Постанова Дніпровський апеляційний суд № 186/653/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/89/25 Справа № 186/653/23 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко С. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В. за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И Л А: У травні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову зазначила, що з 01 квітня 2019 року працювала на посаді головного спеціаліста відділу з організації медичної реабілітації та соціальних послуг Петропавлівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області. Розділом VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №1105 (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 2620) передбачено припинення Фонду соціального страхування України (надалі - Фонд) та управлінь виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступником Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. 19 січня 2023 року позивач отримала попередження від 17.01.2023 про скорочення чисельності та штату працівників Управління на підставі наказу голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 №9-ОД. Наказом від 07.04.2023 № 278-к позивача звільнено із займаної посади 18.04.2023 по п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Головою комісії з реорганізації Управління не забезпечено дотримання процедури вивільнення та працевлаштування позивача у зв`язку з реорганізацією Управління. ОСОБА_1 було звільнено з роботи з порушенням вимог чинного законодавства, а саме ст.ст. 40, 49-2 КЗпП України, оскільки не було запропоновано іншої посади на підприємстві-правонаступнику одночасно з попередженням про звільнення та голова комісії з реорганізації Управління діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Наказом голови комісії з реорганізації виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 №9-ОД скорочено увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві з 18.04.2023. Отже, підставою звільнення позивача визначено скорочення займаної нею посади, тобто скорочення штату та чисельності працівників Управління, про що зазначено у попередженні про звільнення. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи. У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду. З наведеного очевидним є висновок про те, що можливість поновлення незаконно звільненого працівника до проведення реорганізації, напряму пов`язана з збереженням його посади у новоутвореному внаслідок реорганізації підприємстві. Враховуючи, що реорганізація (припинення) Управління відбулася шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до якого перейшли всі права й обов`язки припиненої установи, голова комісії з реорганізації Управління повинна була запропонувати позивачу рівнозначну посаду або іншу роботу в установі - правонаступника. Отже, голова комісії з реорганізації Управління не виконала вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивача, оскільки не запропонувала їй наявні в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вакантні посади, які вона могла обіймати відповідно до своєї кваліфікації. При виданні оскаржуваного наказу голова комісії з реорганізації Управління діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позивача було звільнено з роботи з порушенням вимог чинного законодавства, а тому наказ від 07.04.2023 № 278-к «Про звільнення ОСОБА_1 » по п.1 ст.40 КЗпП України є незаконним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 має бути поновлено на попередній посаді в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, або на рівнозначній посаді. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Враховуючи вищевикладене, позивачка просила суд визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Дніпропетровської області №278-к від 07.04.2023 року про звільнення позивача, поновити позивача в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на посаді аналогічній або рівнозначній тій з якої її було звільнено, стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19.04.2023. Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Дніпропетровської області №278-к від 07.04.2023 року за підписом Голови Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області, про звільнення ОСОБА_1 18 квітня 2023 року, у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України. Поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 70 396 ( сімдесят тисяч триста дев`яносто шість) гривень 56 коп. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь держави судовий збір у сумі 2147 грн 20 коп. Не погодившись з вказаним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наданої копії трудової книжки серії НОМЕР_1 та копії наказу № 28-ОД від 21.03.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на посаді головного спеціаліста відділу з організації медичної реабілітації та соціальних послуг Петропавлівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до 18.04.2023 (а.с. 18-20,60). 19 січня 2023 року позивач отримала попередження від 17.01.2023 про наступне звільнення за підписом голови комісії з реорганізації Управління Стеблянко В. із посиланням на скорочення чисельності та штату працівників Управління на підставі наказу голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 №9-ОД та наказу голови комісії з реорганізації Управління від 16.01.2023 № 8-ОД, та про наступне звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 18 квітня 2023 року (а.с. 23). У попередженні про наступне звільнення від 17.01.2023 зазначено, зокрема, що посаду, яку займає ОСОБА_1 буде скорочено, враховуючи п.2 розд. VІІ Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», постанову КМУ від 27.12.2022 №1442, наказ комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України №9-ОД від 16.01.2023, накази управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області №8-ОД від 16.01.2023. Крім того, ОСОБА_1 у попередженні повідомлена, що скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та його управлінь, а тому інша робота у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України їй не пропонується. Також наявне посилання на те, що згідно норм діючого законодавства та роз`яснень Міністерства економіки України від 13.01.2023 №4706-05/1622-03, ні законодавством про працю, ні законодавством, що регулює порядок призначення на посади державної служби, не передбачено можливості переведення працівника, який працює за трудовим договором на посаду державної служби до органу, приєднання до якого здійснюється внаслідок реорганізації. Наказом від 07.04.2023 № 278-к позивача звільнено із займаної посади 18.04.2023 по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 24). Згідно довідки ГУ ПФУ в Дніпропетровській області № 242 від 19.06.2023 року на момент звільнення ОСОБА_1 , мала середньоденну заробітну плату в розмірі 451,26 грн (а.с.161). Підставою звільнення позивачки згідно наказу № 278-к від 07.04.2023 зазначено реорганізація та скороченням штату. Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. № 85» від 30.12.2022 №1471 було збільшено штатну чисельність працівників органів Пенсійного фонду України на 1350 штатних одиниць, у тому числі апарат Пенсійного фонду України на 50 штатних одиниць. Наказом начальника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 15.03.2023 затверджено штатний розпис у кількості 2015 штатних посад в порівняні з 1915 посад на початок 2023 року (а.с.105-112). Згідно інформації про вакантні посади в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та дати їх закриття наданої відповідачем, в період з дня отримання позивачем попередження про наступне звільнення (19.01.2023) датованого 17.01.2023 до дня звільнення (18.04.2023) в ГУ ПФУ були наявні вакантні посади в тому числі не державної служби. Наприклад провідний інспектор загального відділу управління адміністративного забезпечення (а.с.212-216). Також під час розгляду справи судом досліджені листи Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлені: керівнику управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 14.12.2022 №0400-010802-6/127183; Голові комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 03.02.2023 №0400-010802-6/15376, від 23.03.2023 №0400-010801-8/38040 та від 04.04.2023 №0400-010801-8/43682; Дніпропетровській філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 23.03.2023 №0400-010801-6/37944 про добір кадрів. Також у соціальній мережі Facebоок на сторінці Головного управління 01.02.2023, 23.03.2023, 24.03.2023 та 03.04.2023 були розміщені оголошення про добір персоналу на вакантні посади. Також, розміщені оголошення про добір персоналу 04 квітня 2023 року у телеграм- каналі, газеті Днепр вечерний та на дошці оголошень телеканалу 11 канал (а.с.59,61,64-66). Між сторонами виник спір з приводу законності звільнення та поновлення на роботі. Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд підсумовує таке. Відповідно до частини 2 статті 377 ЦПК України, порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні керуватися сутністю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 520/13190/17 (провадження № 11?1066апп18), від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17 (провадження № 11-870апп18). Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) та інші). Будь-які трудові правовідносини мають приватноправову природу, оскільки виникають на добровільній основі між двома рівноправними суб`єктами на підставі трудового договору. Підпорядкування працівника роботодавцеві в межах цих відносин має договірний, а не адміністративний характер. Єдиний виняток - це правовідносини щодо проходження публічної служби, зокрема державної служби. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 623/1656/16-ц (провадження № 14-405цс19) зазначила: «публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 814/2514/17 (провадження № 11-1472апп18) вказано: «для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності. […] Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб`єкта публічного права. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/6612/17 (провадження № 11?1196апп18)». Вирішення питання про те, чи є правовідносини, пов`язані із визнанням незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку із набранням чинності Законом № 2620-ІХ, яким вирішено припинити ФСС України та Управління, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, приватноправовими чи публічно-правовими, залежить, зокрема, від змісту та характеру правовідносин, суб`єктного складу, наявності підстав для виникнення зобов`язань та умов їх виконання щодо працевлаштування вивільненого працівника на публічну службу, а також мети, якої хоче досягти звільнений працівник, звернувшись до суду. Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 21.09.2022 №2620-ІХ, який набрав чинності з 01 січня 2023 року, вирішено «Припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень». Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 зазначила, що «внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом № 2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинилася, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування); спори, які пов`язані із поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.» Як вбачається з матеріалів справи позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Дніпропетровської області №278-к від 07.04.2023 року про звільнення позивача, поновленні позивача в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на посаді аналогічній або рівнозначній тій з якої її було звільнено, стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19.04.2023. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23 зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. В справі що наразі розглядається апеляційним судом, спір виник у фізичної особи з Пенсійним фондом України як правонаступником Фонду щодо недотримання Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області процедури її вивільнення у зв`язку зі скороченням всього штату працівників у процесі приєднання ФСС України до Пенсійного фонду України. Позивачка звернулась з позовом за захистом порушених прав у зв`язку з її звільненням без дотримання обов`язку з працевлаштування в органах Пенсійного фонду, тобто її метою є отримання рівнозначної посади в органі приєднання. 20 червня 2023 року до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення Фонду. Позивачка визначила спосіб задоволення позову як поновлення на роботі з огляду на те, що втратила свою посаду в результаті реорганізації Фонду шляхом приєднання його органів до органів Пенсійного фонду України, що не вважається ліквідацією. В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 зроблено такі висновки: «Внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Фонд як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування). Спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосуються прийняття на публічну службу, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників останні не перебували на державній службі та Пенсійний фонд України і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій». Таким чином, з огляду на зміст заявлених позивачем вимог та на суб`єктний склад сторін, цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу є справою адміністративної юрисдикції, оскільки, в даному випадку, має місце спір між учасниками публічно-правових відносин, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги в частині неправомірності рішень суду першої інстанції, оскільки вони стосуються необхідності встановлення обґрунтованості чи необґрунтованості вирішення цього спору по суті позовних вимог, що не може бути здійснено в рамках даного апеляційного перегляду цієї справи, оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Враховуючи вищевикладене, рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2023 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. На виконання вимог частини 1статті 256, статті 377ЦПК України апеляційний суд роз`яснює позивачу, що розгляд справи віднесено до адміністративної юрисдикції і позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до апеляційного суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі, із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 374, 377, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково. Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2023 року скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу закрити, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Повідомити ОСОБА_1 , що заявлені нею вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Роз`яснити позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним постанови звернутись до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення Головуючий: Судді: