Постанова 4809 № 398/2972/24

ПОСТАНОВА Іменем України 23 січня 2025 року м. Кропивницький справа № 398/2972/24 провадження № 22-ц/4809/205/25 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорова С. М., Мурашка С. І., за участю секретаря судового засідання Гончар О. В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи: 1) Служба у справах дітей Олександрійської міської ради, 2) ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Бугайченко Тетяна Анатоліївна, на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Подоляк Я. М.) від 30.09.2024, ВСТАНОВИВ: 1.Короткий зміст позовних вимог 10.06.2024 ОСОБА_1 , від імені якого діяв представник - адвокат Семенова Олена Вікторівна, звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання, догляду та утримання ним дитини. Заяву обгрунтовано тим, що заявник є батьком малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а матір`ю дитини - ОСОБА_3 . Сім`я заявника проживала в м. Харкові. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24.10.2019 розірвано шлюб ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , визначено місце проживання їх малолітньої дочки ОСОБА_2 разом з батьком ОСОБА_1 . У зв`язку з початком військової агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24.02.2022 заявник з малолітньою дочкою ОСОБА_2 виїхали з м. Харкова до м. Олександрія Кіровоградської області де проживають дотепер. Встановлення факту самостійного виховання дитини потрібно заявнику для підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Законодавством не передбачено іншого порядку встановлення такого юридичного факту. За таких обставин, заявник просив суд встановити, що ОСОБА_1 самостійно виховує, здійснює догляд та утримує малолітню дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без участі матері - ОСОБА_3 . 2.Короткий зміст рішення суду Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30.09.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені якого діяв представник - адвокат Семенова Олена Вікторівна, заінтересовані особи: Служба у справах дітей Олександрійської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що сам по собі та обставина, що дитина проживає з батьком окремо від матері не впливає на обсяг прав та обов`язків матері щодо дитини, а тому немає підстав вважати, що у такому випадку батько сам здійснює виховання і утримання дитини. На думку суду, заява позивача зводиться до того, що заявник хоче підтвердити у судовому порядку факт виконання ним батьківських обов`язків. Натомість для встановлення факту самостійної опіки батька над дитиною, що відповідає статусу «одинокий батько», належить встановити ряд обставин, які впливатимуть на права матері відносно дитини, зокрема можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав. При цьому доказів ухилення матері від виховання дитини заявник суду не надав. Факт, про встановлення якого просить заявник, не породжує для нього юридичних наслідків. 3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Заявник ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Бугайченко Тетяна Анатоліївна, звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою й просить скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30.09.2024 у справі № 398/2972/24 та ухвалити нове судове рішення, яким встановити, що ОСОБА_1 самостійно виховує, здійснює догляд та утримує малолітню дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В апеляційній скарзі вказано, що рішення суду першої інстанції оскаржується заявником з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права. Доводи скарги полягають у тому, що звернення заявника до суду відповідає інтересам дитини. Шлюбні відносини заявника з ОСОБА_3 не склалися, шлюб розірвано, місце проживання дитини суд визначив з батьком. Мати дитини залишила сім`ю у 2018 році й з того часу не займається вихованням, доглядом та утриманням дитини. Заявник є військовозобов`язаним призовного віку, а тому, у зв`язку з оголошеною в Україні мобілізацією він може бути призваний на військову службу, що істотно вплине на права дитини. Поряд з цим, згідно з положенням ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. Заявник мав намір звернутися до суду про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх спільної дитини, але сама по собі думка про це травмує дочку, тож заявник полишив свій намір. Інші родичі дитини не можуть піклуватися про неї належним чином. 4.Відзиви на апеляційну скаргу від заінтересованих осіб у справі до суду апеляційної інстанції не надійшли. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). 5.Короткий зміст пояснень учасників справи у судовому засіданні 23.01.2025 ОСОБА_1 та його представник - адвокат Бугайченко Тетяна Анатоліївна, які приймали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримали апеляційну скаргу, надали пояснення щодо обставин справи. Заінтересовані особи у справі, Служба у справах дітей Олександрійської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи (а. с. 101, 103), але в призначений час явку своїх представників у судове засідання не забезпечили. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 6.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини: У ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у шлюбі народилась дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24.10.2019 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Крім того, визначено місце проживання дитини ОСОБА_2 разом із батьком, за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з копією довідки від 19.04.2022 №505-5001194442 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 . Згідно з копією довідки від 19.04.2022 року №505-5001194583 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 . Згідно з копією Акта обстеження житлово-побутових умов від 20.06.2024, складеного за участю головного спеціаліста служби у справах дітей Олександрійської міської ради ОСОБА_8, начальника служби у справах дітей Олександрійської міської ради ОСОБА_9, ОСОБА_1 спільно проживає зі своєю дочкою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Для дитини створені всі необхідні умови для проживання та навчання. Мати разом із ними за вказаною адресою не проживає, стосунки не підтримує. Згідно з копією довідки мультипрофільного ліцею Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 03.06.2024 №262/01-40 ОСОБА_2 навчається в 5-І класі. Мати учениці - ОСОБА_3 не займається вихованням дитини (зі слів батька). На контакт із класним керівником протягом навчального року жодного разу не виходила. Батько, ОСОБА_1 відвідує батьківські збори, виховує доньку, цікавиться її навчанням, піклується про фізичний та духовний розвиток дитини. Згідно з копією довідки Олександрійської дитячої художньої школи управління культури і туризму Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 28.05.2024 № 14 ОСОБА_2 , ученицею 1 класу даної школи, опікується батько ОСОБА_1 . Він особисто приводить і забирає ОСОБА_2 зі школи. Постійно цікавиться її рівнем знань та успішністю, піклується про її духовний розвиток. Згідно з копією довідки КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Олександрії» Олександрійської міської ради від 29.05.2024 № 318/18/01-12-2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідувала дільничного лікаря-педіатра ОСОБА_7 09.06.2022, 22.08.2022, 22.05.2023, 06.06.2023, 23.04.2024 лише з батьком. 7.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не повною мірою відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково. 8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення 8.1.Норми права та їх джерела Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 7 ст. 19 ЦПК України). Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України) Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Орієнтовний перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені судом в порядку окремого провадження, наведено у ч. 1 ст. 315 розділу ІV «Окреме провадження» ЦПК України. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України). 8.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції Зміст наведених вище за текстом цієї постанови норм ЦПК України дає підстави стверджувати, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 сформульовано висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: -факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; -встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; -заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; -чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У протилежному випадку між заявником та цими особами виникає спір про право, для вирішення якого існує позовне провадження. Відповідно, для розгляду заяви про встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження однією з визначальних обставини є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право. У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт самостійного виховання, догляду та утримання дитини без участі матері. Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину. Необхідність цього заявник обґрунтовує тим, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачено таке: не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. Сам по собі факт визначення судовим рішенням місця проживання дитини із батьком ОСОБА_1 не означає, що заявник одноосібно здійснює виховання, догляд та утримання дитини, а мати дитини звільнена або ухиляється від виконання такого ж її суб`єктивного обов`язку. Під час розгляду справи в суді першої інстанції заявник дав суду пояснення про те, що після розірвання шлюб з матір`ю дитини та самоусунулася від виховання та утримання дитини, на доведення цих обставин він надав суду письмові докази (а. с. 32 - 35). Такі ж пояснення заявник повторив у поданій ним апеляційній скарзі. Таким чином, юридичний факт, який заявник просить встановити суд, обґрунтовано ним невиконанням матір`ю дитини своїх батьківських обов`язків. Регулювання сімейних відносин здійснюється Сімейним кодексом України з метою, зокрема, забезпечення кожної дитини сімейним вихованням (абз. 5 ч. 2 ст. 1 СК України). Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (ст. 141 СК України). Крім того, згідно з приписами ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у ст. ст. 150, 151 СК України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства». Відповідно до ч. ч. 1 - 5 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами (ч. 1 - 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»). Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Обов`язок батьків утримувати дитину встановлений ст. 180 СК України. Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України). Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися, а тому для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. У справі, яка переглядається, заявник просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини. За ч. 1 ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка переглядається в апеляційному порядку, наявний спір про право, а саме щодо участі матері ОСОБА_3 у вихованні дитини ОСОБА_2 та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування. Власне, суд першої інстанції звернув на це увагу та дійшовши висновку, що заявник не надав належних, допустимих та достатніх доказів ухилення матір`ю дитини від виконання своїх батьківських обов`язків, а тому його вимога про встановлення факту самостійного виховання, піклування та утримання дитини без участі матері є необґрунтованою. З цих підстав суд відмовив у задоволенні заяви. Проте місцевий суд не врахував того, що згідно з ч. 6 ст. 294 та ч. 4 ст. 315 ЦПК України процесуальним наслідком встановлення наявності спору про право під час розгляду справи в порядку окремого провадження є залишення судом заяви без розгляду. За таких умов заінтересовані особи мають право звернутися до суду в порядку позовного провадження. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22 за заявою Особа 1 про встановлення факту самостійного виховання дитини сформувала такі висновки: «86. Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

87. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

88. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право». При цьому у справі № 201/5972/22, яку переглянула Велика Палата Верховного Суду, зміст вимоги, підстави та мета звернення заявника до суду є аналогічними тим, що й у справі № 398/2972/24, яка переглядається в апеляційному порядку. Отже, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що згідно з ч. 6 ст. 294 та ч. 4 ст. 315 ЦПК України подана ОСОБА_1 заява про встановлення факту самостійного виховання, догляду та утримання ним дитини без участі матері не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі матері у вихованні й утриманні дитини. За установлених у цій справі обставин заявлений до встановлення факт самостійного виховання дитини батьком без участі матері не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції мав би залишити без розгляду. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Враховуючи наведене, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із залишенням без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини без участі матері з підстав, передбачених ч. 6 ст. 294, ч. 4 ст. 315 ЦПК України. Керуючись ч. 6 ст. 294, ч. 4 ст. 315, ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Бугайченко Тетяна Анатоліївна, задовольнити частково. Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30.09.2024 скасувати і ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей Олександрійської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання дитини залишити без розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст цієї постанови складено 31.01.2025. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України. Головуючий О. Л. Карпенко Судді: С. М. Єгорова С. І. Мурашко