Постанова 4824 № 756/3297/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №756/3297/24 Головуючий у І інстанції - Диба О.В. апеляційне провадження №22-ц/824/4361/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Миголь А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Громадської організації «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, - установив: У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17 год 20 хв на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 під авторством ОСОБА_4 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 в загальному доступі було опубліковано статтю під назвою «« ІНФОРМАЦІЯ_5 », у якій також викладено розповідь журналіста ОСОБА_6 . Вказував, що вказана стаття містить в собі недостовірну інформацію, яка завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації. Зазначав, що ним було замовлено кілька експертиз, які підтверджують, що поширена інформація саме відповідачем, стосується його особи, має образливий характер, є негативною, та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача. Просив суд, визнати такою, що є недостовірною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 інформацію, поширену у мережі Інтернет, розміщену на веб - сайті: ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині: ««О.Краса» по - ірпінськи: фірма ексмера ОСОБА_1 намиває пісок для котеджного містечка на арештованій землі»; «В Ірпінській територіальній громаді поблизу с. Стоянка, на березі річки Ірпінь у 300-метровій зоні від ліній електропередач забудовник здійснює намив піску в промислових масштабах. Для цього знято шар ґрунту, тим самим чорноземні луги перетворено на кар`єр. А неподалік ведеться будівництво котеджного містечка «О.Краса» (КМ «О.Krasa»)»; «Тут будується котеджне містечко « О.Краса ». Котеджне містечко розташовується на 60 гектарах землі. Більшість цієї землі на даний час - сільського господарського призначення. Знаходиться більшість території в межах природно-захисної смуги водойм. Ось, бачимо, прямо на цих водоймах і здійснюється будівництво», - з місця події розповів журналіст»; «Всі ці 60 га перебувають під арештом у так званій «справі Євробанку» щодо шахрайства. Згідно з матеріалами слідства, дані землі свого часу були незаконно заставлені й потім продані за заниженою ціною (див.скріншот)»; «В свою чергу одіозний ексмер ОСОБА_1 здобув популярність на тлі скандалу, пов`язаною з «сектою» «АллатРа» - міжнародним громадським рухом, що був заснований в Україні у 2011 році і іноді характеризується як нова релігійна спільнота та окультна організація. Він до останнього зберігав у себе на каналі «аллатрівське» інтерв`ю - попри те, що секта виправдовувала вбивства росіянами українців у Бучі та Ірпені . Але хоч би як ОСОБА_1 намагався приховати правду, активісти знайшли цей сектантський сюжет за його участю». Зобов`язати ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» не пізніше наступного дня після набрання законної сили рішення суду спростувати недостовірну інформацію та таку, що завдає шкоди його честі, гідності та ділової репутації, шляхом опублікування на головній сторінці веб - сайту: ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію повного тексту такого рішення; Зобов`язати ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» не пізніше наступного дня після набрання законної сили рішення суду вилучити інформацію, визнану судом недостовірною, з публічного доступу, без можливості поширення гіперпосилання на статтю в редакції опублікованій станом на 10 січня 2024 року; Зобов`язати редактора стрічки новин СтопКору - ОСОБА_11 та журналіста ОСОБА_3 не пізніше наступного дня після набрання законної сили рішенням суду вилучити статтю під назвою «« ІНФОРМАЦІЯ_5 » з сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 ; Стягнути з відповідачів солідарно судові витрати. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2024 року зазначений вище позов задоволено частково. Визнано такою, що є недостовірною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 інформацію, поширену у мережі Інтернет, розміщену на веб - сайті: ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині: «« ІНФОРМАЦІЯ_5 ». «В свою чергу одіозний ексмер ОСОБА_1 здобув популярність на тлі скандалу, пов`язаною з «сектою» «АллатРа» - міжнародним громадським рухом, що був заснований в Україні у 2011 році і іноді характеризується як нова релігійна спільнота та окультна організація. Він до останнього зберігав у себе на каналі «аллатрівське» інтерв`ю - попри те, що секта виправдовувала вбивства росіянами українців у Бучі та Ірпені . Але хоч би як ОСОБА_1 намагався приховати правду, активісти знайшли цей сектантський сюжет за його участю». Зобов`язано ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» не пізніше наступного дня після набрання законної сили рішення суду спростувати недостовірну інформацію та таку, що завдає шкоди честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 шляхом опублікування на головній сторінці веб - сайту: ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію повного тексту такого рішення. Зобов`язано ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» не пізніше наступного дня після набрання законної сили рішення суду вилучити інформацію, визнану судом недостовірною, з публічного доступу, без можливості поширення гіперпосилання на статтю в редакції опублікованій станом на 10 січня 2024 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог до ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалось на те, що воно, Громадська організація «ВГО «Стоп корупції», не має доступу до сайту ІНФОРМАЦІЯ_4, нічого на ньому не публікує та не є його власником, а належним відповідачем по справі є реєстратор домену ІНФОРМАЦІЯ_6, а саме компанія GoDaddy.com, LLC. Звертає увагу, що незалучення належного відповідача до участі у справі є окремою підставою для відмови у задоволенні позову, втому числі позивач не виявив ініціативи, щодо залучення автора даної статті до судового процесу, як третю особу. Також позивачем не подано до суду належних доказів, які б підтверджували намагання заявника дізнатись інформацію про автора статті. А судом першої інстанції визнано ГО « ВГО «Стоп корупції» належним відповідачем лише на підставі поданої позивачем довідки до суду, яка навіть не є експертним висновком, а наповнена припущеннями про власника сайту. До того ж у даній довідці жодного разу не згадується назва ГО «ВГО «Стоп корупції», її ідентифікаційний код чи її інші особливості, як юридичної особи. Вважає, що довідка дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціума «Український центр підтримки номерів і адрес», котре не є експертною, незалежною установою є неналежним доказом по справі, адже вона містить виключно інформацію, котра перебуває у публічному вільному доступі, в тому числі довідка не містить жодних конкретних даних про реєстранта, володільця та власника даного сайту, їх контактів, особових анкетних даних, дати реєстрації сайту, умов користування даним сайтом та хто є володільцем та наповнювачем такого сайту, а наповнення довідки є виключним припущенням на аналітикою установи. Наголошує, що у разі задоволення позовних вимог позивача, воно не зможе видалити чи спростувати статтю, щодо якої виник спір, оскільки у нього не має технічної можливості та доступу до порталу за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6. Просило суд, скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав відзив, в обґрунтування якого зазначив, що жоден закон не визначає, що відповідачем у справах із захисту честі та гідності може виступати реєстратор домену. Тому аргумент відповідача, що компанія GoDaddy.com, LLC., як реєстратор домену є належним відповідачем, не базується на нормах закону. Вказує, що довідка з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 16 січня 2024 року №4/2024-Д підтверджує інформацію, щодо власника сайту. Згідно з Довідкою з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 16 січня 2024 року №4/2024-Д, власником веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_6 є володілець облікового запису - Громадська організація «СТОП КОРУПЦІЇ», код ЄДРПОУ: 39946405, місцезнаходження: 04211, м. Київ, вул. Йорданська, буд. 8, офіс

198. Наголошує, що всупереч логікі відповідача, яку він намагається нав`язати суду, йому не потрібно наводити докази того, що власник сайту передав доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_6 у власність чи користування відповідачу, оскільки ним надано доказ того, що саме відповідач і є власником сайту та доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6. Вказує, що з огляду на те, що особу автора було неможливо встановити, а доступ до сайту вільний, належним відповідачем є саме власник веб-сайт. Просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2024 року залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17 год 20 хв за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2, під авторством ОСОБА_4 викладено статтю під назвою «« ІНФОРМАЦІЯ_5 », у якій також викладено розповідь журналіста ОСОБА_6 , наступного змісту: «« ІНФОРМАЦІЯ_5 »; «В Ірпінській територіальній громаді поблизу с. Стоянка, на березі річки Ірпінь у 300-метровій зоні від ліній електропередач забудовник здійснює намив піску в промислових масштабах. Для цього знято шар ґрунту, тим самим чорноземні луги перетворено на кар`єр. А неподалік ведеться будівництво котеджного містечка «О.Краса» (КМ «О.Krasa»)»; «Тут будується котеджне містечко « О.Краса ». Котеджне містечко розташовується на 60 гектарах землі. Більшість цієї землі на даний час - сільського господарського призначення. Знаходиться більшість території в межах природно-захисної смуги водойм. Ось, бачимо, прямо на цих водоймах і здійснюється будівництво», - з місця події розповів журналіст»; «Всі ці 60 га перебувають під арештом у так званій «справі Євробанку» щодо шахрайства. Згідно з матеріалами слідства, дані землі свого часу були незаконно заставлені й потім продані за заниженою ціною (див.скріншот)»; «В свою чергу одіозний ексмер ОСОБА_1 здобув популярність на тлі скандалу, пов`язаною з «сектою» «АллатРа» - міжнародним громадським рухом, що був заснований в Україні у 2011 році і іноді характеризується як нова релігійна спільнота та окультна організація. Він до останнього зберігав у себе на каналі «аллатрівське» інтерв`ю - попри те, що секта виправдовувала вбивства росіянами українців у Бучі та Ірпені . Але хоч би як ОСОБА_1 намагався приховати правду, активісти знайшли цей сектантський сюжет за його участю». Згідно довідки ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 16 січня 2024 року, власником веб-сайту https://www.ІНФОРМАЦІЯ_6, який містить вищенаведені спірні публікації, є володілець облікового запису - Громадська організація «Стоп Корупції», якщо інше не визначено умовами договору між останнім та реєстр антом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_12 та/або отримувачем послуг хостингу або якщо такий договір відсутній. Згідно звіту ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 16 січня 2024 року за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі інтернет, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено достовірність та точність відображення змісту досліджуваних веб-сторінок в браузері Google Chrome. З матеріалів справи убачається, що позивач ОСОБА_1 працював у виконавчому комітеті Ірпінської міської ради на посаді міського голови з жовтня 2014 року по 02 серпня 2018 року. Згідно даних зі спеціальної інформаційної системи УКРНОІВІ (СІС), заявником на торговельну марку «О.Краса» є ТОВ «Тихий Ірпінь», керівником якого є ОСОБА_13 , а засновниками якого є ТОВ «Конкорд Консалтинг», ТОВ «Сарафан», ОСОБА_13 , що підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 13 березня 2024 року. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що саме відповідачем - ГО «Стоп Корупції» поширено інформацію, яка є недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про спростування та вилучення недостовірної інформації є похідними від позовних вимог про визнання інформації недостовірною, а тому вони підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки задоволення позовних вимог про спростування недостовірної інформації є належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача, а в процесі розгляду справи, ідентифікувати вказаних осіб не виявилося за можливе. З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Конституція України визначає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, кожен має право на повагу до його гідності (статті 3, 28). Частиною 1 ст. 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема честь, гідність і ділова репутація. Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Водночас, ст. 68 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві. У національному законодавстві право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань підлягає реалізації із урахуванням обов`язку не поширювати недостовірну та таку, що ганьбить гідність, честь чи ділову репутацію іншої особи, інформацію. Відповідно до ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. За змістом статей 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, їх недоторканність, а також на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист своєї гідності, честі та ділової репутації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ст. 277 ЦК України). При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації і з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Згідно з частинами 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Судження вважається таким, що має оціночний характер, якщо воно виражає ставлення автора до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами як віра, впевненість чи сумнів. Якщо ж зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку. У своїй практиці Європейський Суд з прав людини розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року). Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення у справі «Де Хаес і Гійселс проти Бельгії» від 24 лютого 1997 року, пункт 47). У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, також повинен враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації та рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998 рік) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя. Зокрема, у вказаній Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. Тобто публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, в тому числі у різкій формі, до прискіпливої уваги суспільства та підвищеної зацікавленості до його діяльності та/або особистого життя, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодилися на таку увагу. У зв`язку з цим межа допустимої критики, щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. У постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі №910/12415/21 зазначено, що, розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). [ … ] Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №439/1469/15-ц (провадження №61-5189св18) міститься висновок про те, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації. Подібних висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 26 лютого 2020 року у справі №742/3812/18 (провадження №61-14984св19), від 09 квітня 2020 року у справі № 742/3715/17 (провадження №61-9702св19) та від 25 листопада 2020 року у справі №753/7666/19-ц (провадження №61-4922св20). Згідно із Законом «Про авторське право і суміжні права», власником веб-сайту може бути володілець облікового запису, який встановлює порядок і умови використання веб-сайту, а за відсутності доказів іншого - реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу. Власники веб-сайтів зобов`язані розміщувати на власних веб-сайтах та/або в службі WHOIS («хто є хто») достовірну інформацію про себе або контактну інформацію для оперативного зв`язку. Так, відповідно до ч. 11 ст. 56 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та/або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.02.2025 6 1) повне ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; 2) повна адреса місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; 3) контактна інформація власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адреса електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом 3 цієї частини. В свою чергу, реєстратором є підприємство, що займається реєстрацією доменних імен та їх обслуговуванням, має технічні ресурси та необхідні знання, необхідні для виконання реєстрації, делегування та забезпечення функціонування доменних імен. Як встановлено судом першої інстанції, довідкою з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 16 січня 2024 року № 4/2024-Д підтверджується інформацію щодо власника сайту. Згідно з Довідкою з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 16 січня 2024 року №4/2024-Д, власником веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_6 є володілець облікового запису - Громадська організація «Стоп Корупції», код ЄДРПОУ: 39946405, місцезнаходження: 04211, м. Київ, вул. Йорданська, буд. 8, офіс

198. Свідоцтвом про акредитацію Український мережевий інформаційний центр підтвердив компетентність Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» у здійсненні ним функцій з проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет з видачею Експертних висновків, а також - видачу довідок з відомостями про власників веб-сайтів/реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення відповідно до Договору про акредитацію від 08 травня 2019 року. Крім того, на Веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 міститься зареєстрований за відповідачем №214168 знак для товарів та послуг з контактною інформацією ГО «Стоп Корупції». Згідно з відомостями з Бази даних «Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг» товарний знак «STOP КОРУПЦІЇ» належить ГО «Стоп Корупції». Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги, що ГО «ВГО «Стоп корупції», не має доступу до сайту ІНФОРМАЦІЯ_4, нічого на ньому не публікує та не є його власником, колегія суддів оцінює критично, оскільки позивач належними доказами підтвердив, що станом на дату опублікування спірної статті власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 був реєстрант доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 ГО «Стоп Корупції», отже, він є належним відповідачем у цій справі. У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач навів докази того, що власником сайту ІНФОРМАЦІЯ_6 є ГО «Стоп Корупції», натомість відповідач, заперечуючи ці обставини, не наводить жодного доказу, що, наприклад, ним як власником сайту право власності чи користування на доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_6 передано іншій особі, яка є належним відповідачем. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме відповідачем - ГО «Стоп Корупції» поширено інформацію, яка є недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача. Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять. Таких доказів не додано стороною відповідача до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи. З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд, апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384, ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Громадської організації «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 10 лютого 2025 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба