Постанова 4807 № 336/6012/24

Дата документу 29.01.2025 Справа № 336/6012/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/6012/24 Головуючий у 1 інстанції Петренко Л.В. Провадження № 22-ц/807/293/25 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2025 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Кухаря С.В., Трофимової Д.А. за участю секретаря судового засідання Бєлової А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про стягнення страхового відшкодування, інфляційних витрат, трьох відсотків річних і пені за час прострочення виконання зобов`язання та моральної шкоди,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТДВ «СК «КРЕДО» про стягнення страхового відшкодування, інфляційних втрат, трьох відсотків річних і пені за час прострочення виконання зобов`язання та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16 квітня 2019 року між товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» та ним було укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків № DNН0NS-193G66Y, предметом якого є його майнові інтереси, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю; страхова сума складає 125000,00 грн.; строк дії Договору - 12 місяців, по 15 квітня 2020 року включно, який на підставі і в порядку, передбаченому розділом 7 Договору, було неодноразово пролонговано та він зберігає чинність до цього часу. Зазначений Договір в електронному форматі було складено на підставі його електронної заяви та підписано електронними підписами шляхом направлення страховим агентом одноразового ідентифікатора на його мобільний телефон та введення ним в програмні комплекси страхового агента отриманого одноразового ідентифікатора; відповідно до пункту 4.5. Договору страховим агентом є АТ КБ «ПриватБанк», який діє на підставі Договору доручення на виконання страхових агентських послуг № 6 від 11 липня 2016 року. 15 червня 2021 року, близько 08 години 30 хвилин, він рухаючись на власному мотоциклі марки «Boxer Х150» в бік міста Харкова по автошляху Харків-Вовчанськ КПП Довжанський, знаходячись на ділянці місцевості, що розташована в межах населеного пункту село Федорівка Чугуївського району Харківської області, втратив рівновагу і впав з транспортного засобу, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження. В той же день, 15 червня 2021 року, близько 10 години 00 хвилин, він був доставлений до Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О. І. Мещанінова і госпіталізований у відділенні політравми лікарні. Під час рентгенографічного обстеження в умовах стаціонарного відділення лікарні виявлено множинні переломи ребер праворуч та 1 ребра ліворуч (всього - 10 ребер). Також було проведено додаткове обстеження на мультиспіральному комп`ютерному томографі у медичному закладі «Європейський радіологічний центр», розташованому на території лікарні, яке підтвердило раніше поставлений діагноз. 18 червня 2021 року він був виписаний із лікарні для подальшого амбулаторного лікування і спостереження у лікаря-хірурга та спостереження у лікаря-терапевта в поліклінічному відділенні Вовчанської центральної районної лікарні, за місцем постійного проживання (на час, коли відбувалися зазначені події, він був зареєстрований та постійно проживав в будинку АДРЕСА_1 ). Під час амбулаторного лікування він пройшов додаткове обстеження на мультиспіральному комп`ютерному томографі у медичному закладі «Центр медичної радіології «Гамма плюс», розташованому в місті Харкові. Згідно медичного заключення підтверджені множинні переломи ребер праворуч (1-2-3-4-5-6-7-8-9)та1 ребра ліворуч (всього - 10 ребер) та виявлена підшкірна емфізема пахвової області праворуч. 22 червня 2021 року він подав представнику страхового агента Надії Коноваловій - спеціалісту відділення АТ КБ «ПриватБанк» в місті Вовчанськ Харківської області, письмову заяву про страхову виплату та документи, зазначені в підпункті 8.1 пункту 8 Правил добровільного страхування від нещасних випадків № П-02, затверджених Розпорядженням Дирекції ТДВ «СК «КРЕДО» № 87 від 31 травня 2017 року та зареєстрованих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг 11 лютого 2017 року за № 6217204 (надалі - Правил), а саме: -копію Договору добровільного страхування від нещасних випадків від 16 квітня 2019 року № DNН0NS-193G66Y; - документи, що підтверджують настання страхового випадку (виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, видану Харківською міською клінічною лікарнею швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О. І. Мещанінова за № 10598 від 18 червня 2021 року, та рентгенограму грудної клітини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зроблену зазначеною лікарнею 15 червня 2021 року; - копію свого паспорта. 16 червня 2021 року він повідомив про настання події страхового агента - АТ КБ «ПриватБанк» за телефоном його Сервісного центру 3700 та ТДВ «СК «КРЕДО» за телефоном 0 800 500

206. Згодом він отримав лист від ТДВ «СК «КРЕДО» за № 175-2215МРВ7000016 від 30 червня 2021 року, в якому було повідомлено про відмову у виплаті мені страхового відшкодування, з посиланням на те, що ним, начебто, не надані «відповідні документи». На початку липня 2021 року він звернувся до представника страхового агента Коновалової Н. з усною заявою про надання роз`яснень щодо переліку документів, які необхідно додатково надати до заяви про страхову виплату. У відповідь йому було запропоновано звернутися безпосередньо до ТДВ «СК «КРЕДО» та надано номер засобу зв`язку. Він зателефонував; відбулася розмова з особою, яка представилася менеджером ТДВ «СК «КРЕДО» ОСОБА_2 . Відмова ТДВ «СК «КРЕДО» у виплаті страхового відшкодування виявилася для нього зовсім несподіваною, тому що його знайомий за три роки до цих подій також потрапив у ДТП і отримав страхові виплати без будь-яких ускладнень (це в значній мірі спонукало його укласти Договір), викликала почуття обурення та несправедливості, тому він прийняв рішення звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Однак його планам завадила низка об`єктивних обставин, пов`язаних спочатку із запровадженням обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, а потім з повномасштабним вторгненням в Україну російських військ, дією на території України режиму воєнного стану, окупацією міста Вовчанськ Харківської області, його деокупацією, черговою спробою знов окупувати місто, в якому він внаслідок сімейних обставин проживав до осені 2023 року. 15 травня 2023 року він повторно звернувся до ТДВ «СК «КРЕДО» із заявою про виплату страхового відшкодування за Договором, на що листом від 29 травня 2023 року № Є.37.7.0.0/336 отримав відповідь, в якій воно погодилося переглянути його заяву та просила додатково надати « Довідку про обставини ДТП, судове рішення або вирок суду (Постанова про закриття кримінального провадження), документи органів МНС». Цю відповідь він розцінює як фактичне визнання страховиком факту отримання від нього повного пакету документів зазначених в підпунктах 1 ... 3 пункту 8.3. Правил та спробу навмисно затягнути час і ухилитися від обов`язку здійснити виплату страхового відшкодування. 09 серпня 2023 року з метою збору документів, необхідних для подання позовної заяви, він звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з клопотанням надати копії поданої мною заяви про страхову виплату, доданих до неї Документів на підтвердження настання страхового випадку та копію страхового акту із зазначенням причин відмови у виплаті мені страхового відшкодування. АТ КБ «ПриватБанк» листом № 20.1.0.0.07/-230815/46716 від вересня 2023 року відмовило йому у наданні зазначених документів, пославшись на те, що «документи належать страховій компанії «Кредо», тому Банку немає правових підстав для їх надання». Просив стягнути з ТОВ «СК «КРЕДО» на користь позивача майнову шкоду в розмірі 47709,12 грн., моральну шкоду в розмірі 47709,12 грн. та судові витрати в розмірі 4239,20 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнит позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. 24 грудня 2025 року від представника ТДВ СК «Кредо» - Талалаєвої О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 22 січня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції задоволено, забезпечення проведення відео конференції для участі ОСОБА_1 доручено Жовтневому районному суду міста Харкова. Проте, з технічних причин з`єднання в режимі відео конференції з Жовтневим районним судом міста Харкова не відбулось. Скардник, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, представника не направив, причини суду не повідомив. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. З огляду на вказане та враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. За приписами частин першої, четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав свого обов`язку щодо надання страховику документів, що підтверджують факт настання страхового випадку. Колегія суддів не погоджується з зазначеним рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судом встановлено, що 16 квітня 2019 року між товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» та ОСОБА_1 укладено електронний поліс добровільного страхування від нещасних випадків № DNН0NS-193G66Y. Страхувальником за договором є ОСОБА_1 . Відповідно до п. 4.1. предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи. Пунктом 4.2. договору передбачено, що згідно з умовами договору і правил страхування, страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування Страхувальнику або Вигодонабувачу, а Страхувальник зобов`язується своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови Договору і Правил страхування, зазначених в п. 4.3 полісу. Згідно з п. 4.3 договір укладено між страховиком та страхувальником відповідно до «Особливих умов добровільного страхування від нещасних випадків клієнтів фінансових установ», (нова редакція) Додаток № 4 до Правил добровільного страхування від нещасних випадків № П-02, затверджених розпорядженням Дирекції № 87 від 31.05.2017 р., зареєстрованих Нацкомфінпослуг 11.07.2017 р., реєстраційний номер 0217204 (Правила страхування) із дотриманням законів України «Про страхування», «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію». Договір складено в електронному форматі та підписано електронними підписами шляхом направлення Страховиком або його страховим агентом одноразового ідентифікатора на мобільний телефон Страхувальника та введення Страхувальником в програмні комплекси Страховика або його страхового агента отриманого одноразового ідентифікатора. Страховим агентом за цим договором є ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору доручення на виконання страхових агентських послуг № 6 від 11.07.2016 року (п. 4.5 договору). Позивач підписав електронний поліс за допомогою одноразового ідентифікатора. Застрахованою особою за договором є ОСОБА_1 , а страхова сума склала 125000,00 грн. (п. 5 договору). Страховими випадками згідно з договором і Правилами страхування є події, які сталися внаслідок нещасного випадку, що мав місце під час дії полісу страхування, та підтверджені документами, виданими компетентними органами у встановленому законодавством порядку, тобто медичними закладами, судом тощо (п. 6.1. договору). Пункт 6.1.2. договору передбачає, що страховий випадок - це ушкодження здоров`я застрахованої особи внаслідок нещасного випадку згідно з Додатком № 1 до Правил страхування. Згідно з пунктом 6.2 Договору нещасним випадком за цим договором страхування слід вважати раптову, випадкову, короткочасну, незалежну від волі Застрахованої особи (Страхувальника, Вигодонабувача, Спадкоємця) подію, що фактично відбулась і внаслідок якої настав розлад здоров`я (травматичне пошкодження, опіки, відмороження, випадкове гостре отруєння отруйними рослинами, хімічними речовинами (промисловими або побутовими), недоброякісними харчовими продуктами (за винятком сальмонельозу, дизентерії), ліками; ботулізм; захворювання кліщовим енцефалітом (енцефаломієлітом), поліомієлітом, сказ внаслідок укусу тварини, правець) Застрахованої особи або її смерть. Не дає підстав для здійснення страхової виплати отримання внаслідок травми саден, припухлостей м`яких тканин та ран до 2 кв. см та глибиною до підшкірної клітковини, а також ушкоджень, що потребують безперервного стаціонарного та/або амбулаторного лікування строком менше 3 днів. Захворювання, у тому числі раптові та професійні, не відносяться до нещасних випадків. Нещасними випадками також є наступні події які призвели до розладу здоров`я або смерті застрахованої особи: утоплення, поразка блискавкою або електричним струмом, укус тварин або отруйних комах. Змій, проникнення стороннього тіла, протиправні дії третіх осіб. Пунктом 7 договору передбачено, що цей договір діє 12 місяців з 16.04.2019 по 15.04.2020 включно (але не більш ніж оплачуваний період). При цьому Договір страхування набуває чинності з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем сплати місячного страхового платежу на поточний рахунок Страховика. Термін закінчення останнього оплаченого періоду страхування відповідає терміну закінчення Договору страхування. Цей Договір страхування лонгується на такий самий строк у разі сплати наступних страхових платежів, якщо жодний з учасників Договору страхування не заявить про бажання його припинити. Згідно з п. 10 договору загальний страховий платіж складає 600,00 грн. Страховий платіж сплачується за реквізитами визначеними в п. 11 договору. Щомісячний регулярний платіж визначено у розмірі 50,00 грн. Останній місячний страховий платіж ОСОБА_1 сплатив 17.05.2021, що підтверджується страховим актом. Згідно з останнім абзацом договору, Умови публічної оферти та страхування розміщені на сайті страховика. Умови страхування є невід`ємною частиною договору страхування. Підписанням цього Договору Страхувальник підтверджує, що з інформацією, зазначеною в частині другій ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ознайомлений; згоду застрахованих осіб на страхування отримав. Позивач звернувся до страховика 22 червня 2021 року із заявою про страхову виплату за подією, що сталася 15.06.2021 час події 00:00, м. події с. Федорівка, короткий опис події: множинні переломи ребер, тупа травма грудної клітини. Із заявою ОСОБА_1 надав страховику такі документи: копію Договору добровільного страхування від нещасних випадків від 16 квітня 2019 року № DNН0NS-193G66Y; виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, видану Харківською міською клінічною лікарнею швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О. І. Мещанінова за № 10598 від 18 червня 2021 року; рентгенограму грудної клітини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зроблену зазначеною лікарнею 15 червня 2021 року; копію паспорта. Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 10598 від 18.06.2021 року повний діагноз: «ЗТГК. Множинні переломи ребер праворуч. Перелом 1 ребра ліворуч. Забій м/тканин в області 1 пальця лівої кисті. Бронхіальна астма, легка форма, контрольована.» Хворий був доставлений МШД зі скаргами на болі в області грудної клітини переважно праворуч, в області 1 пальця лівої кисті. Зі слів хворого останні потрапив в ДТП. Обстежений в стаціонарі. 15.06.2021 року діагностовано консолідовані переломи 5,6,7,8 ребер праворуч та переломи 7,8 ребер праворуч зі зміщенням. В задовільному стані виписаний 18 червня 2021 року. 15 червня 2021 року лікар-радіолог провів обстеження ОСОБА_1 за допомогою мультидетекторної (128-зрізової) комп`ютерної томографії шийного, грудного, поперекового відділів хребта. Вказані документи свідчать, що за медичною допомогою ОСОБА_1 звернувся 15 червня 2021 року. 29 червня 2021 ТДВ «СК «Кредо» було відмовлено ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, на підставі того, що Страхувальником (Застрахованою особою) не надані відповідні документи, зазначені в п. 3.3 умов страхування та п. 7 Загальних умов застосування Таблиці № 1, а також, що дана подія не може бути кваліфікована як страхова подія, з настанням якої виникає обов`язок Страховика здійснити страхову виплату, що підтверджується страховим актом № Z215МРВ7000016 від 29.06.2021. Згідно з п. 7 Зальних умов застосування Таблиці № 1 Додатку № 1 до Особливих умов добровільного страхування (з яким Позивач ознайомлений) передбачено, що при переломах і вивихах (підвивихах) кісток, розривах зчленувань (включаючи синдесмози) обов`язковою умовою вживання відповідних статей «Таблиці № 1» є рентгенологічне підтвердження вказаних пошкоджень. Згідно з п.п. 1.2.6, 3.2, 3.3 Умов страхування до договору Страхувальник (Застрахована особа) повинен надати документи, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку. Згідно п. 3.3. умов страхування до договору страхування встановлено обов`язок позивача до заяви про страхову виплату надати документи в залежності від страхового випадку, а саме: медична картка, виписка з історії хвороби, листок непрацездатності (за наявності), довідка медичного закладу. Страховик має право згідно з п. 1.3.1. Умов страхування вимагати від страхувальника надання необхідної інформації та документів, що мають значення для оцінки ступеня страхового ризику. У зв`язку з тим, що страхувальником (застрахованою особою) не надані відповідні документи, зазначені у п. 3.3. умов страхування дана подія не може бути кваліфікована як страхова подія, з настанням якої виникає обов`язок Страховика здійснити страхову виплату. Згідно з п. 1.3.8 умов страхування до договору страховик має право відкласти здійснення страхової виплати у разі, якщо по факту, який став причиною настання страхового випадку, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні або розпочатий судовий процес. Здійснення страхової виплати відкладається до закінчення розслідування або встановлення невинуватості Страхувальника (Застрахованої особи). Про подію, яка сталася із застрахованою особою було відкрито кримінальне провадження № 12021221250000111. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами. 30 червня 2021 року відповідач направив ОСОБА_1 письмове повідомлення про прийняте рішення за результатами його звернення із заявою від 22 червня 2021 року. 25 червня 2021 року лікар-рентгенолог провів обстеження ОСОБА_1 за допомогою мультиспіральної комп`ютерної томографії органів грудної клітини, плечового поясу справа. 15 травня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування. 29 травня 2023 за вих. № Є 37.7.0.0/336 ТДВ «СК «Кредо» було відмовлено ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, на підставі того, що Страхувальником (Застрахованою особою) не надані відповідні документи, зазначені в п. 3.3 умов страхування. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист правлюдини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. З огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України. Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі N 465/5980/17 (провадження N 61-1178св20)). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно із положеннями пункту першого частини першої статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування). Відповідно до статті 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). Страховик зобов`язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування (п. 1 ч. 1 ст. 988 ЦК України). Згідно із положеннями пункту 3 частини першої статті 988ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Статтею 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Відповідно до статті 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР (в редакція, яка діяла на момент виникнення спірних відносин) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. У частині першій статті 6 Закону України «Про страхування» передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону України «Про страхування»). Згідно із положеннями статті 16 вказаного Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Відповідно до частини другої статті 9Закону України «Про страхування» страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком, відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. В статті 26 Закону України «Про страхування» передбачено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування; якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов`язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає. Згідно з пунктом 6.2 Договору нещасним випадком за цим договором страхування слід вважати раптову, випадкову, короткочасну, незалежну від волі Застрахованої особи (Страхувальника, Вигодонабувача, Спадкоємця) подію, що фактично відбулась і внаслідок якої настав розлад здоров`я (травматичне пошкодження, опіки, відмороження, випадкове гостре отруєння отруйними рослинами, хімічними речовинами (промисловими або побутовими), недоброякісними харчовими продуктами (за винятком сальмонельозу, дизентерії), ліками; ботулізм; захворювання кліщовим енцефалітом (енцефаломієлітом), поліомієлітом, сказ внаслідок укусу тварини, правець) Застрахованої особи або її смерть. Згідно з п.п. 1.2.6, 3.2, 3.3 Умов страхування до договору Страхувальник (Застрахована особа) повинен надати документи, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку. Згідно з п. 3.3 Умов до заяви про страхову виплату повинні додаватися такі документи, залежно від страхового випадку: документи, що підтверджують факт настання страхового випадку (медична картка, виписка з історії хвороби, листок непрацездатності, довідка медичного закладу; копія свідоцтва про смерть, копія лікарського свідоцтва про смерть, посмертний епікриз - у випадку смерті Застрахованої особи; довідку з поліції, якщо страховий випадок відбувся внаслідок дорожньо-транспортної пригоди судове рішення або вирок суду; документи органів ДСНС, правоохоронних та інших компетентних органів); копії ІПН та документа, що посвідчує особу, - одержувача страхової виплати). Відповідно до п. 3.3.1 Умов медична довідка (або довідки) повинна містити в собі. ПІБ пацієнта, точний діагноз, дату звернення за медичною допомогою, тривалість лікування; підписана відповідальною особою та завірена печаткою медичного закладу. Згідно з п. 7 Зальних умов застосування Таблиці № 1 Додатку № 1 до Особливих умов добровільного страхування (з яким Позивач ознайомлений) передбачено, що при переломах і вивихах (підвивихах) кісток, розривах зчленувань (включаючи синдесмози) обов`язковою умовою вживання відповідних статей «Таблиці № 1» є рентгенологічне підтвердження вказаних пошкоджень. ОСОБА_1 надав страховику такі документи: копію Договору добровільного страхування від нещасних випадків від 16 квітня 2019 року № DNН0NS-193G66Y; виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, видану Харківською міською клінічною лікарнею швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О. І. Мещанінова за № 10598 від 18 червня 2021 року; рентгенограму грудної клітини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зроблену зазначеною лікарнею 15 червня 2021 року; копію паспорта. Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 10598 від 18.06.2021 року повний діагноз: «ЗТГК. Множинні переломи ребер праворуч. Перелом 1 ребра ліворуч. Забій м/тканин в області 1 пальця лівої кисті. Бронхіальна астма, легка форма, контрольована.» Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно ч.1, 2, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Колегія суддів дійшла висновку, що позивач виконав свій обов`язку щодо надання страховику документів, що підтверджують факт настання страхового випадку копію Договору добровільного страхування від нещасних випадків від 16 квітня 2019 року № DNН0NS-193G66Y; виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, видану Харківською міською клінічною лікарнею швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О. І. Мещанінова за № 10598 від 18 червня 2021 року; рентгенограму грудної клітини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зроблену зазначеною лікарнею 15 червня 2021 року; копію паспорта, які містять достатньо об`єктивних даних щодо настання страхового випадку. Таким чином, позивач надав відповідачу належні документи, як це визначено в п. 3.3 Умов страхування. Оскільки за змістом вище згаданих нормативно-правових актів страховим випадком є подія, яка відбулася у період дії договору страхування, а надані страхувальником документи відповідають вимогам п. 3.3 Умов страхування та підтверджують факт настання події під час дії полісу страхування, суд не погоджується із рішенням страховика щодо відмови у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення страхового відшкодування підлягають задоволенню в повному обсязі. Щодо вимоги заявника про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних і пені за час прострочення виконання зобов`язання, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з частиною другою статті 509 ЦК Українизобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК Українигрошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК Українирозміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК Українипоширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Колегія суддів дійшла висновку, що, враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені підлягають задоволенню в повному обсязі. Наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних, відповідає нормам діючого законодавства, зокрема, положенням Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписам Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, що затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078) та узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленої в ході розгляду справи № 924/534/19. Пунктом 1.3.3 Умов страхування, що є додатком №4 до Правил, передбачено настання відповідальності страховика у вигляді сплати пені в розмірі 0,01% від належної до сплати суми страхового відшкодування за кожен день прострочення. Відповідно до ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Наданий позивачем розрахунок суми пені охоплює період з 13 чрвня 2023 року по 12 червня 2024 року (день подання позовної заяви), що відповідає вимогам Цивільного кодексу України. Відповідач не висловив своєї думки щодо правильності чи неправильності нарахування цих сум та не надав іншого розрахунку. Колегія суддів не вбачає підстав для визнання розрахунку суду першої інстанції помилковим чи таким, що не відповідає вимогам закону. Оскільки за змістом вище згаданих нормативно-правових актів та наданих позивачем розрахунків, колегія суддів дійшла виснову про наявність правових підстав стягнення стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних і пені за час прострочення виконання зобов`язання в повному обсязі. Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача завданої моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичної або юридичної особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях покладає на позивача обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди і причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, та одночасно передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, у деліктних правовідносинах на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини, якщо позивачем доведено завдання йому шкоди. Положеннями частини третьої статті 12 та частин першої статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Враховуючи, що відповідачем не спростовано презумпцію його вини в неправомірній відмові здійснення страхової виплати, суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність обґрунтованих підстав для стягнення моральної шкоди. Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд апеляційної інстанції враховує тяжкість отриманих травм, час витрачений на лікування та листування з страховою компанією, неможливість вести активний спосіб життя та належним чином організовувати свій побут, вважає що заявлений розмір моральної шкоди в 47 000,00 грн. є завищеним, а розумним та справедливим розміром відшкодування моральної шкоди позивачу є 12 000,00 грн. Доводи апеляційної скарги зайшли своє часткове підтвердження під час розгляду колегією суддів матеріалів справи. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позову. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог. Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, колегія суддів вважає, що стягненню з ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 6 631 гривень 83 копійок. Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2024 року у цій справі скасувати, прийняти постанову наступного змісту. Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про стягнення страхового відшкодування, інфляційних витрат, трьох відсотків річних і пені за час прострочення виконання зобов`язання та моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування за договором страхування у розмірі 31 250 гривень 00 копійок. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 12 656 гривень 25 копійок, 3% річних від суми основного боргу у розмірі 2 653 гривні 25 копійок, пеню у розмірі 1 149 гривень 62 копійки. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 12 000 гривень 00 копійок. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6 631 гривня 83 копійок. В задоволенні інших позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 06 лютого 2025 року. Головуючий Судді: