Ухвала КЦС ВС № 639/4406/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2025 року м. Київ справа № 639/4406/24 провадження № 61-1477ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 липня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про відшкодування шкоди та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до Державної міграційної служби України, в якому просив: стягнути з Державної міграційної служби України на його користь шкоду, завдану внаслідок неоформлення та невидачі паспорта громадянина України протягом 2017-2022 років, шляхом зобов?язання Новобаварського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області безоплатно та без використання засобів Єдиного державного демографічного реєстру оформити і видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки, із зазначенням місця проживання: АДРЕСА_1 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон. 30 липня 2024 року Жовтневий районний суд м. Харкова постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 .Роз?яснив позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 19 серпня 2024 року подав апеляційну скаргу, заявивши клопотання про звільнення від сплати судового збору. Харківський апеляційний суд ухвалою від 11 вересня 2024 року відмовив у задоволені клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишив без руху з підстав: несплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 605,60 грн; пропуску строку на апеляційне оскарження та відсутністю клопотання про його поновлення. При цьому суд надав заявнику десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків. 22 жовтня 2024 року Харківський апеляційний суд своєю ухвалою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 липня 2024 року. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 вимоги ухвали суду від 11 вересня 2024 року не виконав, із клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не звернувся. 30 січня 2025 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, із змісту якої вбачається, що заявник не погоджується з ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 липня 2024 року та ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у справі. У відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 липня 2024 року необхідно відмовити з таких підстав. Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. За змістом статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, вбачається, що ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, які не були переглянуті апеляційним судом, не можуть бути оскаржені у касаційному порядку. Не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку (частина друга статті 17 ЦПК України). За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Враховуючи, що вказана ухвала Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 липня 2024 року не була переглянута в апеляційному порядку, вона не підлягає оскарженню в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України. Щодо оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частини перша, друга статті 354 ЦПК України). Відповідно до частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Ухвала Жовтневого районного суду м. Харкова про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 була постановлена 30 липня 2024 року. Отже з 31 липня 2024 року розпочався відлік строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції й останнім днем для подачу апеляційної скарги в межах п`ятнадцятиденного строку є 14 серпня 2024 року. ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова 19 серпня 2024 року. Харківський апеляційний суд ухвалою від 11 вересня 2024 року вказану апеляційну скаргу залишив без руху, зокрема, з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та відсутністю клопотання заявника про його поновлення, надавши десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків - подання заяви про поновлення строку. Згідно з розпискою про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 19 вересня 2024 року отримав копію ухвали Харківського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року. Апеляційний суд, встановивши, що станом на 22 жовтня 2024 року ОСОБА_1 із клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не звернувся, обґрунтовано відмовив скаржнику у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 липня 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК. Отже, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена із додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 липня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про відшкодування шкоди та зобов`язання вчинити дії. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Коротенко А. Ю. Зайцев М. Ю. Тітов