Постанова Одеський апеляційний суд № 521/19869/24

Номер провадження: 33/813/448/25 Номер справи місцевого суду: 521/19869/24 Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.02.2025 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д. за участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,0 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 гривень, В С Т А Н О В И В: З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №185868 від 30.11.2024, вбачається, що 30 листопада 2024 року об 22 годинні 30 хвилин в м. Одеса по вул. Бугаївська водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «BMW X6», державний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», а також у медичному закладі у встановленого законом порядку відмовився, що зафіксовано на камеру №471500, №474508, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року. За даним фактом інспектором поліції відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №185868 від 30 листопада 2024 року, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,0 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 гривень. Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначено, що: 1) на відеозаписах не зафіксовано оголошення ознак алкогольного сп`яніння та моменту їх виявлення; 2) ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, що є порушенням направлення водіїв на огляд на стан алкогольного сп`яніння та виключає підстави для притягнення до адміністративної відповідальності особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Про судове засідання, призначене на 03 лютого 2025 року, ОСОБА_1 був належним чином сповіщений про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення судової повістки повідомленням у додаток «Viber», однак у судове засідання не з`явився. 03 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» від адвоката Неверіані Оксани Володимирівні надійшла заява про перенесення судового засідання у справі на інший день, у зв`язку з її вступом, як адвоката у процес та необхідністю ознайомлення з матеріалами справи. На підтвердження свої повноважень Неверіані О.В. надала ордер про надання правничої допомоги. Розглянувши заяву про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке. Частина 2 ст. 271 КУпАП передбачає, що повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. З аналізу вказаних норм права вбачається, що повноваження адвоката на представництво осіб у справах про адміністративні правопорушення посвідчуються такими документами: або довіреністю, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. Однак до заяви про відкладення розгляду справи не додано документи, які підтверджують повноваження на здійснення інтересів ОСОБА_1 адвокатом Неверіані О.В. саме в Одеському апеляційному суді, оскільки наданий ордер на надання правничої допомоги дії виключно на апеляційний суд Одеської області, який наразі не існує. Вказані обставини є процесуальною перешкодою для задоволення заяви про відкладення розгляду справи. За таких обставин, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості прийняти заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, а тому дійшов висновку про відмову у її задоволенні. Інших заяв від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надано не було. Відповідно до ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов`язковою, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 . Таким чином, враховуючи положення ст. 268 КУпАП у разі належного повідомлення про дату, час та місце слухання справи, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов`язковою, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 . Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Згідно із ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/753 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також, бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 2.5. ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення зазначених вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП. Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція № 1452/735). Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 розділу І Інструкції). Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №185868 від 30 листопада 2024 року складено відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30 листопада 2024 року (а.с. 6); - довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, вбачається, що відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика», станом на 30 листопада 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП (а.с. 4); - довідкою про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика» станом на 30 листопада 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано посвідчення водія українське НОМЕР_2 з 31 серпня 2021 року по 31 серпня 2051 року, категорія А з 24 листопада 2006 року, категорія А1 з 24 листопада 2006 року, категорія В з 24 листопада 2006 року, категорія В1 з 24 листопада 2006 року, категорія С з 24 листопада 2006 року, категорія С1 з 24 листопада 2006 року, категорія СЕ з 31 серпня 2021 року (а.с. 3); - відеозаписом з місця події (а.с. 7). Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, обставини правопорушення й вина правопорушниці підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КпАП України доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу. Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля. Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України». Щодо доводів апеляційної скарги про те, що на відеозаписах не зафіксовано оголошення ознак алкогольного сп`яніння та моменту їх виявлення, то апеляційний суд зазначає наступне. Пунктом 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто аналіз вищевказаної норми дає змогу стверджувати, що працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. Крім того, працівником патрульної поліції в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №185868 від 30.11.2024 та направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння зазначено, що в ОСОБА_1 вбачаються такі ознаки алкогольного сп`яніння як запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Таким чином, можна зробити висновок, що суд апеляційної інстанції не може втручатися в аспекти внутрішнього переконання працівників поліції під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння в частині виявлення ознак такого сп`яніння, а тому вказане посилання скаржника є неспроможнім та не спростовує факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Посилання апелянта на порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння, зокрема не вручення йому письмового направлення водія на проходження огляду у закладі охорони здоров`я є необґрунтованими з огляду на таке. Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст.266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі- Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція). Згідно з ст.266 КУпАП, п.2 р.І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 3 розділу 1 Інструкції визначено ознаки алкогольного сп`яніння. За положеннями п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 6 ст. 266 КУпАП передбачено направлення особи для проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 6 Порядку від 17.12.2008 №1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Отже, нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров`я. При цьому, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров`я утворює самостійний склад адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП. Системний аналіз положень ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції та Порядку дає підстави стверджувати про те, що письмове направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я складається поліцейським у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки або в разі незгоди з результатами такого огляду (п.п 8, 12 Інструкції; п. 6 Порядку), проте не у випадку зафіксованої належним чином відмови від проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я загалом. Доводи апелянта з приводу невручення направлення апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки законом не передбачено його обов`язкове вручення, а такий документ є лише підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров`я та надається лікарю вказаного закладу, від якого ОСОБА_1 відмовився. Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.11.2024 року, з відміткою про відмову від проходження ОСОБА_1 такого огляду. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Малиновського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року. Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАПза наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін . Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року без змін. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік