Постанова Харківський апеляційний суд № 645/4021/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 10 лютого 2025 року м. Харків справа № 645/4021/23 провадження № 22-ц/818/633/25 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивач Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2024 року, постановлене під головуванням судді Ульяніч І.В., в с т а н о в и в: У серпні 2023 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячої води за період з 01.02.2014 року по 31.01.2022 року в сумі 61565,19 грн., а також судові витрати. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2024 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги опалення та підігріву холодної води за період з 02.04.2017 по 31.01.2022 року у розмірі 45596 грн. 96 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір в сумі по 993 грн. 92 коп. з кожного. . В решті позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог КП Харківські теплові мережі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не проживали в зазначений період з 02.04.2017 року по 31.02.2021 року за адресою своєї реєстрації та не користувалися послугами опалення та підігріву води, які власне КП Харківські теплові мережі начебто їм надавало протягом цього часу. Зазначає, що судом першої інстанції у своєму рішенні не досліджено та не встановлено, чи дійсно відповідачі проживали за вказаною адресою та чи користувались вони послугами КП Харківські теплові мережі з надання опалення та підігіву води. Також судом не враховано і те, що між позивачем та відповідачами існують договірні правовідносини, в яких друга сторона не може запропонувати свої умови. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи, що з 12 березня 2020 року з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжені на строк дії такого карантину, тому позовні вимоги з 02.04.2017 року заявлені в межах строку позовної давності і підлягають задоволенню, оскільки у відповідачів існує заборгованість перед позивачем за опалення та гарячу воду. Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстровані у квартири за адресою: АДРЕСА_1 Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення, та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, які надаються КП «Харківські теплові мережі». На ім`я відповідача ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 . З наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідачів за користування житлово-комунальними послугами за період з 01.02.2014 року по 31.01.2022 року в сумі 61565,19 грн.. В розрахунку заборгованості зазначено інформацію щодо об`єму поставлених відповідачам послуг, їх вартість, згідно встановлених тарифів, а також відображено всі здійснені відповідачами оплати. Як на підставу позовних вимог Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» посилалось на те, що відповідачи зареєстровані та є споживачем послуг з опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок неповної сплати утворилась заборгованість за опалення та гарячу воду за період з 01.02.2014 року по 31.01.2022 року в сумі 61565,19 грн. Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно із Законом Україні «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово- комунальних послуг (виконавець), і фізичної та юридичного особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Згідно з вимогами ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. У відповідності зі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» виконало свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення,а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов`язані оплатити надані послуги. Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Докази, що відповідачі просили про застосування позовної давності в суді першої інстанції містяться в матеріалах справи. (а.с.34-35) Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною другою статті 264 ЦК Українивизначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу Українидоповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року та діяв до 30.06.2023 року. Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Таким чином наявні підстави для стягнення заборгованості в межах позовної давності за період з 02.04.2017 року, оскільки строк позовної давності за зазначений період продовжений Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану», який вже був чинним на момент скасування Закону України 540-IX від 30 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» . Окрім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні. Враховуючи, що КП «Харківські теплові мережі» звернулось з вказаним позовом 11.06.2023 року, тобто під час дії карантину та воєнного стану в Україні, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу Українив межах позовної давності позивач має право на стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг, обов`язок сплати якої настав з 02 квітня 2017 року. Задовольняючі частково позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано застосовував подовження строку позовної давності, оскільки Закон України № 540-IX від 30 березня 2020 року набрав законної сили 02 квітня 2020 року. Тому розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідачів визначено судом правильно. Судова колегія зазначає, що оскільки вказана квартира відповідачів була підключена до мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, ці послуги у зазначений період надавались, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідачі до позивача не зверталась, факт отримання вказаних послуг не спростовано, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата за послуги теплопостачання та за послуги централізованого гарячого водопостачання. Плата за централізоване опалення розрахована з урахуванням опалюваної площі (об`єму) квартири відповідачів. Нарахування плати за послуги гарячого водопостачання здійснено відповідно до п.10, 21 Правил №630. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за спірний період складений з чітким зазначенням нарахованих і сплачених сум, окремо по кожному виду послуг, суми заборгованості за кожен місяць. Вказаний розрахунок проведений у відповідності до вищевикладених вимог діючого законодавства. Доказів, які б спростовували цей розрахунок, відповідачами не надано. Доводи апелянта про безпідставність нарахування плати за послуги через те, що відповідачі в квартирі не проживали у зазначений період не спростовують висновки суду. Відповідачі зареєстровані у зазначеній квартирі, мають право на користування даним житловим приміщенням, є учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, відсутність їх за місцем реєстрації у вказаній квартирі, не звільняє їх від обов`язку оплачувати житло-комунальні послуги. Крім того, як вже зазначалось, відповідачи з приводу відсутності такої послуги до позивача не зверталась, факт отримання вказаних послуг не спростовано, за спожиті послуги нарахована плата, однак відповідачами оплата за такі послуги не здійснювалась. Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 Закону №1875-IV від 24.06.2004 року, споживач мав право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні. Згідно з п.6 ч.1 ст. 7 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017 року, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Дані, що відповідачі звертались до позивача з приводу їх тимчасової відсутності у квартирі, матеріали справи не містять, тому підстав для здійснення перерахунку заборгованості за вказаний період з урахуванням фактично відсутніх мешканців квартири не вбачається. Крім того колегія суддів зазначає, що доказів непроживання відповідачів у квартирі у період з квітня 2017 року по січень 2022 року матеріали справи не містять. Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК Українисуд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова