Постанова Київський апеляційний суд № 760/4790/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 760/4790/23 № апеляційного провадження: 22-ц/824/2771/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П., при секретарі Яхно П.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Генезис фінансової свободи» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року та на додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2023 року, ухвалених під головуванням судді Митрофанової А.О.,- встановив: У березні 2023 року ТОВ «Генезис фінансової свободи» звернулось до суду із названим позовом. ТОВ «Генезис фінансової свободи» просило стягнути з ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 14 446 659 грн 05 коп. та 3 % річних у розмірі 4 198 165 грн 48 коп. та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Апеляційного суду АР Крим від 22 листопада 2012 року у справі № 2/0109/1827/2012 позов ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно заборгованість за кредитним договором № 2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року в розмірі 68 379 784 грн 12 коп. 11 листопада 2020 року між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ТОВ «Генезис фінансової допомоги» укладено договір № 2 про відступлення прав вимоги, за яким до позивача перейшли права вимоги до відповідача за договором поруки № 2 від 14 листопада 2007 року. Оскільки відповідачем вказане рішення суду не виконується, відтак, ТОВ «Генезис фінансової свободи» просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 3 % річних та інфляційні втрати. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Генезис фінансової свободи» інфляційні втрати у розмірі 14 446 659 грн 05 коп., 3 % річних у розмірі 4 198 165 грн 48 коп. та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 279 672 грн 37 коп. У жовтні 2023 року представник ТОВ «Генезис фінансової свободи» звернувся до суду із заявою про стягнення судових витрат та просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 379 949 грн 83 коп. Додатковим рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2023 року названу заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Генезис фінансової свободи» витрати на правничу допомогу у розмірі 80 000 грн 00 коп. та витрати, пов`язані із прибуттям до суду у розмірі 7 053 грн 34 коп. Постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 .Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2023 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верхового Суду від 11 вересня 2024 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Генезис фінансової свободи» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить рішення суду від 25 вересня 2023 року та додаткове рішення суду від 26 жовтня 2023 року скасувати. У відзиві на апеляційні скарги представник ТОВ «Генезис фінансової свободи» просить вимоги скарг залишити без задоволення, а рішення суду від 25 вересня 2023 року та додаткове рішення суду від 26 жовтня 2023 року залишити без змін. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 просив задовольнити вимоги поданих апеляційних скарг. Представник ТОВ «Генезис фінансової свободи» просив апеляційні скарги залишити без задоволення. Інші учасники в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості підстав для стягнення з відповідача компенсації за невиконання рішення суду від 22 листопада 2012 року у розмірі 68 379 784 грн 12 коп. Стягуючи із ОСОБА_1 на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 80 000 грн 00 коп., судом першої інстанції враховано конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи, що представником ТОВ «Генезис фінансової свободи» підтверджено документально витрати, пов`язані з прибуттям до суду у розмірі 7 053 грн 34 коп., суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для їх стягнення з відповідача. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції. Встановлено, що 14 листопада 2007 року між ВАТ«Банк Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ«Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2203/07/КИ-370.Строк - 11 листопада 2022 року, сума - 20 000 000 грн 00 коп. 08 вересня 2008 року внесено зміни № 1 у кредитний договір щодо розміру процентної ставки на 18, 5 % річних та термін погашення заборгованості. У забезпечення виконання зобов`язань між ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 2 від 14 листопада 2007 року. Відповідно до якого, поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором № 2203/07/КИ-370. Порука припиняється із припиненням зобов`язання, що забезпечується нею. 08 вересня 2008 року внесено зміни № 1 до договору поруки № 2 щодо розміру процентної ставки на 18, 5 % річних та термін погашення заборгованості. Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року у справі № 22-ц/0190/7415/2012 стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором у розмірі 68 379 784 грн 12 коп. 11 листопада 2020 року між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ТОВ«Генезис фінансової свободи» укладено договір про відступлення прав вимоги № 2, за яким позивач набув права вимоги банку до ОСОБА_3 . Відповідно до п.2, за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, у тому числі, право вимагати сплати сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3, 0 % річних). Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору. Обгрунтовуючи позовну заяву, ТОВ«Генезис фінансової свободи» зазначало, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не виконано своїх зобов`язань за кредитним договором, забезпеченим договором поруки, та за рішенням суду. Товариство просило стягнути із ОСОБА_1 інфляційні витрати у розмірі 14 446 659 грн 05 коп. та 3% річних у розмірі 4 198 165 грн 48 коп. за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 рокку. Так, у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі за № 757/26216/22-ц зазначено: «Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання»книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц. За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року у справі № 22-ц/0190/7415/2012 стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором у розмірі 68 379 784 грн 12 коп. ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» відступило ТОВ «Генезис фінансової свободи» право вимоги банку до ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором. Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року набрало законної сили. Звертаючись до суду із позовною заявою, ТОВ«Генезис фінансової свободи» просило стягнути із відповідача 3 % річних та інфляційні втрати за порушення грошового зобов`язання за період за період із 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року. Враховуючи, що на момент звернення ТОВ «Генезис фінансової свободи» до суду заборгованістьОСОБА_3 за вказаним судовим рішенням не сплачена, відтак, вимоги позивача про сплату трьох процентів річних та інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості є доведеними та обґрунтованими. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року. 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. З урахуванням вищенаведеного, строк позовної давності за вимогами, які виникли після 12 березня 2020 року, продовжено на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ «Генезис фінансової свободи» за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року заявлені в межах строку позовної давності. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що апеляційним судом не надано оцінку долученим до матеріалів справи доказам та не встановлено, чи існують інші кредитні зобов`язання у боржників за іншими кредитними договорами. Так, на виконання вимог Постанови Верховного Суду від 11 вересня 2024 року колегією суддів встановлено, що будь-яких інших кредитних договорів між сторонами укладено не було, окрім договору № 2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року. Відтак, у рішенні Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року у справі за № 22-ц/0190/7415/2012 при зазначенні номера кредитного договору допущено описку, замість № 2203/07/КИ-370 помилково вказано № 2203/06/КИ-370. Доводи апеляційної скарги про те, що порука ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором припинилась, колегія суддів відхиляє, оскільки наявність невиконаного рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором не позбавляє ТОВ «Генезис фінансової свободи» права на отримання відшкодування, передбаченого ст. 625 ЦК України. Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права. Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення із ОСОБА_3 інфляційних втрат у розмірі 14 446 659 грн 05 коп. та 3 % річних у розмірі 4 198 165 грн 48 коп. на користь позивача. У жовтні 2023 року представник ТОВ «Генезис фінансової свободи» звернувся до суду із заявою про стягнення судових витрат та просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 379 949 грн 83 коп. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Представник ТОВ «Генезис фінансової свободи» просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 372 896 грн 49 коп. та компенсацію витрат, понесених адвокатом при наданні правової допомоги у розмірі 7 053 грн 34 коп. На підтвердження витрат на правничу допомогу представником ТОВ «Генезис фінансової свободи» надано: детальний опис наданих послуг від 02 жовтня 2023 року; звіт понесених витрат від 02 жовтня 2023 року із додатками. В детальному описі наданих послуг зазначено: - юридичний аналіз наданих позивачем документів та підготовка правової позиції щодо захисту інтересів клієнта; - надання позивачу юридичних консультацій; - написання (складання тексту) позовної заяви; - здійснення розрахунків інфляційних втрат та 3 % річних, передбачених ст. 625 ЦК України, письмове оформлення проведених розрахунків; - написання (складання тексту) відповіді на відзив; - підготовка до засідання, поїздка в інтересах позивача в Солом`янський районний суд міста Києва та представництво інтересів клієнта 24 квітня 2023 року у Солом`янському районному суді міста Києва в підготовчому засіданні по справі № 760/4790/23; - написання (складання тексту) відзиву на апеляційну скаргу; - підготовка до засідання та представництво інтересів позивача 01 серпня 2023 року у Київському апеляційному суді в судовому засіданні по справі № 760/4790/23; - підготовка до засідання, поїздка в інтересах позивача в Солом`янський районний суд міста Києва та представництво інтересів клієнта 30 травня 2023 року у Солом`янському районному суді міста Києва в підготовчому засіданні по справі № 760/4790/23; - підготовка до засідання, поїздка в інтересах позивача в Солом`янський районний суд міста Києва та представництво інтересів клієнта 30 серпня 2023 року у Солом`янському районному суді міста Києва в підготовчому засіданні по справі № 760/4790/23; - підготовка до засідання, поїздка в інтересах позивача в Солом`янський районний суд міста Києва та представництво інтересів клієнта 25 вересня 2023 року у Солом`янському районному суді міста Києва в судовому засіданні по справі № 760/4790/23. Загальний розмір витрат на правничу допомогу становить 372 896 грн 49 коп. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення матеріалів справи, колегія суддів вважає, що зазначені представником ТОВ «Генезис фінансової свободи» витрати на правничу допомогу у розмірі 372 896 грн 49 коп. є завищеними та не достатньо обґрунтованими. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Генезис фінансової свободи» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 80 000 грн 00 коп. та понесені адвокатом у розмірі 7 053 грн 34 коп. Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 25 вересня 2023 року та додаткове рішення суду від 26 жовтня 2023 року ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для їх скасування за доводами апеляційних скарг немає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року залишити без змін. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2023 року залишити без задоволення. Додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст складено 07 лютого 2025 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.Г. Музичко Л.П. Сушко