Постанова 4803 № 932/6945/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2106/25 Справа № 932/6945/23 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 30 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 10 лютого 2023 о 10 годині 45 хвилин водій ОСОБА_2 , рухаючись по вул. А.Фабра в м.Дніпро, керуючи автомобілем марки «Chevrolet Epica», державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті з пр.Дмитра Яворницького, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 (дати дорогу), не надав переваги у русі та допустив зіткнення з автомобілем марки «Ford», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який слідував по головній дорозі. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, пасажир ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.16.11.,2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України. Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 квітня 2023 року у справі №932/2118/23, ОСОБА_2 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді. Зазначає, що розмір збитків, спричинених пошкодженням її автомобіля становить 275577,00 грн., МТСБУ було відшкодовано лише 160000,00 грн., різниця складає 75577,00 грн. 15 квітня 2023 року вона відчужила пошкоджений автомобіль за 20000,00 грн. Враховуючи, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй заподіяно матеріальний збиток у розмірі 80577,00 грн., що складається із 75577,00 грн. різниці збитків та 5000,00 грн. витрат на евакуацію пошкодженого транспортного засобу, з урахуванням часткової виплати суми страхового відшкодування, просила суд стягнути з ОСОБА_2 різницю не виплаченого матеріального збитку заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову та покладання обов`язку з відшкодування витрат на відповідача у справі, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір завданої матеріальної шкоди, а наявна в матеріалах справи копія висновку експерта не містить висновку щодо вартості транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди, що не дозволяє суду встановити обсяг відповідальності винної особи у дорожньо-транспортній пригоди та відповідно визначитися з розміром шкоди. Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини у справі, що мають значення для справи. Вказує, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що розмір спричиненого матеріального збитку доведений належними та допустимими доказами з боку позивача, а тому суд дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Судом встановлено, що власником автомобіля марки «Ford», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 10 лютого 2023 о 10 годині 45 хвилин водій ОСОБА_2 , рухаючись по вул. А.Фабра в м.Дніпро, керуючи автомобілем марки «Chevrolet Epica», державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті з пр.Дмитра Яворницького, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 (дати дорогу), не надав переваги у русі та допустив зіткнення з автомобілем марки «Ford», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який слідував по головній дорозі. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, пасажир ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 16.11.,2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України. Згідно копії постанови Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 квітня 2023 року (справа №932/2118/23), ОСОБА_2 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 10 лютого 2023 року у м.Дніпро між автомобілем марки «Chevrolet Epica», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем марки «Ford», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , в результаті якого автомобілі отримали механічні пошкодження, та ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 850,00 грн. Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Вказана постанова набрала законну силу і встановлені нею обставини не підлягають в силу ст. 82 ЦПК України доказуванню при розгляді даної цивільної справи. Відповідно до копії висновку товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ №6603/23, складеного 30 березня 2023 року експертом ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Ford», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 275577,00 грн., згідно вказаного висновку сума у розмірі 275577,00 грн. є вартістю вищезазначеного автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди, вартість відновлювального ремонту - 958640,06 грн. Згідно копії витягу з рахунку ОСОБА_1 , МТСБУ за заявою останньої від 16 лютого 2023 було перераховано відшкодування у розмірі 159950,00 грн. Відповідно до копії договору комісії №07343 від 14 квітня 2023 року, укладеного між ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , сторонами узгоджено вартість транспортного засобу марки «Ford», державний номерний знак НОМЕР_2 , на рівні 20000,00 грн. Згідно копії договору купівлі-продажу №07343 від 15 квітня 2023 року, автомобіль марки «Ford», державний номерний знак НОМЕР_2 , було відчужено ОСОБА_7 за 20000,00 грн. Відповідно до копії акту №3420 від 10 лютого 2023 року, вартість евакуації автомобіля марки «Ford», державний номерний знак НОМЕР_2 , по маршруту: м.Дніпро пр.Д.Яворницького/А.Фабра м.Дніпро, вул.Курсантська, 22, становила 3500,00 грн. Згідно копії акту №8972 від 15 лютого 2023 року, вартість евакуації автомобіля марки «Ford», державний номерний знак НОМЕР_2 , по маршруту: м.Дніпро, вул.Курсантська, 22 м.Дніпро, вул.Савкіна, 8/2, становила 1500,00 грн. Згідно із ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі ст. 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Отже, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19. З огляду на те, що наявна в матеріалах справи копія висновку експерта не містить висновку щодо вартості транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди, заявлені вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної з пошкодженням автомобіля позивача, є безпідставними. Слід звернути увагу, що вартість автомобіля, зазначена у договорі купівлі-продажу від 15 квітня 2023 року, не може бути прийнята за основу в механізмі розрахунку розміру завданої матеріальної шкоди, визначеному приписами ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вказана ціна встановлювалась сторонами за домовленістю та її об`єктивність не підтверджена жодним належним доказом. Аналогічне питання було предметом дослідження Верховним Судом у справі №369/7115/20, за результатами розгляду якої 09 лютого 2023 року винесено постанову. Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. З огляду на те, що позивачем не надано доказів вартості автомобіля марки «Ford», державний номерний знак НОМЕР_2 , у пошкодженому стані, а тому не можливо встановити обсяг відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи та відповідно визначитись з розміром шкоди, яка виходить за межі ліміту зобов`язань МТСБУ, на відповідача не може бути покладено обов`язок з відшкодування витрат на евакуацію вказаного автомобіля. Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування певних стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає відповідний розподіл та покладання тягаря доказування на сторони певним чином. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки автомобіль внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вважається фізично знищеним, то позивач мав право на відшкодування шкоди у вигляді різниці між вартістю цього автомобіля до та після дорожньо-транспортної пригоди (за вирахуванням сплаченого йому страхового відшкодування) та позивач повинен був довести суми у вигляді різниці завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, проте він не виконав своїх процесуальних обов`язків, зокрема, не надав до суду належних та допустимих доказів вартості автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди, що унеможливлює захист його порушених прав за матеріалами цієї справи. Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведені належними та допустимими доказами у справі. Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Доводи апеляційної скарги про те, що розмір спричиненого матеріального збитку доведений належними та допустимими доказами, а тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, матеріали справи не містять вартості автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди й скаржник не заявляв клопотань про призначення експертизи з метою визначення вартості автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, у той період, коли цей автомобіль перебував у його власності, ні суду першої інстанції ні апеляційної інстанції. Позивач розпорядився своїм процесуальним правом на власний розсуд. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи та як наслідок зробив неправильний висновок суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані скаржником до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п.1 ст.6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 квітня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Суддя: В.С. Городнича Т.П. Красвітна