Постанова Одеський апеляційний суд № 521/14967/24

Номер провадження: 33/813/447/25 Номер справи місцевого суду: 521/14967/24 Головуючий у першій інстанції Тополева Ю. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.02.2025 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д. за участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок, В С Т А Н О В И В: З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 116293 від 23.08.2024 вбачається, що 22 серпня 2024 року, о 23 годині 38 хвилин, за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 8, ОСОБА_1 , керував електричним двоколісним транспортним засобом (електросамокат), у стані алкогольного сп`яніння, що зафіксовано на прилад Alcotest Drager. Результат тесту 0,93% проміле, чим порушив п. 2.9 а «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306. Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок. На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржувану постанову в частині накладення адміністративного стягнення «позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік» та ухвалити нову постанову, якою ОСОБА_1 , громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права. В доводах апеляційної скарги зазначено, що: 1) враховуючи положення ст.ст. 33-34 КУпАП до ОСОБА_1 було застосовано надмірну адміністративну відповідальність у вигляді позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; 2) ОСОБА_2 проходить військову службу у лавах ЗСУ та в свою чергу, обмеження у праві керування транспортним засобом можем спричинити невиконання своїх обов`язків під час військової служби. Про судове засідання, призначене на 03 лютого 2025 року, ОСОБА_2 та його представник були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення судової повістки повідомленням однак у судове засідання не з`явилися. 28 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від адвоката Білого В.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі. Відповідно до ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов`язковою, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 та його представника. Таким чином, враховуючи положення ст. 268 КУпАП у разі належного повідомлення про дату, час та місце слухання справи, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов`язковою, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 та його представника. ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2024 року, мотивуючи тим, що судом першої інстанції не було направлено копію оскаржуваної постанови. Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити його з огляду на наступне. Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України). Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Так, 07 листопада 2024 року судом прийнято оскаржуване судове рішення, тому у відповідності до ст. 294 КУпАПперебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 08 листопада 2024 року і закінчився 18 листопада 2024 року (оскільки останній день для оскарження постанови припав на 17 листопада, що є вихідним днем, то останнім днем для оскарження постанови є перший робочий день). Як убачається з матеріалів справи, відомостей на підтвердження вручення вручення ОСОБА_2 копії оскаржуваної постанови суду матеріали справи не містять. Крім того відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень постанова судді Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2024 рокубула оприлюднена на сайті реєстру 05 грудня 2024 року. 23 грудня 2024 року адвокат Білий В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся із заявою про ознайомлення з матеріалами справи, проте фактично можливість ознайомитися з матеріалами була надана 02 січня 2025 року (а.с. 20). З апеляційною скаргою адвокат Білий В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся 09 січня 2025 року, тобто в межах десятиденного строку з моменту ознайомлення з матеріалами справи. Враховуючи матеріали справи, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2024 року. Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Згідно із ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/753 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також, бути взаємно ввічливими. Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення зазначених вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП. Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція № 1452/735). Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 розділу І Інструкції). Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 116293 від 23.08.2024 року в якому наведені обставини порушення водієм ОСОБА_1 приписів п.2.9.а «Правил дорожнього руху», за що він притягається до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 3); - роздруківкою тестування з використанням алкотесту Alcotest Drager 7510, за яким у ОСОБА_1 виявлено 0.93 % промілі (а.с. - 5); - актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за яким у вказаної особи виявлені ознаки: запах алкоголю з ротової порожнини (а.с. 6); - направленням на огляд ОСОБА_1 як водія транспортного засобу, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. - 9); - відеозаписом з місця вчинення правопорушення (а.с. 10). Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених в оскаржуваній постанові, в апеляційній скарзі не оспорюється, тому судом апеляційної інстанції в цій частині судове рішення не перевіряється. Судове рішення оскаржується лише в межах застосованого адміністративного стягнення. Доводи апеляційної скарги зводяться до прохання апелянта змінити стягнення: не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та виконує функції водія у лавах ЗСУ. Проте такі обставини не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги. Так, у відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. За позицією апеляційного суду, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами вимоги закону судом першої інстанції були дотримані у повній мірі. Апеляційний суд звертає увагу, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Будь-яких альтернативних видів стягнення санкція вказаної статті не передбачає. Слід зазначити, що позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 24 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, що притягнута до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засад справедливості та принципу рівності всіх перед законом. Накладене місцевим судом на ОСОБА_2 стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню нових правопорушень. Посилання апелянта щодо неможливості виконання обов`язків у військовій частині, висновків суду першої інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для зміни накладеного на нього стягнення, з огляду на те, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення 22.08.2024, а в лави ЗСУ був мобілізований з 23.08.2024, тобто вказане може слугувати як спосіб уникнення від адміністративної відповідальності. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 жодним чином не підтверджено, що займана посада в ЗСУ тим чи іншим способом потребує наявності права керування транспортнимм засобомм. Судом враховано, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху. Характер вказаного правопорушення має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, безпідставне звільнення або часткове звільнення від відповідальності правопорушників має вкрай негативні наслідки, розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущими та має значний суспільний інтерес. Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для зміни постанови судді Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2024 року. Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАПза наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін . Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік