухвалі від 11 квітня 2024 року (а.с. 91, 92). При цьому, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, представник ОСОБА_1. не посилався на те, що дана справа не підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_1 отримав копію ухвали суду першої інстанції від 11 квітня 2024 року в електронний кабінет 23 квітня 2024 року, проте, не подав заперечень щодо розгляду справи в спрощеному провадженні (а.с. 93). Також, будучи повідомленим про розгляд справи в спрощеному провадженні, ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подання додаткових доказів та пояснень. Відтак, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що судом було порушено процесуальні права позивача ОСОБА_1 . Також, не можуть бути підставою для скасування рішення суд першої інстанції посилання представника ОСОБА_1 на порушення процедури винесення заочного рішення. Частиною 2 ст. 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Разом з тим, представником ОСОБА_1 не доведено, що зазначені ним порушення призвели до неправильного вирішення спору по суті. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення спору. Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Шлапака Володимира Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 10 лютого 2025 року. Суддя-доповідач Судді