LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС369/12781/21

від 22.01.2025 · Цивільна

У х в а л а 22 січня 2025 року м. Київ Справа № 369/12781/21 Провадження № 61-16369ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - ознайомився із касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), інтереси якої представляє адвокат Шепелєв Олександр Андрійович (далі - адвокат), на додаткову постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2024 року, прийняту за заявою ОСОБА_2 (далі - стягувач) про ухвалення додаткового рішення, у справі за скаргою скаржниці на рішення та дії державної виконавиці Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тертичної Віти Володимирівни (далі - державна виконавиця) за участю стягувача та в с т а н о в и в:

1. У вересні 2021 року скаржниця звернулася до суду із скаргою на рішення та дії державної виконавиці. 2. 30 березня 2023 року Києво-Святошинський районний суд Київської області постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні скарги. 3. 15 травня 2023 року суд першої інстанції постановив додаткову ухвалу, згідно з якою частково задовольнив заяву стягувача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу: стягнув 10 000,00 грн відшкодування таких витрат; відмовив у задоволені іншої частини вимог. 4. 21 вересня 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін зазначені ухвали. 5. 5 жовтня 2023 року цей суд прийняв додаткову постанову, згідно з якою стягнув зі скаржниці на користь стягувача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді. 6. 24 липня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, згідно з якою скасував ухвалу суду першої інстанції від 30 березня 2023 року та постанову апеляційного суду від 21 вересня 2023 року в частині вирішення вимог скарги про визнання незаконними та скасування постанов державної виконавиці від 9 серпня 2021 року (про стягнення 12 000,00 грн виконавчого збору та 69,00 грн мінімальних витрат виконавчого провадження) у виконавчих провадженнях № 66427861 і № 66427123; закрив провадження у справі у зазначеній частині та повідомив скаржниці, що розгляд цих вимог належить до юрисдикції адміністративного суду; в іншій частині оскаржені судові рішення залишив без змін. 7. 30 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв додаткову постанову, згідно з якою стягнув зі скаржниці на користь стягувача 15 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. 8. 9 грудня 2024 року адвокат в інтересах скаржниці подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року. Адресував скаргу «Об`єднаній палаті Верховного Касаційного Суду України».

9. Верховний Суд вважає, що немає підстав для відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргу. 9.1. За змістом пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом. 9.2. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали (частина перша статті 389 ЦПК України). 9.3. За змістом наведених приписів ЦПК України оскарження додаткової постанови Верховного Суду у касаційному порядку не передбачене (див., зокрема, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати касаційного цивільного суду від 27 квітня 2020 року у справі № 753/5153/18 (провадження № 61-4642ск20)). Отже, за законом скаржниця не має процесуальної можливості для касаційного оскарження такої постанови. Інакше кажучи, Верховний Суд (як колегія суддів Касаційного цивільного суду, так і його палата, об'єднана палата, а також Велика Палата Верховного Суду) не є судом, встановленим законом, для розгляду скарги на додаткову постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2024 року. 9.4. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). 9.5. Оскільки скаржниця подала скаргу на судове рішення Верховного Суду, яке не підлягає оскарженню, у відкритті касаційного провадження за цією скаргою слід відмовити.

10. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України). 10.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. 10.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). 10.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53). 10.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65). 10.5. Скаржниця отримала доступ до судів. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.Скаржницяподала касаційну скаргу на остаточне судове рішення, яке не можна оскаржити у касаційному порядку. За таких умов обмеження на подання скаржницею касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність її права на доступ до суду. Керуючись статтями 260, 261, 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2024 року, прийняту за заявою ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії державної виконавиці Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тертичної Віти Володимирівни за участю ОСОБА_2 як стягувача.

2. Копію ухвали скерувати особі, яка подала цю скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»